Рішення

від 16.10.2019 по справі 420/3263/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3263/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Громадської організації Одеська організація з охорони пам`яток історії і культури (65014, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 1, офіс 1; код ЄДРПОУ 43007727) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 2659791) про визнання протиправними дій щодо фінансування та здійснення ремонту, визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року №776-VII, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 жовтня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов позов Громадської організації Одеська організація з охорони пам`яток історії і культури до Одеської міської ради, в якій позивач, уточнивши позовні вимоги, просить:

визнати протиправними дії Одеської міської ради щодо фінансування та здійснення ремонтно-консерваційних першочергових та ремонтно-реставраційних робіт на будівлі-пам`ятці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 21;

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року №776-VII затверджено Міську цільову програму Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 2016-2018 роки (далі - Програма), яке діє з урахуванням змін та доповнень, внесених рішенням Одеської міської ради від 15.03.2017 року № 1776-VII, від 26.04.2018 року №1945-VII, від 18.11.2017 року №2595-VII, від 18.07.2018 року №3465-VII, від 31.10.2018 року № 3825-VII, а саме в частині фінансування за рахунок бюджету м. Одеси Ремонтно-консерваційні першочергові та ремонтно-реставраційні роботи на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеської міської ради №776-VII від 30.06.2016 р. затверджено Міську цільову програму Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 2016-2018 роки , якою передбачено фінансування з бюджету міста Одеси заходу Ремонтно-консерваційні першочергові роботи на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) , в тому числі у 2016 р. у розмірі 1 500,0 тис грн., у 2017р. - 61000,0 тис. грн., у 2018р. - 58590,0 тис. грн. На думку позивача, зазначене рішення є протиправним та таким, що прийняте, зокрема, з порушенням приписів п.14 ч.1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про охорону культурної спадщини . Позивач вважає, що діями щодо фінансування та проведення у 2018 році ремонтно-реставраційних робіт на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) за рахунок коштів бюджету м. Одеси відповідач порушує його права як члена територіальної громади міста, обмежуючи його та всю територіальну громаду міста у визначеному Законом України Про місцеве самоврядування в Україні праві на доходи місцевих бюджетів та інші кошти, допускаючи їх безпідставне витрачання та надаючи перевагу власникам майна, які ухиляються від виконання покладеного на них обов`язку щодо утримання належного їм майна.

Відповідач в обґрунтування правової позиції зазначив, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , має статус пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення будинок Русова та відповідно Одеською міською радою в межах визначених законодавством повноважень здійснюються повноваження щодо організації охорони, реставрації та використання зазначеної пам`ятки архітектури та містобудування, в тому числі шляхом фінансування за рахунок місцевого бюджету заходів Ремонтно-консерваційні першочергові та ремонтно-реставраційні роботи на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) у 2016-2018рр. Оскаржувані рішення про затвердження Міської цільової програми Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 2016-2018 роки приймались відповідачем саме з огляду на затвердження рішеннями про бюджет міста на 2016, 2017, 2018 роки відповідних видатків на проведення оскаржуваних робіт. Положення цих рішень з урахуванням приписів ст. 144 Конституції України та ч.1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є обов`язковими до виконання. Посилання позивача на порушення відповідачем п. 14 ч.1 ст. 91 БК України є безпідставним, оскільки видатки здійснювались відповідно до п.9 ч.1 ст. 91 БК України. З урахуванням приписів ч. 12 ст. 23 БК України на момент звернення з цим позовом вже втратили чинність відповідні бюджетні призначення на здійснення бюджетних асигнувань щодо здійснення витрат на проведення робіт у 2016-2018рр., фінансування та здійснення яких оскаржується у справі. Акцентовано увагу на безпідставності позовних вимог про визнання протиправними дій щодо здійснення ремонтно-консерваційних першочергових та ремонтно-реставраційних робіт на будівлі-пам`ятці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такі роботи безпосередньо відповідачем не проводились. Крім того, зазначено про відсутність порушення права позивача оскаржуваними діями та рішеннями.

Ухвалою від 03.06.2019 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.06.2019 р. поновлено Громадській організації "Одеська організація з охорони пам`яток історії і культури" пропущений строк звернення до суду; відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання на 16.07.2019 р.

Ухвалою суду від 16.07.2019 р. клопотання позивача задоволено, призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 04.09.2019 р.

Ухвалою суду від 04.09.2019 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.09.2019 р. о 15 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 30.09.2019 р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено розгляд справи на 07.10.2019р.

Позивач до судового засідання явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та завчасно.

03.10.2019р. (вх. № 36096/19) від представника позивача надійшла заява, в якій останній підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів № 580 від 27.12.1991р. будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято під охорону держави як пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення будинок Русова , що споруджений у 1897-1898рр. за проектом архітекторів В.І. Шмідта і Л.М.Чернігова (т.1, а.с. 156-158).

Наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007р. № 662/0/16-07 вказану пам`ятку віднесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (охоронний номер 33-ОД) (т.1, а.с. 159-162).

11.03.2004р. між Приморською районною державною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради та малим підприємством фірмою Ренесанс-92 ЛТД укладено договір на управління жилим та нежилим фондом, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, за яким вказаній фірмі передано в управління, експлуатацію жилий фонд та нежилий фонд (дома, будівлі, споруди, приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси та розташований у Приморському районі м. Одеси у межах вулиць, згідно переліку - дислокації домів та характеристик споруд, які є невід`ємною частиною цього договору. Строк дії договору з 01.01.2014р. до 01.01.2014р. Серед будинків, визначених у цьому договорі - вищевказаний будинок ( будинок Русова ), що розташований за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 , 21 (т.1, а.с. 163-168).

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 300 від 27.05.2004р. Про заходи щодо здійснення реставрації, комплексної реконструкції та забудови території в межах будівель: № 21 по вул. Садовій, №№ 21-23 по вул. Преображенській, №№ 62-64 по вул. Пастера та їх прибудинкових територій визначено здійснити реставрацію та комплексну реконструкцію територій в межах будівель АДРЕСА_2 21 по вул. Садовій, №№ 21-23 по вул. Преображенській, №№ 62-64 по вул. Пастера та їх прибудинкових територій; делеговано ВАТ Реставратор функції замовника з реставрації, реконструкції та забудови зазначеної території (т.1, а.с. 169).

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №1090 від 27.10.2009р. скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 300 від 27.05.2004р. Про заходи щодо здійснення реставрації, комплексної реконструкції та забудови території в межах будівель: АДРЕСА_2 21 по вул. Садовій, №№ 21-23 по вул. Преображенській, №№ 62-64 по вул. Пастера та їх прибудинкових територій та, зокрема, визначено управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником для виконання проектних, першочергових протиаварійних та реставраційних робіт на зазначеному об`єкті культурної спадщини (т.1, а.с. 170).

30.12.2013р. виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 487 Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.08.2013 року № 323 Про проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг у житловому та нежитловому фонді, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованому у Приморському районі зі змінами , яким, зокрема, визначено у зв`язку із закінченням строку дії договору від 11.03.2004 р. Про управління жилим та нежилим фондом, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси Приморській районній адміністрації Одеської міської ради спільно з КП ЖКС Порто-Франківський вжити відповідні заходи щодо повернення майна у стані з урахуванням його нормального зношення та відтворення згідно з додатком; закріплено за КП ЖКС Порто-Франківський на праві господарського відання майно, зазначене в додатку до цього рішення, а за КП ЖКС Порто-Франківський забезпечення якісного надання послуг споживачам з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за відповідними тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради (т.1, а.с. 172-173).

У Додатку до зазначеного рішення визначено Перелік об`єктів житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташований у Приморському районі, що закріплений за КП ЖКС Порто-Франківський на праві господарського відання , у якому серед іншого зазначено будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21.

Зазначене рішення було предметом судового розгляду (справа № 522/623/14-а) та у судовому порядку не скасоване.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 200 від 28.08.2014р. Про впорядкування питання надання житлово-комунальних послуг у житловому та нежитловому фондах, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованих у Приморському районі закріплено за КП ЖКС Порто-Франківський на праві господарського відання майно згідно з переліком, до якого зокрема внесено й будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (т.1, а.с. 174-175).

Зазначене рішення було предметом судового розгляду (справа № 522/16379/14-а) та у судовому порядку не скасоване.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.04.2015р. у справі №916/448/15-г, залишеним в силі за результатами апеляційного та касаційного перегляду, відмовлено у задоволенні позову ТОВ „Ренесанс-92" до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов`язання продовжити строк дії договору на управління жилим та нежилим фондом що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси від 11.03.2004р. на тих же умовах та на той же строк, зазначених у договорі від 11.03.2007р., шляхом підписання з ТОВ „Ренесанс-92" додаткової угоди, з посиланням на нікчемність правочину.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №126 від 28.05.2015р. Про результати роботи комісії з обстеження житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, та визнання його непридатним для проживання визнано житловий будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання; визнано за доцільне проведення консервації з подальшою реставрацією будівлі-пам`ятки будинок Русова , зазначеної в пункті 1 цього рішення (т.1, а.с. 180-181).

Згідно довідки Житлового управління фірми Ренесанс ЛТД -92 від 04.02.2014р. будинок за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, відселений, нарахування по будинку не проводяться (т.1, а.с. 182).

Згідно акту огляду пам`ятки архітектури від 20.10.2014р. щодо будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, остання перебуває у незадовільному стані та потребує термінових заходів щодо її збереження (проведення протиаварійних та реставраційних робіт), негайного вжиття заходів для закриття доступу у приміщення будівлі по вул. Садовій, 21 та прилеглій території (т.1, а.с. 183-186).

Актом обстеження вказаного будинку від 17.02.2015 р., складеним посадовими особами управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини, департаменту міського господарства Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, КП ЖКС Портофранківський , Житлового управління фірми Ренесанс ЛТД-92, також зафіксовано незадовільний стан вищевказаного будинку (т.1, а.с. 187-188).

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2015р. у справі № 916/4299/15, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Реставратор 21 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс Порто-Франківський , за участю третіх осіб про зобов`язання передати на баланс житловий будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2016 р. у справі № 916/4625/15 позов Одеської міської ради до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Реставратор 21 , Одеського міського управління юстиції в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань Одеського міського управління юстиції; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Одеської міської ради; Приморської районної адміністрації; Департаменту міського господарства Одеської міської ради; Комунального підприємства „житлово-комунальний сервіс Порто-Франківський про визнання недійсними рішення загальних зборів, статуту та скасування державної реєстрації юридичної особи задоволено.

При цьому, зазначеним рішенням суду визнано недійсними рішення установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку, розташованому за адресою: місто Одеса, вул. Садова, 21, щодо створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Реставратор 21 , яке оформлено протоколом установчих зборів (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 28.01.2014 р. № 1; визнано недійсним Статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Реставратор 21, який було затверджено протоколом № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: місто Одеса, вул. Садова, 21; скасовано державну реєстрацію об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Реставратор 21" (ідентифікаційний код юридичної особи 39583937, місцезнаходження: 65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Садова, будинок 21), зареєстрованого 14.01.2015 р. реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за номером 1 556 102 0000 054373.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі № 916/4625/15 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2017 року та рішення Господарського суду Одеської області від 18 лютого 2016 року в справі № 916/4625/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Одеської міської ради №776-VII від 30.06.2016 р. відповідно до п.22 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про охорону культурної спадщини затверджено Міську цільову програму Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 2016-2018 роки , у додатку 2 Напрямки діяльності та заходи до якої передбачено фінансування з бюджету міста Одеси заходу Ремонтно-консерваційні першочергові роботи на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) на 2016 р. у розмірі 1 500,0 тис грн. (т.1, а.с. 243-252).

Рішенням Одеської міської ради №1945-VII від 26.04.2018 р. внесено зміни до Міської цільової програми Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 2016-2018 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30 червня 2016 року № 776-VІІ та, зокрема, передбачено фінансування з бюджету міста Одеси заходу Ремонтно-консерваційні першочергові роботи на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) на 2016-2017 роки у розмірі 2 500,0 тис. грн. (т.2, а.с. 1-10).

Рішенням Одеської міської ради №2595-VII від 18.11.2017 р. внесено зміни до Міської цільової програми Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 2016-2018 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30 червня 2016 року № 776-VІІ та, зокрема, передбачено фінансування з бюджету міста Одеси заходу Ремонтно-консерваційні першочергові роботи на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) на 2016-2017 роки у розмірі 62 500,0 тис. грн. (т.2, а.с. 49-60).

Рішенням Одеської міської ради №3465-VII від 18.07.2018 р. внесено зміни до Міської цільової програми Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 2016-2018 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30 червня 2016 року № 776-VІІ та, зокрема, передбачено фінансування з бюджету міста Одеси заходу Ремонтно-консерваційні першочергові та ремонтно-реставраційні роботи на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) на 2016-2018 роки у розмірі 121 090,0 тис. грн. (т.2, а.с.103-115).

Рішенням Одеської міської ради № 3825-VII від 31.10.2018 р. внесено зміни до Міської цільової програми Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 2016-2018 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30 червня 2016 року № 776-VІІ та, зокрема, передбачено фінансування з бюджету міста Одеси заходу Ремонтно-консерваційні першочергові та ремонтно-реставраційні роботи на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) на 2016-2018 роки у розмірі 121 090,0 (т.2, а.с.156-168).

Позивач, вважаючи протиправними дії Одеської міської ради щодо фінансування та здійснення ремонтно-консерваційних першочергових та ремонтно-реставраційних робіт на будівлі-пам`ятці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 та не погоджуючись із правомірністю рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року №776-VII у частині змін щодо фінансування зазначених робіт, звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п.23 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

Згідно ч.2 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Згідно п.3 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципові самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави.

Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети

Відповідно до ч.4 ст. 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників (пп.5 п."б" ч. 1 ст. 31 ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ст.1 Закону України Про охорону культурної спадщини культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно п.15 ч.2 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

За приписами ст. 38 Закону України Про охорону культурної спадщини фінансування охорони культурної спадщини здійснюється за рахунок коштів загального і спеціального фондів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів.

Джерелами фінансування заходів у сфері охорони культурної спадщини можуть бути кошти власників пам`яток чи уповноважених ними органів або осіб, які набули права володіння, користування чи управління пам`ятками, кошти замовників робіт, передбачених статтями 22 і 37 цього Закону, благодійні внески та пожертвування, у тому числі валютні, на охорону культурної спадщини та інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Згідно ч.1 ст.70 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього Кодексу. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

За приписами пп.6-8 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування; компенсація частини суми штрафних (фінансових) санкцій, що перераховується покупцям (споживачам) за рахунок штрафних (фінансових) санкцій, застосованих органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (п.13 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (п.18 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

За змістом п.9 ч.1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на типове проектування, реставрацію та охорону пам`яток архітектури.

За приписами ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

За змістом ст. 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація є обов`язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Наказом Міністерства фінансів України № 11 від 14.01.2011р. затверджено, зокрема, економічну класифікацію видатків бюджету, у якій зокрема визначено видатки на реставрацію пам`яток культури, історії та архітектури (код 3143).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016р. № 254-VII Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16 грудня 2015 року № 19-VІІ Про бюджет міста Одеси на 2016 рік затверджено видатки по об`єкту Проектування та капітальний ремонт з виконанням першочергових протиаварійних заходів в рамках консервації та комплексу відновлювальних робіт об`єкта - пам`ятки архітектури та містобудування, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (будинок Русова) , за яким визначено головним розпорядником бюджетних коштів управління капітального будівництва Одеської міської ради, що є виконавчим органом міської ради.

Враховуючи приписи п.22 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Порядку розроблення міських цільових та комплексних програм, моніторингу та звітності про їх виконання, затвердженого розпорядженням Одеського міського голови № 1115 від 08.11.2016 р. (чинного на час прийняття оскаржуваного рішення), фінансування міської цільової програми здійснюється виключно за умови затвердження бюджетних призначень на її виконання Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний рік (рішенням про внесення змін до бюджету міста Одеси на відповідний рік) згідно з розписом бюджету.

Суд враховує, що Одеською міською радою в межах наявних повноважень відповідно до рішень про бюджет міста Одеси на 2016, 2017, 2018 роки (змін до них), копії яких наявні в матеріалах справи, які не оскаржуються та не скасовані в установленому порядку, безпосередньо проведено фінансування на заходи, рішення щодо фінансування яких оскаржує позивач.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у справі матеріалів, будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, прийнято під охорону держави як пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення будинок Русова .

З урахуванням наведених обставин та вищезазначених положень чинного законодавства, враховуючи, що до повноважень міських рад належать, зокрема, повноваження щодо організації охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників; фінансування охорони культурної спадщини здійснюється, в тому числі, за рахунок коштів місцевих бюджетів, суд дійшов висновку, що за наявності відповідного правового регулювання відповідач при проведенні фінансування відповідних заходів з охорони культурної спадщини ( Ремонтно-консерваційні першочергові та ремонтно-реставраційні роботи на будівлі-пам`ятці (вул. Садова, 21, Будинок Русова ) мав на те визначені законодавством повноваження та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Одеської міської ради щодо здійснення ремонтно-консерваційних першочергових та ремонтно-реставраційних робіт на будівлі-пам`ятці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, проведення таких робіт відповідачем безпосередньо не здійснювалось. Замовником робіт є управління капітального будівництва Одеської міської ради, проте позовна заява не містить вимог до останнього та вказане Управління не є відповідачем у цій справі.

Факту недотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень позивач не доводив, не наводив жодних аргументів з цього приводу та не підтверджував таких обставин належними та допустимими доказами.

Судом не беруться до уваги твердження позивача щодо порушення відповідачем приписів п.14 ч.1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, згідно якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на управління комунальним майном, оскільки видатки в даному випадку відповідачем здійснювались відповідно до п. 9 ч.1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, а саме на реставрацію та охорону пам`ятки архітектури.

Крім того, згідно ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України).

Тобто відповідні бюджетні призначення на здійснення бюджетних фінансувань щодо здійснення відповідних витрат на проведення робіт у 2016-2018рр. вже втратили чинність.

При цьому суд звертає увагу, що позивач оскаржує дії відповідача щодо фінансування та здійснення ремонтно-консерваційних першочергових та ремонтно-реставраційних робіт на будівлі-пам`ятці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 та відповідні рішення, жодним чином не зазначивши як саме кожне з них безпосередньо порушує права та законні інтереси позивача.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Обов`язковою умовою скасування рішення суб`єкта владних повноважень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний закономінтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Також, Конституційний Суд, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції, в рішенні від 14.12.11 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2018р. у справі № 800/191/17 зазначено, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини для того, щоб мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоб претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення ОСОБА_4 проти Туреччини [Aksu v. Turkey] пункт 50; Берден [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; Тенасе проти Молдови [Tгnase v. Moldova]).

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Беручи до уваги наведене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вищевказаних позовних вимог позивача до Одеської міської ради та відсутність підстав для їх задоволення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року №776-VII, яким затверджено Міську цільову програму Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 2016-2018 роки (далі - Програма), яке діє з урахуванням змін та доповнень, внесених рішеннями Одеської міської ради від 15.03.2017 року № 1776-VII, від 26.04.2018 року №1945-VII, від 18.11.2017 року №2595-VII, від 18.07.2018 року №3465-VII, від 31.10.2018 року № 3825-VI,I прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, БК України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про охорону культурної спадщини з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, в зв`язку з чим судом не встановлено підстав для визнання його протиправним та скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Громадської організації Одеська організація з охорони пам`яток історії і культури (65014, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 1, офіс 1; код ЄДРПОУ 43007727) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 2659791) про визнання протиправними дій щодо фінансування та здійснення ремонту, визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року №776-VII,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.10.2019р.

Суддя Г.П. Самойлюк

.