Рішення

від 17.10.2019 по справі 640/13000/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/438

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2019 року № 640/13000/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

акціонерного товариства Київ-Лада

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства Київ-Лада (надалі - позивач), адреса: 03134, місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 17 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Полуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві № 0325671209 від 17.04.2019р. (надалі - ППР).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Зокрема, у зазначеній ухвалі було зобов`язано позивача протягом 15 днів з дати отримання ухвали суду про відкриття спрощеного провадження у справі подати належним чином засвідчену копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 7777-26-7777.5-655/30-15 від 17.11.2015р. або вмотивовані письмові пояснення щодо неможливості надання таких доказів.

09.08.2019р. представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про провадження строку для подання копій документі на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2019р.

В обґрунтування клопотання представником відповідача зазначено, що у зв`язку з направленням листа до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та отримання відповіді на нього потрібен певний час.

Враховуючи викладені вище обставини, з метою недопущення порушення прав відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019 р. та надання відповідачу можливості виконати вимоги ухвали суду.

У зв`язку із цим, ухвалою від 16.08.2019 р. Окружний адміністративний суд міста Києва продовжив відповідачу строк на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019 р. до 04.09.2019 р.

В позовній заяві позивач не погоджується з висновками відповідача, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а ППР вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасування.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що він не погоджується із позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

03.04.2019р. на адресу позивача надійшов акт камеральної перевірки від 21.03.2019р. № 102/26-15-12-09-19/00233030 (надалі - акт, акт перевірки). В акті перевірки зазначено, що заступником начальника відділу камеральних перевірок податкової звітності місцевих податків управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний № 9014093035 від 07.02.2019р. на 2019р.

На підтвердження висновків перевірки, в акті містяться посилання на електронну форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний № 9014093035 від 07.02.2019р. на 2019р.); інформацію із автоматизованої системи Державного земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 28.01.2019р. в сумі 199 350 009, 65 грн., інформаційні ресурси ДФС України.

Позивач не погодившись з висновками камеральної перевірки, оскільки фактичні дані, зазначені в акті перевірки не відповідають дійсності, направив заперечення до акту перевірки на адресу відповідача (лист вихідний № 01-02/52 від 05.04.2019р).

Проте, відповідач не надав належної оцінки доводам позивача, викладеним в запереченнях, залишив висновки акту без змін та на підставі останнього виніс ППР, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в розмірі 263 598,94 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 65 899,74 грн.

ППР позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (вихідний № 01-02/67 від 25.04.2019р.).

Листом № 23260/6/99-99-11-06-01-25 від 21.05.2019р. Державна фіскальна служба України продовжила строк розгляду скарги позивача до 30.06.2019р.

05.07.2019р. на адресу позивача надійшло рішення Державної фіскальної служби України № 29001/6/99-99-11-06-01-25 від 25.06.2019р. про результати розгляду скарги, яким ППР залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи ППР протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач сформував ППР із яким позивач не погодився, у зв`язку із чим оскаржив його до суду.

В позовній заяві позивач зазначає, що пунктом 287.1. статті 287 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 16 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Положення про плату за землю в місті Києві, затверджене Рішенням Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011р.).

Також, ст. 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як визначено п.п. 288.1. - 288.4. ст. 288 ПК України та п.13.5 ст. 13 Положення про плату за землю в місті Києві розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, позивач звертає увагу на те, що ПК України та Положення про плату за землю в місті Києві визначають лише обмеження що щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюється виключно договором оренди, про що свідчить і положення ст. 21 Закону України Про оренду землі .

Позивач в позовні заяві наводить наступні факти.

Позивач орендує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:325:0003, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 17 на підставі Рішення Київської міської ради № 821/8158 від 12.07.2012р. та відповідно до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого та зареєстрованого в реєстрі 15.10.2012р. за номером 437 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.10.2012р. за № 75-6-00560.

Пунктом 2.2. ст. 2 Договору оренди встановлено, що згідно з витягом з технічної документації № Ю-36870/2012 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.09.2012р. № 294 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 33 514 049,20 (тридцять три мільйони п`ятсот чотирнадцять тисяч сорок дев`ять) грн. 20 коп.

На момент укладення Договору оренди нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки була визначена у відповідності до Рішення Київської міської ради від 26.07.2007р. № 43/1877 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення.

03.07.2014р. Київська міська рада прийняла нове Рішення № 23/23 Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва , яке було введено в дію з 01.07.2015р. рішенням Київської міської ради від 10.12.2014р. № 565/565.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви (ст. 20 Закону України Про оцінку земель , п.1 Р 3 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, п.2-1 Р1 Методики).

Тому, з метою здійснення розрахунку орендної плати за земельну ділянку з урахуванням нової нормативної грошової оцінки Позивачем був отриманий витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки № 7777-26-7777.5-655/30-15 від 17.11.2015р. Згідно даного витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що орендується Позивачем, встановлена в розмірі 62 602 079,12 грн.

Враховуючи всі ці обставини, позивачем було розраховано нову орендну плату за земельну ділянку та подано уточнюючу податкову декларацію з податку на землю.

Починаючи з 01.07.2015р. по теперішній час діє нормативно грошова оцінка, затверджена Рішенням Київської міської ради № 23/23.

В подальшому Позивач керуючись п.286.2 ст. 286 ПК України та ст. 11 Положення про оплату за землю в місті Києві, на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 7777-26-7777-655/30-15 від 17.11.2015р. та з урахуванням коефіцієнта індексації, розрахованого центральним органом виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, самостійно обчислював суму податку (орендної плати) щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подавав відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки - ГУ ДФС у м. Києві Святошинського району податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Так, нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що орендується позивачем:

- в 2016 році з урахуванням індексації склала 89 708 779,38 грн. (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2015 рік Х на коефіцієнт індексації: 62 602 079 Х 1, 433 = 89 708 779,38 грн.);

- в 2017 році - 95 091 306,14 грн. (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік Х на коефіцієнт індексації: 89 708 779,38 Х 1,06 = 95 091 305,14 грн.;

- в 2018 році - 95 091 306,14 грн. (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2017 рік Х на коефіцієнт індексації: 95 091 306,14 Х 1 = 95 091 306,14грн.;

- в 2019 році - 95 091 306,14(нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2018 рік Х на коефіцієнт індексації: 95 091 306,14 Х 1 = 95 091 306,14 грн.

Однак, позивач зауважує, що 30.05.2018р. на адресу позивача від Департаменту земельних ресурсів надійшов лист № ЛПВ-25447 від 16.05.2018р. згідно якого позивача було зобов`язано протягом місяця з дня отримання цього листа замовити нову довідку (витяг) про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. З метою виконання зазначеного зобов`язання, позивач в місячний термін звернувся до Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та 27.06.2018р. отримав витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до витягу від 27.06.2018р. нормативна грошова оцінка земельно ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:325:0003 визначена в розмірі 132 900 006, 43 грн.

Натомість, позивач не погоджується із такою зміною розміру нормативної грошової оцінки і вважає її безпідставною оскільки а ні в порядку, а ні в умовах користування земельною ділянкою позивачем не відбулось змін, нових рішень про затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста Києва не приймалось.

До того ж позивач зазначає, що відповідно до п.9 підрозділу 6 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (в редакції Закону України від 23.11. 2018р. № 2628 - VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів ) індекс споживчих цін за 2017 - 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків. Тобто, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь , земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, зокрема, за 2018 рік становить 1.0. Не погодившись з даними, які зазначені у витязі від 27.06.2018р., позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру в м. Києві про визнання протиправними дій та скасування витягу від 27.06.2018р., оскільки на даний час застосовується нормативна грошова оцінка земель міста Києва, проведена в 2014 році (Рішення Київської міської ради № 23/23 від 03.07.2014р.). Наразі, Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження по справі.

До теперішнього часу будь-яких листів з вимогою отримання інших витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на адресу позивача не надходило, в свою чергу позивач відповідних заяв до Дергеокадастру не подавав та жодних інших витягів не отримував, в тому числі й витягу від 28.01.2019р. з нормативною грошовою оцінкою в розмірі 199 350 009,65 грн.

З огляду на вищевикладені обставини та доводи, а також те, що остання нормативна грошова оцінка земель міста Києва була проведена в 2014 році, затверджена Рішенням Київської міської ради № 23/23 від 03.07.2014р. та діє до теперішнього часу, позивач робить висновок, що посилання відповідача на те, що 28.01.2019р. була проведена нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:325:0003 є протиправним.

Таким чином, позивач вважає, що винесення позивачем ППР є неправомірним, незаконним та таким, що не містить під собою ґрунтовних підстав.

На виконання вимог ухвали суду від 23.07.2019р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.

Відповідно до п. 288.1. ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.2 та п. 288.3 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління к сфері оцінки земель та земельних ділянок ( п.289.1. ст. 289 ПК України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку, станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % із нормативної грошової оцінки для земель загального користування - не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1% їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.123.1 ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та /або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2., 54.3.4., 54.3.5.., 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податку штрафу у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно аналізу змісту відзиву на позовну заяву відповідача останній вдався лише до переліку законодавчих норм, що регулюють питання оплати земельного податку, не акцентуючи увагу на тому, в чому полягає порушення позивача при здійсненні оплати за землю, і як наслідок - прийняття відповідачем відповідного ППР.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 289.2. ст. 289 ПК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Згідно п. 289.3. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Вищенаведені правові норми свідчать, що розмір орендної плати за землю має обчислюватись з дотриманням ПК України, який передбачає визначення орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за певною формулою.

Відповідно до п.286.2 ст. 286 ПК України та ст. 11 Положення про плату за землю в місті Києві платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою в порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Положення про оплату за землю в місті Києві, затверджене Рішенням Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011р.).

Також, ст. 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності та іншої діяльності.

Як визначено п.п. 288.1. - 288.4 статті 288 ПУ України та п.13.5. ст. 13 Положення про плату за землю в місті Києві розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких приведено, - у розмірі не більше 3% нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Отже, ПК України та Положення про плату за землю в місті Києві визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди, про що свідчать і положення ст. 21 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст.ст. 13, 21, 31, 33 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з п.п. 288.1, 288.4, 288.5 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, зокрема, не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, якщо після закінчення строку дії договору оренди платник не передав земельну ділянку орендодавцю, продовжує нею користуватися та не отримав письмове заперечення від орендодавця щодо використання такої ділянки, то до поновлення дії договору оренди такий платник має сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі, але не нижчу розміру, встановленого пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Відповідно до п.п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель" від 14.01.2015 р. №6-28-0.22-215/2-15, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, станом на 1 січня 2015 року становить 1,249.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася. Кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель з 1995 року станом на 1 січня 2015 року становить 3,997.

А згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель" від 11.01.2016 р. №6-28-0.22-201/2-16, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті Податкового кодексу України, станом на 1 січня 2016 року становить 1,433.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

Рішенням Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Києва у складі: схем економіко-планувального зонування міста Києва; нормативної грошової оцінки земель міста Києва; схем впливу локальних факторів, що характеризують місце розташування земельних ділянок у місті Києві; нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в межах міста Києва.

Згідно матеріалів справи, позивач на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 7777-26-7777-655/30-15 від 17.11.2015р. та з урахуванням коефіцієнта індексації, розрахованого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, самостійно обчислював суму податку (орендної плати) щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року і подавав відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки - ГУ ДФС у м. Києві Святошинського району податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Так, нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що орендується позивачем:

- в 2016 році з урахуванням індексації склала 89 708 779,38 грн. (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2015 рік Х на коефіцієнт індексації: 62 602 079 Х 1, 433 = 89 708 779,38 грн.);

- в 2017 році - 95 091 306,14 грн. (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік Х на коефіцієнт індексації: 89 708 779,38 Х 1,06 = 95 091 305,14 грн.;

-в 2018 році - 95 091 306,14 грн. (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2017 рік Х на коефіцієнт індексації: 95 091 306,14 Х 1 = 95 091 306,14грн.;

-в 2019 році - 95 091 306,14(нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2018 рік Х на коефіцієнт індексації: 95 091 306,14 Х 1 = 95 091 306,14 грн.

Враховуючи вищезазначене, відповідачі безпідставно дійшли висновку, що розмір податкового зобов`язання по "орендній платі за землю з юридичних осіб (код платежу 18010600), визначений ГАК "Троещина-2" в уточнюючій податковій декларації:

- за 2015 р. від 23.02.2017 р. №170004394 занижений на 353166,56 грн.;

- за 2016 р. від 13.03.2017 р. №1700048180 занижений на 582654,81 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відтак, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів, які стали підставою для прийняття ППР.

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, ППР є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято оскаржуване ППР не в межах приписів, встановлених чинним податковим законодавством, а тому воно є протиправними, та такими, що підлягає скасуванню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4 942,48 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 4 942,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов акціонерного товариства Київ-Лада до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0325671209 від 17.04.2019р.

3. Стягнути на користь акціонерного товариства Київ-Лада (ЄДРПОУ 00233030, адреса: 03134, місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 17) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 942,48 грн. (чотири тисячі дев`ятсот сорок дві гривні 48 коп) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова