Рішення

від 10.10.2019 по справі 520/7443/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 жовтня 2019 р. № 520/7443/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А.В.

при секретарі- Мурадли А.І.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1 .

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Юдкіна С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Одеської митниці ДФС (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, корп. А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UА500000/2019/000354/2 від 14.05.2019 р. Одеської митниці ДФС та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500090/2019/00029 від 14.05.2019 р. Одеської митниці ДФС.

Позивач вважає, що рішення митниці є протиправними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , через особу, яку уповноважив на декларування товарів, - ПП "МК ЛОГІСТИК" (Код ЄДРПОУ: 38363743) було подано до митного оформлення ЕМД №UА500090/2019/005931 від 02.05.2019 р.

Разом з ЕМД №UА500090/2019/005931 від 02.05.2019 р. було подано наступні документи: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 15/2019 від 24.04.2019 р.; Декларація про походження товару (Declaration of origin) НОМЕР_2 -002 від 02.05.2019 р.; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UА205010/2019/218105 від 26.04.2019 р.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 18.11.2014 р.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу б/н від 25.04.2019 р.; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ТК190501-002 від 02.05.2019 р.; Некласифікований внутрішній договір (контракт) 220 від 26.04.2019 р.; Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні МН НОМЕР_4 від 03.07.2007 р.; Інші некласифіковані документи Дозвіл 0002 від 02.05.2019 р.; Інші некласифіковані документи Заява на видачу посвідчення б/н від 02.05.2019 р.; Інші некласифіковані документи Зображення від 02.05.2019 р.; Інші некласифіковані документи Картка платника податків від 04.11.2003 р.; Касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів кв. 40839712 від 26.04.2019 р.; Копія митної декларації країни відправлення 19DЕ460505064972ЕЗ від 25.04.2019 р.

Позивачем було отримано рішення про коригування митної вартості товарів ВКМВ УАМП та МТР Одеської митниці ДФС Державної митної служби України (далі - митний орган) №11 А 500000/2019/000354/2 від 14.05.2019 р.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів в графі обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості стосовно поданих документів повідомляємо зазначено , що згідно пункту 2 статті 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Також вказано, що відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що 5ула фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалось страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарі, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Проте, до митного оформлення такі документи не надавались, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

Згідно з п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 р. №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одну одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення жоден з наведених документів не надано.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.З статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з країни експортера; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що декларантом надано копію митної декларації країни відправлення, та повідомлено, що інші запитувані документи надаватися не будуть.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN- НОМЕР_5 , валюта - ЕUR, вартість - 10400,00 . Відповідно до частини 1 статті 320 Кодексу, форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 10400 EUR. Декларанту роз`яснено права, викладені у ч.З ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду.

Надалі, ОСОБА_1 через декларанта ПП "МК ЛОГІСТИК" отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500090/2019/00029 від 14.05.2019 р.

У зв`язку з незгодою, ОСОБА_1 , через декларанта ПП "МК ЛОГІСТИК", відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, була подана митна декларація ЕМД №UА500090/2019/006655 від 16.05.2019 р. з наданням гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач вважає, що обрання митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервним методом) у відповідності до ст. 64 МКУ не відповідає відомостям, що підтверджено документально.

Проаналізувавши наведене, суд вказує, що засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-УІ від 13.03.2012 року (далі - Кодекс) та іншими законами України.

Розділ III Кодексу регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

В ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. І ст.51 Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Кодексу).

Відповідно до ч.З ст.57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.1 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 Кодексу визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.З ст.58 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В ст.53 Кодексу закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст.53 Кодексу).

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає суду підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів був висновок Відповідача про те, що подані Позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості

Між тим, як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом Позивача у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом Позивача подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

В свою чергу , на думку суду, відповідачем не доведено, що подані декларантом Позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, Відповідач не обґрунтував та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1) та не вказано конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей.

Таким чином, відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що картка відмови та рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів є такими, що прийняті не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Одеської митниці ДФС (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, корп. А,м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UА500000/2019/000354/2 від 14.05.2019 р. Одеської митниці ДФС.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500090/2019/00029 від 14.05.2019 р. Одеської митниці ДФС.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (Код ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) грн. та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення у повному обсязі складено 17 жовтня 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.