Постанова

від 17.02.2020 по справі 520/7443/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 р. Справа № 520/7443/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019, суддя Зінченко А.В., 61022, майдан Свободи, 6, Харків, повний текст складено 17.10.19 по справі № 520/7443/19

за позовом ОСОБА_1

до Одеської митниці ДФС

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС і (надалі за текстом - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UА500000/2019/000354/2 від 14.05.2019 Одеської митниці ДФС та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500090/2019/00029 від 14.05.2019 Одеської митниці ДФС.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією МД № UA500090/2019/005931 від 02.05.2019 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) від 13.03.2012, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому, відповідач послався на те, що надані позивачем документи містили розбіжності. Крім того, до митного оформлення не було надано платіжне доручення (документ, що підтверджує оплату товару), не надано документу, що підтверджує вартість страхування, а також перевезення товару до моменту перетину кордону, відсутня інформація про витрати на навантаження оцінюваного товару.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 залишено без руху апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження по справі.

14 січня 2020 року позивач подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. У відзиві позивач послався на норми Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 (далі - Тимчасовий порядок), положення ст. 368 МК України та зазначив, що позивач надав всі необхідні документи для визначення фактурної вартості авто, а митним органом безпідставно прийнято оскаржувані рішення, а також рішення про витребування додаткових документів.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, закінчено підготовку до розгляду, призначено справу у відкритому судовому засіданні.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується звітом про направлення на електронні адреси судових повісток сторонам.

Відповідно до положень ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута без участі сторін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ОСОБА_1 , через особу, яку уповноважив на декларування товарів, - ПП "МК ЛОГІСТИК" було подано до митного оформлення ЕМД №UА500090/2019/005931 від 02.05.2019 на товар - автомобіль легковий, що був у використанні, VOLKSWAGEN (VW) TOURAN, номер кузова ( НОМЕР_1 ) - НОМЕР_2 , двигун внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизель), рік виготовлення - 2014, пробіг - 284536 км, та наступні документи:

Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 15/2019 від 24.04.2019;

Декларація про походження товару (Declaration of origin) ТК190501-002 від 02.05.2019;

Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UА205010/2019/218105 від 26.04.2019;

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 18.11.2014;

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу б/н від 25.04.2019;

Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ТК190501-002 від 02.05.2019;

Некласифікований внутрішній договір (контракт) 220 від 26.04.2019;

Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 03.07.2007;

Інші некласифіковані документи Дозвіл 0002 від 02.05.2019;

Інші некласифіковані документи Заява на видачу посвідчення б/н від 02.05.2019; Інші некласифіковані документи Зображення від 02.05.2019;

Інші некласифіковані документи Картка платника податків від 04.11.2003;

Касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів кв. 40839712 від 26.04.2019;

Копія митної декларації країни відправлення 19DЕ460505064972ЕЗ від 25.04.2019.

Позивачем було отримано рішення про коригування митної вартості товарів ВКМВ УАМП та МТР Одеської митниці ДФС Державної митної служби України (далі - митний орган) №11 А 500000/2019/000354/2 від 14.05.2019, яким декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з країни експортера; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На виконання вищезазначеного рішення, декларантом надано контролюючому органу копію митної декларації країни відправлення, та повідомлено, що інші запитувані документи надаватися не будуть.

З метою забезпечення повноти оподаткування відповідачем проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN- кодами WVGZZZITZFW030353, валюта - ЕUR, вартість - 10400,00 . Відповідно до частини 1 статті 320 Кодексу, форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 10400 EUR. Декларанту роз`яснено права, викладені у ч.3 ст.52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МК України та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або суду.

ОСОБА_1 , через декларанта ПП "МК ЛОГІСТИК", отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500090/2019/00029 від 14.05.2019.

У зв`язку з незгодою з відмовою відповідача в прийнятті митної декларації, ОСОБА_1 , через декларанта ПП "МК ЛОГІСТИК", відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, подана митна декларація ЕМД №UА500090/2019/006655 від 16.05.2019.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З письмових доказів у справі слідує, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у зв`язку з не визнанням заявленої декларантом (позивачем) митної вартості товару.

Такі висновки ґрунтуються на твердженні відповідача про те, що подані декларантом документи є неповними, а саме не надано до митниці документального підтвердження ціни, що сплачена за товар, доказів вартості перевезення транспортного засобу до митного кордону України, копію митної декларації країни відправлення, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України)

Відповідно до ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16, від 19.03.2019 по справі №810/4116/17.

Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі №809/1469/16.

Частинами 1 та 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно приписів ч. 4 ст. 57 МК України, контролюючий орган, перед застосуванням другорядних методів, зобов`язаний провести процедуру консультацій з декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час такої консультації орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2019 слідує, що останнє прийнято з підстав невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з 1) неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в ч. 2-4 ст. 53 МК України або відсутності в цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, 2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України.

Колегія суддів зазначає, що згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що на час ввезення позивачем транспортного засобу VOLKSWAGEN (VW) TOURAN, номер кузова ( НОМЕР_1 ) - НОМЕР_2 на митну територію України та здійснення митних формальностей, даний транспортний засіб за кодом товару відносився до об`єктів регулювання Тимчасовим порядком № 1077.

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України здійснюється в порядку, передбаченому законодавством, з особливостями, визначеними цим Тимчасовим порядком.

За змістом п. 6 Тимчасового порядку разом з електронною митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що підтверджує вартість транспортного засобу, реєстраційний документ на транспортний засіб, виданий реєстраційним органом країни реєстрації, та документ, що підтверджує право власності на транспортний засіб або право розпоряджатися та декларувати такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України.

Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 МК України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації.

Пунктом 8 Тимчасового порядку визначено документи, що можуть подаватися для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортних засобів:

1) договір купівлі-продажу або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

2) рахунок-фактура (інвойс);

3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу;

4) інші платіжні документи, що підтверджують вартість оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу;

5) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу;

6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця транспортного засобу;

8) копія митної декларації країни експорту;

9) висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу;

10) довідкова інформація щодо вартості у країні експорту транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним транспортним засобам, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів.

Під час судового розгляду встановлено, що декларантом були надані митному органу наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення: рахунок-фактура (інвойс) 15/2019 від 24.04.2019; декларація про походження товару ТК190501-002 від 02.05.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UА205010/2019/218105 від 26.04.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 18.11.2014; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу б/н від 25.04.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ТК190501-002 від 02.05.2019; некласифікований внутрішній договір (контракт) 220 від 26.04.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 03.07.2007; інші некласифіковані документи Дозвіл 0002 від 02.05.2019; інші некласифіковані документи Заява на видачу посвідчення б/н від 02.05.2019; інші некласифіковані документи Зображення від 02.05.2019; інші некласифіковані документи Картка платника податків від 04.11.2003; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів кв. 40839712 від 26.04.2019; копія митної декларації країни відправлення 19DЕ460505064972ЕЗ від 25.04.2019.

Вищезазначені документи, надані позивачем на підтвердження митної вартості ввізного товару, відповідають вимогам Тимчасового порядку.

Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651 (далі - Порядок № 651) визначено, що фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

З огляду на встановлені у справі обставини, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, відтак доводи апеляційної скарги про те, що подані документи містять розбіжності та не містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Посилання митного органу на те, що коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації з баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN- кодами WVGZZZITZFW030353, валюта - ЕUR, вартість - 10400,00 , та було скориговано митну вартість транспортного засобу позивача до рівня 10400,00, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутня докладна інформація, яка використовувалася митним органом при її визначенні, відтак відсутні підстави вважати, що зазначена інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною.

Щодо доводів відповідача про спрацювання системи управління ризиками, колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані необхідні документи, відповідно до Тимчасового порядку, які за своїм змістом не суперечать один одному і не містять жодних розбіжностей, а митним органом не доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною товару. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі № 520/7443/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 27.02.2020