Рішення

від 04.10.2019 по справі 640/18657/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/28

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2019 року № 640/18657/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами судового засідання в адміністративній справі, що розглядалась в порядку спрощеного провадження з викликом сторін за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Діамант"

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за участю представника позивача та відповідача

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Діамант (надалі - позивач), адреса: 04208, місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 5а, офіс 6 до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 1), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач 2), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, у якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 26 лютого 2019 року, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №635325/40491991 від 05 квітня 2018 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №6 від 29 листопада 2017 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №6 від 29 листопада 2017 року до податкової накладної №2 від 17 жовтня 2017 року днем його фактичного надходження - 13 грудня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 17 травня 2017 року між ним, як постачальником, та приватним підприємством Пропус-Плюс , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу №1705-01, на виконання умов якого постачальник виставив рахунок на оплату №96 від 17 жовтня 2017 року на оплату суміші вуглеводнів, лігроїно-газейлової фракції в кількості 16000 л на загальну суму 320000,00, у тому числі ПДВ 53333,33 грн, який оплачено покупцем відповідно до платіжного доручення №81 від 17 жовтня 2017 року.

У зв`язку з виконанням умов договору, позивачем 17 жовтня 2017 року складено податкову накладну №2, яку 30 жовтня 2017 року направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, номенклатура товару зазначена: сировина вуглеводнева, УКТ ЗЕД 2710198100.

Відповідно до видаткової накладної №29/11-01 від 29 листопада 2017 року постачальник поставив покупцю товар: суміш вуглеводнів. Лігроїно-газойлевої фракції. ДКПП-19.20.2; УКТЗЕД-2710 19 71 00 в кількості 16000,00 л на загальну суму 320000,00 грн, у тому числі, ПДВ 53333,33 грн, у зв`язку з чим позивачем 29 листопада 2017 року подано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 17 жовтня 2017 року, в якому було відкореговано номенклатуру товару на Суміш. Лігроїно-газойлева фракція (компонент ДП) УКТЗЕД-2710, кількість товару на 15996,8008 л.

В подальшому, як зазначено у позовній заяві, між позивачем та приватним товариством Пропус-Плюс складено акт звірки взаємних розрахунків за договором купівлі-продажу №1705-01 від 17 травня 2017 року, відповідно до якого 17 жовтня 2017 року здійснено оплату за сировину в сумі 320000,00 грн, а 29 листопада 2017 року здійснено відпуск сировини покупцю.

Відповідно до квитанції від 30 жовтня 2017 року податкова накладна №2 від 17 жовтня 2017 року прийнята, розрахунок коригування №6 від 29 листопада 2017 року також прийнятий, однак його реєстрація зупинена та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію.

02 квітня 2018 року позивачем в електронному вигляді направлено до Державної фіскальної служби України, за доводами позивача, усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення операцій.

05 квітня 2018 року комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №635325/40491991, яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №6 від 29 листопада 2017 року з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з підстав його невідповідності критеріям чіткості та зрозумілості.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на порядок зупинення та порядок здійснення моніторингу податкових накладних податковим органом, а також зазначив, що за результатами поданих позивачем податкових накладних та документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій платником податку, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву зазначив аналогічні підстави, як і відповідач 1, з яких ним не визнаються позовні вимоги та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У додаткових письмових поясненнях представник відповідача 2 послався на те, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних позивачу зупинено реєстрацію розрахунку коригування від 29 листопада 2017 року №6.

Для підтвердження реальності операції, зазначеної в розрахунку коригування від 29 листопада 2017 року №6 позивачем надіслано повідомлення від 23 березня 2018 року №2 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по податковій накладній в реєстрації якої відмовлено та документи до нього.

В ході аналізу вказаних документів встановлено, що позивачем виписано розрахунок коригування №6 від 29 листопада 2017 року на адресу приватного підприємства Пропус-Плюс з номенклатурою: Суміш Лігроїно-газолейна фракція (компонент ДП) , проте, відсутні будь-які розрахункові документи або банківські виписки з особових рахунків.

В той же час, представник відповідача 2 зазначив, що деякі документи неможливо ідентифікувати або пошкоджені, а саме: документ довільного формату 9056552330 від 02 квітня 2018 року (платіжне доручення №81 від 17 жовтня 2017 року pdf), документ довільного формату 9056552483 від 02 квітня 2018 року (J1490901 Квитанція.pdf), документ довільного формату 9056550744 від 02 квітня 2018 року (J1400104 Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №368301.pdf), документ довільного формату 9056552074 від 02 квітня 2018 року (J1490901 Квитанція про реєстрацію ПН №2.pdf).

Відсутність вказаних документів, як зазначив представник відповідача 2, не дала можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції позивачем, згідно якої виписано розрахунок коригування від 29 листопада 2017 року №6.

Вказані обставини стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача 1, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив послався на судову практику зі спірних питань, а також на те, що предметом цього спору є дії податкового органу та рішення від 05 квітня 2018 року, що свідчить про те, що на час виникнення спірних правовідносин застосовуються положення законодавства, що і у аналогічні справі, яка була розглянута Верховним Судом 02 квітня 2019 року.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача послався на аналогічні обставини, на які посилався у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача 1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року призначено судове засідання та витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Діамант додаткові докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Діамант в новій редакції.

В судовому засіданні 07 червня 2019 року судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2019 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року призначено судове засідання.

В судовому засіданні 04 жовтня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідачів позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Діамант є код КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (Т.1, арк. 10).

Матеріалами справи також підтверджується, що нафтопродукти, зокрема, Легроїно-газолейна фракція (ТУ У 23.2-31514949-005:2009) позивачем були придбані у товариства з обмеженою відповідальністю СК Комплект у порядку встановленому законодавством, що підтверджується копіями договору поставки нафтопродуктів №01-02/2017 від 03 лютого 2017 року, специфікації №1 до нього від 03 лютого 2017 року, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 07 лютого 2017 року та видаткової накладної №5 від 07 лютого 2017 року, платіжним дорученням №1 від 06 лютого 2017 року, випискою з банківського рахунку позивача (Т.1, арк.100-102,103,108,109, 83, 81).

Згідно з наданою суду копією договору оренди №19/04-2017 комплексу приміщень, обладнання/устаткування від 19 квітня 2017 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Профісор та товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство , останнє прийняло у тимчасове платне користування комплекс приміщень та обладнання, розташованих за адресою: Київська область, місто Кагарлик, вулиця Залізничників, 6 (Т.1, арк. 104-107).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2017 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс-Чемпіон (перевізником) укладено договір №53 перевезення, відповідно до умов якого перевізник зобов`язався надавати послуги з перевезення ввірених йому позивачем вантажів до пунктів призначення в установлені в письмових замовленнях позивача строки та видавати вантажі уповноваженим на одержання вантажів особам, а позивач зобов`язався сплачувати за перевезення вантажів встановлену плату (Т.1, арк. 86-87).

Відповідно до копій рахунку на оплату по замовленню №497 від 07 лютого 2017 року, акта надання послуг №486 від 07 лютого 2017 року, платіжного доручення №2 від 07 лютого 2017 року та виписки з банківського рахунку позивача, останнім сплачено послуги перевізника у розмірі 6300,00 грн (Т.1, арк. 88, 85, 84, 82).

17 травня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Діамант та приватним підприємством Пропус-Плюс укладено договір купівлі-продажу №1705-01 (Т.1, арк. 12-13), відповідно до умов якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених даним договором передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити вуглеводневу сировину: Конденсат газовий , Нафта , Конденсат газовий стабілізований природний , Суміш віглеводнів. Сировина вуглеводнева , Суміш вуглеводнів. Лігроїно-газолейна фракція , Мазут М-100 (надалі - товар), найменування, кількість, номенклатура та ціна якого визначаються у відповідних рахунках та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1. договору №1705-01).

Пунктом 2.1 договору №1705-01 передбачено, що ціна товару, що поставляється, узгоджується по кожній окремій партії.

У відповідності до пункту 4.1. договору №1705-01 при виявленні невідповідності товару по якості або кількості під час приймання продукції, покупець в строк не більше як за 24 години з моменту її виявлення, повідомляє продавця. Якщо таке повідомлення не надійшло у визначений термін, то товар вважається прийнятим за якістю і кількістю.

Розділом 5 цього ж договору визначено порядок розрахунків, зокрема, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору №1705-01 покупцем здійснено оплату в розмірі 320000,00 грн, в тому числі ПДВ 53333,33 грн за сировину вуглеводну згідно рахунку №96 від 17 жовтня 2017 року та доставлено товар позивачем покупцю. Вказані обставини підтверджуються копіями платіжного доручення №81 від 17 жовтня 2017 року, рахунку на оплату №96 від 17 жовтня 2017 року, довіреністю №11 від 28 листопада 2017 року, випискою з банківського рахунку позивача та видатковою накладною №29/11-01 від 29 листопада 2017 року, а також актом звірки взаємних розрахунків за договором купівлі-продажу №1705-01 від 17 травня 2017 року (Т.1, арк. 14, 15, 16, 17,18, 19-21).

Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відповідність обсягів постачання обсягам придбання товару згідно умов договору №1705-01 від 17 травня 2017 року.

За результатами здійснення вказаної господарської операції позивачем складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну №2 від 17 жовтня 2017 року, яка 30 жовтня 2017 року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9226121862, що підтверджується відповідною квитанцією про реєстрацію податкової накладної (Т.1, арк. 23).

В подальшому, а саме, 29 листопада 2017 року позивачем складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №6 до податкової накладної №2 від 17 жовтня 2017 року, в якому позивачем відкореговано дані податкової накладної, зокрема, в частині зміни номенклатури та зазначено номенклатуру код КВЕД 2710 Суміш. Лігроїно-газолейлева фракція (компонент ДП) (Т.1, арк. 54).

За наслідками обробки розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої розрахунок коригування прийнятий, однак його реєстрацію зупинено у зв`язку з його відповідністю критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року №567, виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД та запропоновано надати пояснення (Т.1, арк. 26).

23 березня 2018 року на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК №2 та копії документів, які підтверджують реальність здійснення вказаної вище господарської операції (Т.1, арк. 99).

05 квітня 2018 року комісія Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення №635325/40491991 про відмову у реєстрації розрахунку коригування №6 від 29 листопада 2017 року до податкової накладної №2 від 17 жовтня 2017 року у зв`язку із ненаданням платником податків копій документів, а саме, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (Т.1, арк. 53).

Вказане стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України) .

Суд зазначає, що при розгляді даної справи по суті судом застосовуються положення законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, станом на день винесення оскаржуваного рішення №635325/40491991 про відмову у реєстрації розрахунку коригування №6 від 29 листопада 2017 року до податкової накладної №2 від 17 жовтня 2017 року.

У відповідності до абзацу 1 пункту 201.1статті 201 ПК України , на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 , в редакції станом на день подання розрахунку коригування №6 від 29 листопада 2017 року до податкової накладної №2 від 17 жовтня 2017 року (надалі - Порядок № 1246), Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 -1 .3 і 200 -1 .9 статті 200 -1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній , яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" , "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 визначено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно з положеннями підпункту 3 пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, які діяли на момент зупинення поданого позивачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №6 від 29 листопада 2017 року до податкової накладної №2 від 17 жовтня 2017 року, Моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Абзацом 6 пункту 6 Критеріїв передбачено, що у разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

В той же час, станом на день винесення оскаржуваного рішення №635325/40491991 про відмову у реєстрації розрахунку коригування №6 від 29 листопада 2017 року до податкової накладної №2 від 17 жовтня 2017 року, набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №117 від 21 лютого 2018 року Про затвердження Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №117).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Пунктом 21 Постанови № 117 визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Тобто, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної та бути обґрунтованим.

Наведене в сукупності свідчить про те, що у будь-якому випадку контролюючий орган повинен був в оскаржуваному рішенні чітко вказати які копії документів не було надано позивачем та які з наданих документів складені з порушенням законодавства та, норми якого закону порушені при складанні документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої розрахунок коригування до податкової накладної прийнятий 13 грудня 2017 року, але його реєстрацію зупинено у зв`язку з його відповідністю пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567.

Суд звертає увагу, що відповідачами не спростовано те, що позивач скористався правом на надання пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної, та надав податковому органу письмові документи, що підтверджують реальність здійснення операцій по ним.

Однак, в порушення вимог законодавства, з оскаржуваного рішення неможливо встановити, копії яких документів досліджувались Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та які саме розрахункові документи не було надано позивачем.

Також, суд вважає за доцільне наголосити, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що позивача, як платника податків, відповідач 2 проінформував щодо неможливості ідентифікувати документи, що позбавило позивача можливості повторно надати такі документи у форматі, який би дозволив їх відкрити та ідентифікувати, у тому разі, що неможливість ідентифікації цих документів полягала саме у наданні позивачем документів в іншому форматі, який комісія не мала можливості відкрити.

При цьому, суд зазначає, що відсутність технічної можливості ідентифікувати документи, подані платником податків не є безумовною підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.

Водночас, відповідач не навів жодного правого обґрунтування щодо підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, зазначених у як у пункті 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, та підстав їх віднесення до позивача.

При цьому, суд зауважує, що підставою для зупинення реєстрації розрахунку коригування стало відповідність пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризику, а рішення про відмову у його реєстрації прийнято з підстав ненадання розрахункових документів, банківських виписок, що свідчить про те, що контролюючим органом було відмовлено з інших підстав, ніж ті, що були підставами для зупинення реєстрації розрахунку коригування.

Більш того, суд зазначає, що податкова накладна №2 від 17 жовтня 2017 року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а розрахунок коригування до неї, реєстрація якого зупинена, був сформований та складений виключно з підстав зміни номенклатури товару.

Суд наголошує, що факт зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує здійснення платником податків господарських операцій та наявності дати виникнення події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна та розрахунок коригування до неї.

Беручи до уваги викладене, а також враховуючи надання з боку позивача первинних документів, які свідчать про проведення господарських операцій, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення №635325/40491991 від 05 квітня 2018 року.

В той же час, суд звертає увагу, що під час розгляду справи судом було встановлено, що оскаржуване рішення прийняте не комісією Державної фіскальної служби України, а комісією Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість зазначення правильним найменування комісії контролюючого органу, як комісія Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Крім того, пунктом 28 Порядку № 117 передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРНП було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій, зокрема якщо набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення ЄРНП, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.

З огляду на протиправність вказаного вище рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, а також враховуючи норми діючого законодавства України, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №6 від 29 листопада 2017 року до податкової накладної №2 від 17 жовтня 2017 року, поданий товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Діамант в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду с воїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 881,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів пропорційно до задоволених вимог до кожного з відповідачів.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Діамант" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №635325/40491991 від 05 квітня 2018 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №6 від 29 листопада 2017 року.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №6 від 29 листопада 2017 року до податкової накладної №2 від 17 жовтня 2017 року днем його фактичного надходження - 13 грудня 2017 року.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Діамант" (адреса: 04208, місто Київ, вулиця Г.Гонгадзе, 5-А. оф. 6, код ЄДРПОУ 40491991) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 881,00 гривня (вісімсот вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) та 881,00 гривня (вісімсот вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення суду виготовлений 17 жовтня 2019 року.