Постанова

від 15.10.2019 по справі 826/12011/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12011/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.

за участю секретаря Григорук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік Крим" та Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік Крим" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А

Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Спутнік-Крим (далі-позивач/ ТОВ НВО Спутнік-Крим ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0018131404, №0018141404.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2019 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №0018141404 від 11.04.2018. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач надав докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Арматех Буд , ТОВ Будконсалт плюс , ТОВ Укрінжинірінг , внаслідок чого позивач правомірно сформував суму податкового кредити по взаємовідносинам з його контрагентами.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю НВО Спутнік-Крим (код 39039742) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Будконсалт плюс (код 39315010) за квітень, жовтень 2015 року, ТОВ Мармартех (код 39419330) за вересень, листопад 2015 року, січень 2016 року, з ТОВ Іствуд Груп (код 39857923) за травень 2016 року, з ТОВ Укрінжинірінг він ( код 39474831) за травень, червень, жовтень 2015 року, з ТОВ Грінвіч форм (код 40616525) за лютий, березень 2017 року, результати якої оформлені актом від 19.03.2018 №258/26-15-14-04-05/39039742 (далі-акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, встановлено порушення ТОВ НВО Спутнік-Крим :

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 290152 грн., в тому числі по періодах: квітень 2015 року - 47809 грн., червень 2015 року - 21149 грн., вересень 2015 року - 51268 грн., жовтень 2015 року - 36170 грн., листопад 2016 року - 35747 грн., січень 2016 року - 9800 грн., травень 2016 року - 34151 грн., березень 2017 року - 24058 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 26344 грн., в тому числі по періодах: червень 2015 року - 25287 грн., травень 2016 року -1057 грн.

На підставі акту перевірки від 19.03.2018 №258/26-15-14-04-05/39039742, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018:

- №0018131404, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 26344 грн.;

- № 0018141404 , відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 362690,00 грн., з яких 290152,00 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 72538,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ НВО Спутнік-Крим (замовник) в особі директора Дорошенка Юрія Володимировича та ТОВ Будконсалт Плюс (підрядник) в особі директора ОСОБА_7 , уклали наступні договори:

- договір на виконання підрядних робіт від 01.04.2015 №09/04, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по прокладанню труб на об`єкті замовника Будівництво будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та підземним паркінгом за адресою: м . Київ, вул. Степана Сагайдака , 101-А ;

- договір на виконання підрядних робіт від 02.04.2015 №2/4, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по прокладанню труб на об`єкті замовника Будівництво будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та підземним паркінгом за адресою: м . Київ, проспект Возз`єднання, 21-В ;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.10.2015 №290/15-10, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по прокладанню кабелів та труб на об`єктах замовника за адресами: м . Київ , вул . Степана Сагайдака, 101-А, вул. Кутузова, 4-А, вул. Гарматна, 39-Г , та перетин вул . Бориса Гмирі та вул. Колекторною;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.10.2015 №570/8-10, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по прокладанню кабелів на об`єкті замовника за адресою: м . Київ, проспект Червонозоряний , 15 /7 (реконструкція адмінбудинку з надбудовою).

До вищевказаних договорів укладені додатки (договірна ціна), виписані акти передачі матеріалів у монтаж по договору, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Ступник-Крим до податкового кредиту у сумі 66299 грн., в тому числі за квітень 2015 року в сумі 47809 грн., за жовтень 2015 року в сумі 18490 грн.

Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ НВО Спутник-Крим (замовник), в особі директора Дорошенка Юрія Володимировича , та ТОВ Мармартех (код 39419330, стара назва - товариство з обмеженою відповідальністю Арматех Буд ), (підрядник), в особі директора ОСОБА_9 , ґрунтувались на ряді договорів виконання підрядних робіт:

- договір на виконання підрядних робіт від 03.09.2015 №570/8-9, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи про прокладанню кабелів на об`єкті замовника (реконструкція адміністративного будинку під житловий з надбудовою) в м . Києві по проспекту Червонозоряному , 15/7 в Солом`янському районі;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.09.2015 №18-09, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи про прокладанню кабелів на об`єкті замовника (Ж/будинки з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом) в м. Києві по вул. Гарматній , 39-Г ;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.09.2015 №17-В/9, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по підготовці поверхонь металевих конструкцій до обробки на об`єкті замовника (Будівництво каналізаційних очисних споруд в м. Бориспіль, Блок очисних споруд №1) м. Бориспіль, Київської області;

- договір на виконання підрядних робіт від 28.08.2015 №9/9, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по прокладанню кабелів на об`єкті замовника (Будівництво житлово-рекреаційного комплексу з підземним паркінгом) в м. Києві між проспектом М.Бажана та вул. Зарічною;

- договір на виконання підрядних робіт від 02.11.2015 №18/11, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по кріплення обладнання на об`єкті замовника (Будинки з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом) в м. Києві по вул. Гарматній, 39-г, буд. 1,2;

- договір на виконання підрядних робіт від 03.11.2015 №562/11-11, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по прокладанню труб на об`єкті замовника (Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом) в м. Києві по проспекту Возз`єднання, 21-В;

- договір на виконання підрядних робіт від 05.01.2016 №18/01, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по прокладанню кабелів, труб, кріплення обладнання на об`єкті замовника (Будинки з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом) в м. Києві по вул. Гарматній, 39-г, буд. 1,2.

До вищезазначених договорів укладені додатки (договірна ціна), виписані акти передачі матеріалів у монтаж по договору, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Ступник-Крим до податкового кредиту у сумі 96815 грн., в тому числі за вересень 2015 року в сумі 51268 грн., за листопад 2015 року в сумі 35747 грн., за січень 2015 року в сумі 9800 грн.

ТОВ Іствуд груп виписано на адресу ТОВ НВО Спутнік-Крим рахунки-фактури від 19.05.2016 №19/053, від 25.05.2016 №25-054 та видаткові накладні від 25.05.2016 №25/053, від 25.05.2016 №25/054.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Іствуд груп , руху коштів, до матеріалів справи позивачем надані виписані податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Спутнік-Крим до податкового кредиту за травень 2016 року в сумі 35208 грн.

Між ТОВ НВО Спутнік-Крим (замовник), в особі директора Дорошенка Юрія Володимировича , та ТОВ Укрінжинірінг (підрядник), в особі директора ОСОБА_6 , укладені договори:

- договір на виконання підрядних робіт від 04.05.2015 №10/03/5, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати роботи про прокладанню кабелів, встановлення обладнання на об`єкті (Житлова забудова) на розі вулиць Мостицька та Замковецька) та (Реконструкція підвальних поверхів житлових будинків по вулиці І.Кавалерідзе, буд. №1,2,5,7,9,11 та вулиці С. Данченка, буд. №8,10 з обладнанням нежитлових приміщень (комор) в Подільському районі м. Києва;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.06.2015 №18/06, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати роботи про прокладанню кабелів та труб на об`єкті (Будівництво будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами) по вул. Гарматна, 39-г в м. Києві;

- договір на виконання підрядних робіт від 02.06.2015 №09/6, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати роботи про прокладанню кабелів, труб та встановлення обладнання на об`єкті (Будівництво будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами) по вул. Сагайдака, 101-А в м. Києві;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.10.2015 №9/10, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати роботи про прокладанню кабелів на об`єкті (Будівництво житлово-рекреаційного комплексу з підземними паркінгами) між проспектом М. Бажана та вул. Зарічною в Дарницькому районі м. Києва.

До вищезазначених договорів укладені додатки (договірна ціна), виписані акти передачі матеріалів у монтаж по договору, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Ступник-Крим до податкового кредиту в сумі 94116 грн., в тому числі за травень 2015 року в сумі 29330 грн., за червень 2015 року в сумі 47106 грн., за жовтень 2015 року в сумі 17680 грн.

Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ НВО Спутнік-Крим (замовник), в особі директора Дорошенка Юрія Володимировича , та ТОВ Грінвіч форм (виконавець), в особі директора Мілютіна Дениса Вікторовича , ґрунтувались на наступних договорах:

- договір підряду на виконання робіт від 01.02.2017 №566/7-2, відповідно до умов якого в порядку і на умовах, визначених договором, виконавець бере на себе зобов`язання відповідно до договірної ціни, виконати та здати замовнику роботи по установленню обладнання та устаткування, за адресою: м. Київ , вул. Обухівська , 135-а, Святошинський район (Будівництво будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та об`єктами соціально-побутового призначення);

- договір підряду на виконання робіт від 27.02.2017 №566/7-3, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи, зазначені в цьому договорі, монтажні роботи електричних мереж на об`єкті замовника: Будівництво будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та об`єктами соціально-побутового призначення за адресю: м. Київ, вул. Обухівська, 135-А.

До вищезазначених договорів укладені додатки (договірна ціна), виписані акти передачі матеріалів у монтаж по договору, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Ступник-Крим до податкового кредиту в сумі 24058 грн., в тому числі за лютий 2017 року в сумі 10000 грн., за березень 2017 року в сумі 14058 грн.

Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, вказані висновки Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві обґрунтовує інформацією з баз даних ДФС України, відсутністю трудових ресурсів у контрагентів позивача для виконання вказаних підрядних робіт, не встановлення придбання будівельних робіт у інших суб`єктів господарювання та аналізом Єдиного реєстру судових рішень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наведені вище норми Податкового кодексу України, в редакцій чинній на час розгляду даної справи, узгоджуються із положеннями Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, за пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (надалі - Закон N 334/94-ВР), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом пунктів 138.4, 138.8 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується."

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ Будконсалт Плюс , ТОВ Арматех Буд (ТОВ Марматех ), ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Грінвіч Форм , ТОВ Укрінжинірінг .

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2018 у справі №752/2434/18 звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Вказаним рішенням встановлено, ОСОБА_7 згідно з реєстраційних документів ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС є засновником та директором даного товариства з 06.12.14 року по 10.02.16 року, яке останній зареєстрував за юридичною адресою: місто Київ, вулиця Крутий Узвіз, будинок 6/2, Літера А , з постановкою на облік у Печерській районній в місті Києві державній адміністрації. Однак, ОСОБА_7 , будучи власником та керівником ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС , що передбачає прийняття управлінських рішень на Товаристві, підприємницькою діяльністю не займався і займатися в подальшому намірів не мав. Він, придбавши дане товариство та взявши на себе обов`язки власника та керівника в частині прийняття управлінських рішень та організаційно - розпорядчих функцій, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлював, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС . Після придбання ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС ОСОБА_7 печаток товариства в дозвільній службі не отримував, на посади ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС нікого не призначав та правочинів на здійснення таких прав не надавав.

Такі дії ОСОБА_7 дали змогу невстановленим слідством особам використовувати суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС для прикриття незаконної діяльності.

Дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані вірно.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2016 у справі №757/13559/16-к суд засудив: затвердити угоду про визнання винуватості від 16.03.2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000046 від 16.03.2016р. за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, укладену між прокурором відділу прокуратури м. Києва Брянцевим В.Л. та обвинуваченим ОСОБА_9 , його захисником Балійчук Л.І. ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами згідно угоди про визнання винуватості від 16.03.2016р. покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 8500 (вісім тисяч п`ятисот) грн.

Судом встановлено, незважаючи на те, що ТОВ Арматех Буд зареєстроване у державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності (юридична особа), ОСОБА_9 придбав та набув у власність вказане підприємство не з метою здійснення господарської діяльності, пов`язаної із продажем товарів (виконанням робіт, наданням послуг), як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. Перереєстрація ТОВ Арматех Буд в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку та отримання печатки надали можливість невстановленим особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом перереєстрації ТОВ Арматех Буд , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 у справі №757/9289/16-к встановлено перереєстрація ТОВ Укрінжинірінг Він в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку та отримання печатки надали можливість невстановленим особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом перереєстрації ТОВ Укрінжинірінг Він , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, відповідачем було досліджено надані до перевірки позивачем договори, додаткові угоди, рахунки фактури, видаткові та податкові накладні, складські квитанції, товарно транспортні накладні, платіжні документи.

Колегія суддів, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи, ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2018 у справі № 752/2434/18, вироків Печерського районного суду м. Києва у справах № 75713559/16-к та 757/9289/16-к, зазначає, що мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Проте, обставини взаємовідносин між ТОВ НВО Спутнік-Крим ТОВ Будконсалт Плюс , ТОВ Арматех Буд (ТОВ Марматех ), ТОВ Укрінжинірінг зазначеними вирокомами не досліджувались, не зазначалися та не перевірялися фактичні рухи активів, реальність здійснення господарських операцій та можливість проведення поставок товару чи виконання робіт між вказаними підприємствами.

За певних обставин докази, отримані в межах кримінального судочинства, в т.ч. під час досудового розслідування, мають враховуватися адміністративними судами, однак такі докази в жодному разі не мають наперед встановленої сили для суду та мають оцінюватися з урахуванням вимог належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі. Крім того, має бути забезпечено право особи, що є стороною адміністративного спору та проти якої може свідчити даний доказ, на надання пояснень та заперечень стосовно нього.

Сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків. Судам, аналізуючи зміст вироку, необхідно встановити чи були дії таких контрагентів спрямовані на реальне настання наслідків або лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій, а також дослідити ким саме і у який період підписано первинні документи, які підтверджують факт понесення витрат, тощо.

Окрім того, один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.06.2018 року у справі №826/24815/15.

Між тим, відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі №824/942/13, від 14.03.2018 року у справі №803/1198/16.

Також, колегя суддів, вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ Іствуд Груп та ТОВ Грінвіч форм не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на інформацію щодо ТОВ Іствуд Груп в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні №32017000000000063 від 30.05.2017, №32016100060000117 від 27.09.2017, зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а також на допит свідка ОСОБА_10 , суд вбачає необґрунтованими з огляду на наступне.

В ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за вказаними вище кримінальними провадженнями.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Проте, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов хибного висновку.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Враховуючи, що під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимог поданих до суду апеляційних скарг, колегія суддів також вважає за необхідне у відповідності до вимог ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з положеннями ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній станом на час звернення учасників справи до суду з апеляційними скаргами) встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за подання позовної заяви сплатив 5835 (п`ять тисяч вісімсот тридцять пять) гривень 52 коп. , а за подання апеляційної скарги 7 117 (сім тисяч сто сімнадцять) гривень 50 коп.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік Крим" витрати пов`язані з сплатою судового збору.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік Крим" - задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0018131404, №0018141404.

В іншій частині позивних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ1291502, адреса: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік Крим" (ЄДРПОУ 39039742, адреса: вул. Верховинна, 91 , м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністратвиного позову у розмірі 5835 (п`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 52 коп.

Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ1291502, адреса: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік Крим" (ЄДРПОУ 39039742, адреса: вул. Верховинна, 91 , м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 117 (сім тисяч сто сімнадцять) гривень 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова