Постанова

від 08.10.2019 по справі 824/880/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/880/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

08 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача: Поклітар Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лад Капітал" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Лад Капітал" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2018 року ПП Лад Капітал звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ Державної фіскальної служби у Чернівецькій області № 005031411 від 27.08.2018 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що будівлі є промисловим об`єктом, цільове призначення яких є обробка деревини, а діяльність позивача охоплює як в межах кодів КВЕД можливість господарської діяльності, як у сфері промисловості, так і іншої діяльності, пов`язаної з використання власного нерухомого майна.

Апелянта вказує, що відповідач не надав жодних доказів, що підтверджують нецільове використання нежитлових приміщень всупереч їхньому цільовому призначенню. Натомість, договори оренди підтверджують, що нерухоме майно використовується для промислової обробки деревини. Позивач не здійснює іншої господарської діяльності, аніж ті, що визначені кодами КВЕД та його статутами.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство Лад Капітал , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване, як юридична особа, за адресою 58025, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Ярослава мудрого, 192 Б, код ЄДРПОУ 39411499, види діяльності: 16.10 лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. Н. в. і. у., 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.11 діяльність у сфері архітектури. (а. с. 71, 147).

На підставі наказу відповідача Про проведення документальної позапланової перевірки Приватного підприємства Лад Капітал № 468 від 23.07.2018 року, працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності, повноти нарахування та сплати податку на нерухоме майно, за результатами якої складено акт про результати перевірки № 3827/24-13-14-11/36411499 від 06.08.2018 року.

Згідно вказаного акту встановлено порушення позивача, зокрема п. п. 266.2.1 та п. п. є 266.2.2, п. 266.2, п. п. 266.4.2 п. 266.4, п. п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-V (із змінами та доповненнями) занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року в сумі 27000,73 грн. в тому числі за 2015 рік в сумі 4361,34 грн., за 2016 рік в сумі 9199,87 грн та за 2017 рік в сумі 13439,52 грн.; п. п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 та п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-V (із змінами та доповненнями), а саме несвоєчасне подання декларацій з податку на нерухоме майно за 2015 рік та 2016 рік. (а. с. 13-23, 57-63, 95-105).

На підставі акту перевірки, відповідачем, з урахуванням виявлених порушень, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 005031411 від 27.08.2018 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі та у спосіб, передбачені приписами чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції зазначив, що якщо підприємство є промисловим у значення КВЕД і належні йому об`єкти нерухомого майна класифікуються у класі 1251 Будівлі промисловості ДК 018-2000 та використовуються власником для провадження промислової діяльності, а тому, на такі об`єкти нерухомості може поширитися дія п. п. є п. п. 266.2.2 п, 266.2 ст. 266 ПКУ щодо виключення їх з об`єктів оподаткування податком на нерухомість.

Письмовими доказами підтверджено, що позивач згідно КВЕД 68.20 здавав в оренду приміщення згідно договорів. Оскільки матеріалами справи підтверджено здача приміщень в оренду, то у підприємства виникають податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Як передбачено пп.266.1.1 п.266.1 ст.261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до положень пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Як передбачено пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт є пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Положення пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більше того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ) тощо).

Вимоги п. є пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України свідчать, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств .

Згідно з пп.14.1.1291. п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 - Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 - Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 - Будівлі підприємств легкої промисловості , 1251.5 - Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 - Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 - Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості , 1251.8 - Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 - Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

В законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо.

Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Відповідно до ст.62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведене дає підстави здійснити висновок, що застосування п. є пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 819/818/17, у постанові від 15 травня 2018 року у справі №806/2461/17.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство Лад Капітал зареєстроване, як юридична особа, за адресою 58025, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Ярослава мудрого, 192 Б, код ЄДРПОУ 39411499, види діяльності: 16.10 лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. Н. в. і. у., 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.11 діяльність у сфері архітектури.

Отже з наведеного вбачається, що діяльність позивача охоплює в межах кодів КВЕД можливість господарської діяльності як у сфері промисловості, так і у сфері іншої діяльності, пов`язаної із використанням власного нерухомого майна.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексовий номер витягу 28012226) наданого реєстраційною службою Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області у позивача на підставі права власності належить: нежитлова будівля деревообробний цех літ. А загальною площею 952,10 кв. м; нежитлова будівля адміністративно-побутовий корпус літ. Б загальною площею 187,40 кв. м.; нежитлова будівля склад-навіс для зберігання деревини з майстернею та матеріально-технічною коморою літ. В загальною площею 194,10 кв. м.; нежитлова будівля лісопільна дільниця із сушільними камерами літ. Г загальною площею 286,10 кв. м.; колодязь № 1; оглядовий колодязь № 2; прийомний бункар № 3; огорожа № 4. (а. с. 51).

Таким чином, належні позивачу нежилі приміщення, згідно з ДК 018-2000 відносяться до класу 1251 Будівлі промисловості .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що належні позивачу нежитлові приміщення мають ознаки будівель промисловості, а тому в силу положень пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, в межах спірних відносин наявні обидві умови, визначені пунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а саме наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, що спростовує висновок суду першої інстанції про наявність лише однієї з обов`язкових умов для застосування вказаної норми закону.

Позивачем надані суду належні докази щодо використання спірних приміщень в процесі виробництва та їх перебування у власності промислових підприємств, а тому висновки відповідача про те, що вони не підпадають під дію підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України є хибними та такими, що не відповідають законодавству.

Із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивач здавав в оренду приміщення, то у підприємства виникають податкові зобовязання з податку на нерухоме майно, колегія суддів не погоджується, так як відповідач не надав належних доказів, що підтверджують нецільове використання нежитлових приміщень всупереч їхньому цільовому призначенню. При цьому, колегія суддів приймає доводи апелянта про те, що договори оренди підтверджують, що нерухоме майно використовується для промислової переробки деревини, іншої господарської діяльності, аніж та, яка визначена кодами КВЕД та статутом позивачем не здійснюється.

Крім того, слід зазначити, що в даному випадку визначальним є саме те, що об`єктом оподаткування є нежитлові приміщення, які у спірних правовідносинах відносяться до будівель промисловості, а тому в силу положень пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи приписи зазначених правових норм та обставини, встановлені судом, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 28 299,24 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 22639,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція - 5659,85 грн, відтак, податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0005031411 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини даної справи, неправильно застосовано норми матеріального права права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ПП Лад Капітал підлягає задоволенню, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.06.2019 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судова колегія встановила, що відповідно до платіжного доручення від 07.09.2018 №67 за подання позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн. (а.с.6) та відповідно до платіжного доручення від 24.07.2019 №121 за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2881,50 грн. (а.с.199).

При цьому, сплата судового збору за подання апеляційної скарги не відповідає ставкам, встановленим Законом України Про судовий збір у відповідній редакції.

Так, відповідно до п.п.1 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня встановлено у розмірі 1762 грн.

Згідно із ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено на рівні 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов, який подано юридичною особою у 2018 році, містить вимогу майнового характеру.

Таким чином, розмір судового збору, який має бути сплачено особою, яка звернулась з апеляційною скаргою, становить 2643 грн. (28299,24 грн. х 1,5% але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб = 1762,00 грн х 150%).

Натомість, апелянтом, відповідно до платіжного доручення від 24.07.2019 №121 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2881,50 грн., що є більшою ніж визначено Законом України Про судовий збір .

Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат в загальному розмірі 4405 грн. (2643 грн.+1762 грн.).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лад Капітал" задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області №005031411 від 27.08.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області на користь Приватного підприємства "Лад Капітал" судовий збір у розмірі 4405,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 жовтня 2019 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.