Постанова

від 17.10.2019 по справі 2-а-28701/08

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-28701/08

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

17 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Іваненко Т.В. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Лапідінвест" про припинення юридичної особи,

В С Т А Н О В И В :

У 2008 році Коростишівська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила припинити юридичну особу ТОВ "Граніт-вироби" (правонаступник ТОВ "Лапідінвест").

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року позов задоволено: припинено юридичну особу-товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт-вироби" (с.Новогородецьке Коростишівського району Житомирської області, ідентифікаційний код 34736006).

Відповідно до акту №1 від 29 січня 2018 року "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду", затвердженого головою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2018, адміністративна справа №2-а-28701/08 знищена за закінченням строку зберігання.

16 квітня 2018 року до Житомирського апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року по справі №2-а-28701/08.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року по справі №2-а-28701/08 та відкрито апеляційне провадження.

У зв`язку з припиненням процесуальної діяльності Житомирського апеляційного адміністративного суду, 02 жовтня 2018 року справу направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

9 листопада 2018 року в судовому засіданні, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про заміну позивача по справі №2-а-28701/08 правонаступником - Головним управлінням ДФС у Житомирській області, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 19 листопада 2018 року.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року апеляційну скаргу засновника ТОВ "Лапідінвест" ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року-без змін.

Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2019 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у задоволені адміністративного позову ГУ ДФС у Житомирській області відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що п.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2004 №755-4 передбачено виключно одну із підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи-це неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

26.06.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи,повноважних представників для участі у розгляді справи не направили.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Граніт-вироби" знаходилося на обліку як платник податків у Коростишівській міжрайонній державній податковій інспекції з 17.11.2006 року.

Згідно акту про результати перевірки діяльності ТОВ "Граніт-Вироби" від 08.08.2008 року Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції, ТОВ "Граніт-Вироби" не звітувало перед податковим органом з 01 липня 2007 року, тобто на момент подачі позову до суду - більше року.

В зв`язку з вищезазначеним, податковий орган звернувся до суду, з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність правових підстав для припинення юридичної особи відповідача, а тому позовні вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №755-IV) відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Статтею 4 Закону №755-IV регламентовано, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців (засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом) здійснюються шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Отже, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб`єкта господарювання.

Частиною другою статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи є, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Із матеріалів справи слідує, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року у даній справі, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, суд задовольнив позов податкового органу, виходячи із того, що неподання відповідачем податкової звітності підтверджується актом перевірки від 08 серпня 2008 року, а тому наявні законодавчо встановлені підстави для припинення юридичної особи- відповідача.

Між тим, постановою Верховного Суду від 02 квітня 2019 року скасовано вищезазначені судові рішення та направлено справу №2-а-28701/08 на новий розгляд.

Верховний Суд у постанові зокрема звернув увагу, що акт, на який посилались суди першої та апеляційної інстанцій, відсутній в матеріалах справи та не досліджувався судами при ухваленні судового рішення, а відтак не може бути допустимим джерелом доказів у розумінні статті 70 КАС України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи у суді першої інстанції) та статті 74 КАС України (у редакції, що діє на момент розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).

Крім того, Верховний Суд наголосив, що жодних інших доказів неподання податкової звітності до податкового органу протягом року до моменту звернення з позовом до суду матеріали справи не містять.

Статтею 9 КАС України закріплено такі принципи здійснення адміністративного судочинства, як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Так, частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, у даній справі міститься акт №1 від 29 січня 2018 року "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду", де зазначено, що на підставі Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 року №22, відібрані для знищення як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення, документи Житомирського окружного адміністративного суду, в тому числі під номером №23292 матеріали адміністративної справи №2-а-28701/08.

Таким чином, матеріали адміністративної справи, що перебуває в провадженні не містять ні позовної заяви, ні сукупності письмових доказів, які позивач надавав на підтвердження наявності підстав для припинення юридичної особи - відповідача, зокрема, відсутній й акт перевірки від 08 серпня 2008 року.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 44 КАС України закріплено, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з положеннями статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 79 КАС України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

При цьому, у відповідності до положень статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В той же час, Головним управлінням ДФС у Житомирській області після направлення судом касаційної інстанції даної справи на новий розгляд, в порушення пункту 4 частини п`ятої статті 44, статей 77, 79 КАС України не було надано жодного доказу на підтвердження обставин, які були викладені позивачем при поданні позовної заяви.

Як пояснив представник позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції, вказані документи у контролюючого органу відсутні, оскільки були знищені після сплину встановленого строку їх зберігання, а тому Головне управління ДФС у Житомирській області позбавлене фактичної можливості надати акт перевірки від 08 серпня 2008 року або інші письмові докази на підтвердження факту неподання відповідачем податкової звітності більше року.

Отже, матеріали справи не містять сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту підтвердження факту неподання відповідачем податкової звітності більше року.

При цьому, зважаючи на факт знищення матеріалів адміністративної справи №2-а-28701/08, суд позбавлений можливості перевірити чи були вказані обставини підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів при поданні позовної заяви та розгляду справи по суті під час первісного розгляду справи.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції також враховано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року у справі №2-а-11552/08, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "Граніт-вироби" на користь УПФУ в Коростишівському районі Житомирської області 2 693 грн 56 коп. боргу з недоїмки по страхових внесках на загальнообов`язкове державне страхування за період з липня по вересень 2007 року.

Крім того, на момент судового розгляду ТОВ "Лапідінвест" подано, а податковим органом 26 квітня 2019 року прийнято звіт про фінансові результати за І квартал, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ "Лапідінвест".

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на відсутність сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, позивачем не доведено наявність правових підстав для припинення юридичної особи відповідача, а тому позовні вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно надано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 9, 44, 72, 77, 78, 79, 90, 205, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Мацький Є.М.