Рішення

від 08.10.2019 по справі 266/2959/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/2959/17

Провадженя№ 2/266/63/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Циганкової М.М., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Лук`янової О.Г., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Парус до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої підприємству внаслідок порушення трудових обов`язків, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Парус про скасування наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року позивач в особі ТОВ ТД Парус звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок порушення трудових обов`язків в сумі 511693 грн. 01 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01.07.2015 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу в ТОВ ТД Парус на посаду касира з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю. 25.07.2017 року під час проведення контрольного перерахунку в касі ТОВ ТД Парус було виявлено нестачу грошових коштів у сумі 511693 грн. 01 коп., на підставі чого було складено акт, який було підписано членами комісії. ОСОБА_2 підтвердила факт відсутності грошей в касі в своєму поясненні, в якому зазначила, що витратила вказані кошти на своє лікування, присвоївши їх з каси підприємства. Шкоду зобов`язалась компенсувати добровільно. Однак зобов`язання по добровільному відшкодуванню шкоди не виконала. Наказом від 25.07.2017 року №10 ОСОБА_2 була притягнута до дисциплінарної відповідальності та надала одночасно заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Ухвалою від 15.02.2018 року цивільна справа була прийнята в провадження судді Приморського районного суду м. Маріуполя ОСОБА_3 Д.Г.

ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до ТОВ ТД Парус про скасування наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з ТОВ ТД Парус , куди була прийнята 01.07.2015 року на посаду касира. 21.08.2017 року ОСОБА_2 отримала лист з наказом №10 від 25.05.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вказаний наказ вважає незаконним, оскільки він був наслідком протиправних дій збоку керівництва ТОВ ТД Парус в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які таким чином відреагували на її бажання за станом здоров`я звільнитись з підприємства. Акт перевірки був нею підписаний під тиском вказаних осіб. Наказ особисто не отримала в зв`язку із діями керівництва, яке не видавши наказ про звільнення чинили перешкоди в доступі до території підприємства. Просила скасувати наказ №10 від 25.07.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою від 28.08.2018 року зустрічна позовна заява прийнята до провадження та об`єднана з первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом, адвокат Продун Г.М., позовні вимоги первісного позову підтримала в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечувала. Суду пояснила, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу в ТОВ ТД Парус на посаду касира з укладенням договору про повну матеріальну відповідальність з 01.07.2015 року. Вказаний договір передбачений відповідно до положень постанови НБУ та Держкомпраці СРСР, яка є діючою. При виявленні нестачі ТОВ ТД Парус не зверталось до правоохоронних органів, оскільки ОСОБА_2 зобов`язалась відшкодувати шкоду добровільно. В зв`язку із намірами ОСОБА_2 її не позбавили робочого місця для того, щоб вона мала можливість відшкодувати завдану шкоду. Однак в відношенні ОСОБА_2 було застосовано заходи дисциплінарного характеру, винесено наказ про оголошення догани. ОСОБА_2 в день перевірки визнала факт нестачі, пояснила, що вона витратила кошти, які вилучила з каси підприємства, на своє лікування. Перевірка проводилась комісією в робочий час в присутності ОСОБА_2 ТОВ ТД Парус є оптовою базою, клієнти підприємства після отримання товару привозять гроші для розрахунку, касир приймає вказані кошти. Просила на підставі викладеного задовольнити первісний позов в повному обсязі, відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.

Представник відповідача, ОСОБА_6 , в судовому засіданні первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала. Суду пояснила, що в ОСОБА_2 виникла необхідність звільнитись з підприємства в зв`язку із погіршенням стану здоров`я. Заява про звільнення була надана 25.07.2017 року. Вказана заява не була розглянута директором в зв`язку із тим, що було виявлено нестачу в касі, з приводу якої в ОСОБА_2 вимагали написати пояснення. ОСОБА_7 ОСОБА_2 було вилучено паспорт, посвідку на мешкання та закордонний паспорт. Відсутність документів позбавила її можливості звернутись до правоохоронних органів. Була змушена їздити до м. Харків з метою отримання нового паспорта, оскільки є громадянкою Російської Федерації. Пізніше отримала поштою наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Документи складала під тиском керівництва ТОВ ТД Парус , заява про звільнення була залишена на підприємстві в єдиному екземплярі. Збоку представників ТОВ ТД Парус надходили погрози. Акт, отриманий ОСОБА_2 відрізняється від акта, наявного в матеріалах справи. Документи ОСОБА_5 вимагав, тому змушена була передати. До м. Харків їхала автобусом, без документів, оскільки жінок на блок - постах не перевіряють. Поштову кореспонденцію отримували родичі в зв`язку із відсутністю документів.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ТОВ ТД Парус 01.07.2015 року касиром. Звільнена з посади 25.07.2017 року. Ставлення до роботи в ОСОБА_2 було сумлінним, тому залишок в касі не перевірявся. При прийнятті на роботу з ОСОБА_2 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. В посадові обов`язки касира входили прийом, видача та зберігання грошових коштів. Грошові кошти зберігались в сейфі. Згідно угоди при нестачі відповідальність повна, в розмірі нестачі. Раніше ОСОБА_2 працювала касиром банку, мала досвід роботи на вказаній посаді. При прийомі грошових коштів бухгалтер видавала чек. Підприємство здійснює торгівлю пивом оптом та в роздріб зі складу на території. В кінці дня залишок каси підраховується. Перевіряла особисто раз на тиждень, нестач в касі не було. 24.07.2017 року отримала смс-повідомлення від ОСОБА_2 з текстом вибачте, якщо зможете . ОСОБА_5 вказане смс сфотографував. Також ОСОБА_5 було надано доповідну записку про результати перевірки каси ОСОБА_2 Комісія перевіряла документацію, потім наявність грошей в касі. Нестача склала 511 000 грн., які ОСОБА_2 взяла готівкою, як вона пояснила - на своє лікування. Гроші в касі були відсутні. З актом перевірки каси ОСОБА_2 була згодна. З приводу смс пояснила, що мала на увазі, що взяла гроші. Також мала намір віддати заборгованість добровільно, з коштів, які повинні отримати її родичі після продажу будинку в Російській Федерації. 25.07.2017 року було винесено наказ про накладення адміністративного стягнення в вигляді догани та зобов`язання повернути грошові кошти. Тиск на неї не здійснювався, погрози не надходили, мета бесід з нею була в поверненні заборгованості, яку вона мала намір повернути добровільно. 26.07.2017 року ОСОБА_2 на роботу не вийшла, тому 28.07.2017 року їй було направлено рекомендованим листом наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності. 01.08.2017 року ОСОБА_2 вийшла на роботу та відмовилась надавати якісь пояснення та ставити свої підписи. Добровільно шкоду не відшкодувала, більше контактів з нею не було, номер телефону вона змінила. В подальшому для перевірки було укладено угоду з аудиторською фірмою. Вони визнали вірною перевірку каси та суму заборгованості. До органів досудового слідства не звертались. На підприємстві наявний касовий апарата, є право отримання грошових коштів готівкою. Є ліміт в касі, з яким ОСОБА_2 також була ознайомлена в усній формі. Місце касира обладнано столом, калькулятором та дефектоскопом. Інтернет відсутній, тому касовий апарат знаходився в бухгалтерії. ОСОБА_2 була відповідальна за бухгалтерські операції. Каса в електронній формі. Базу за 2017 рік знищив вірус. В податкову не повідомляли, однак документація в паперовій формі збереглась. Грошові кошти приймала касир та здавала інкасацію. Приміщення каси, де знаходився сейф є охоронюваним, відсутній вільний доступ.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що працював в ТОВ ТД Парус спостерігачем, в обов`язки входив контроль за господарсько - фінансовою діяльністю підприємства. З ОСОБА_2 був знайомий з 01.07.2015 року, з моменту прийому на роботу в якості касира. Під час роботи ОСОБА_2 належним чином виконувала покладені на неї обов`язки, претензій до неї не було. З момент прийому на роботу був також укладений договір про повну матеріальну відповідальність. 25.07.2017 року був робочий день, зустрівся з директором ТОВ ТД Парус ОСОБА_4 , яка повідомила, що їй від ОСОБА_2 надійшло повідомлення, в якому остання просила ОСОБА_4 вибачити її, якщо та зможе. Після ознайомлення з вказаним повідомленням прийняв рішення про проведення перерахунку каси ОСОБА_2 В складі комісії були ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , яка в присутності ОСОБА_2 була виявлена нестача коштів в касі в сумі 511693 грн., про що було складено акт, який ОСОБА_2 підписала добровільно, без зауважень. В своєму поясненні, що самовільно взяла гроші з каси, які витратила на власне лікування. Під час розмови вона не заперечувала проти повернення вказаних коштів добровільно. Під час розмови вона зв`язалась зі своєю матір`ю, яка мешкає в Російській Федерації та домовилась про повернення грошей за рахунок продажу належної матері нерухомості. В зв`язку із чим прийняли рішення не звільняти ОСОБА_2 для погашення нею заборгованості добровільно, тому не звертались до правоохоронних органів. За часу роботи ОСОБА_2 жодного разу на роботі не була відсутня, не хворіла. Пояснила, що лікувалась на вихідних, однак не надала документів. Наказом від 25.07.2017 року ОСОБА_2 було оголошено догану, копію наказу направлено поштою, оскільки з 26.07.2017 року вона була відсутня з невідомих причин на робочому місці. Потім вона з`явилась в серпні 2017 року, на запитання конкретних відповідей не надавала, ухилялась від них. Відмовилась від отримання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Борг добровільно не погасила. Для перевірки та аудиту залучали ТОВ Тератех , співробітники якого підтвердили відсутність в касі ТОВ ТД Парус грошових коштів в сумі 511693 грн. 01 коп., в касі було близько 4000 грн., в зв`язку із чим ОСОБА_2 була притягнута до дисциплінарної відповідальності. Звільнена з посади в зв`язку із прогулами. На посаду спостерігача був призначений зборами учасників ТОВ ТД Парус . Гроші зберігаються в сейфі, вільний доступ до них відсутній.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

На підставі заяви від 01.07.2015 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ТОВ ТД Парус на посаду касира (а. с. 32, 33)

Під час прийому на роботу між ТОВ ТД Парус та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір, внесено відповідні записи в трудову книжку (а. с. 34, 35-42)

ОСОБА_2 надано згоду на збір та обробку її персональних даних, також було укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а. с. 44-45, 46)

Згідно умов договору відповідальність за втрату грошових коштів відшкодовувалась ОСОБА_2 в повному обсязі, на що вона погодилась, підписавши вказаний договір.

Доповідною представника засновника ТОВ ТД Парус було проінформовано директора ОСОБА_4 про надходження до працівників та інших осіб повідомлення, в якому ОСОБА_2 просила вибачення без пояснення причини (а. с. 47)

Наказом №09 від 25.07.2017 року в зв`язку із доповідною було призначено комісійну перевірку каси ТОВ ТД Парус за участі касира ОСОБА_2 (а. с. 48)

До складу комісії увійшли ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , обов`язковість присутності ОСОБА_2 зазначено в наказі.

Актом контрольного перерахунку каси від 25.07.2017 року встановлено нестачу грошових коштів в розмірі 511 693 грн. 01 коп. (а. с. 49)

За результатами перевірки, на підставі акта контрольного перерахунку 25.07.2017 року касир ОСОБА_2 наказом №10 була піддана дисциплінарному стягненню в вигляді догани та зобов`язана повернути суму нестачі 511693 грн. 01 коп. (а. с. 83)

Вказаний акт було підписано членами комісії та ОСОБА_2 , чим вона підтвердила згоду з вказаною сумою нестачі грошових коштів.

ОСОБА_2 надавала на адресу ТОВ ТД Парус заяву про звільнення з посади, яка датована 25.07.2017 року та має відмітку Повторно (а. с. 86)

Однак в матеріалах справи відсутні інші заяви, які б дали змогу підтвердити факт саме повторного надання заяви на адресу ТОВ ТД Парус 25.07.2019 року, в зв`язку із чим відмітка Повторно нічим не підтверджена.

25.07.2017 року ОСОБА_2 відповідно до розписки залишила на зберігання в ТОВ ТД Парус паспорт громадянки Російської Федерації, закордонний паспорт Російської Федерації, посвідку на постійне мешкання на території України, які були прийняті ОСОБА_5 (а. с. 85)

ТОВ ТД Парус на адресу ОСОБА_2 25.07.2017 року бул направлено лист з вимогою надати пояснення в зв`язку із виявленою нестачею грошових коштів в касі підприємства в сумі 511 693 грн. 01 коп. (а. с. 186)

Відповіді на вказаний лист ОСОБА_2 не надала.

Заявами ОСОБА_2 від 08.08.2017 року було проінформовано ТОВ ТД Парус про намір виїхати за межі м. Маріуполь та зазначено вимог про повернення документі громадянки Російської Федерації (а. с. 88, 90)

ОСОБА_2 також направила заяву від 08.08.2017 року про надання їй трудової книжки та звільнення за власним бажанням (а. с. 92)

З тексту заяви вбачається, що ОСОБА_2 зазначає про свою заяву про звільнення не як про повторну, а як направлену вперше, що спростовує твердження заяви від 25.07.2017 року про повторність.

Відповіддю Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 проінформовано про результати перевірки її заяви щодо погроз на її адресу збоку ОСОБА_5 від 09.08.2017 року (а. с. 95)

Встановлено, що ОСОБА_2 від неодноразових запрошень до Приморського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області з метою опитування та встановлення обставин відмовилась, встановити обставини, які викладено в заяві в зв`язку із чим не стало можливим, також повідомлено про відсутність в наявних матеріалах кримінального або адміністративного правопорушення.

Актом від 31.07.2017 року, складеним ТОВ Тератех встановлено відсутність в касі ТОВ ТД Парус грошових коштів в сумі 516 287 грн. 01 коп. (а. с. 164-167)

Наказом №8 від 27.06.2017 року було встановлено ліміт на залишок готівкових коштів в касі ТОВ ТД Парус в розмірі 550 000 грн. (т. 2, а. с. 3)

Вказана сума визначена на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі ТОВ ТД Парус від 27.06.2017 року ( т. 2, а. с. 4)

Вказаний розрахунок зроблено на підставі документів про рух коштів в касі ТОВ ТД Парус в період 24.07.2017 року, загальна сума грошових коштів на кінець робочого дня скалала 516 287 грн. 01 коп. (т. 2, а. с. 5-20, 21-23)

Також вказані суми підтверджено власноручними записами працівників ТОВ ТД Парус (т. 2, а. с. 24-32) та реєстрами розрахунків з клієнтами (т. 2, а. с. 33-56)

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Статтею 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП Україн письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Спільною постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 року № 447/24 затверджено Перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва.

Посада касира, на яку було прийнято ОСОБА_2 , відноситься до посад з приймання на зберігання, обробку, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, холодильниках, харчоблоках, сховищах, заготівельних (приймальних) пунктах, товарних і товаро - перевалочних ділянках, камерах схову, коморах і гардеробах.

Згідност. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

У відповідності до ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Статтею 138 КЗпП України передбачено обов`язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника, а саме, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП України.

Разом із тим, у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями130,135-3,137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними;який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності. За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. Встановивши при розгляді справи, що шкода заподіяна не лише з вини працівника, до якого пред`явлено позов, але й з вини службових осіб підприємства, установи, організації, суд має обговорити питання про притягнення їх до участі в справі як співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем за первісним позовом, ТОВ ТД Парус доведено належними та допустимими доказами по справі винуватість працівника ОСОБА_2 в нанесенні підприємству шкоди в зв`язку із неналежним виконанням нею посадових обов`язків касира, тому суд приходить до висновку про задоволення первісного позову.

На підтвердження правомірності своїх дій позивачем за зустрічним позовом, ОСОБА_2 , надано суду заяви, які також надавались нею на адресу ТОВ ТД Парус .

Вказані докази не доводять відсутності в діях ОСОБА_2 вини за спричинення шкоди підприємству.

ОСОБА_2 при прийомі на роботу була ознайомлена зі своїми правами та обов`язками, уклавши договір про повну матеріальну відповідальність, з тексту якого вбачається, що вона є матеріально відповідальною особою та несе відповідальність за шкоду, спричинену її діями підприємству в обсязі 100% суми шкоди.

Заяви ОСОБА_2 містять взаємовиключні відомості, тобто спростовують одна одну та можуть вважатись лише такими, що використовувались як спосіб ухилення від відповідальності.

Вказані обставини також підтверджено показами свідків та відповіддю Центрального ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області.

Стаття 147 КЗпП України передбачає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана або звільнення.

ОСОБА_2 була притягнута до відповідальності за порушення посадових обов`язків, до неї було застосовано стягнення в вигляді догани, правомірність якої доведено вивченими матеріалами справи.

Звільнення ОСОБА_2 з посади відбулось в зв`язку із іншим дисциплінарним проступком та у вказаному спорі не розглядається.

Вважаючи дії ТОВ ТД Парус правомірними в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, суд приходить до висновку про необґрунтованість зустрічного позову та відмовляє в його задоволенні.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд, керуючись ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача в особі ОСОБА_2 на користь позивача в особі ТОВ ТД Парус сплачений судовий збір в сумі 7675 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 76, 81, 82, 136, 141, 259, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 130, 134, 135-1, 136, 137, 138, 147, 148, 149 КЗпП України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПАРУС (юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Торгова, буд. 122, код за ЄДРПОУ 37793575) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПАРУС (юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Торгова, буд. 122, код за ЄДРПОУ 37793575) відшкодування матеріальної шкоди в сумі 511 693 (п`ятсот одинадцять тисяч шістсот дев`яносто три) гривні 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПАРУС (юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Торгова, буд. 122, код за ЄДРПОУ 37793575) сплачений судовий збір в сумі 7675 грн. 40 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Парус про скасування наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 15.10.2019 року

Суддя: Пантелєєв Д. Г.