Постанова

від 03.10.2019 по справі 530/1058/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 530/1058/16-ц

провадження № 61-19226св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агро-ка Полтава ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів Мартєва С. Ю., Абрамова П. С., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агро-ка Полтава про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку за 2014-2015 роки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП " Центр ДЗК " 21 липня 2009 року, її бабуся, ОСОБА_2 , передала в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку сільськогосподарських угідь розміром 3.00 га, яка розташована на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ТОВ " Сільськогосподарське підприємство " Агро-ка Полтава " строком на 4 роки 11 місяців. Орендна плата складала 3 % від вартості земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті становить 1 185,04 грн щорічно. В 2012 році було укладено додаткову угоду до договору оренди землі відповідно до якої термін дії договору було продовжено до 2017 року та збільшено розмір орендної плати з 3 % до 5,5 % до 2 172,56 грн. У березні 2014 року було укладено іншу додаткову угоду до договору оренди землі, згідно якої розмір орендної плати збільшено до 7,5 % , тобто до 2962, 58 грн. До 2014 року орендар своєчасно і в повному обсязі сплачував встановлену договором та додатковою угодою від 2012 року орендну плату. У травні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Позивач ОСОБА_1 успадкувала вищезазначену земельну ділянку.

Враховуючи те, що ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агро-ка Полтава в 2014-2015 роках продовжувало користуватись орендованою земельною ділянкою, але виплачувати орендну плату припинило, тому позивач просила суд стягнути з нього заборгованість по орендній платі за 2014-2015 роки , яка складає 5 925,16 грн.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ 'Сільськогосподарське підприємство' 'Агро-ка Полтава' про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку за 2014-2015 роки - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ 'Сільськогосподарське підприємство' 'Агро-ка Полтава' на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі в сумі 4994,60 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ТОВ СП Агро-ка Полтава за відсутності укладення договору оренди землі фактично користувалось земельною ділянкою, тому повинно сплатити заборгованість по орендній платі за 2014 -2015 роки.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року скасовано.

У позові ОСОБА_1 до ТОВ СП Агро-ка Полтава відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відсутні будь-які повідомлення про намір орендатора скористатися переважним правом на продовження строку дії договору оренди землі; орендар був позбавлений можливості повернути земельну ділянку орендодавцю у встановленому законом порядку, оскільки відомості про спадкоємців у нього були відсутні; будь-яких переконливих доказів на підтвердження користування спірною земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі, а саме: претензії, листування з приводу користування земельною ділянкою, суду не надано. За таких обставин у місцевого суду були відсутні підстави для стягнення з ТОВ СП Агро-ка Полтава на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просила суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 530/1058/16-ц з Зіньківського районного суду Полтавської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу № 530/1058/16-ц передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав пояснення, чому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню при тому, що рішення суду першої інстанції було скасовано повністю.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовується лише показами представника відповідача, що свідчить про упереджене ставлення суду до позивача.

Судом апеляційної інстанції зроблено безпідставний висновок про те, що позивач будь-яких переконливих доказів на підтвердження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі не надала.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги положення частини 6 статті 19 Закону України Про оренду землі .

Відзив ТОВ СГ Агро-ка Полтава на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права щодо порядку продовження строку дії договору оренди землі; правильно застосував норми матеріального права щодо порядку продовження дії договору оренди землі, а також не допустив порушення норм процесуального права при частковому задоволенні апеляційної скарги та винесенні нового судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 21 липня 2009 року між ТОВ СП Агро-ка Полтава та ОСОБА_2 було укладено договір оренди строком на 4 роки 11 місяців, а саме до 21 червня 2014 року ( а.с.8-12)

ОСОБА_2 передала, а орендар прийняв в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,00 га, що знаходиться на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с.16).

28 грудня 2015 року Зіньківським районним судом Полтавської області визнано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,00 га, яка належала ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом. Право власності на вказану земельну ділянку виникло з моменту її державної реєстрації - 11 квітня 2016 року( а.с.17-18).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні будь-які повідомлення про намір орендатора скористатися переважним правом на продовження строку дії договору оренди землі; орендар був позбавлений можливості повернути земельну ділянку орендодавцю у встановленому законом порядку, оскільки відомості про спадкоємців у нього були відсутні; будь-яких переконливих доказів на підтвердження користування спірною земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі, а саме: претензії, листування з приводу користування земельною ділянкою, суду не надано. За таких обставин у місцевого суду були відсутні підстави для стягнення з ТОВ СП Агро-ка Полтава на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції ..

Доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги положення частини 6 статті 19 Закону України Про оренду землі , не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю-це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Судами встановлено, що відповідно до п. 8 Договору оренди землі сторонами було погоджено строк дії договору, а саме чотири роки одинадцять місяців. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 36 Договору оренди землі, договір припиняє свою дію, зокрема, у зв`язку з закінчення строку, на який його було укладено.

Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди до Договору оренди землі по яким нараховувалась орендна плата за користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що у справі відсутні будь-які повідомлення, про намір орендатораТОВ СП Агро-ка Полтава скористатися переважним правом на продовження строку дії договору оренди землі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно прийшов до висновку, що строк дії договору оренди землі закінчився 21 червня 2014 року.

19 жовтня 2016 року Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли положення статті 19 Закону України Про оренду землі були доповнені частиною 6 на ступного змісту: Якщо строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у день або після смерті орендодавця, але до державної реєстрації права власності на земельну ділянку за новим власником (спадкоємцем), такий договір вважається продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на таку земельну ділянку".

Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

(абзаци перший-другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі від 05.04.2001 № 3-рп/2001)

Враховуючи те, що відносини з приводу договору оренди землі між ТОВ СП Агро-ка Полтава та ОСОБА_2 тривали до 21 червня 2014 року, таким чином щодо даних правовідносин положення частини 6 статті 19 Закону України Про оренду землі зворотньої дії не мають.

Доводи касаційної скарги відносно того, що судом апеляційної інстанції зроблено безпідставний висновок про те, що будь-яких переконливих доказів на підтвердження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі не надала, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що орендар був позбавлений можливості повернути земельну ділянку орендодавцю у встановленому законом порядку, оскільки відомості про спадкоємців у нього були відсутні.

Судом апеляційної інстанції було надано оцінку зібраним в матеріалах справи доказам та встановлено , що будь-яких переконливих доказів на підтвердження користування спірною земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі, а саме: претензії, листування з приводу користування земельною ділянкою, суду не надано.

Доводи касаційної скарги відносно того, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується лише на показах представника відповідача, що свідчить про упереджене ставлення суду до позивача не заслуговують на увагу та зводяться до вирішення питань про оцінку достовірності доказів, надання переваги одним доказам перед іншими, є переоцінкою доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції не надав пояснення, чому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню при тому, що рішення суду першої інстанції було скасовано повністю, не заслуговують на увагу, оскільки не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик