Постанова

від 10.10.2019 по справі 350/1272/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 350/1272/17

провадження № 61-47672св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач) - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ясенська сільська рада Рожнятівського району

Івано-Франківської області,

третя особа (позивач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 20 серпня 2017 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 та передано зазначену земельну ділянку у власність.

Сільська рада прийняла оскаржуване рішення від 20 серпня 2017 року з грубим порушенням вимог чинного земельного законодавства, оскільки внаслідок такого рішення існуючий спільний заїзд між їхніми земельними ділянками фактично передано у власність ОСОБА_2 . При прийнятті указаного рішення не було враховано, що спір щодо цієї земельної ділянки (дороги) уже неодноразово вирішувався судами. Зокрема, рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2009 року було встановлено, що ОСОБА_2 ще у 2009 році претендувала на частину ділянки, яка була ділянкою загального користування (дорогою), тому пункт 3.1 рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району

Івано-Франківської області від 05 липня 2009 року в частині відмови

ОСОБА_3 (попередній власник земельної ділянки ОСОБА_2 ) передати їй в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,1230 га визнався судом законним. Рішення набрало законної сили та цим рішенням підтверджено існування спільного заїзду. А рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 23 грудня 2016 року, яке набрало законної сили, встановлено, що між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує під`їзна дорога загального користування, та яка не може бути передана у приватну власність.

Враховуючи викладене,ОСОБА_1 просив суд просить визнати незаконним та скасувати рішення сесії Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 20 серпня 2017 року, яким затверджено ОСОБА_2 . проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по

АДРЕСА_1 та яким передано зазначену земельну ділянку у власність.

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та ОСОБА_1 про скасування рішення сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що 26 червня 2009 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,1052 га для обслуговування житлового будинку по

АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 166423 від 02 липня 2008 року, виданого на підставі рішення сесії Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 10 січня 2007 року.

Крім того, рішенням Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 14 грудня 2014 року ОСОБА_1 було передано у власність 0,0435 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Посилалась на те, що у державному акті серії ЯЖ № 166423 від 02 липня

2008 року, виданому ОСОБА_4 , зазначено, що по межі В - Г земельна ділянка межує зі спільним заїздом, що не відповідає дійсності, тобто, неправильно визначено конфігурацію земельної ділянки та неправильно визначено суміжних землекористувачів.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог,

ОСОБА_2 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 10 січня 2007 року та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 166423 від 02 липня 2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_4 , визнати незаконними та скасувати рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 14 грудня 2014 року про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0435 га для сільськогосподарського використання та свідоцтво про право власності серії СТА в„– 936736 на земельну ділянку площею 0,0435 га, оскільки вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою площею 0,1052 га для обслуговування домоволодіння.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 16 лютого 2018 року цивільну справу № 350/1635/17 за позовом

ОСОБА_2 до Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та ОСОБА_1 про скасування державного акта та рішення сільської ради об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 350/1272/17 за позовом ОСОБА_1 до Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, третя особа -

ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради. Об`єднаним цивільним справам присвоєно № 350/1272/17.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рожнятівського районного суду від 11 червня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 Визнано незаконним та скасовано рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 20 серпня 2017 року, яким затверджено ОСОБА_2 . проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по

АДРЕСА_1 та передано земельну ділянку у власність.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішеннями Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2007 року у справі № 2-42/2007, від 28 жовтня 2009 року у справі

№ 2-594/2009 та від 23 грудня 2016 року у справі № 350/796/16-а встановлено преюдиційні обставини, які свідчать про наявність між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного заїзду, що є ділянкою загального користування (дорогою), а тому ця земельна ділянка не може бути передана у приватну власність. Отже судом встановлено, що Ясенська сільська рада Рожнятівського району суду Івано-Франківської області своїм рішенням від 20 серпня 2017 року незаконно передала у власність

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по

АДРЕСА_1 , оскільки до площі вказаної земельної ділянки увійшла частина земельної ділянки загального користування (дороги), а тому таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 , то суд першої інстанції зазначив, що належних та допустимих доказів незаконності прийняття рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району суду Івано-Франківської області

від 10 січня 2007 року, в частині затвердження технічної документації на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4 та передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,1052 га, недійсності державного акта на право власності на вказану земельну ділянку, на підтвердження незаконності рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району суду

Івано-Франківської області від 14 грудня 2014 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0435 га для сільськогосподарського використання, а також порушення прав ОСОБА_2 внаслідок прийняття такого рішення, останньою не надано, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмолено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залучена до участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Встановлено, що з прийняттям Ясенською сільською радою Рожнятівського району суду Івано-Франківської області оскаржуваного рішення від 20 серпня 2017 року до ОСОБА_2 перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,1236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 , а тому вимога ОСОБА_1 про визнання вказаного рішення незаконним безпосередньо стосується її прав і законних інтересів. Однак, призначаючи справу до розгляду та вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не роз`яснив позивачу його право на подання заяви про залучення ОСОБА_2 до участі у справі відповідачем. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи справу, не вирішив питання про склад осіб, які мають брати участь у справі, не надав належної оцінки тому, що процесуальні права та обов`язки відповідача та третьої особи є різними.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 , остання в пунктах 2, 3 прохальної частини позову вона просила визнати незаконним та скасувати рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 10 січня 2007 року в частині затвердження технічної документації на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4 та передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,1052 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також визнати недійсним державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ № 166423 від 02 липня

2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не залучив

ОСОБА_4 до участі у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови

Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року задоволено. Зупинено виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 2 880 грн витрат по оплаті судового збору, до закінчення касаційного провадження у справі.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позиція апеляційного суду щодо незалучення ОСОБА_2 відповідачем у справі є неправильною та суперечить закону, оскільки остання на підставі оскаржуваного рішення сесії сільської ради від 20 серпня 2017 року могла стати власником земельної ділянки тільки після проведення реєстрації за нею права власності державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав згідно із вимогами статті 125 ЗК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 20 серпня 2017 року ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 та передано їй вказану земельну ділянку у власність (а. с. 7).

З прийняттям Ясенською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області оскаржуваного рішення від 20 серпня 2017 року до ОСОБА_2 перейшло право власності на земельну ділянку площею

0,1236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 , а тому вимога ОСОБА_1 про визнання вказаного рішення незаконним безпосередньо стосується її прав і законних інтересів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанову суду апеляційної інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як зазначено у частині першій статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається зі змісту статей 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв`язку із характером спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позовних заяв, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами дійшов обґрунтованого висновку про те, що з прийняттям Ясенською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області оскаржуваного рішення від 20 серпня 2017 року до ОСОБА_2 перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,1236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по

АДРЕСА_1 , а тому вимога ОСОБА_1 про визнання вказаного рішення незаконним безпосередньо стосується її прав і законних інтересів. Однак, призначаючи справу до розгляду та вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не роз`яснив позивачу його право на подання заяви про залучення ОСОБА_2 до участі у справі відповідачем. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи справу, не вирішив питання про склад осіб, які мають брати участь у справі, не надав належної оцінки тому, що процесуальні права та обов`язки відповідача та третьої особи є різними.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 , остання в пунктах 2, 3 прохальної частини позову просила визнати незаконним та скасувати рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 10 січня 2007 року в частині затвердження технічної документації на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4 та передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,1052 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також визнати недійсним державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ № 166423 від 02 липня

2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Суд апеляційної інстанції, встановивши при перевірці в апеляційному порядку законності та обґрунтованості рішення районного суду обставини про те, що оскаржується державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, виданий ОСОБА_4 , яка не була залучена районним судом до участі у справі, а суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений такої процесуальної можливості, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 є третьою особою у справі, оскільки остання на підставі оскаржуваного рішення сесії сільської ради

від 20 серпня 2017 року могла стати власником земельної ділянки тільки після проведення реєстрації за нею права власності державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав згідно із вимогами

статті 125 ЗК України є необґрунтованими, оскільки суд не може поширювати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, матеріально-правові наслідки та покладати обов`язок виконання рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду

від 24 жовтня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1

2 880 грн витрат по оплаті судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович