Постанова

від 09.10.2019 по справі 282/873/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 282/873/16

провадження № 61-24641св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, Любарська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення апеляційного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Григорусь Н. Й., Косигіної Л. М., Худякова А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, Любарської районної державної адміністрації (далі - Любарська РДА), ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Любарської РДА від 12 листопада 2012 року № 340 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду . Визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 93,204 га:

№ЖТ/1823184000:06:005/00000195 від 12.08.2013;

№ЖТ/1823184000:06:005/00000332 від 02.09.2013;

№ЖТ/1823184000:06:003/00000333 від 02.09.2013;

№ЖТ/1823181500:02:003/00000334 від 02.09.2013;

№ЖТ/1823181500:04:004/00000335 від 02.09.2013;

№ЖТ/1823181500:04:004/00000336 від 02.09.2013;

№ЖТ/1823181500:04:001/00000337 від 02.09.2013.

Визнати недійсними договори оренди, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ОСОБА_1 : №10/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823181500:02:003:1001 площею 17,9587 га; №11/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823181500:04:004:1001 площею 3,3549 га; №12/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823181500:04:001:0010 площею 1,8042 га; №13/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823181500:04:004:1002 площею 0,8708 га; №14/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823184000:06:005:0002 площею 33,9353 га; №15/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823184000:06:005:0001 площею 3,7889 га; №16/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823184000:06:003:1001 площею 31,5912 га.

Скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Любарського районного управління юстиції Житомирської області від 14 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 : № 6764182; № 6768594 ; № 6762007; № 6769013; № 6767963; № 6767128; № 6756157.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки за кадастровими номерами 1823181500:02:003:1001; 1823181500:04:004:1001; 1823181500:04:001:0010; 1823181500:04:004:1002; 1823184000:06:005:0002; 1823184000:06:005:0001; 1823184000:06:003:1001 до земель запасу та резерву відповідно Великоволицької та Малобраталівської сільських рад Любарського району Житомирської області.

Позов мотивовано тим, що частиною сьомою статті 7 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, а ОСОБА_1 в оренду передані земельні ділянки, які розташовані не єдиним масивом, а на значній відстані одна від одної, а саме в 7 масивах загальною площею 101,7 га на території Любарського району Житомирської області, що суперечить вимогам закону.

У поданих заявах про виділення земельних ділянок ОСОБА_1 не обґрунтував розміри вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливостей їх обробітку, необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, не навів даних щодо наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі таких великих площ, що передбачено Законом України Про фермерське господарство . Також в заявах не зазначено кількість членів фермерського господарства та наявність у ОСОБА_1 права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Крім того, ОСОБА_1 до цього часу фермерського господарства не створив, впродовж 2012-2015 років отримував заробітну плату в ТОВ Хлібороб Інвест та ТОВ Грін - Лайф . В період з 17 квітня 2015 року по 17 січня 2016 року перебував на обліку у Любарському центрі зайнятості як безробітній та отримував допомогу по безробіттю.

З огляду на вказане вище та посилаючись на те, що земельні ділянки, розташовані на території Малобраталівської сільської ради, які надані ОСОБА_1 , використовуються іншим суб`єктом господарювання, а саме ТОВ Кусто - Агро , у зв`язку із чим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для неправдивого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, прокурор просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Любарської РДА від 12 листопада 2012 року №340 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду . Визнано протиправним та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 93,204 га: №ЖТ/1823184000:06:005/00000195 від 12 серпня 2013 року; №ЖТ/1823184000:06:005/00000332 від 02 вересня 2013 року; №ЖТ/1823184000:06:003/00000333 від 02 вересня 2013 року; №ЖТ/1823181500:02:003/00000334 від 02 вересня 2013 року; №ЖТ/1823181500:04:004/00000335 від 02 вересня 2013 року; №ЖТ/1823181500:04:004/00000336 від 02 вересня 2013 року; №ЖТ/1823181500:04:001/00000337 від 02 вересня 2013 року. Визнано недійсними договори оренди, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ОСОБА_1 : №10/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823181500:02:003:1001 площею 17,9587 га; №11/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823181500:04:004:1001 площею 3,3549 га; №12/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823181500:04:001:0010 площею 1,8042 га; №13/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823181500:04:004:1002 площею 0,8708 га; №14/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823184000:06:005:0002 площею 33,9353 га; №15/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823184000:06:005:0001 площею 3,7889 га; №16/13 від 12 вересня 2013 року, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823184000:06:003:1001 площею 31,5912 га. Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Любарського районного управління юстиції Житомирської області від 14 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 : №6764182; № 6768594 ; №6762007; №6769013; №6767963; №6767128; №6756157. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельні ділянки за кадастровими номерами 1823181500:02:003:1001; 1823181500:04:004:1001; 1823181500:04:001:0010; 1823181500:04:004:1002; 1823184000:06:005:0002; 1823184000:06:005:0001; 1823184000:06:003:1001 до земель запасу та резерву відповідно Великоволицької та Малобраталівської сільських рад Любарського району Житомирської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши землю для ведення фермерського господарства, не використовував її за цим призначенням, оскільки фермерське господарство не було зареєстровано. Також суд врахував, що ОСОБА_1 в своїй заяві про надання земельних ділянок в оренду не вказав мету їх отримання, обґрунтуванням їх розмірів, можливості обробляти земельну ділянку, що суперечило вимогам статті 7 Закону України Про фермерське господарство .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Любарського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 (разом з іншими особами) було створено та 23 жовтня 2013 року зареєстровано фермерське господарство ХЛІБОРОБ ІНВЕСТ , основною метою якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, овочів і баштаних культур, корнеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, про що зазначено у Витязі з реєстру. Тобто, зазначене господарство було створене вже після прийняття спірних наказів ГУ Держземагентства у Житомирській області, укладення договорів оренди землі у відповідності до вимог законодавства, а тому ОСОБА_1 дотримано встановлену законом послідовність: оформлення договорів оренди землі з ним як фізичною особою та послідуюча державна реєстрація фермерського господарства. Крім того, сама по собі неповнота заяви про передачу земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства є формальним порушенням вимог статті 7 Закону України Про фермерське господарство , що не є достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на погодження розробки проектної документації та її затвердження згідно вимог статей 123 , 186-1 ЗК України. Також судом установлено, що орендар вчасно сплачує орендну плату за договорами, земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням. З огляду на вказане суд дійшов висновку, що прокурором не доведено порушення інтересів держави внаслідок передання ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок та укладення відповідних договорів оренди земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2017 року заступник прокурора Житомирської області подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив і не зазначив у рішенні обставин і фактів, які підлягали встановленню, та не зробив висновок по суті спору з огляду на положення статті 7 статті 7 Закону України Про фермерське господарство , не надав оцінки обставинам та умовам, зазначеним у заяві ОСОБА_1 , не перевірив, як відповідач обґрунтовував розміри земельних ділянок - 102 га, про які просив у заяві; які перспективи діяльності власного фермерського господарства він наводив при цьому та які з них були враховані при прийнятті рішень органами виконавчої влади. Також суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 грудня 2016 року, наданий відповідачем, та самостійно не перевірив його достовірність та актуальність, зокрема, шляхом самостійного формування витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки станом на 08 грудня 2016 року засновником фермерського господарства ХЛІБОРОБ ІНВЕСТ є ОСОБА_6 , а керівником з 11 листопада 2014 року - ОСОБА_7 . Водночас, дійсно, станом на 25 жовтня 2013 року на момент реєстрації фермерського господарства ХЛІБОРОБ ІНВЕСТ ОСОБА_1 . входив до складу засновників підприємства та був його керівником, проте з 25 листопада 2013 року керівниками цього підприємства рахуються інші особи.

Короткий зміст заперечення на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів

У червні 2017 року Любарська районна державна адміністрація Житомирської області подала до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що розпорядження голови районної державної адміністрації від 12 листопада 2012 року № 340 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду прийнято відповідно до діючого законодавства, ОСОБА_1 оформив документи на право оренди на земельні ділянки і 23 жовтня 2013 року зареєстрував фермерське господарство ХЛІБОРОБ ІНВЕСТ , як того вимагає законодавство.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу №282/873/16 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року вказану справу №282/873/16 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 листопада 2012 року ОСОБА_1 подав заяву про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років орієнтовною площею 101,7 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають на території Великоволицької та Малобраталівської сільських рад для організації фермерського господарства.

Наказами Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 02 вересня 2013 року за № № ЖТ/1823184000:06:005/00000195; ЖТ/1823184000:06:005/00000332; ЖТ/1823184000:06:003/00000333; ЖТ/1823181500:02:003/00000334; ЖТ/1823181500:04:004/00000335; ЖТ/1823181500:04:004/00000336; ЖТ/1823181500:04:001/00000337, затверджено документації із землеустрою та передано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки площею 31,5912 га; 3,7889 га та 33,9353 га на території Малобраталівської сільської ради та земельні ділянки площею 3,3549 га; 17,8587 га; 0,8708 га; 1,8042 га на території Великоволицької сільської ради Любарського району.

На підставі наказів Головного управління Держземагентства в Житомирській області про затвердження проектів землеустрою 12 вересня 2013 року між Головним управлінням Держземагентства в Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди землі строком на 10 років на загальну площу 93,204 га, зокрема: №10/13 на земельну ділянку площею 17,9587 га; №11/13 на земельну ділянку площею 3,3549 га; №12/ 13 на земельну ділянку площею 1,8042 га; №13/ 13 на земельну ділянку площею 0,8708 га; №14/ 13 на земельну ділянку площею 33,9353 га; №15/ 13 на земельну ділянку площею 3,7889 га; №16/13 на земельну ділянку площею 31,5912 га.

Реєстраційною службою Любарського районного управління юстиції 14 жовтня 2013 року прийнято рішення про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок від 12 вересня 2013 року: № 6764182 про державну реєстрацію договору оренди землі №10/13; № 6767128 про державну реєстрацію договору оренди землі №15/13; № 6768594 про державну реєстрацію договору оренди землі №11/13; № 6769013 про державну реєстрацію договору оренди землі №13/13; № 67566157 про державну реєстрацію договору оренди землі №16/13; № 6762007 про державну реєстрацію договору оренди землі №12/13; № 6767963 про державну реєстрацію договору оренди землі № 14/13.

25 жовтня 2013 року зареєстровано фермерське господарство ХЛІБОРОБ ІНВЕСТ (ідентифікаційний код юридичної особи 38770577, місцезнаходження юридичної особи: 13151, Житомирська область, Любарський район, село Велика Волиця, вулиця Леніна, будинок 45), номер запису в ЄДР 1001808475 , згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08 грудня 2016 року.

Згідно даного витягу відповідач ОСОБА_1 є керівником та одним із засновників даного господарства.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною першою статті 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції закону від 06 листопада 1991 року № 1798-XII (далі - ГПК України 1991) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України 1991 року, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України 1991 року).

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України 1991 року господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 20 ГПК України 1991 року визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 45 ЦПК України 2004 року, статтею 29 ГПК України 1991 року, за змістом положень яких у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У справі, що переглядається, прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними укладені відповідачами договори оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18) та від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження 14-157цс18).

Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (№ 14-282цс18).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір, апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що прокурор заявив вимоги до ОСОБА_1 , який за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25 жовтня 2013 року зареєстрував фермерське господарство ХЛІБОРОБ ІНВЕСТ , тобто на час пред`явлення позову створив юридичну особу (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ), відтак, спір за своїм суб`єктним складом й характером правовідносин має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що рішення Любарського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом першого заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Любарської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування розпорядження Голови районної державної адміністрації, наказів Головного управління Держземагентства у Житомирській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок, закрити.

Роз`яснити позивачу право звернутися з відповідним позовом до суду господарської юрисдикції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук