Постанова

від 10.10.2019 по справі 223/793/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 223/793/17-ц

провадження № 61-44709св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко Т. Б., Гаврилової Г. Л., Кочегарової Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати та сплати страхові виплати.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що ОСОБА_4 працював підземним машиністом електровозу 3 розряду дільниці ВШТ ДП Шахта ім. М. С. Сургая . 24 серпня 2016 року у третю зміну з ОСОБА_4 стався нещасний випадок зі смертельним наслідком у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Причиною смерті згідно із судово-медичним дослідженням стала раптово розвинута гостра серцева недостатність, яка ускладнила наявну у нього хронічну ішемічну хворобу серця у формі атеросклеротичного стенозуючого коронаросклерозу. Вони зверталися до відповідача із відповідними заявами про призначення страхових виплат, додавши усі передбачені законодавством документи, у задоволенні яких відповідачем відмовлено, посилаючись на незгоду Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вугледарі Донецької області із актом № 5 про нещасний випадок зі смертельним наслідком, пов`язаний із виробництвом від 15 березня 2017 року за формою Н-1 та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 15 березня 2017 року за формою Н-5.

Посилаючись на викладене, позивачі просили зобов`язати відповідача у зв`язку зі смертю 26 серпня 2016 року внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 , нарахувати та сплатити: ОСОБА_2 , яка є дружиною померлого, допомогу у сумі, що дорівнює 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату та одноразову допомогу, як особі, що перебувала на його утриманні, в сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання страхового випадку, право на отримання якої передбачено частиною шостою статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування ; ОСОБА_1 , яка є матір`ю померлого, одноразову допомогу, яка передбачена частиною шостою статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання страхового випадку.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 05 червня 2018 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у зв`язку зі смертю 24 серпня 2016 року ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві, нарахувати та сплатити ОСОБА_2 одноразову допомогу, передбачену частиною шостою статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, що дорівнює 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, у зв`язку зі смертю 24 серпня 2016 року ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу, передбачену частиною шостою статті 42 Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, що дорівнює 20 (двадцяти) розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 із 15 серпня 1981 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , на день настання нещасного випадку зі смертельним наслідком, пов`язаним із виробництвом, що стався 24 серпня 2016 року з ОСОБА_4 , вони спільно проживали та вели спільний побут за однією адресою, тобто відповідно до положень статей 3, 21 СК України складали сім`ю, а отже, на ОСОБА_2 поширюються положення частини шостої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо виплати одноразової допомоги сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Враховуючи, що єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 є пенсійні виплати, розмір яких, станом на серпень 2016 року, становив 1 964,50 грн, що є значно меншим за розмір заробітної плати, яку отримував на день нещасного випадку ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як непрацездатна особа перебувала на утриманні свого сина - ОСОБА_4 та має право на одноразову допомогу у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року скасовано рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 05 червня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати та сплатити одноразову допомогу, передбачену частиною шостою статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, закрито.

Закриваючи провадження у цій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до повідомлення Вугледарського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09 серпня 2018 року № 1568/15.28-24-13, 31 липня 2018 року Відділом складений актовий запис за № 174 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті - 23 квітня 2018 року, а отже, враховуючи предмет спору, а також зміст прав та обов`язків ОСОБА_1 , які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, правонаступництво щодо цієї одноразової допомоги не допускається.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 05 червня 2018 року в іншій частині позовних вимог залишено без змін.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пункту 1.10 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

У листопаді 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подало відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що за життя ОСОБА_1 страхова виплата на отримання одноразової допомоги як особі, що перебувала на утриманні потерпілого у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не призначалась, так як існував спір про право. Сума одноразової страхової виплати не може бути предметом спадщини, так як не існує рішення суду про її примусове стягнення з Фонду соціального страхування України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі , витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що відповідно до акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24 серпня 2016 року о 21 год 15 хв на ДП Шахта ім. М. С. Сургая від 14 березня 2017 року за формою Н-5, затвердженого начальником Головного управління Держпраці України в Донецькій області 15 березня 2017 року та акта № 5 про нещасний випадок зі смертельним наслідком, пов`язаним із виробництвом від 15 березня 2017 року за формою Н-1, фізичні небезпечні та шкідливі виробничі фактори: підвищена запиленість робочої зони, підвищений рівень шуму на робочому місці, підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні та його різка зміна, підвищена рухливість повітря, а також незадовільні фізичні дані або стан здоров`я машиніста електровозу підземної дільниці визнано шкідливими факторами та причинами настання нещасного випадку.

Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 є раптово розвинута гостра серцева недостатність, яка ускладнила наявне у останнього захворювання - хронічну ішемічну хворобу серця у формі атеросклеротичного стенозуючого коронаросклерозу.

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 25 серпня 2016 року серії НОМЕР_1 , виданого Вугледарським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 помер у віці 59 років ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вугледарі Донецької області.

Відповідно до свідоцтва про народження від 09 березня 1957 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила виплатити їй одноразову допомогу, передбачену частиною шостою статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання страхового випадку, як особа, що перебувала на утриманні ОСОБА_4 .

Відповідно до повідомлення Вугледарського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09 серпня 2018 року № 1568/15.28-24-13, ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пункту 1.10 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_1 , яка зверталася до суду із позовом про виплату їй одноразової допомоги, передбаченої частиною шостою статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , як особа, що перебувала на утриманні ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до ухвалення рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 05 червня 2018 року, яким зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, у зв`язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 , нарахувати та сплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу, передбачену частиною шостою статті 42 Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції у цій частині позовних вимог та закриття провадження у справі, оскільки відповідно до вимог чинного цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.

Одноразова допомога, передбачена частиною шостою статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на яку претендувала ОСОБА_1 , не була належною їй сумою страхової виплати, що з вини Фонду не була своєчасно виплачена, оскільки між сторонами у справі існував спір про право на її отримання, а отже, оскільки ОСОБА_1 померла до ухвалення рішення у цій справі, вона є такою, що не набула права на виплату такої допомоги, а тому, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява N 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик