Постанова

від 10.10.2019 по справі 905/477/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2019 р. Справа № 905/477/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя

Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» (вх.№2377 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 у справі №905/477/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Боковою Ю.В., повний текст рішення складено та підписано 05.07.2019)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків,

до Приватного акціонерного товариства «Київстар» , м.Київ,

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» , Донецька область, м.Покровськ, про звільнення державного майна та стягнення неустойки за час прострочення повернення об`єкту оренди за договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Київстар» про звільнення державного майна - частини поверхні даху гуртожитку площею 10,0 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Красноармійськ, вулиця Горького, 53, шляхом підписання акту приймання - передачі з балансоутримувачем та стягнення неустойки за час прострочення повернення об`єкту оренди за договором оренди №4962/2011 від 28.10.2011 у розмірі 3615,86 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Київстар» звільнити державне майно - частину поверхні даху гуртожитку площею 10,0 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Красноармійськ, вулиця Горького, 53, шляхом підписання акту приймання - передачі з балансоутримувачем - Індустріальним інститутом Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» . Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київстар» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області судовий збір в сумі 1921,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання відповідача звільнити державне майно та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів, які підтверджують відмову органу уповноваженого управляти відповідним майном в продовженні договору. Оскільки не виконані умови п.10.4 договору щодо його припинення, договір на підставі ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна був продовженим на той самий строк і на тих саме умовах. Відмова від продовження дії договору з боку позивача є безпідставною та такою, що порушує вимоги Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Крім того, як зазначає відповідач, в рішенні суду відсутнє обґрунтування незастосування по відношенню до спірних правовідносин норми ч.7 ст.16 Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж , відповідно до якого власник інфраструктури об`єкта доступу не має права розірвати без згоди замовника або відмовити йому у продовженні строку дії договору, за умови належного виконання замовником умов договору з доступу.

16.08.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7749), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що Регіональне відділення наполягає, що припинення зазначеного договору оренди відбулось у зв`язку із закінченням строку його дії та у чіткій відповідності до приписів законодавства, зокрема, в межах строку, передбаченого ч.2 ст.17 Закону про оренду, а саме, листом від 02.10.2018 №11-05-04557 Регіональне відділення належним чином повідомило відповідача про припинення строку дії договору оренди №4962/2011 від 28.10.2011.

23.08.2019 до суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7983), в якому третя особа проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що заявою від 08.08.2018 №11-05-03631 позивач повідомив відповідача та третю особу про закінчення 27.09.2018 терміну дії договору оренди №4962/2011 від 28.10.2011. При цьому позивач наголосив, що у зв`язку з набранням чинності Закону України Про освіту від 05.09.2017 №2145-VIII, ч.4 ст.80 якого встановлено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, у Регіонального відділення відсутні правові підстави для продовження договору оренди №4962/2011 від 28.10.2011 з метою розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку.

Позивач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи під розписку в порядку ч.3 ст.216 ГПК України в судовому засіданні 05.09.2019.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю позивача.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечував.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як свідчать матеріали справи, представник позивача був присутнім у попередньому судовому засіданні 05.09.2019 та був обізнаний про дату та час наступного судового засідання, а саме 10.10.2019 о 10:45 год., що підтверджується повідомленням Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2019, на якому міститься підпис представника позивача (а.с.12 т.2).

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце слухання справи, подання ним відзиву на апеляційну скаргу з обґрунтуванням своєї правової позиції, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю позивача задоволенню не підлягає, як необґрунтоване.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 замінено учасника справи №905/477/19 Індустріальний інститут Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ 05464997) його правонаступником Державним вищим навчальним закладом «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ 02070826).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 28.10.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, орендодавцем, та приватним акціонерним товариством «Київстар» , орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4962/2011, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину поверхні даху гуртожитку площею 10,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Красноармійськ, вул. Горького, 53, знаходиться на балансі Красноармійського індустріального інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» , балансоутримувача, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна на 30.06.2011 і становить за незалежною оцінкою 25226,00 грн.

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення телекомунікаційного обладнання базової станції мобільного зв`язку.

Згідно з п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4. договору).

Відповідно до п.5.12. договору орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з п.10.1. договору цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 28.10.2011 до 27.10.2012 включно.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п.10.6. договору чинність даного договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.9 договору).

Згідно з п.10.10. договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання - передавання між орендарем та балансоутримувачем, або особою яку вкаже орендодавець.

Відповідно до п.10.11. договору якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору.

28.10.2011 між позивачем, відповідачем та третьою особою було підписано акт приймання-передавання, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв державне майно - частину поверхні даху гуртожитку площею 10,0 кв.м, яка розташована за адресою: м. Красноармійськ, вул. Горького, 53, знаходиться на балансі Красноармійського індустріального інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» , для розміщення телекомунікаційного обладнання базової станції мобільного зв`язку, відповідно до договору оренди № 4962/2011 від 28.10.2011.

В подальшому до договору вносилися зміни.

Договором №3 від 12.12.2014 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011 № 4962/2011 внесено зміни, зокрема, в п.1.1. договору та викладено його в наступній редакції: 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину поверхні даху гуртожитку площею 10,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Красноармійськ, вул. Горького, 53, та знаходиться на балансі Красноармійського індустріального інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» , балансоутримувача, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.09.2014 і становить за незалежною оцінкою 31409,00 грн. .

Договором №4 від 16.11.2015 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011 №4962/2011 сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії договору оренди до 27.09.2018 включно (п.10.1. договору).

Також договором № 4 внесено зміни в п.10.4. договору, а саме, визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Відповідно договору №6 від 07.07.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011 № 4962/2011 п.1.2. договору викладено в наступній редакції: 1.2. майно передається в оренду з метою розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку.

Крім того, договором №6 внесено зміни в п.10.10 договору, яким передбачено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання - передавання між орендарем та балансоутримувачем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Листом вих.№12718/14 від 26.06.2018 відповідач звернувся до балансоутримувача з проханням надати згоду на продовження дії договору оренди № 4962/2011 від 28.10.2011 на строк 2 роки 11 місяців.

У відповідь третя особа листом № 1-2/225 від 10.07.2018 повідомила відповідача про ненадання згоди на продовження терміну дії договору.

Листом №13542/14 від 11.07.2018 відповідач звернувся до позивача з проханням надати згоду на продовження дії договору оренди № 4962/2011 від 28.10.2011 на строк 2 роки 11 місяців.

У відповідь на вищевказаний лист позивач листом № 11-05-03631 від 08.08.2018 повідомив відповідача про те, що строк дії договору оренди закінчується 27.09.2018. Посилаючись на ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» повідомив про відсутність у регіонального відділення правових підстав для продовження договору оренди від 28.10.2011 № 4962/2011 з метою розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку, та, відповідно, про необхідність повернення орендованого майна протягом трьох робочих днів після припинення даного договору.

Позивач заявою №11-05-04557 від 02.10.2018 повідомив відповідача про припинення договору оренди від 28.10.2011 №4962/2011 відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.10.6. договору оренди, а також вимагав повернути орендоване майно протягом трьох робочих днів відповідно до п.10.9. договору. Дана заява вручена відповідачу 04.10.2018 (а.с.37 т.1).

Листом № 11-05-00795 від 19.02.2019 позивач повідомив відповідача про те, що 28.09.2018 закінчився строк дії договору оренди від 28.10.2011 № 4962/2011. Враховуючи, що станом на 18.02.2019 відповідачем майно не було повернуто балансоутримувачу за актом приймання-передавання, вимагав сплатити неустойку в сумі 3615,86 грн.

Відповідач вищезазначену вимогу залишив без задоволення, об`єкт оренди балансоутримувача за актом приймання-передавання не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 1 ст.777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

У п.п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Згідно приписів ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі - користуватися об`єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин.

Водночас, приписи ст.764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч.4 ст.284 Господарського кодексу України передбачають можливість за певних умов автоматичного продовження орендних правовідносин між сторонами на той же строк і на тих же умовах після закінчення визначеного строку дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України наслідком припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку є обов`язок орендаря повернути об`єкт оренди на умовах, визначених у договорі.

Як вже зазначалось, 28.10.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та приватним акціонерним товариством «Київстар» було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4962/2011, згідно з яким позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне майно - частину поверхні даху гуртожитку площею 10,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Красноармійськ, вул. Горького, 53, та знаходиться на балансі Красноармійського індустріального інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» , балансоутримувача, строком з 28.10.2011 до 27.10.2012 включно. В подальшому строк дії договору оренди неодноразово продовжувався на новий термін та відповідно до договору №4 від 16.11.2015 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 28.10.2011, встановлений до 27.09.2018 включно.

Рішення суду в частині стягнення неустойки за час прострочення повернення об`єкту оренди за договором оренди №4962/2011 від 28.10.2011 у розмірі 3615,86 грн не оскаржується, тому не переглядається судом апеляційної інстанції.

Щодо посилання апелянта на невиконання умов п.10.4. договору щодо його припинення та продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, балансоутримувач листом № 1-2/225 від 10.07.2018 повідомив відповідача про ненадання згоди на продовження терміну дії договору. Позивач листом № 11-05-03631 від 08.08.2018 повідомив відповідача про відсутність у регіонального відділення правових підстав для продовження договору оренди від 28.10.2011 № 4962/2011 з метою розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку, та зазначив, що строк дії договору оренди закінчується 27.09.2018.

Заявою №11-05-04557 від 02.10.2018, тобто в місячний строк визначений п.10.4. договору, позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди від 28.10.2011 №4962/2011 та вимагав повернути орендоване майно протягом трьох робочих днів відповідно до п.10.9. договору. Дана заява отримана відповідачем 04.10.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36).

Отже, з урахуванням вимог ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного так комунального майна» , ст. 764 Цивільного кодексу України, та п.10.4. договору, договір припинив свою дію з 28.09.2018 у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено, з огляду на що наведені посилання відповідача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилання апелянта на невірний спосіб захисту визначений позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист цивільних прав і інтересів судом. Частиною 2 даної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначена можливість захисту цивільного права або інтересу іншим способом, що встановлений договором або законом, чи судом у визначених законом випадках.

Умовами укладеного між сторонами договору, з урахуванням внесених до нього змін, передбачено обов`язок орендаря у разі припинення договору повернути орендоване майно протягом трьох робочих днів балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання - передавання між орендарем та балансоутримувачем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.9., 10.10).

Дані пункти договору кореспондуються з обов`язками орендаря, визначеними п.5.12. договору щодо належного стану майна, яке було передане в оренду при поверненні його балансоутримувачу.

Тобто, колегія суддів зазначає, що саме умовами укладеного між сторонами договору передбачений порядок повернення орендованого майна балансоутримувачу шляхом звільнення орендованого майна та підписання акту приймання-передавання, а обов`язок щодо його складання покладено на відповідача.

Проте, в матеріалах справи відсутній відповідний акт приймання-передачі щодо повернення відповідачем орендованого майна за спірним договором оренди балансоутримувачу після закінчення строку дії договору.

За таких обставин, позивачем обрано спосіб захисту передбачений договором, а саме, звільнення державного майна - частини поверхні даху гуртожитку площею 10,0 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Красноармійськ, вулиця Горького, 53, шляхом підписання акту приймання - передачі з балансоутримувачем.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що його було обмежено в доступі та користуванні майном, що орендується, з огляду на те, що згідно наданих ним пояснень як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, відповідач вважає договір продовженим та не здійснював жодних дій направлених на звільнення орендованого майна, і доказів на спростування цих обставин ним надано не було.

Крім того, ч.2 ст.18 Закону України "Про освіту" (у редакції дійсній на час укладення спірного договору) визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.

Частиною 1 ст.63 зазначеного Закону передбачено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

28.09.2017 набрав чинності Закон України Про освіту ч.4 ст.80 якого встановлено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що майно об`єктів освіти може використовуватися виключно за їх цільовим призначенням. Мета використання майна об`єкту освіти (в тому числі на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою створення об`єкту освіти, тобто мати тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом.

Однак, орендоване за спірним договором нерухоме майно, яке є державною власністю, використовувалось з дати укладення спірного договору для розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку, тобто для здійснення підприємницької діяльності, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Стосовно доводів апелянта про недотримання орендодавцем та балансоутримувачем порядку, встановленого ч.3 ст.9 Закону України «Про оренду державного так комунального майна» , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про оренду державного так комунального майна» орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди .

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань органом, уповноваженим управляти вищезазначеним державним майном є Міністерство освіти і науки України.

Колегія суддів звертає увагу, що наведеною нормою закону врегульовані правовідносини щодо порядку укладення договору оренди, а не продовження строку його дії, і дані поняття не є тотожними.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, висловлену ним у постанові від 15.08.2018 у справі №923/1142/17, є необґрунтованими, з огляду на те, що по зазначеній справі умовами договору оренди державного майна було передбачено 2 сукупні умови для продовження дії договору: відсутність заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов та відсутність повідомлення власника майна про намір використовувати це майно для власних потреб.

У справі, що розглядається, умовами договору передбачена можливість продовження договору лише у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця. Позивачем та третьою особою у передбачені умовами договору строки було попереджено відповідача про припинення дії спірного договору оренди та необхідність повернення орендованого майна.

Щодо посилання апелянта на незастосування судом першої інстанції по відношенню до спірних правовідносин норми ч.7 ст.16 Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж , колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч.1 ст.16 Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж передбачено, що доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частиною 7 наведеної статті зазначається, що власник інфраструктури об`єкта доступу не має права розірвати договір з доступу без згоди замовника або відмовити йому у продовженні строку дії договору з доступу, за умови належного виконання замовником умов договору з доступу.

За таких обставин, даною статтею Закону врегульовані правовідносини щодо укладення, зміни та розірвання договору з доступу, що не є тотожнім договору оренди майна.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна є Закон України Про оренду державного та комунального майна .

Таким чином, посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж відхиляються колегією суддів.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 у справі №905/477/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 у справі №905/477/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.10.2019.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна