Постанова

від 16.10.2019 по справі 904/234/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2019 року м.Дніпро Справа № 904/234/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 (ухвалене суддею Рудь І.А., повне рішення складено 01.07.2019) у справі №904/234/19

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

до

відповідача-1: Солонянської районної державної адміністрації

відповідача-2: Солонянської районної ради

про визнання недійсним акту приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007 та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Солонянської районної державної адміністрації та відповідача-2: Солонянської районної ради, в якому просить:

- визнати недійсним акт приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007, що складений комісією з питань передачі об`єктів у комунальну власність Солонянської районної державної адміністрації;

- визнати за позивачем право власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу у кількості 35,3 км (строк введення в експлуатацію 1976, 1978 роки) та дощувальну техніку: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.1998 зборами засновників створено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес", відповідно до статуту якого засновниками Товариства були ЗАТ "Приват-Сервіс" та колектив КСП "Прогрес". Враховуючи п. п. 5.2., 5.5. статуту С/г ТОВ "Прогрес", 14.03.1998 між головою КСП "Прогрес" Кравченком І.А. та уповноваженим Збитюком Я. ОСОБА_1 складено акт про прийомку-передачу, згідно якого ОСОБА_2 передав зі складу КСП "Прогрес", а ОСОБА_3 прийняв у спільну часткову власність громадян, зокрема спірне майно. 15.04.2000 на зборах засновників ухвалено рішення про внесення змін і доповнень до статуту С/г ТОВ "Прогрес", а саме: зазначено, що засновниками Товариства є колектив фізичних осіб у кількості 530 чол., відповідно до установчого договору від 19.03.1998, які є правонаступниками боргів і обов`язків колишнього КСП "Прогрес", а також виведено зі складу засновників ЗАТ "Приват-Сервіс". Позивач вважає, що 21.04.2000, тобто після формування статутного фонду у розмірі 4 245 682 грн., він отримав у власність майно, що передане йому колективом фізичних осіб колишніх членів КСП "Прогрес" в якості внесків до статутного фонду, і, як наслідок, набув право власності на спірне майно. Однак, 27.03.2007 комісією з питань безоплатної передачі у комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем проведено обстеження цих систем і складено відповідний акт приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району. Надалі, 29.03.2007 Солонянською районною радою на X сесії V скликання прийнято рішення "Про передачу об`єктів внутрішньогосподарської меліоративної системи у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району". Згідно цього рішення прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району спірне майно. Позивач зазначає, що 27.03.2007, вже після того як він отримав у власність майно, що передане йому колективом фізичних осібколишніх членів КСП "Прогрес", комісією, шляхом складення вказаного акту, фактично позбавлено його права власності на спірне майно. На думку позивача, колектив колишніх робітників КСП "Прогрес" через уповноваженого ОСОБА_3 мав законні підстави отримати у спільне володіння та користування спірне майно під час реорганізації КСП "Прогрес" у 1998 році. Крім того, редакція частини 8 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", яка передбачає, що об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, прийнята лише 20.02.2003, тобто після завершення процедури формування статутного фонду С/г ТОВ "Прогрес". При цьому, 27.03.2007 під час складення комісією оскаржуваного акту позивач не здійснював реорганізацію товариства, у зв`язку з чим ч. 8 ст. 31 цього Закону не може бути застосована до спірних правовідносин.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі №904/234/19 в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що приймання - передача вказаних спірних меліоративних об`єктів та дощувальних машин здійснена за згодою сторін та з урахуванням положень п. 3 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1253 від 13.08.2003.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що спірне майно на підставі пропозиції комісії, відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо розвитку зрошувального землеробства в Україні" від 03.03.2006 №187, припису прокурора району №184 від 23.02.2007 та п. 3 Порядку, п. 20 ч. 1 ст. 43, ч.ч. 4, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підлягало передачі та було передано до комунальної власності територіальної громади та за актом прийому-передачі передане у повне господарське відання СГ ТОВ "Прогрес".

Оскільки відповідно до розпорядження голови районної ради народних депутатів від 27.02.1995 №105-р "Про державну перереєстрацію колгоспу "Прогрес" в колективне сільськогосподарське підприємство "Прогрес", колгосп "Прогрес" перереєстровано в КСП "Прогрес", яке є правонаступником обов`язків і прав колгоспу, місцевим господарським судом відхилені посилання позивача на приписи ст. 26 Закону України "Про меліорацію земель", оскільки приватизація майна (в тому числі і меліоративних фондів) КСП "Прогрес" не проводилась.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що КСП "Прогрес" безпідставно передало у спільну часткову власність колишніх робітників КСП "Прогрес" спірну меліоративну мережу та дощувальні машини, які у подальшому, як стверджує позивач, в якості вкладів, передані колективом фізичних осіб у кількості 530 чол. до статутного фонду позивача, оскільки відсутнє рішення загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених КСП "Прогрес" щодо передачі спірного майна зі складу КСП "Прогрес" у спільну часткову власність громадян, згідно з наказом Ради агропромислового комплексу Дніпропетровської області від 02.10.1991 № 52 "Об утверждении актов государственных комиссий" зрошувальна мережа з поливною технікою та спорудами на площі 92,8 га, реконструкцію зрошувальної мережі на площі 310,2 га, передані на баланс колгоспу "Прогрес", що не є безспірною ознакою його права власності.

Місцевим господарським судом відхилені доводи позивача про те, що він не є правонаступником будь-яких зареєстрованих юридичних осіб, у т.ч. КСП "Прогрес", як безпідставні, оскільки згідно змін та доповнень № 9 до статуту С/г ТОВ "Прогрес", затверджених рішенням загальних зборів 26.07.2005, С/г ТОВ "Прогрес" є правонаступником боргів і обов`язків КСП "Прогрес". Крім того, згідно статуту С/г ТОВ "Прогрес", в редакції, затвердженій загальними зборами учасників 23.02.2016, С/г ТОВ "Прогрес" є єдиним і повним правонаступником всього майна, активів і пасивів, і зобов`язань до дебіторів та перед кредиторами КСП "Прогрес".

Також місцевим господарським судом відхилені доводи позивача про неправильність застосування під час складання оспорюваного акту приймання-передачі ч. 8 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", оскільки вказаною частиною стаття 31 Закону була доповнена 20.02.2003, тобто вже після завершення процедури формування статутного фонду.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності набуття ним права власності на спірне майно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу у кількості 35,3 км (строк введення в експлуатацію 1976, 1978 роки) та дощувальну техніку: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт. не підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд посилаючись на те, що акт приймання-передачі від 27.03.2007 не має ознак правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а тому не може бути предметом позову у справі, визнання недійсним акту не може відновити права або законні інтереси позивача, відмовив у задоволенні позову у частині позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі №904/234/19 та ухвалення нового рішення про повне задоволення позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що складання акту приймання-передачі відбувалось за згодою сторін, оскільки С/г ТОВ "Прогрес" не було правонаступником будь-яких юридичних осіб, в тому числі й КСП "Прогрес", тому не могло ініціювати передачу об`єктів у комунальну власність.

Оскільки після позбавлення позивача права власності на спірний об`єкт був укладений договір управління майном, апелянт вважає, що вказаний договір не підтверджує законність або незаконність прийняття спірного майна у комунальну власність.

Апелянт не погоджується із місцевим господарським судом щодо відсутності рішення загальних зборів членів підприємства або зборів КСП "Прогрес" про передачу спірного майна у спільну часткову власність громадян, спірне майно було отримане колишніми членами КСП "Прогрес" на підставі свідоцтв про право на майновий пай (що підтверджується договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 28.02.1998), тому вказані особи мали право розпоряджатись ним, в тому числі й шляхом внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи - С/г ТОВ "Прогрес".

Щодо посилання місцевого господарського суду на наказ Ради агропромислового комплексу Дніпропетровської області від 02.10.1991 №52, то апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що вказаний наказ стосується прийняття в експлуатацію завершених будівництвом пускових комплексів та реконструкцію зрошувальних систем та передачу на баланс зрошувальної системи, створення та реконструкцію якої проведено у 1990-1991 роках загальною площею 850,3 га, в той час як предметом спору є меліоративна мережа введена в експлуатацію у 1976, 1978 роках загальною площею 1836 га.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що не є правонаступником КСП "Прогрес", що, зокрема підтверджується статутом станом на 04.04.1998 (дату державної реєстрації) та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідкою фіскальних органів.

Апелянт також не погоджується із застосуванням місцевим господарським судом п. 8 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", оскільки вказана норма розповсюджується на відносини, що виникли після 20.02.2003, в той час як позивачем отримане майно у якості внесків до статутного капіталу 14.03.1998, коли не існувало законодавчих приписів щодо обов`язкової передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем до комунальної власності.

Оскільки право власності на спірний об`єкт відповідно до п. 7 Порядку № 1253 від 13.08.2003 виникає з моменту підписання акта приймання-передачі, позивач вважає, що визнання недійсним рішення районної ради від 29.03.2007 не відновить порушеного права власності позивача, тому ним заявлені вимоги які, на його думку, ефективно відновлять порушені права.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

11.09.2019 від Солонянської районної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому райдержадміністрація не погоджується із доводами апелянта та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Відповідач-1 погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що приймання-передача спірних об`єктів здійснена за згодою сторін та з урахуванням Порядку №1253 від 13.08.2003. Твердження апелянта про те, що С/г ТОВ "Прогрес" не є правонаступником КСП "Прогрес" спростовується Статутом позивача у редакції протоколу №2 від 23.02.2016.

Щодо доводів апелянта про невідповідність року введення в експлуатацію та площ зрошувальних мереж між спірними і зазначеними в наказі Ради агропромислового комплексу Дніпропетровської області від 02.10.1991 № 52, відповідач-1 зазначає, що вказане лише підтверджує що крім будівництва нових зрошувальних систем у 1990-1991 роках була проведена їх реконструкція тобто поліпшення існуючих, тому і має місце різна площа.

Відповідач-1 вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що КСП "Прогрес" без законних підстав передало спірне майно у спільну часткову власність колишніх працівників, відповідно, безпідставно вказане майно й увійшло до статутного капіталу позивача. Так, згідно з протоколом №1 від 29.01.2002 засновниками позивача прийнято рішення про зменшення статутного капіталу шляхом виключення майна, яке не підлягає паюванню (в тому числі спірних об`єктів).

03.10.2019 від Солонянської районної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Солонянська районна рада заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що час розгляду справи судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, надано їм належну правову оцінку, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Солонянська районна рада зазначає, що внутрішньогосподарська меліоративна мережа була передана у спільну власність територіальних громад Солонянського району у визначеному Законом порядку, відповідно до Порядку №1253, за згодою сторін, а доводи позивача про те, що добровільна згода сторін суперечить вимогам законодавства не відповідають дійсності.

Відповідач-2 звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що спірні внутрішньогосподарська меліоративна система та інші об`єкти були включені до переліку об`єктів, що підлягали безоплатній передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району та були зняті з балансу СТОВ "Прогрес" та передані за актом приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад Солонянського району, який підписаний в тому числі й директором СТОВ "Прогрес", що підтверджує згоду сторін на передачу майна, оскільки згідно з п. 9.12. Статуту СТОВ "Прогрес" генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Відповідач-2 вважає, що спірне майно прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району відповідно до рішення районної ради від 29.03.2007 №6-10/V з дотриманням чинного на той час законодавства.

В подальшому спірне майно передане СТОВ "Прогрес" в управління (повне господарське відання) на підставі договору управління майном від 03.12.2007, що також підтверджує погодження позивача про власність територіальної громади на спірне майно (прийняття майна в управління відбулося без заперечень).

Відповідач-2 вважає, що позивач фактично хоче позбавити відповідача-2 права власності на спірне майно, оскільки доводи про набуття позивачем саме права власності на спірне майно є безпідставними.

Відповідач-2 зазначає. що спірне майно не могло бути передано у власність позивача відповідно до чинного на той час законодавства, натомість матеріалами справи підтверджується передача майна саме на баланс СТОВ "Прогрес" як правонаступника КСП "Прогрес", що, зокрема, підтверджується Статутом СТОВ "Прогрес" у редакції від 26.07.2005 (тобто до передачі майна за спірним актом від 27.03.2007).

Також відповідач-2 погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що підставою прийняття майна у власність територіальної громади району є рішення районної ради, а не акт приймання-передачі, який лише підтверджує наявність певних фактів.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Вечірко І.О., Чус О.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі №904/234/19; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.10.2019 о 10:30 год.

Розпорядженням керівника апарату суду № 1932/19 від 03.10.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Вечірка І.О., Чус О.В. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі №904/234/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 для розгляду справи №904/234/19 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Коваль Л.А., судді Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2019 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі №904/234/19 прийнято до свого провадження означеним складом суду.

В судовому засіданні 03.10.2019 оголошено перерву до 10.10.2019 на 15:30 год.

В судовому засіданні 10.10.2019 оголошено перерву до 16.10.2019 на 09:30 год.

В судовому засіданні 16 . 10.2019 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, інформаційною довідкою відділу агропромислового розвитку Солонянської районної державної адміністрації підтверджується, що до 31.12.1994 значився колгосп "Прогрес", а з 01.01.1995 змінено назву на КСП "Прогрес".

Відповідно до розпорядження голови районної ради народних депутатів від 27.02.1995 №105-р "Про державну перереєстрацію колгоспу "Прогрес" в колективне сільськогосподарське підприємство "Прогрес", колгосп "Прогрес" перереєстровано в КСП "Прогрес", яке є правонаступником обов`язків і прав колгоспу.

28.02.1998 між громадянами згідно з додатком №1 (співвласники), які володіють майном, зазначеним у переліку №2 на підставі свідоцтв на право на майновий пай у колективній власності КСП "Прогрес", згідно списку таких свідоцтв, який наведено у додатку №3, і яке має бути отримане співвласниками при виході з КСП "Прогрес" укладений договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, відповідно до якого учасники домовились виділити майно, що перелічене у додатку №2 з колективної власності КСП "Прогрес" єдиним майновим комплексом.

Також учасники (співвласники) домовились, що від імені співвласників представляти їх інтереси під час укладення будь-яких договорів, а також підписувати такі договори щодо майна уповноважується громадянин ОСОБА_3 .

28.02.1998 зборами уповноважених створено Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес".

04.04.1998 в Солонянській державній адміністрації Дніпропетровської області проведено реєстрацію Статуту Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (реєстраційний № 134-р від 04.04.1998).

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" засновниками товариства є Закрите акціонерне товариство "Приват-Сервіс" та колектив КСП "Прогрес" (згідно списку в установчому договорі).

Пунктом 5.2 Статуту Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" передбачено, що товариство є власником, зокрема майна, а також землі, переданих йому учасниками у користування.

Згідно з пунктом 5.5. Статуту Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" джерелами формування майна товариства є, серед іншого, вклади учасників.

Відповідно до пункту 8.1. Статуту Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" для забезпечення діяльності товариства в ньому створюється статутний фонд у розмірі 10 млн. грн. Товариство має право змінювати/збільшувати або зменшувати/розмір статутного фонду.

14.03.1998 між головою КСП "Прогрес" Солонянського району Дніпропетровської області Кравченком І.А., на підставі рішення загальних зборів від 28.02.1998 протокол №1, та уповноваженим Збитюком Я. ОСОБА_1 , на підставі договору про спільне володіння та користування майном, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 28.02.1998, складено акт про прийомку-передачу, відповідно до якого представник КСП "Прогрес" Кравченко І.А. передав зі складу колективного сільськогосподарського підприємства, а уповноважений ОСОБА_3 прийняв у спільну часткову власність громадян майно на загальну суму - 4 245 682 грн.

Серед іншого майна також передано:

Споруди: п. 52 "Орошаемый участок" - 780 га, вартістю 122 195 грн.; п. 53 "Орошение" - 1056 га, вартістю 1 929 381 грн.;

Силові машини: п. 111 " ОСОБА_4 .маш. ДДА_100" - 1 шт., вартістю 1 000 грн.; п. 112 "Дожд.маш. ДДАм100" - 1 шт., вартістю 1 500 грн.; п. 113 "Дожд.маш. ДФ_120" - 11 шт., вартістю 106 362 грн.; п. 114 "Дожд.маш. Фрегат" - 4 шт., вартістю 55 292 грн.

15.04.2000 на зборах засновників ухвалено рішення про внесення змін і доповнень до статуту Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", які зареєстровані в Солонянській райдержадміністрації (реєстраційна справа №04052382-Ю-0010514).

У вказаних змінах і доповненнях зазначено, що засновниками Товариства є колектив фізичних осіб у кількості 530 чол., відповідно до установчого договору від 19.03.1998, які є правонаступниками боргів і обов`язків колишнього КСП "Прогрес".

Крім того, виведено зі складу засновників ЗАТ "Приват-Сервіс", за невиконання договірних обов`язків з виконання статутного фонду відповідно до статті 52 Закону України "Про господарські товариства".

Також, у пункті 8.1. статуту Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" замінено "Статутний фонд в розмірі 10 млн. грн." на "Статутний фонд в розмірі 4 245 682 гривень, який внесли фізичні особи - 530 чол.".

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" вважає, що 21.04.2000, тобто після формування статутного фонду у розмірі 4 245 682 грн., отримало у власність майно, що передане йому колективом фізичних осіб у кількості 530 чол. в якості внесків до статутного фонду та набуло право власності на спорудження "Орошаемый участок - 780 га" та "Орошение - 1056 га" (меліоративна мережа), а також силові машини: "Дожд.маш. ДДА 100 - 1 шт.", "Дожд.маш. ДДАм100 - 1 шт.", "Дожд.маш. ДФ 120 - 11 шт.", "Дожд.маш. Фрегат - 4 шт." (дощувальні машини).

Розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації від 26.02.2007 №115-р-07 поновлено діяльність комісії з питань безоплатної передачі у комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем.

На виконання цього розпорядження, 27.03.2007 комісія з питань безоплатної передачі у комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем провела обстеження внутрішньогосподарської меліоративної мережі Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" та склала відповідний акт приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району, відповідно до якого комісія провела обстеження внутрішньогосподарських трубопроводів довжиною 35,3 км, а також дощувальних машин "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорних візків - 43 шт.

Комісією встановлено, що балансова вартість меліоративної мережі складає 684 820 грн., а дощувальної техніки - 205 156 грн.

Надалі, комісією розроблено пропозиції про передачу внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району.

Враховуючи вказані пропозиції, 29.03.2007 Солонянською районною радою на X сесії V скликання прийнято рішення "Про передачу об`єктів внутрішньогосподарської меліоративної системи у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району" (далі - Рішення).

У пункті 1 вказаного Рішення зазначено, що прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району внутрішньогосподарську меліоративну систему на території Микільської-на-Дніпрі сільської ради у кількості 35,3 км та дощувальні машини "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт.

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" посилається на те, що 27.03.2007, вже після того як він отримав у власність майно, що передане йому колективом фізичних осібколишніх членів КСП "Прогрес", комісією з питань безоплатної передачі у комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем шляхом складення вказаного Акту фактично позбавлено позивача права власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему у кількості 35,3 км та дощувальні машини "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт., у зв`язку з чим заявлені вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007 та визнання права власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу у кількості 35,3 км (строк введення в експлуатацію 1976, 1978 роки) та дощувальну техніку: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт.

Предметом спору є визнання недійсним акту приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007 та визнання права власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу у кількості 35,3 км (строк введення в експлуатацію 1976, 1978 роки) та дощувальну техніку: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції станом на 28.02.1998) У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

За приписами частини 2 статті 3 Закону України "Про власність" (у редакції станом на 28.02.1998) майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції станом на 28.02.1998) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов`язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу (стаття 50 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції станом на 28.02.1998.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про власність" (у редакції станом на 28.02.1998) власник відповідає за своїми зобов`язаннями всім майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.

Створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.

Власник не відповідає за зобов`язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов`язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про власність" (в редакції станом на 27.03.2007) об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт; системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Відповідно до частини 8 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції станом на 27.03.2007) об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств - правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1253 від 13.08.2003 (надалі - Порядок №1253) цей Порядок визначає механізм безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств - правонаступників. Об`єктами передачі згідно з цим Порядком є і внутрішньогосподарські меліоративні системи - внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об`єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1253 передача здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об`єктів у комунальну власність (далі - комісія). Утворює комісію і призначає її голову виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради, а стосовно передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем - відповідно районна або обласна державна адміністрація. Технічний стан об`єкта визначає комісія на підставі обстеження, а у разі потреби - і висновків експерта, яка встановлює відповідність фізичного зносу даним бухгалтерського обліку. Вартість об`єктів визначається за їх балансовою вартістю, а об`єктів незавершеного будівництва - відповідно до законодавства з питань оцінки об`єктів приватизації.

Передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Акт складається у чотирьох примірниках та підписується головою і членами комісії. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі (пункт 7 Порядку №1253).

Згідно з пунктом 9 Порядку №1253 орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня підписання акта приймання-передачі повідомляє про приймання-передачу об`єктів органи державної статистики, державної податкової служби, фінансові органи. У цей же строк орган місцевого самоврядування зобов`язаний закріпити своїм рішенням зазначені об`єкти за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління).

Як зазначено у пункті 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 62 від 14.03.2001, майно, що не підлягає паюванню, зокрема, яке неможливо виділити у натурі в рахунок майнових паїв та поділити його без ушкодження, а саме: дороги, капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші мережі), гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги, а також об`єкти, які знаходяться в загальному користуванні, передаються на баланс підприємствам-правонаступникам. Окремі об`єкти зі складу майна, яке не підлягає паюванню, можуть бути передані на баланс органу місцевого самоврядування за його згодою. Підприємства-правонаступники (користувачі майна) ліквідованих або реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств несуть відповідальність за збереження об`єктів інженерної інфраструктури меліоративної мережі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, їх технологічну цілісність і використання у межах своїх землекористувань (землеволодінь) до передачі цих об`єктів у комунальну власність.

Розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації від 26.02.2007 №115-р-07 "Про поновлення складу комісії з питань безоплатної передачі у комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем" поновлено діяльність комісії з питань безоплатної передачі у комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем (надалі - комісія).

27.03.2007 комісія провела обстеження внутрішньогосподарської меліоративної мережі та дощувальної техніки і склала акт приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району, відповідно до якого відбулася приймання-передача спірного майна, що здійснювалась комісією за участю директора Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" ОСОБА_5 .

Факт зняття з балансу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" внутрішньогосподарської меліоративної системи та дощувальної техніки підтверджується листом від 27.02.2007 № 27, відповідно до якого позивач повідомив про неможливість провести роботи з ремонту та установки дощувальних машин на полях товариства через те, що немає з ким укласти договір оренди внутрішньогосподарських зрошувальних систем, які у 2005 були зняті з балансу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", та прохав прискорити процес реалізації передачі зрошувальної системи колишнього колгоспу "Прогрес".

Листом від 05.03.2007 № 34 Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" підтвердило надання згоди на прийняття спірного майна на праві господарського відання.

Рішенням Х сесії V скликання Солонянської районної ради Дніпропетровської області "Про передачу об`єктів внутрішньогосподарської меліоративної системи у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району" від 29.03.2007 № 6-10/V, на підставі пропозиції комісії, відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо розвитку зрошувального землеробства в Україні" від 03.03.2006 № 187, припису прокурора району № 184 від 23.02.2007 та п. 3 Порядку, керуючись п. 20 ч. 1 ст. 43, ч.ч. 4, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", внутрішньогосподарська меліоративна система у кількості 35,3 км та дощувальні машини "Фрегат" - 4 шт., ДФ-120 "Дніпро" - 3 шт. і опорні візки дощувальних машин ДФ-120 "Дніпро" - 43 шт. на території Микільської-на-Дніпрі сільської ради прийняті у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району, згідно акту приймання-передачі.

Цим же рішенням вказана внутрішньогосподарська меліоративна система та дощувальна техніка, згідно з актом прийому-передачі, передана у повне господарське відання Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес".

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірне майно, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що спірне майно підлягало передачі до комунальної власності територіальної громади, що і було зроблено, рішення сесії Солонянської райради є чинним та є законною підставою набуття права власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району на спірну внутрішньогосподарську меліоративну систему та дощувальну техніку.

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, оскільки не є правонаступником КСП "Прогрес", а отримало майно у власність від колективу фізичних осібколишніх членів КСП "Прогрес", як засновників, та набуло права власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу у кількості 35,3 км (строк введення в експлуатацію 1976, 1978 роки) та дощувальну техніку: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт. як внесків до статутного капіталу 21.04.2000 (після формування статутного фонду).

Апеляційний господарський суд погоджується із такими доводами апелянта з таких підстав.

Як зазначено у Порядку №1253 вказаний Порядок визначає механізм безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств - правонаступників.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, що спірне майно (внутрішньогосподарська меліоративна мережа у кількості 35,3 км (строк введення в експлуатацію 1976, 1978 роки) та дощувальна техніка: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт.) були передані громадянам при виході з КСП "Прогрес" на підставі свідоцтв на право на майновий пай у колективній власності КСП "Прогрес" у спільне володіння та користування відповідно до договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності.

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що спірне майно було передане громадянам при виході з КСП "Прогрес" на підставі свідоцтв на право на майновий пай у колективній власності КСП "Прогрес" відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції станом на 28.02.1998).

Набуття колишніми членами КСП "Прогрес" права спільної часткової власності на спірні об`єкти підтверджується договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 26.02.1998 та узгоджується із приписами статті 3 Закону України "Про власність" (у редакції станом на 28.02.1998).

З наведеного вбачається, що колишні члени КСП "Прогрес" після набуття права власності на пай у зв`язку із виходом з КСП "Прогрес" мали право на розпорядження майном (у разі отримання паю натурою).

Відповідно до статті 52 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції станом на 28.02.1998) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов`язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов`язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов`язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність (стаття 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції станом на 28.02.1998)

Таким чином, внесення фізичними особами (колишніми членами КСП "Прогрес") майна (яке отримане як пай при виході із КСП) до статутного капіталу юридичної особи та набуття цією юридичною особою права власності на це майно узгоджується із приписами чинного на той час законодавства.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що матеріалами справи не підтверджується, що Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" під час формування статутного капіталу було правонаступником КСП "Прогрес".

Так, як зазначено в установчих документах (Статуті (в редакції з 28.02.1998 до 25.07.2005) засновниками Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є Закрите акціонерне товариство "Приват-Сервіс" та колектив КСП "Прогрес" (згідно списку в установчому договорі), тобто фізичні особи, які є колишніми членами КСП "Прогрес", а не юридична особа - КСП "Прогрес".

Щодо зазначення у Статуті Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про те, що колектив фізичні особи у кількості 530 осіб, є правонаступниками боргів та обов`язків колишнього КСП "Прогрес", апеляційний господарський суд зазначає, що за приписами статті 7 Закону України "Про власність" (у редакції станом на 28.02.1998) створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. При цьому, власник не відповідає за зобов`язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов`язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Доказів на підтвердження того, що Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" під час формування статутного капіталу (до 21.04.2000) було правонаступником КСП "Прогрес" матеріали справи не містять.

Як зазначено місцевим господарським судом, до суду не надано відповідного рішення загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених КСП "Прогрес" щодо передачі спірного майна зі складу КСП "Прогрес" у спільну часткову власність громадян.

Місцевим господарським судом відхилені посилання позивача на акт про прийомку-передачу зі складу КСП "Прогрес" у спільну часткову власність громадян від 14.03.1998, як на підставу придбання у власність спірного майна, оскільки за своїми ознаками не є правочином, оскільки лише засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною певного майна та не містить ознак самостійного волевиявлення осіб чи наміру набути, змінити чи припинити цивільні права та обов`язки.

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, оскільки матеріалами справи підтверджується, що колишні члени КСП "Прогрес" отримали спірне майно при виході з КСП "Прогрес" на підставі свідоцтв на право на майновий пай у колективній власності КСП "Прогрес" відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції станом на 28.02.1998) та в подальшому уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності та передали майно в якості внесків до статутного капіталу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес".

Місцевим господарським судом зазначено, що згідно з наказом Ради агропромислового комплексу Дніпропетровської області від 02.10.1990 № 85 "Об утверджении актов государственных комиссий", зрошувальна мережа з поливною технікою на площі 757,5 га передані на баланс колгоспу "Прогрес".

Згідно з пунктом 2 наказу Ради агропромислового комплексу Дніпропетровської області від 02.10.1991 № 52 "Об утверждении актов государственных комиссий" зрошувальна мережа з поливною технікою та спорудами на площі 92,8 га, реконструкцію зрошувальної мережі на площі 310,2 га, передані на баланс колгоспу "Прогрес".

Перебування спірного майна на балансі позивача ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації), тому місцевий господарський суд дійшов до висновку, що КСП "Прогрес" безпідставно передало у спільну часткову власність колишніх робітників КСП "Прогрес" спірну меліоративну мережу та дощувальні машини, які у подальшому, як стверджує позивач, в якості вкладів, передані колективом фізичних осіб у кількості 530 чол. до статутного фонду позивача.

Апелянт не погоджується із місцевим господарським судом щодо відсутності рішення загальних зборів членів підприємства або зборів КСП "Прогрес" про передачу спірного майна у спільну часткову власність громадян, спірне майно було отримане колишніми членами КСП "Прогрес" на підставі свідоцтв про право на майновий пай (що підтверджується договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 28.02.1998), тому вказані особи мали право розпоряджатись ним, в тому числі й шляхом внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи - позивача.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується передача спірного майна громадянам при виході з КСП "Прогрес" на підставі свідоцтв на право на майновий пай у колективній власності КСП "Прогрес" відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції станом на 28.02.1998), набуття колишніми членами КСП "Прогрес" права спільної часткової власності на спірні об`єкти підтверджується договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 26.02.1998 та узгоджується із приписами статті 3 Закону України "Про власність" (у редакції станом на 28.02.1998), апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта про наявність права колишніх членів КСП "Прогрес" після набуття права власності на пай у зв`язку із виходом з КСП "Прогрес" на розпорядження майном, в тому числі й внесення цього майна до статутного капіталу.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами місцевого господарського суду про те, що зміни до установчих документів позивача містять положення про правонаступництво Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" боргів і обов`язків КСП "Прогрес".

Так, згідно змін та доповнень № 9 до Статуту Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", затверджених рішенням загальних зборів 26.07.2005, Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є правонаступником боргів і обов`язків КСП "Прогрес".

Згідно зі Статутом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", в редакції, затвердженій загальними зборами учасників 23.02.2016, Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є єдиним і повним правонаступником всього майна, активів і пасивів, і зобов`язань до дебіторів та перед кредиторами КСП "Прогрес".

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 26.07.2005) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

За приписами статті 107 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 26.07.2005) Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов`язання. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації

створюваних юридичних осіб - правонаступників.

З наведеного вбачається, що переходу прав та обов`язків від юридичної особи, що припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) до правонаступника передує складання та затвердження передавального акту та розподільчого балансу.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, що Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" набуло права власності на спірне майно під час формування статутного капіталу (статутний капітал сформовано 21.04.2000), а відомості про правонаступництво боргів і обов`язків КСП "Прогрес" внесені до установчих документів Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 26.07.2005.

Доказів того, що до передавального акту та розподільчого балансу включене спірне майно матеріали справи не містять, натомість матеріалами справи підтверджується отримання колишніми членами КСП "Прогрес" спірного майна в якості паю при виході зі складу КСП на підставі майнових сертифікатів та набуття права спільної часткової власності на підставі договору

Місцевим господарським судом відхилені доводи позивача про те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення частини 8 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", оскільки вказаною частиною стаття 31 Закону була доповнена 20.02.2003, тобто вже після завершення процедури формування статутного фонду, з посиланням на відсутність доказів на підтвердження правомірності набуття ним права власності на спірне майно, а також тим, що передача спірного майна у комунальну власність відбулася 27.03.2007, тобто після внесення відповідних змін.

Апелянт не погоджується із такими доводами місцевого господарського суду та наполягає на безпідставності застосування частини 8 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та Порядку №1253 до спірних правовідносин, оскільки формування статутного капіталу відбулося 21.04.2000, тобто до внесення змін до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та прийняття Порядку №1253.

Апеляційний господарський суд погоджується із такими доводами апелянта, оскільки матеріалами справи підтверджується набуття спочатку колишніми членами КСП "Прогрес" при виході із КСП на підставі свідоцтв, а потім Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" права власності на спірне майно під час формування статутного капіталу (статутний капітал сформовано 21.04.2000).

Як зазначено у Порядку №1253 вказаний Порядок визначає механізм безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств - правонаступників.

Між тим, спірне майно передано громадянам при виході з КСП "Прогрес" на підставі свідоцтв на право на майновий пай у колективній власності КСП "Прогрес" відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції станом на 28.02.1998), в подальшому колишніми членами КСП "Прогрес" набуто права спільної часткової власності на спірні об`єкти на підставі договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 26.02.1998, що узгоджується із приписами статті 3 Закону України "Про власність" (у редакції станом на 28.02.1998), в подальшому передано як внесок до статутного капіталу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", яке набуло права власності на спірне майно під час формування статутного капіталу (статутний капітал сформовано 21.04.2000).

Враховуючи, що спірне майно вибуло із володіння КСП "Прогрес" не в процесі реорганізації підприємства, а шляхом видачі майнового паю членам при виході із КСП (28.02.1998), до внесення змін до установчих документів Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" відомостей про правонаступництво боргів і обов`язків КСП "Прогрес" (26.07.2005), тобто не передавалось на баланс підприємства-правонаступника, апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта про безпідставність застосування частини 8 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та Порядку №1253 до спірних правовідносин.

Таким чином прийняття спірного майна у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району відбулося на підставі акту приймання-передачі від 27.03.2007 відбулося з порушенням Закону України "Про власність" та відповідно до Порядку №1253, який не підлягав застосуванню.

Позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007, що складений комісією з питань передачі об`єктів у комунальну власність Солонянської районної державної адміністрації та визнання права власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу у кількості 35,3 км (строк введення в експлуатацію 1976, 1978 роки) та дощувальну техніку: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтями 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

У постановах Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-1219цс16, від 24.05.2017 у справі № 6-1388цс16, від 26.10.2016 у справі № 6-1625цс16, від 13.09.2017 у справі № 761/32495/15-ц, від 12.10.2016 у справі № 6-504цс16 наведені висновки, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України. В усіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина 1 статті 328 Цивільного кодексу України).

Крім того, Верховний Суд України зазначив, що стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Матеріалами справи підтверджується набуття позивачем права власності на спірне майно у порядку встановленому законодавством, яке діяло на час набуття такого права.

Також матеріалами справи підтверджується, що прийняття спірного майна у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району відбулося на підставі акту приймання-передачі від 27.03.2007 відбулося з порушенням Закону України "Про власність" та відповідно до Порядку №1253, який не підлягав застосуванню.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що оскаржуваний акт приймання-передачі від 27.03.2007 не має ознак правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а тому не може бути предметом позову у справі, оскільки предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема визнання недійсним акту приймання-передачі, оскільки такий акт підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову, та підлягатиме оцінці судом у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено місцевим господарським судом, підставою прийняття спірних об`єктів у власність територіальної громади району є саме рішення відповідної ради, а не акт прийому-передачі.

Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Однак у даному випадку не вбачається, яким чином задоволення позову про визнання недійсним акту може відновити права або законні інтереси позивача.

Апелянт не погоджується із такими висновками місцевого господарського суду, посилаючись на те, що відповідно до пункту 7 Порядку № 1253 право власності виникає з моменту підписання акта приймання-передачі, тому, на думку апелянта, визнання недійсним рішення районної ради від 29.03.2007 не відновить порушеного права власності позивача, у зв`язку з чим позивачем заявлені вимоги які, на його думку, ефективно відновлять порушені права.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що приймання-передача спірного майна на підставі акту приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007 відбулося комісією з питань передачі об`єктів у комунальну власність Солонянської районної державної адміністрації відповідно до Порядку № 1253 від 13.08.2003, який як встановлено апеляційним господарським судом не підлягав застосуванню, відповідно до пункту 7 якого право власності виникає з моменту підписання акта приймання-передачі, та з порушенням Закону України "Про власність", апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що заявлені вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007, що складений комісією з питань передачі об`єктів у комунальну власність Солонянської районної державної адміністрації та визнання права власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу у кількості 35,3 км (строк введення в експлуатацію 1976, 1978 роки) та дощувальну техніку: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт. є ефективним способом захисту порушеного права власності позивача.

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що прийняття рішення №6-10/V від 29.03.2007 про передачу спірних об`єктів у спільну власність територіальної громади відбувалось, в тому числі й на підставі акту приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007.

Солонянською районною радою заявлено про застосування позовної давності.

Солонянська районна рада зазначає, що право на звернення до суду виникло 28.03.2007, з наступного дня після складення оскаржуваного акту приймання-передачі від 27.03.2007, однак Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" вперше звернулося із позовом у 2018 році (справа №904/2226/18 (ухвалою від 06.08.2018 позов залишено без розгляду), вдруге у 2019 році, тобто з пропуском позовної давності.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" просить поновити позовну давність та захистити порушене право власності, посилаючись на те, що у лютому 2018 Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" розпочато процедуру відновлення та інвентаризації засновницьких та статутних документів, у зв`язку з чим були направлені відповідні запити до сектору державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації, однак відповіді не отримали.

У результаті вжиття заходів щодо відновлення переліку майна, яке у 1998 році було передано товариству у якості внесків до статутного капіталу колишніми членами КСП "Прогрес", виявлено передачу спірного майна до статутного капіталу товариства. Разом з тим, під час співставлення даних було встановлено, що спірне майно на даний час перебуває у товариства на праві повного господарського відання, а не права власності як набуте у процесі формування статутного капіталу.

Оскільки у позивача відсутня частина правовстановлюючих документів щодо спірного майна, яка знаходиться у відповідачів, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" просить поновити позовну давність та захистити порушене право.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що передача спірного майна відбулася з порушенням чинного на той час законодавства відповідно до Порядку №1253, який не підлягав застосуванню до спірних відносин, після прийняття майна у комунальну власність позивачу майно передане в управління (повне господарське відання) на підставі договору від 03.12.2007, тобто фактично майно залишилось перебувати у користуванні позивача (змінився правовий режим користування з права власності на право господарського відання), враховуючи доводи позивача щодо відновлення правовстановлюючих документів, апеляційний господарський суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, тому порушене право власності позивача підлягає захисту.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що причини пропуску позовної давності пов`язані з обставинами, що залежать не тільки і не стільки від позивача, а й з обставинами, які знаходяться поза межами його контролю. Так, матеріалами справи підтверджується, що передача об`єктів у власність територіальної громади відбувалась відповідно до Порядку №1253, який, як вставлено апеляційним господарським судом, не підлягав застосуванню до спірних відносин. Передача спірного майна саме за порядком №1253 підтверджується і самим актом приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007, що складений комісією з питань передачі об`єктів у комунальну власність Солонянської районної державної адміністрації (створеною відповідно до Порядку №1253), і зверненням позивача із заявою про прийняття до комунальної власності спірного майна, і рішення про передачу спірного майна у власність територіальної громади (відповідно до Порядку №1253, про що зазначено безпосередньо у самому рішенні). За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку допущену усіма сторонами під час передачі майна за актом від 27.03.2007 і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

З метою недопущення порушення прав особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позовну давність позивачем пропущено з поважних причин.

Застосовуючи наведені вище положення Цивільного кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, враховуючи характер спірних правовідносин, керуючись засадами здійснення господарського судочинства, з огляду на дійсне порушення прав та законних інтересів прав позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для визнання причин пропуску позивачем строків позовної давності поважними.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відтак, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи викладене, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також, принцип справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про поважність причин пропуску позивачем строків позовної давності, необхідність захисту порушеного права позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд частково погодився із доводами апелянта, наведеними в апеляційній скарзі та дійшов до висновку про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі №904/234/19 та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції, як прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню на підставі пункту 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 38 176,60 грн. (15 270,64 грн. - за подання позовної заяви та 22 905,96 грн. - за подання апеляційної скарги) покладаються на відповідачів-1,2 по 19 088,30 грн. з кожного (як осіб винних у виникненні спору: відповідача-1 щодо складення акту приймання-передачі спірного майна від 27.03.2007; відповідача-2 щодо прийняття рішення про передачу спірного майна у власність територіальної громади).

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі №904/234/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі №904/234/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним акт приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007, що складений комісією з питань передачі об`єктів у комунальну власність Солонянської районної державної адміністрації.

Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (52471, Дніпропетровська область, Солонянський район, сел. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1; код ЄДРПОУ 25523259) право власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу у кількості 35,3 км (строк введення в експлуатацію 1976, 1978 роки) та дощувальну техніку: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт.

Стягнути з Солонянської районної державної адміністрації (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Задернюка, 3; код ЄДРПОУ 04052382) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (52471, Дніпропетровська область, Солонянський район, сел. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1; код ЄДРПОУ 25523259) витрати по сплаті судового збору у сумі 19 088,30 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Солонянської районної ради (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Задернюка, 3; код ЄДРПОУ 25004697) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (52471, Дніпропетровська область, Солонянський район, сел. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1; код ЄДРПОУ 25523259) витрати по сплаті судового збору у сумі 19 088,30 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.10.2019.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Судді Т.А. Верхогляд

А.Є. Чередко