Рішення

від 07.10.2019 по справі 922/2016/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2016/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11", м. Харків до Фізичної особи - підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни, м. Харків про зобов`язання передати павільйон за участю представників сторін:

позивача - Стовба О.В., ордер №000069 від 18.06.2019 року

відповідача - Цимбалюк В.О., ордер №000012 від 18.06.2019 року; Коваленко О.В., договір про надання правової допомоги № 49 від 23.09.2019 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" 23 липня 2018 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобов`язати відповідача, Фізичну особу-підприємця Глуходід Тетяну Вікторівну звільнити та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хоз-11" павільйон (код об`єкта оренди - А-025-21-0241) загальною площею 13,4 кв.м., розташований у м. Харкові на роздрібному торгівельному майданчику Торгівельного центру "Барабашово" за актом прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2018 року відмовлено в позові повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11", м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2018 року (повний текст складено 19 жовтня 2018 року) у справі № 922/2016/18 задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2018 року (повний текст складено 19 жовтня 2018 року) у справі № 922/2016/18 скасовано; прийнято нове рішення у справі № 922/2016/18, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11", м. Харків задоволено; зобов`язано фізичну особу-підприємця Глуходід Тетяну Вікторівну ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) звільнити та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хоз-11" (61038, м.Харків, пр.Льва Ландау, буд.182, код ЄДРПОУ 41651597) павільйон (код об`єкта оренди - А-025-21-0241) загальною площею 13,4 м. кв., розташований у м. Харкові на роздрібному торгівельному майданчику Торгівельного центру "Барабашово", за актом прийому-передачі та стягнуто з фізичної особи-підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору за звернення до суду з позовною заявою, 2643,00 грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

01 лютого 2019 року по справі № 922/2016/18 було видано відповідні накази.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року у справі № 922/2016/18 та рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2018 року у справі № 922/2016/18 скасовано; справу №922/2016/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2019 року визначено склад суду для розгляду даної справи - суддя Хотенець П.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2019 року вказано, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; почато у справі № 922/1126/18 підготовче провадження та призначено справу № 922/1126/18 до розгляду у підготовчому засіданні на 18 червня 2019 року на 12:00 годин.

14 червня 2019 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" подано заяву (вхідний № 14677) про долучення до матеріалів справи пояснень та додаткових доказів, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані документи.

18 червня 2019 року через канцелярію суду Фізичною особою - підприємцем Глуходід Тетяною Вікторівною подано клопотання (вхідний № 14767) про поновлення строку на подання відзиву та сам відзив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 червня 2019 року у задоволенні клопотання (вхідний № 14767 від 18 червня 2019 року) Фізичної особи - підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни про поновлення строку на подання відзиву відмовлено; продовжено відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву до 18 червня 2019 року та приєднано відзив до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 18 червня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 25 червня 2019 року на 11:40 годин.

25 червня 2019 року через канцелярію суду, Фізичною особою - підприємцем Глуходід Тетяною Вікторівною подано клопотання (вхідний № 15398) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Харківську міську раду. Зазначене клопотання вмотивовано тим, що спірний павільйон розташовано на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Харкова, а тому рішення по справі може зачіпати інтереси Харківської міської ради. Окрім того, з позовних вимог неможливо чітко встановити, який саме павільйон позивач просить звільнити і передати, які права він має на цей об`єкт, а тому для з`ясування цих обставин також необхідно залучити третю особу.

Протокольною ухвалою від 25 червня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 02 липня 2019 року на 12:20 годин.

Протокольною ухвалою від 02 липня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 08 липня 2019 року на 15:00 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 липня 2019 року у задоволенні клопотання (вхідний № 15398 від 25 червня 2019 року) Фізичної особи - підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Харківську міську раду відмовлено.

Протокольною ухвалою від 08 липня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 15 липня 2019 року на 15:00 годин.

15 липня 2019 року через канцелярію суду, Фізичною особою - підприємцем Глуходід Тетяною Вікторівною подано клопотання (вхідний № 17055) про відкладення підготовчого засідання.

15 липня 2019 року через канцелярію суду, Фізичною особою - підприємцем Глуходід Тетяною Вікторівною подано клопотання (вхідний № 17057) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 21 серпня 2019 року; клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання задоволено та відкладено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 15 липня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 14 серпня 2019 року на 15:00 годин.

Протокольною ухвалою від 14 серпня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 19 серпня 2019 року на 15:00 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 серпня 2019 року . клопотання (вхідний № 19576) Фізичної особи - підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни про долучення до матеріалів справи доказів задоволено та долучено докази до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 19 серпня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 вересня 2019 року на 15 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 серпня 2019 року призначено судове засідання на 17 вересня 2019 року на 15:00 годин.

Протокольною ухвалою від 17 вересня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 01 жовтня 2019 року до 15 годин.

25 вересня 2019 року через канцелярію суду, Фізичною особою - підприємцем Глуходід Тетяною Вікторівною подано заяву (вхідний № 22981) про поновлення процесуальних строків для долучення до матеріалів справи доказів.

Протокольною ухвалою від 01 жовтня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 07 жовтня 2019 року до 15 годин.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримують заяву про поновлення процесуальних строків для долучення до матеріалів справи доказів.

Представник позивача у судовому засіданні проти заяви відповідача про поновлення процесуальних строків для долучення до матеріалів справи доказів заперечує.

Суд, дослідивши заяву відповідача про поновлення процесуальних строків для долучення до матеріалів справи доказів, зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Згідно частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В обґрунтування поданої заяви, відповідач посилається на те, що 14 червня 2019 року представник позивача направив заяву про надання пояснень та додаткових доказів (мається у справі), а 02 січня 2019 року позивач передав все орендоване майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія", яке згідно Акту від 02 січня 2019 року до договору оренди № 1 від 15 травня 2017 року передало це майно ПАТ "Концерн АВЕК та Ко", який надав у якості доказів у інших господарських справах. Також відповідач зазначає, що 19 серпня 2019 року представник позивача послався на копію Акту від 01 травня 2018 року до договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року (копія є у матеріалах справи), який відповідач не підписував, у зв`язку з чим 20 серпня 2019 року відповідач звернувся до органів національної поліції з заявою про злочин, про що 21 серпня 2019 року було внесено інформацію до ЄРДР. Відтак відповідач не мав змоги раніше подати докази.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які, вона посилається як на підставу своїх вимог, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій (подання всіх доказів в обґрунтування позовних вимог разом з позовною заявою).

Згідно частини 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті на підставі статті 207 Господасрького процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги відсутності належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування підстав поважності причин пропуску встановленого законом процесуального строку на подання доказів, суд не знаходить правових підстав для поновлення такого строку та дійшов висновків про те, що у задоволенні заяви відповідача про поновлення процесуальних строків для долучення до матеріалів справи доказів слід відмовити; не приймати до розгляду надані докази та залишити їх без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечують, просять відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач посилається на те, що з позовних вимог неможливо зрозуміти, про який саме павільйон йдеться, а тому позовні вимоги є неконкретними. Окрім того, позивач не надав суду доказів, щодо належності йому земельної ділянки, на якій розташовано спірний торгівельний павільйон.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Згідно статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2018 року Верховний суд зазначив, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог, оскільки сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази підтвердження державної реєстрації права власності на спірний павільйон (код об`єкта майна А-025-21-0241) та правовстановлюючих документів на зазначений об`єкт оренди.

Однак, при розгляді даної справи суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам справи, чим порушив приписи наведених вище норм та, зокрема, статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

У даному випадку, як вбачається зі змісту прийнятого рішення, дійшовши висновку про недоведеність заявлених вимог з підстав відсутності у матеріалах справи доказів підтвердження державної реєстрації права власності на спірний павільйон (код об`єкта майна А-025-21-0241) та правовстановлюючих документів на зазначений об`єкт оренди, суд першої інстанції не надав належної оцінки доданим до позовної заяви доказам та не дослідив правовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" і Фізичної особи - підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни щодо об`єкту оренди за договором № 21672/н від 28 квітня 2012 року.

Вдавшись до дослідження права власності на спірне майно та його державної реєстрації, суд першої інстанції не звернув увагу на посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" про те, що спірний павільйон належить йому не на праві власності, а на праві оренди на підставі договору оренди майна від 27 жовтня 2017 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія", а Фізична особа - підприємець Глуходід Тетяна Вікторівна користувалася вказаним об`єктом на праві суборенди згідно договору оренди № 2152/н від 28 квітня 2012 року.

При цьому місцевий господарський суд не вжив заходів щодо встановлення змісту правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем щодо павільйону (код об`єкта майна А-025-21-0241) та наявності у позивача прав на спірний об`єкт оренди.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" прав на спірний об`єкт оренди, а відтак і про відсутність порушення його прав, є передчасним.

Відтак на виконання зазначених вказівок Верховного суду суд досліджує ті правовідносини, які склалися між сторонами з приводу спірного павільйону, а предметом судового розгляду є орендні правовідносини, що склалися між позивачем і відповідачем. Натомість вирішення питання про право власності на спірне майно є таким, що виходить за межі судового розгляду, як про це зазначено в ухвалі Верховного суду України.

Також скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову Верховний суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, яких суд дійшов за результатами дослідження лише копій договору оренди № 21672/н від 28 квітня 2012 року, договору оренди майна від 20 жовтня 2017 року, договору про заміну сторони від 23 жовтня 2017 року, додаткової угоди від 31 травня 2018 року до договору оренди від 28 квітня 2012 року № 21572 та листування сторін з приводу оренди спірного павільйону, не можна визнати достатньо обґрунтованими, тому що з установлених судом апеляційної інстанції обставин не вбачається, що при ухваленні оскаржуваної постанови про задоволення позову апеляційним судом було належним чином досліджено набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" права на спірний об`єкт оренди.

Зокрема, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б підтвердили заміну орендодавця (суборендодавця) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" у договорі оренди № 21672/н від 28 квітня 2012 року на Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" та, відповідно, наявність у останнього законних підстав для зобов`язання Фізичної особи - підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни передати йому спірний павільйон.

Водночас, на думку колегії суддів Верховного суду, належне дослідження, надання оцінки та встановлення дійсного змісту правовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" та Фізичної особи - підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни щодо об`єкту оренди за договором № 21672/н від 28 квітня 2012 року є обов`язковим при розгляді спору про зобов`язання передати павільйон.

Під час судового розгляду судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" про зобов`язання Фізичну особу - підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни звільнити та передати за актом прийому-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" павільйон (код об`єкта оренди - А-025-21-0241) загальною площею 13,4 м.кв., розташований у м. Харкові на роздрібному торгівельному майданчику Торгівельного центру "Барабашово".

Зазначений павільон є предметом договору оренди, укладеного 28 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Глуходід Тетяною Вікторівною (далі - орендар) під номером №21572/н (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець зобов`язався надати орендарю майно (далі - об`єкт оренди) за плату в тимчасове користування на роздрібному торгівельному майданчику Торгівельного центру "Барабашово" (далі -ТЦБ), а саме: павільйон (площ.торг. - 7,22 м.кв.; площ. зберіг. - 6,18 м.кв.), а орендар зобов`язався прийняти об`єкт оренди, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та послуги з утримання об`єкта оренди в належному стані у відповідності з умовами цього договору.

Передача об`єкта оренди не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на нього. Орендар протягом строку оренди володіє та користується об`єктом оренди. Орендодавець не є власником об`єкта оренди, а володіє та користується ним на підставі договору оренди, укладеного з власником об`єкта оренди (пункт 1.4. договору).

За умовами пункту 1.5.договору, у разі припинення договору або дострокового розірвання цього договору об`єкт оренди підлягає поверненню орендодавцю в технічно-справному стані з урахуванням нормального зносу у день припинення або дострокового розірвання цього договору за актом приймання-передання.

Відповідно до пункту 3 договору, у зв`язку із заміною сторони, умови договорів оренди, які вказані в додатку №1 до цього договору залишаються без змін (пункт 3 договору).

Початковий орендодавець, за умовами пункту 4 договору, у зв`язку з укладенням цього договору зобов`язувався повідомити орендарів за договорами оренди, які вказані в додатку №1 до цього договору про заміну сторони. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання (пункт 6 договору).

31 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" та Фізичною особою - підприємцем Глуходід Тетяною Вікторівною підписано додаткову угоду до договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти пункт 1.7 договору оренди в наступній редакції: "пункт 1.7. Строк дії договору оренди з 01 червня по 30 червня 2018 року включно".

Згідно пункту 2 додаткової угоди ця додаткова угода набуває чинності з 01 червня 2018 року та є невід`ємною частиною договору.

Листом № 444/210 від 13 липня 2018 року, адресованим Фізичній особі - підприємцю Глуходід Тетяні Вікторівні, позивач, пославшись на закінчення строку дії договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року, та непродовження договору на новий термін, про що було поінформовано відповідача листом № 43/210 від 27 червня 2018 року, зазначив, що станом на 10 липня 2018 року об`єкт оренди орендодавцю не повернуто, що є невиконанням з боку відповідача умов договору, вимагав повернути об`єкт оренди позивачу за актом приймання-передачі, а також сплатити неустойку за порушення умов договору відповідно до п.6.5 договору.

Заперечення відповідача, висловлені у судовому засіданні, які полягають у тому, що відповідач ніколи не отримував у користування спірний об`єкт, а насправді укладений між сторонами договір оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року є удаваним та має на меті прикрити фактичну угоду про оренду земельної ділянки, суд оцінює критично, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїхвимогабозаперечень. Відповідач на підтвердження своїх тверджень не надав належних та допустимих доказів існування тих обставин, на які він посилався. Натомість підписаний відповідачем договір оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року є чинним, протягом тривалого часу виконувався сторонами з моменту його укладення і до моменту його закінчення 30 червня 2018 року. Відповідач з 28 квітня 2012 року по 30 червня 2018 року сплачував по цьому договору орендні платежі, відповідні докази - квитанції - наявні у матеріалах справи. Доказів на підтвердження нікчемності чи удаваності зазначеного договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року суду відповідачем не надано. Твердження відповідача про те, що акт приймання-передачі спірного торгівельного об`єкту від 01 травня 2012 року А-025-21-0241 до договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року відповідачем не підписувався є голослівним, докази на підтвердження відповідних обставин суду не надавалися.

Таким чином, суд на виконання висновків, викладених у рішенні Верховного суду України, вважає встановленим, що між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) склалися орендні правовідносини стосовно спірного павільону (код об`єкта оренди - А-025-21-0241) загальною площею 13,4 м.кв., розташованого у м. Харкові на роздрібному торгівельному майданчику Торгівельного центру "Барабашово". Станом на 10 липня 2018 року об`єкт оренди А-025-21-0241 орендодавцю не повернуто, що є невиконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору (пункт 6.5 договору).

Щодо існування обставин, які б підтвердили заміну орендодавця (суборендодавця) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" у договорі оренди № 21672/н від 28 квітня 2012 року на Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" та, відповідно, наявність у останнього законних підстав для зобов`язання Фізичну особу - підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни передати йому спірний павільйон, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проперті менеджмент Україна" уклало з Глуходід Тетяною Вікторівною договір оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року зі строком дії до 31 грудня 2015 року та на підставі акту приймання-передачі передало в оренду об`єкт оренди Відповідачу.

Як встановлено у судовому засіданні та випливає з наданих суду документів орендодавець за зазначеним договором оренди, укладеним з відповідачем декілька раз змінювався, а саме: з 01 травня 2012 року орендодавцем за спірним договором оренди було Товариство з обмеженою відповідальністю "Проперті менеджмент Україна" на підставі договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року; починаючи з 01 серпня 2015 року орендодавцем за спірним договором оренди було Товариство з обмеженою відповідальністю "Орбіта Барабашово" на підставі договору про заміну сторони № 1006/18 від 10 червня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проперті менеджмент Україна" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбіта Барабашово"; з 01 квітня 2016 року орендодавцем за спірним договором оренди було Товариство з обмеженою відповідальністю "Орбіта Барабашово-4" на підставі договору про заміну сторони від 22 лютого 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбіта Барабашово" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбіта Барабашово-4"; з 01 грудня 2017 року орендодавцем за спірним договором оренди було Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" на підставі договору про заміну сторони від 23 жовтня 2017 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбіта Барабашово-4" і Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11".

Таким чином, позивач є орендодавцем по укладеному з відповідачем договору оренди спірного павільйону № 21572/н від 28 квітня 2012 року.

Строк дії укладеного між орендарем (відповідач) та орендодавцем договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року теж неодноразово змінювався на підставі додаткових угод, а саме: додатковою угодою від 25 грудня 2015 року сторонами був погоджений строк договору оренди до 29 лютого 16 року; додатковою угодою від 05 лютого 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди до 31 березня 16 року; додатковою угодою від 06 березня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 30 квітня 2016 року; додатковою угодою від 06 квітня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 травня 2016 року; додатковою угодою від 29 квітня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 30 червня 2016 року; додатковою угодою від 27 травня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 липня 2016 року; додатковою угодою від 02 липня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 30 вересня 2016 року; додатковою угодою від 30 серпня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 жовтня 2016 року; додатковою угодою від 29 вересня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 30 листопада 2016 року; додатковою угодою від 28 жовтня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 січня 17 року; додатковою угодою від 17 грудня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 28 лютого 2017 року; додатковою угодою від 17 грудня 2016 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 28 лютого 2017 року; додатковою угодою від 24 січня 2017 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 березня 2017 року; додатковою угодою від 24 лютого 2017 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 30 квітня 2017 року; додатковою угодою від 26 березня 2017 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 травня 2017 року; додатковою угодою від 28 квітня 2017 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 30 червня 2017 року; додатковою угодою від 31 травня 2017 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 серпня 2017 року; додатковою угодою від 22 липня 2017 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 30 вересня 2017 року; додатковою угодою від 28 серпня 2017 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 30 листопада 2017 року; додатковою угодою від 29 жовтня 2017 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 січня 18 року; додатковою угодою від 24 грудня 2017 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 28 лютого 2018 року; додатковою угодою від 08 лютого 2018 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 березня 2018 року; додатковою угодою від 27 лютого 2018 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 31 травня 2018 року; додатковою угодою від 31 травня 2018 року сторонами був погоджений строк договору оренди по 30 червня 2018 року.

Додаткові угоди починаючи з 24 грудня 2017 року були укладені вже безпосередньо між позивачем та відповідачем, а тому суд доходить висновку, про існування орендних правовідносин між сторонами - орендодавцем (позивач), та орендарем (відповідач). Тому починаючи з 1 грудня 2017 року правами орендодавця по договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року, укладеному з відповідачем, був наділений позивач. Сторони (позивач та відповідач) по договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року неодноразово (чотири рази) погоджували зміну строку його дії, що підтверджується вищезазначеними додатковими угодами до договору оренди. Орендна плата за договором оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року сплачувалася відповідачем на користь позивача протягом 7 місяців, коли він був наділений правами орендодавця за цим договором оренди, що підтверджується копіями квитанцій по сплаті орендної плати.

Зазначені вище орендодавці за договором оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року, укладеним з Глуходід Тетяною Вікторівною у різні часи мали майнові права на павільйон (код об`єкта оренди № А-025-21-0241) на підставі договорів оренди майна, а саме:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Барабашово" на підставі договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКА РОЗДРІБНА КОМПАНІЯ": в період з 01 серпня 2015 року по 30 листопада 2015 року по договору оренди майна № б/н від 10 червня 2015 року; в період з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року по договору оренди майна № б/н від 24 листопада 2015 року.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Барабашово-4" на підставі договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКА РОЗДРІБНА КОМПАНІЯ": в період з 01 квітня 2016 року по 31 січня 2017 року по договору оренди майна № б/н від 22 лютого 2016 року; в період з 01 лютого 2017 року по 30 листопада 2017 року по договору оренди майна № б/н від 15 грудня 2016 року.

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" на підставі договору оренди майна, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКА РОЗДРІБНА КОМПАНІЯ": в період з 01 грудня 2017 року по договору оренди майна № б/н від 20 жовтня 2017 року.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКА РОЗДРІБНА КОМПАНІЯ" отримало в оренду майно від його власника - ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" на підставі наступних договорів оренди майна: в період з 01 серпня 2015 року по 30 листопада 2015 року по договору оренди майна № 1 від 10 червня 2015 року; в період з 01 грудня 2015 року по 30 червня 2016 року по договору оренди майна № 3 від 24 листопада 2015 року; в період з 01 липня 2016 року по 31 травня 2017 року по договору оренди майна № 1 від 24 червня 2016 року; в період з 01 червня 2017 року договору оренди майна № 1 від 15 травня 2017 року.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Допустимість доказів відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, які підлягають оцінці у їх сукупності, адже жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до частин 2, 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як випливає з наведених вище доказів, між позивачем (Орендодавець) і відповідачем (Орендар) стосовно предмету спору - павільйону (код об`єкта оренди - А-025-21-0241) загальною площею 13,4 м. кв., розташованого у м. Харкові на роздрібному торгівельному майданчику Торгівельного центру "Барабашово", склалися орендні правовідносини.

Як наполягає позивач та не спростовує відповідач, об`єкт оренди фізичною особою-підприємцем Глуходід Тетяною Вікторівною не звільнено та позивачу не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина 1 статті 761 Цивільного кодексу України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Договір оренди припиняється у разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ст.291 Господарського кодексу України).

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За умовами пункту 1.5. договору оренди №21572/н від 28 квітня 2012 року, який за своєю суттю є договором суборенди (піднайму), у разі припинення договору або дострокового розірвання цього договору об`єкт оренди підлягає поверненню орендодавцю в технічно-справному стані з урахуванням нормального зносу у день припинення або дострокового розірвання цього договору за актом приймання-передання. Дія договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку дії договору (пункт 8.1. договору № 21572/н).

Наявні у справі докази свідчать, що суборендні правовідносини між сторонами з приводу об`єкта оренди, павільйону код об`єкта А-025-21-0241, припинилися 30 червня 2018 року через закінчення строку дії договору № 21572/н, адже підстав для висновку про його продовження сторонами після означеної дати матеріали справи не містять, тоді як наявність висловлених позивачем заперечень проти його продовження унеможливлює і застосування положень статті 764 Цивільного кодексу України.

Відтак, припинення суборендних правовідносин за спливом строку відповідного договору цілком відповідає частині 2 статті 291 Господарського кодексу України, та за змістом частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України унеможливлює подальше правомірне здійснення відповідачем прав користування об`єктом оренди, а в силу частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України зумовлює виникнення обов`язку з повернення майна, об`єкту оренди.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України про обов`язковість договору для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, до закінчення строку дії договору оренди повідомлено відповідача про закінчення терміну дії договору та відсутність наміру продовжувати договір оренди на новий строк (лист від 27 червня 2018 року вихідний №423/210).

Додатковою угодою до договору оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року, яку було укладено 31 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" та Фізичною особою - підприємцем Глуходід Тетяною Вікторівною, сторони дійшли згоди про закінчення строку дії договору № 21572/н від 28 квітня 2012 року - 30 червня 2018 року включно.

Таким чином, договір оренди № 21572/н від 28 квітня 2012 року припинився 30 червня 2018 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

В порушення умов пункту 1.5 вказаного договору відповідач не звільнив та не повернув павільйон (площ. торг. - 7,22 м.кв; площ. зберіг. - 6,18 м.кв., код об`єкта оренди А-025-21-0241) Орендодавцю за актом приймання-передання. Зазначене відповідачем не спростовано.

Згідно з приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення "Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija et Hiro Balani c. Espagne) від 9 грудня 1994 р., заява № 18390/91)

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Глуходід Тетяну Вікторівну ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) звільнити та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хоз-11" (61038, м. Харків, пр. Льва Ландау, буд. 182, код ЄДРПОУ 41651597) павільйон (код об`єкта оренди - А-025-21-0241) загальною площею 13,4 м. кв., розташований у м. Харкові на роздрібному торгівельному майданчику Торгівельного центру "Барабашово" за актом прийому-передачі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Глуходід Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ХОЗ-11" (61038, м. Харків, пр. Льва Ландау, буд. 182, код ЄДРПОУ 41651597) 1762,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "17" жовтня 2019 р.

Суддя П.В. Хотенець