Постанова

від 08.10.2019 по справі 466/4868/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/4868/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/811/2314/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Львів

Справа № 466/4868/16-ц

Провадження № 22-ц/811/2314/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Струс Л.Б.,

суддів Левика Я.А., Шандри М.М.

секретар Бадівська О.О.

за участю ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року (суддя Кавацюк В.І)

у справі

за позовом ОСОБА_3 до садівничого кооперативу «Алмаз - 1» , ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення зборів членів садівничого кооперативу «Алмаз - 1» , про прийняття в члени садівничого кооперативу та надання земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів садівничого кооперативу «Алмаз - 1» про прийняття в члени садівничого кооперативу ОСОБА_4 та надання їй садової ділянки № НОМЕР_1 в садівничому кооперативі «Алмаз - 1» від 27 грудня 2014 року.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м Львова від 25 червня 2018 року в задоволенні позову відмолено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу.

З рішенням не погоджується, вважає що воно є незаконним та необґрунтованими, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що згідно списків членів садівничого кооперативу «Алмаз - 1» урочище Голоско, станом на 1993 рік ОСОБА_5 являвся членом садівничого кооперативу «Алмаз - 1» . Звертає увагу суду на те, що відповідно до Реєстраційного посвідчення від 14.12. 1993 року, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 кооперативі «Алмаз - 1» . Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 332 від 23.09.1999 року земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 512 кв.м. передана у приватну власність членам садівничого кооперативу «Алмаз -1» . На виконання даної ухвали видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 512 кв.м. у урочищі «Голоско» у м. Львові. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЗК України (в редакції 2001 року) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Правові відстави набуття права власності та права користування земельною ділянкою до 1 січня 2002 року визначалися ст.ст. 6, 7 ЗК України (в редакції 1990 року). Відповідно до ст. 6 ЗК України (в редакції, що була чинною на дату прийняття рішення про надання у власність земельних ділянок), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для садівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі одержання їх у спадщину. Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Звертає увагу суду на те, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визначатися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Ні ухвала Львівської міської ради № 332 від 23.09.1999 року, ні відповідний державний акт, не визнані судом недійсними, а отже є чинними та такими, що відповідають вимогам закону. Виходячи з наведеного випливає, що збори членів кооперативу «Алмаз - 1» не могли прийняти рішення щодо виділення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_1 .

Вказує, що четвертою Львівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 відкрита спадкова справа. Згідно з ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Згідно з ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1. якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2. якщо він подав нотаріальній канторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_3 звертає увагу суду на те, що вона у встановленому законом порядку набула спадщину, так як скаржник вступила в право володіння та користування спадковим майном, що підтверджується фактом відкриття та заведення спадкової справи.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким визнати недійсним рішення зборів садівничого кооперативу «Алмаз - 1» від 27 грудня 2014 року про прийняття в члени садівничого кооперативу ОСОБА_4 та надання їй садової ділянки № НОМЕР_1 в садівничому кооперативі «Алмаз - 1» .

Представник апелянта ОСОБА_6 в судове засіданні апеляційної інстанції не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що садівничий кооператив «Алмаз - 1» , як обслуговуючий кооператив, створений шляхом об`єднання фізичних осіб для надання послуг членам кооперативу з метою провадження їх господарської діяльності.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Львівській області АА № 722312 з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України (ЄДРПОУ), копія якої долучена до матеріалів справи, садівничий кооператив «Алмаз -1» є юридичною особою, організаційно правова форма за КВЕД - 2010 - обслуговуючий кооператив, дата первинної реєстрації 13 жовтня 1995 року, дата та номер останньої реєстрації дії - 12 листопада 2012 року № 14151200001028415. Місцезнаходження даного садівничого кооперативу: 79058, Львівська область, м. Львів, Шевченківський район, урочище «Голоско» .

Судом встановлено, що членом вищезазначеного садівничого кооперативу «Алмаз 1» був батько позивача ОСОБА_3 : ОСОБА_5 , в користуванні якого перебувала земельна ділянка № АДРЕСА_1 , на якій був розташований накритий руберойдом дерев`яний садовий будинок, площею 9,0 кв.м., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлені обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 10 листопада 1997 року, копією технічного паспорта на дачу (садовий будинок) № НОМЕР_3 , кооператив (товариство) «Алмаз - 1» , який був виготовлений Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 10 листопада 1993 року.

27 грудня 2014 року були проведені збори членів садівничого кооперативу «Алмаз - 1» , на яких з 32 загального складу членів кооперативу були присутні 23 особи та на яких було розглянуто заява ОСОБА_4 від 15 листопада 2014 року про прийняття її в члени цього кооперативу. Даними зборами було прийнято оспорюване рішення про прийняття ОСОБА_4 в члени садівничого кооперативу «Алмаз -1» з одночасним виділенням їй земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка до часу смерті перебувала в користуванні ОСОБА_5

Доводячи свої позовні вимоги апелянт посилається на те, що згідно реєстраційного посвідчення, яке було видано Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації від 14 грудня 1993 року, дача (садовий будинок) АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 , кооператив (товариство) «Алмаз - 1» належить на праві особистої власності ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Львівської міської ради від 29.09.1966 року № 642 та виписки з протоколу зборів членів товариства від 10.07.1993 року. Після смерті батька ОСОБА_3 успадкувала зазначений будинок, оскільки звернулася в Четверту львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, та продовжувала доглядати за будинком і земельною ділянкою, на якій він розташований. Вказане спадкове майно належить їй з часу відкриття спадщини, а тому збори кооперативу не вправі були розпоряджатися земельною ділянкою, якою раніше користувався її батько.

Проте, до матеріалів справи долучено копію протоколу загальних зборів членів садівничого кооперативу «Алмаз - 1» від 10 липня 1993 року. Згідно даного протоколу вбачається, що на відповідних зборах не розглядалося питання щодо оформлення права власності на дачу (садовий будинок) на ОСОБА_5 , на яке міститься посилання в вищезазначеному реєстраційному посвідченні від 14 грудня 1993 року.

Встановлено, що згідно пояснень представників садівничого кооперативу «Алмаз - 1» та долучених до матеріалів справи копій Акту № 1 обстеження ділянки № НОМЕР_1 та споруд на ній(т.1 а.с.17), за адресою: м. Львів, Шевченківський р-н, урочище «Голоско» від 2 квітня 2014 року та акту обстеження земельної ділянки від 25 червня 2016 року, вбачається що з 1997 року земельна ділянка № АДРЕСА_1 , яка до листопада 1997 року перебувала в користуванні ОСОБА_5 ніким, в тому числі його близькими чи родичами (спадкоємцями) не доглядалася. Будинок фактично відсутній, згідно з представленими документами будинок АДРЕСА_1 не був побудований фундаментально, таким чином його руйнування пройшло природнім способом, жодних інших документів на будинок та ділянку № НОМЕР_1 не було надано за наслідком їх відсутністю..

Окрім того довідкою ОКПБТІ та ЕО від 19.10 2016р встановлено , що станом на 16.10.2016року садовий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці - відсутній. (т.1 а.с.97)

Як встановлено матеріалами справи на адресу ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_3 , скеровувався рекомендований лист, відповідно до змісту якого передбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_1 в садівничому кооперативі «Алмаз - 1» , якою користувався за життя ОСОБА_5 , після смерті останнього ніяк не використовується, а тому пропонується законним спадкоємцям вжити наведені в листі заходи щодо переоформлення земельної ділянки, сплатити заборгованість по оплаті податку на землю та на пайові цільові внески, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, тощо. Дані обставини також підтверджуються копією долученого до матеріалів справи рекомендованого листа садівничого кооперативу «Алмаз - 1» від 25 травня 2014 року, який було скеровано на адресу, за якою проживав ОСОБА_5 .

Також встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що відповідно до ухвали Львівської міської ради № 332 від 23 вересня 1990 року членам садівничого кооперативу «Алмаз -1» було передано у власність земельні ділянки в даному кооперативі, відповідно до додатку в тому числі було передано у приватну власність і ОСОБА_5 . З метою виконання вказаної ухвали було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Керуючись тим, що ухвала Львівської міської ради № 332 від 23 вересня 1999 року та державний акт, який було видано на її виконання є чинними, так як не були визнані в судовому порядку недійсними, ОСОБА_3 вказує на те, що збори садівничого кооперативу «Алмаз - 1» не могли прийняти рішення про прийняття ОСОБА_4 в члени даного кооперативу та виділення їй земельної ділянки № НОМЕР_1 .

Відмовляючи у задоволенні даного позову районний суд виходив з наступних підстав.

На час винесення ухвали Львівської міської ради № 332 від 23 вересня 1999 та видачі на її підставі державного акту на право приватної власності на землю 1 - ЛВ №009104 членство ОСОБА_5 в садівничому кооперативі «Алмаз - 1» було припинено внаслідок його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім того в департаменті містобудування відсутня інформація щодо звернення ОСОБА_5 у 1999 році про надання у власність земельної ділянки у садівничому кооперативі «Алмаз - 1» .

Отже на час своєї смерті ОСОБА_5 не був власником спірної земельної ділянки № НОМЕР_1 в садівничому кооперативі «Алмаз - 1» , та вказана ділянка не входила до складу спадкового майна на яке відкривалась спадщина. До того ж, ОСОБА_3 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона користувалася спірною земельною ділянкою після смерті батька.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. ОСОБА_3 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона в установленому порядку прийняла спадщину.

У відповідності до вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Будинок № НОМЕР_1 за адресою: м. Львів, Шевченківський р АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , який був переданий у право приватної власності ОСОБА_5 фактично відсутній, таким чином не може входити до складу спадщини. Даний факт підтверджується актами обстеження земельної ділянки від 2 квітня 2014 та від 25 червня 2016 року та довідкою ОКПБТІ та ЕО від 19.10 2016р

Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 512 кв.м. за адресою: м. АДРЕСА_1 , Шевченківський р- АДРЕСА_4 , урочище «Голоско» була передана ОСОБА_5 у користування на підставі державного акту. Аналізуючи правову позицію ВСУ від 5 жовтня 2016 р. у справі № 6-2329цс16 можна зробити висновок, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Згідно з ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК ( 435-15 ) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Правило статті 1225 ЦК ( 435-15 ) про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Отже, доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, не підлягають задоволенню та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права під час розгляду даної справи, а тому оскаржуване рішення суду належить залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що cудом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 375 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , - Львівський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м Львова від від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2019р

Головуючий

Судді