Рішення

від 07.10.2019 по справі 200/7516/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2019 р. Справа№200/7516/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., секретар судового засідання Козирєвій О.О.

за участі:

представника позивача - Шандиби І.О.

представника відповідача - Діденко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Макон ЛТД до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ Макон ЛТД (далі - Позивач, Товариство), звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області, у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р №0001831413 від 13 березня 2019 року, яким донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 102 645 та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 551 322,50 грн; форми Р №0001861413 від 13 березня 2019 року, яким донараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2 685 072 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 342 536 грн; форми В4 №0001811413 від 13 березня 2019 року про зменшення суми розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року в розмірі 159 852 грн;

- скасувати частково податкові повідомлення-рішення за формою Д №0003661303 від 13 березня 2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, пені, в розмірі 45 грн та в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 9 011,25 грн за формою Д №0003671303 від 13 березня 2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 3,75 грн та в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 750,94 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що висновки податкового органу про нереальність здійснення позивачем господарських операцій (що стало підставою для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ, податку на прибуток та штрафних санкцій) спростовуються первинними бухгалтерськими документами. Також вказують, що висновки відповідача про порушення правил утримання податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованими, оскільки у відповідних відносинах позивач не виступає як податковий агент.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржувані повідомлення-рішення є правомірними, прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Зокрема, вказують на численні порушення позивачем в оформленні первинних бухгалтерських документів, неможливість виконання контрагентами позивача послуг та робіт, ризиковий статус контрагентів. Також зазначають, що позивач є податковим агентом при виплаті доходу фізичним особам, що зареєстровані на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі.

Ухвалою суду від 18 червня 2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року продовжено строк підготовчого засідання у справі на 30 днів.

Ухвалою суду від 09 вересня 2019 року замінено відповідача у справі - з Головного управління ДФС у Донецькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Донецькій області.

Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

До судового засідання, призначеного на 07 жовтня 2019 року з`явилися представник позивача, яка підтримала позов у повному обсязі, та відповідача, яка проти задоволення позову заперечила.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

07 лютого 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області складено акт № 128/05-99-14-13-20334635 планової виїзної документальної перевірки ТОВ Макон ЛТД з питань дотримання податкового законодавства за період 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року та з питань правильності нарахування, обчислення та своєчасності сплати єдиного внеску за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року.

У акті вказано про порушення Товариством правил формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат при обчисленні податку на прибуток в господарських операціях з такими контрагентами: ТОВ Ардок (код ЄДРПОУ 39979027), ТОВ ЛАРНА (код ЄДРПОУ 41708978), ТОВ ІНЕКС ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 41708978), ТОВ ФОР-ПОСТАЧ (код ЄДРПОУ 41645646), ТОВ СТАРТФОРД (код ЄДРПОУ 41698389), ТОВ ДОМІНІОН (код ЄДРПОУ 41698389), ТОВ БУД-ПРАКТІК (код ЄДРПОУ 41386509), ТОВ ДІЛОВА ІДЕЯ (код ЄДРПОУ 42013897), ТОВ ЛОТУС СІТІ (код ЄДРПОУ 42153622), ТОВ ЕЛІФАНТ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 41916700).

Внаслідок цього Товариством занижено суму податку на прибуток на 2 685 072 грн та завищено суму податкового кредиту на суму 3 262 497 грн.

Також встановлено порушення Товариством правил утримання податку на прибуток фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внаслідок чого не сплачено податку на прибуток фізичних осіб в розмірі 36 045 грн та військовий збір у розмірі 3 003,75 грн.

На підставі наведеного акта винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення:

- форми Р №0001831413 від 13 березня 2019 року, яким донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 102 645 та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 551 322,50 грн;

- форми Р №0001861413 від 13 березня 2019 року, яким донараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2 685 072 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 342 536 грн;

- формою В4 №0001811413 від 13 березня 2019 року, яким зменшено суму розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року в розмірі 159 852 грн;

- форми Д №0003661303 від 13 березня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток фізичних осіб, який утримується податковими агентами, на суму 36 045 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 18 011,25 грн.

- форми Д №0003671303 від 13 березня 2019 року яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 3 003,75 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 1 500,94 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржені позивачем у адміністративному порядку (скарга вих. № 28 від 28 березня 2019 року). Скарга залишена без задоволення рішення ДФС України від 23 травня 2019 року № 23689/6/99-99-11-04-01-25.

Здійснивши юридичну кваліфікацію спірних відносин, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову та виходить з такого.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Доводи Позивача, серед іншого, зводяться до посилання на те, що отримання від контрагента зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності.

Суд вважає вказане твердження частково помилковим, оскільки за змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, нараховані в разі здійснення господарських операцій.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Це означає, що для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідна господарська операція має дійсно відбутися, тобто бути реальною та спрямованою на досягнення певного економічного ефекту (в коротко- або довгостроковій перспективі).

До податкового кредиту не можуть відноситися суми ПДВ з операцій, що порушують публічний порядок, наприклад, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, для вирішення питання про правильність формування податкового кредиту суд має перевірити відсутність ознак фіктивності відповідної господарської операції, а не лише реєстрацію в ЄРПН податкової накладної.

У спірному випадку суд приходить до висновку про наявність ознак такої фіктивності, а Позивачем не надано достатніх документів, які можуть спростувати цей висновок.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, донараховані суми грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ пов`язані з невизнанням податковим органом реальності господарських відносин позивача з ТОВ Ардок (код ЄДРПОУ 39979027), ТОВ ЛАРНА (код ЄДРПОУ 41708978), ТОВ ІНЕКС ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 41708978), ТОВ ФОР-ПОСТАЧ (код ЄДРПОУ 41645646), ТОВ СТАРТФОРД (код ЄДРПОУ 41698389), ТОВ ДОМІНІОН (код ЄДРПОУ 41698389), ТОВ БУД-ПРАКТІК (код ЄДРПОУ 41386509), ТОВ ДІЛОВА ІДЕЯ (код ЄДРПОУ 42013897), ТОВ ЛОТУС СІТІ (код ЄДРПОУ 42153622), ТОВ ЕЛІФАНТ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 41916700).

Судом встановлено, що з переліченими контрагентами позивачем укладено договори поставки автозапчастин (окрім ТОВ ЛАРНА , з яким укладено договір про надання послуг прибирання).

Зі змісту відповідних договорів поставки вбачається, що вони мають типову форму, та за їх умовами позивач придбаває автозапчастини для вантажних авто.

На запитання суду чим обумовлена необхідність великої кількість контрагентів, які постачають однотипний товар, представник позивача ґрунтовної відповіді не надала.

Позивачем надано до перевірки та до суду наступні документи на підтвердження реальності відносин з придбання автозапчастин: договори, специфікації, додаткові угоди до договорів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, подорожні листи автомобіля, документи щодо оплати товарів (банківські виписки та акти приймання-передачі цінних паперів).

В той же час, на запит контролюючого органу від 08 січня 2019 року під час проведення перевірки про надання додаткових документів, позивачем надано відповідь від 16 січня 2019 року про неможливість надання таких документів: заявок на перевезення товарів, сертифікатів якості виробника, документів, що підтверджують навантаження-розвантаження товарів, документи, що підтверджують оприбуткування придбаних товарів.

Суд звертає увагу на окремі недоліки перелічених документів, зокрема: товарно-транспортні накладні в переважній більшості не містять описання вантажу (у відповідній графі вказано видаткова накладна №… ), не вказана інформація про час навантаження та розвантаження, відсутня інформація про документи разом із вантажем; у подорожніх листах не вказано номер посвідчення водія, найменування вантажу. Видаткові накладні не містять місця складання, в окремих із них відсутня печатка.

Під час судового розгляду справи позивачем до суду надані картки складського обліку придбаних запчастин, заявки на ремонт та накази по Товариству про проведення ремонту автомобілів, прибуткові ордери, договори оренди вантажних автомобілів, та додаткові угоди до них, акти приймання-передачі автомобілів.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 44.6. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що авто, запчастини для яких придбавалися за спірними договорами поставки, знаходяться в користуванні позивача на підставі договорів оренди (том 2) з ТОВ Астрон девелопмент груп капітал .

Зі змісту вказаних договорів оренди вбачається, що автомобілі передаються позивачу в справному технічному стані. Серед обов`язків позивача за вказаними договорами відсутній обов`язок проведення капітального ремонту відповідної техніки. Такий обов`язок закріплено за орендодавцем.

Поточний ремонт автомобілів, згідно вказаних договорів оренди, здійснюється орендодавцем за погодженням із орендарем. До окремих договорів оренди авто укладені додаткові угоди, згідно з якими поточний ремонт авто здійснює орендар.

Суд звертає увагу, що придбані за спірними договорами запчастини, як-то двигуни, генератори, зчеплення, ресори, мости, є ключовими агрегатами автомобілів, а їх заміна не може відноситися до поточного ремонту.

На запитання суду чому позивач, а не орендодавець, здійснював капітальний ремонт автомобілів, представник Товариства зазначила, що вважає такий ремонт не капітальним, а поточним.

Суд також звертає увагу, що розрахунки між позивачем та усіма його контрагентами здійснено частково у безготівковій формі, а частково - шляхом передачі цінних паперів.

Зокрема, з усіма контрагентами підписані акти приймання-передачі цінних паперів тотожного змісту. За цими актами позивач передає векселі прості, зі строком платежу за пред`явленням, але не раніше 2040 року.

Судом встановлено, що переважна частина розрахунків у спірному випадку здійснена шляхом передачі таких векселів.

На запитання суду чим обумовлена економічна вигода для контрагентів у такій формі розрахунків (враховуючи, що векселі мають значний час відстрочення платежу), представник позивача ґрунтовного пояснення не надала, вказавши, що векселі Товариства користуються попитом та можуть бути платіжним засобом при розрахунках контрагентів з іншими особами.

Суд звертає увагу, що згідно з умовами усіх спірних договорів не передбачено можливості здійснення розрахунків шляхом передачі цінних паперів. У договорах зазначено, що розрахунки повинні здійснюватися у безготівковій формі та національній валюті України.

Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III Про обіг векселів в Україні видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

З викладеного вбачається, що розрахунки з усіма контрагентами в спірному випадку здійснені в порушення наведеної норми, а економічна обґрунтованість прийняття контрагентами такої форми розрахунків є сумнівною.

Крім того, як встановлено судом виходячи з податкової інформації про контрагентів позивача (щодо відкритих у банках рахунків), у договорах з ТОВ ФОРПОСТАЧ , ТОВ ЛОТУС СІТІ , ТОВ ІНЕКС ТРЕЙДІНГ вказані рахунки у банківських установах, які на момент укладення відповідних рахунків ще не було відкрито.

Це свідчить про те, що реальна дата укладення договорів не відповідає даті, вказаній у самих договорах, які оформлені заднім числом .

Також, банківський рахунок, який вказано у договорі з ТОВ АРДОК , закрито до укладення договору, а у договорі з ТОВ ЕЛІФАНТ ІНВЕСТ банківський рахунок взагалі відсутній.

Як встановлено судом, зміни до вказаних договорів не вносилися. На запитання суду яким чином здійснювалися розрахунки між сторонами за відсутності у платника інформації про банківські рахунки, представник позивача ґрунтовної відповіді не надала, пояснивши що уточнення здійснювалися у телефонному режимі.

Суд також звертає увагу, що значна частина придбаних автозапчастин підлягають обов`язковій сертифікації.

Так пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 року N 738 Деякі питання сертифікації транспортних, їх частин та обладнання надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені натранспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), вимоги щодо типу яких встановлені прийнятими до застосування в Україні єдиними технічними приписами (Правилами Європейської Економічної Комісії Організації Об`єднаних Націй, що є додатками до Угоди), дозволяється за наявності:

маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Угоди; або маркування знаком офіційного затвердження типу Європейського Союзу, нанесеного відповідно до вимог директив та регламентів Європейського Союзу, що встановлюють технічні приписи для обладнання; або

інформації про сертифікат типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди (зокрема України); або інформації про сертифікат Європейського Союзу про затвердження типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий уповноваженим органом держави - члена Європейського Союзу.

Як встановлено судом, позивачем не надано до перевірки або до суду жодних товаросупровідних документів щодо якості та сертифікації відповідних автозапчастин. Враховуючи специфічність цієї категорії товарів, їх придбання у різних контрагентів та великій кількості без підтвердження якості та походження вбачається сумнівним.

Крім того, згідно з вимогами Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 суб`єкти господарювання зобов`язані стати на облік відповідно у Головному сервісному центрі МВС і Держпродспоживслужбі та вести облік надходження, продажу та передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Облік ведеться суб`єктами господарювання в письмовому та електронному вигляді.

Суб`єкти господарювання невідкладно вносять інформацію про надходження, передачу, реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, до електронного реєстру (пункт 7 Порядку).

Як встановлено судом, жоден із контрагентів позивача не є відповідає вимогам наведеної норми, та не вправі здійснювати торгівлю складовими частинами авто, що мають ідентифікаційні номери (наприклад двигунами, які придбавалися у спірному випадку).

Як вбачається з матеріалів справи (том 3), позивач орендує приміщення торгівельних центрів, на прибирання яких з ТОВ Ларна укладені договори про надання послуг прибирання (клінінгових послуг).

Документальне оформлення вказаних відносин здійснено наступним чином: додатками до договорів визначено перелік таких послуг та їх вартість за одиницю площі, а також графік надання послуг. Результати наданих послуг оформлені актами приймання-передачі.

Суд звертає увагу, що акти наданих послуг прибирання за договором з ТОВ Ларна не містять інформації про зміст наданих послуг, а лише їх сукупну вартість.

Представник позивача на запитання суду не надала пояснень яким чином здійснювалася точна калькуляція наданих послуг, зазначивши, що калькуляція відповідає вартості послуг, вказаних у додатках до договору та графіку надання послуг.

Суд звертає увагу, що такі послуги як підстригання газонів об`єктивно не можуть надаватися в зимовий період. При цьому, їх вартість, враховуючи приблизну калькуляцію, здійснену судом самостійно, включена до загальної ціни послуг.

Жодних інших документів, що могли б бути створені в процесі надання таких послуг, позивачем до перевірки та до суду не надано.

Враховуючи викладене, сумнівною вбачається реальність здійснення відповідних господарських операцій, оскільки таке їх документальне оформлення суперечить звичайній діловій практиці та унеможливлює контроль замовника послуг над їх змістом та ціною.

При оцінці обставин цієї справи суд також враховує податкову інформацію щодо контрагентів позивача, згідно з якою ці особи мають коротку історію існування (створені у 2017- 2018 роках та на момент розгляду цієї справи господарську діяльність не здійснюють), спільних керівників, а товари, які придбавалися цими контрагентами за найменуванням не співпадають із товарами, що продавалися позивачу.

Суд також звертає увагу, що податковим органом направлені запити про надання пояснень та документів до усіх контрагентів позивача, про яких йдеться у цій справі, проте відповіді на ці обов`язкові запити, попри сплив строку надання відповіді, не отримав.

З викладеного суд приходить до висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ Ардок , ТОВ ЛАРНА , ТОВ ІНЕКС ТРЕЙДІНГ , ТОВ ФОР-ПОСТАЧ , ТОВ СТАРТФОРД , ТОВ ДОМІНІОН , ТОВ БУД-ПРАКТІК , ТОВ ДІЛОВА ІДЕЯ , ТОВ ЛОТУС СІТІ , ТОВ ЕЛІФАНТ ІНВЕСТ не направлені на отримання економічної вигоди, а спрямовані на ухилення від сплати податків, є фіктивними, а значить відповідачем правильно донараховано податкових зобов`язань та застосовано штрафні санкції щодо відносин з вказаними контрагентами.

Щодо донарахування податковим органом зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у перевіряє мий період позивач мав господарські відносини з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Позивачем сплачено на користь ОСОБА_2 250 грн як нотаріусу за посвідчення копій документів, а та ОСОБА_1 - 200 000 грн за надання юридичних послуг.

Відповідно до пункту 57.1 ПК Україниподатковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 177.8. ПК України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Підпунктом 38.9підрозділу 10 розділу ХХПК України установлено, що під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов`язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 цього Кодексурежим на тимчасово окупованій території України".

Як встановлено судом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент здійснення господарських операцій з позивачем мали своєю податковою адресу м. Донецьк, яке, згідно з розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та від 07 длистопада 2014 року № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення належить до тимчасово окупованої території.

З викладеного вбачається, що позивач був зобов`язаний, як податковий агент, утримати з відповідних доходів суму податку на прибуток фізичних осіб та військовий збір. Оскільки позивач цього не вчинив, рішення податкового органу про донарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій вбачається законним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-8, 10, 19, 72, 90, 139, 191, 241-246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Макон ЛТД до Головного управління ДПС у Донецькій області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 17 жовтня 2019 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв