Рішення

від 17.10.2019 по справі 240/6183/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Житомир

справа № 240/6183/18

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 13.12.2018:

- №0036681401 про зменшення від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за 2015 рік - 602598 грн; за 2017 рік - 2728116 грн;

- №0036691401 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 622148 грн (497718 грн - за податковим зобов"язанням; 124430 грн - за штрафними санкціями);

- №0036701409 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6130 грн за порушення норм регулювання обігу готівки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" (далі -ТОВ «Акваформ Україна» ) з питань, що стали предметом оскарження по запереченню від 12.04.2018 №28 до акту перевірки №382/06-30-14-01/34584784 від 06.04.2018, за результатами якої складено акт №1420/06-30-14-01/34584784 від 27.11.2018. На підставі висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки №1420/06-30-14-01/34584784 від 27.11.2018 контролюючим органом 13.12.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0036681401 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 602598 грн; за 2017 рік у розмірі 2728116 грн; №0036691401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 622148 грн; №0036701409 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6130 грн за порушення норм регулювання обігу готівки, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства.

Зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0036681401 від 13.12.2018 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік та 2017 рік у розмірі 602598 грн та 2728116 грн відповідно, прийняте на підставі висновку контролюючого органу про: завищення підприємством інших операційних витрат через неправомірне включення до складу витрат списаного сальдо по рахунку 644 Податковий кредит з податку на додану вартість непідтверджений податковими накладними за 2015 рік у розмірі 4098 грн та за 2017 рік у розмірі 23716 грн; завищення інших операційних витрат внаслідок віднесення до складу витрат вартості послуг із страхування фінансових ризиків, отриманих від ПрАТ Страхова компанія Надійна за 2015 рік у розмірі 598500 грн та за 2017 рік у розмірі 2704400 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0036691401 від 13.12.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 622148 грн прийняте на підставі підставі висновку контролюючого органу про: невизнання інших операційних витрат в частині вартості послуг із страхування фінансових ризиків, отриманих ПрАТ Страхова компанія Надійна за 2016 рік у розмірі 2162500 грн; зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, тобто 2015 року на 602598 грн.

Позивач стверджує, що збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 622148 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення №0036691401 від 13.12.2018 ґрунтується на висновку відповідача про те, що якщо податкова накладна протягом 180 днів у період з 01.01.2015 по 15.07.2015, 365 днів у період з 15.07.2015 по 09.11.2017 та 1095 днів з 09.11.2017 не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних у установленому законом порядку, тоді сума «вхідного» податку на додану вартість відноситься на витрати: в період з 01.01.2015 до 15.07.2015 на 181 календарний день; в період з 15.07.2015 по 09.11.2017 - на 386 календарний день.

Однак, на думку позивача, відповідачем не взято до уваги те, що право на врахування податкового кредиту в межах 180 (365) календарних днів згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не позбавляло права платника податків на врахування цього ж податкового кредиту за уточнюючим розрахунком до податкової декларації, право на подання якого згідно з ст.102 Податкового кодексу України зберігається протягом 1095 днів.

Безпідставними позивач також вважає висновки відповідача про завищення інших операційних витрат за 2015 рік на 598500 грн, за 2016 рік на 2162500 грн, за 2017 рік на 2704400 грн, внаслідок віднесення до складу адміністративних витрат вартості послуг із страхування фінансових ризиків, отриманих від ПрАТ "Страхова компанія "Надійна", по яких під час перевірки платником не підтверджено їх отримання та використання у господарській діяльності для отримання доходу.

Зазначає, що значна концентрація дебіторської заборгованості у одного покупця посилює ризики зниження платоспроможності покупця та неможливості виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем, та як наслідок, втрати активів підприємства. З метою убезпечення від таких ризиків і приймались рішення про страхування фінансових ризиків.

За договорами страхування фінансових ризиків страхові платежі сплачуються для отримання страхової суми, у випадку можливого настання страхового випадку, тобто страхуються ризики виникнення неплатоспроможності, а не сам факт виникнення неплатоспроможності покупця.

Зобов`язання позивача перед ПрАТ "Страхова компанія "Надійна" за надані послуги із страхування фінансових ризиків призводили до збільшення зобов`язань, а тому відповідно до п.6 П(С)БО-16 "Витрати" обґрунтовано віднесені позивачем до складу адміністративних витрат.

Щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення №0036701409 від 13.12.2018 про застосування штрафних санкцій в сумі 6130 грн за порушення норм регулювання обігу готівки зазначає, що підтверджуючими документами до авансових звітів підзвітних осіб є не лише документи, що визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а і згідно з нормами Податкового кодексу України. Саме тому, згідно з положеннями Податкового кодексу України витрати на оплату вартості проживання у готелях підтверджуються рахунками готелів.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.01.2019 за правилами загального позовного провадження.

Згідно із довідкою від 31.01.2019 розгляд справи відкладено на 26.02.2019 у зв"язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 26.02.2019 у підготовчому засідання оголошена перерва до 26.03.2019 у зв"язку із витребуванням додаткових доказів по справі.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 26.03.2019 у зв"язку із задоволенням клопотання представника позивача відкладено підготовче засідання на 19.04.2019 та продовжено підготовче провадження по справі на 30 днів.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 19.04.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті позовних вимог на 16.05.2019.

Згідно з довідкою від 16.05.2019 у зв"язку із надходженням до суду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 30.05.2019.

Відповідно до довідки від 30.05.2019 розгляд справи відкладено на 12.07.2019, у зв"язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 12.07.2019 в судовому засіданні оголошена перерва до 02.08.2019 у зв`язку із витребуванням додаткових доказів по справі.

Відповідно до довідки від 02.08.2019 розгляд справи відкладено на 20.08.2019 у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Згідно з довідкою від 20.08.2019 розгляд справи відкладено на 10.09.2019 у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (вх.№20441/19) від 10.08.2019. Додатково наголошував, що позивач, маючи право протягом 1095 днів на подання уточнюючого розрахунку до податкових декларацій, з метою врахування податкового кредиту по рахунку 644 «Податковий кредит з податку на додану вартість непідтверджений податковими накладними» , обґрунтовано обліковував суми у складі інших оборотних активів.

Щодо виключення контролюючим органом зі складу витрат вартості послуг із страхування фінансових ризиків, отриманих від ПрАТ "Страхова компанія "Надійна" зазначає, що фактичне проведення ТОВ "Епіцентр К" розрахунків за товар у тому ж місяці, в якому даний товар було реалізовано споживачам, зафіксоване відповідачем після того, як ця подія вже відбулась. Однак позивач не міг передбачити таку подію на стадії укладання та виконання договору поставки №3821/70/10 від 21.08.2010, укладеного із ТОВ "Епіцентр К". Позивач не міг виключати, що покупець міг не розрахуватись за отриманий товар, тому позивачем і страхувались фінансові ризики зважаючи на те, що за певні періоди була наявна дебіторська заборгованість ТОВ "Епіцентр К".

Окрім того зазначає, що чинним законодавством передбачено право платника податків на формування у податковому обліку витрат за договором добровільного страхування, тоді як оцінка доцільності економічних рішень платника у процесі провадження ним господарської діяльності перебуває поза межами податкового контролю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 17.01.2019 (за вх.№1124/19).

В обґрунтування своєї правової позиції у справі зазначала, що на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 13.11.2018 №2474 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваформ Україна» з питань, що стали предметом оскарження по запереченню від 12.04.2018 №28 до акту перевірки №382/06-30-14-01/34584784 від 06.04.2018.

За результатами проведеної позапланової перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які є правомірними та обґрунтованими у зв»язку з наявністю виявлених під час перевірки порушень ТОВ «Акваформ Україна» податкового законодавства.

Щодо суті виявлених порушень зазначає, що на підставі наданих позивачем для перевірки бухгалтерських регістрів перевіркою встановлено, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ТОВ «Акваформ Україна» бухгалтерським проведенням Дт 949 «Інші операційні витрати» Кт 644 «Податковий кредит з податку на додану вартість непідтверджений податковими накладними» враховано до складу витрат на підставі бухгалтерських довідок списання сальдо рахунку 644 у зв`язку зі сплином терміну понад 1095 днів у розмірі 27814,11 грн. Вказує, що якщо податкова накладна протягом визначеного законодавством періоду не зареєстрована, умовні податкові зобов`язання не нараховуються, а сума «вхідного» податку на додану вартість відноситься на витрати в період з 01.01.2015 до 15.07.2015 на 181 календарний день, у період з 15.07.2015 по 09.11.2017 на 396 календарний день та в період з 09.11.2017 року на 1096 календарний день.

Саме тому, на думку відповідача, ТОВ «Акваформ Україна» неправомірно включено до складу витрат списане сальдо по рахунку 644 на загальну суму 27814 грн.

Окрім того, під час перевірки формування ТОВ «Акваформ Україна» інших операційних витрат за 2015 рік, 2016 рік та 2017 рік контролюючим органом встановлено, що у Звіті про фінансові результати (рядок 2180 "Інші операційні витрати" Форми №2) даний показник завищено на загальну суму 5465400 грн. Зазначає, що дане порушення виникло у зв»язку з укладенням договорів страхування між ТОВ «Акваформ Україна» та ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» по яких у ході перевірки платником не підтверджено факт їх отримання та використання у господарській діяльності для отримання доходу. Оформлені в межах цих договорів документи, на думку контролюючого органу, мають штучний (уявний) характер, а оформлений правочин не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет. Тобто, фактично проведено перерахування коштів не у зв`язку з реальним придбанням послуг, які визначено предметом таких договорів, оскільки ймовірність виникнення страхових випадків відсутня.

Також зазначає, що сума коштів, сплачених ТОВ «Епіцентр К» відповідає сумі реалізації товару споживачам, розбіжність між зазначеними показниками відсутня. Тобто розрахунки між суб`єктами господарювання, а саме між ТОВ «Акваформ Україна» та ТОВ «Епіцентр К» проводились відповідно до умов договору поставки, тому предмет страхування був відсутній.

Додатково зазначає, що ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» є фігурантом декількох кримінальних проваджень за фактами вчинення схемних протиправних операцій з використанням «фіктивних» суб`єктів господарської діяльності та конвертації коштів у готівку. Наявна інформація по кримінальному провадженню Генеральною Прокуратурою України за №12015000000000405 від 09.07.2015 по ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» .

Вказує, що надані до перевірки первинні документи не розкривають суті господарської діяльності та не дають можливості зробити висновок про використання даних послуг у виробничій діяльності.

Щодо обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення №0036701409 від 13.12.2018 про застосування штрафних санкцій у сумі розміром 6130 грн за порушення норм регулювання обігу готівки зазначає, що суть обумовленого порушення полягає у проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів (відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів), відсутні розрахункові документи, встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, квитанцію до прибуткового касового ордеру), що б підтверджували вартість оплачених послуг (придбаних товарів) на загальну суму розміром 13272 грн.

Вказує, що фізичні особи-підприємці, в тому числі платники єдиного податку, касової книги не ведуть, а також при здійсненні готівкових розрахунків не використовують бланки прибуткових та видаткових ордерів. Фізичні особи-підприємці платники єдиного податку при здійсненні готівкових операцій мають оформлювати їх відповідними касовими документами (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція тощо).

У ході судового розгляду справи судом оголошено зміст позовної заяви, заслухано пояснення представника позивача та представника відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, та відповідно до протокольної ухвали суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваформ Україна» (далі - ТОВ «Акваформ Україна» ) (код ЄДРПОУ 34584784) зареєстроване як юридична особа 28.08.2006, перебуває на обліку в Житомирській об»єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (т.2 а.с.82-85).

У період з 14.11.2018 по 20.11.2018 службовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Акваформ Україна» з питань, що стали предметом оскарження по запереченню від 12.04.2018 №28 (вх.№1633/6 від 13.04.2018) до акту перевірки від 06.04.20І8 №382/06-30-14-01/34584784.

За наслідками перевірки складено акт №1420/06-30-14-01/34584784 від 27.11.2018 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.29-41).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, за її результатами встановлено порушення позивачем:

1) пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1 та п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» , який затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» від 31.12.1999 №318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.8 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість в результаті чого підприємством: завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування пo податку на прибуток всього у сумі розміром 3330714грн, з яких: за 2015 рік - 602598 грн та за 2017 рік - 2728116 грн; занижено податок на прибуток всього у розмірі 497718 грн за 2016 рік;

2) п.2.11, п.3.1 та п.3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, а саме: відсутні достовірні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція), що підтверджує факт витрачених коштів (вартість оплачених послуг, придбаних товарів), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів у розмірі - 13272 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 13.12.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0036681401 відповідно до якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за 2015 рік - 602598 грн; за 2017 рік - 2728116 грн (т.1 а.с.23, 24);

- №0036691401 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств з іноземними інвестиціями у розмірі 622148грн, з яких: 497718 грн - податкове зобов`язання; 124430 грн - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.27, 28);

- №0036701409 згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 6130 грн (т.1 а.с.25,26).

Перевіряючи вказані податкові повідомлення-рішення на їх відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Зміст акту перевірки свідчить, що на підставі наданих для перевірки бухгалтерських регістрів встановлено, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ТОВ Акваформ Україна бухгалтерським проведенням Дт 949 Інші операційні витрати Кт 644 Податковий кредит з податку на додану вартість непідтверджений податковими накладними враховано до складу витрат на підставі довідок списання сальдо рахунку 644 у зв`язку зі сплином тарміну понад 1095 днів по ТОВ Вавілон 777 , ТОВ Флагман Авто , ПрАТ Київстар ,ТОВ Рекламне агентство Альтернатива , Житомирська митниця, Український автомобільний холдинг 3 Київська філія , ПАТ Житомиргаз , ТОВ Сартана М ,ТОВ Перша вантажна , ТОВ ОККО Бізнес та інші в загальній сумі 27814,11 грн, в тому числі: за 3-й квартал 2015 року - 3033,4 грн; за 4-й квартал 2015 року - 1065,01 грн; за 2015 рік - 4098,41 грн; за 2-й квартал 2017 року - 12134,77 грн; за 3-й квартал 2017 року - 10239,9 грн; за 4-й квартал 2017 року - 1341,03 грн; за 2017 рік - 23715,7 грн.

В акті перевірки також зазначено, що на підтвердження правомірності врахування до витрат бухгалтерським проведенням Дт 949 Інші операційні витрати Кт 644 Податковий кредит з податку на додану вартість непідтверджений податковими накладними в період з 01.01.2015 по 31.12.2017 суми в розмірі 27814,11 грн ТОВ Акваформ Україна інших документів, крім бухгалтерських довідок списання сальдо рахунку 6442 у зв`язку зі сплином терміну понад 1095 днів та прикладених до них карток рахунків за період з 01.05.2017, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6442 Податковий кредит з податку на додану вартість непідтверджений податковими накладними за період з жовтня 2014 року по червень 2017 року, червень 2014 року - червень 2017 року, аналізу рахунків 949 Інші операційні витрати за січень 2015 року - грудень 2015 року для перевірки не надавалось.

Внаслідок чого контролюючим органом, з посиланням на норми податкового законодавства зроблено висновок, що якщо податкова накладна протягом 180 не зареєстрована, умовні податкові зобов`язання не нараховуються, а сума вхідного податку на додану вартість відноситься на витрати в період з 01.01.2015 по 15.07.2015 на 181 день, а в період з 09.11.2017 - на 1096 календарний день. Таким чином, на думку осіб, що проводили перевірку, позивачем неправомірно включено до складу витрат списане сальдо по рахунку 644 на загальну суму 27814 грн, в тому числі: за 2015 рік - у розмірі 4098 грн; за І півріччя 2017 року - у розмірі 12135 грн; за 3 квартали 2017 року - у розмірі 22375 грн; за 2017 рік - у розмірі 23716 грн.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що при проведеному в ході перевірки аналізі формування ТОВ Акваформ Україна інших операційних витрат за 2015 рік, 2016 рік та за 2017 рік встановлено, що у Звіті про фінансові результати (рядок 2180 Інші операційні витрати Форми №2 ) даний показник завищено на загальну сум 5465400 грн, в тому числі: за 2015 рік - у розмірі 598500 грн, за півріччя 2016 року - у розмірі 476000 грн; за 3 квартали 2016 року - у розмірі 962500 грн; за 2016 рік - у розмірі 2162500 грн; за Іквартал 2017 року - у розмірі 400000 грн; за півріччя 2017 року - у розмірі 1266600 грн; за 2017 рік 2704400 грн, внаслідок віднесення до складу адміністративних витрат вартості послуг із страхування фінансових ризиків, отриманих від ПрАТ Страхова компанія Надійна , по яких у ході перевірки платником не підтверджено факт їх отримання та використання у господарській діяльності для отримання доходу.

Зважаючи на викладене, контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем у порушення пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України безпідставно зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових звітних років, зокрема: за 2016 рік на суму в розмірі 602598 грн, оскільки за результатами перевірки, у зв`язку з виявленими порушеннями, від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2015 рік становить суму в розмірі 2464795 грн.

В акті перевірки зазначено, що за підсумками 2016 року позивачем із врахуванням від`ємного значення об`єкта оподаткування минулого - 2015 року в сумі розміром 3067393грн було задекларовано позитивне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1941682 грн.

Саме тому, невизнання контролюючим органом витрат за 2016 рік в сумі 2162500грн та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у розмірі 602598 грн, стало підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 497718 грн ((2162500+602598) х 0,18%).

Отже за результатами перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 контролюючим органом встановлено:

завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток всього у сумі розміром 3330714 грн, у тому числі: за 2015 рік - 603598 грн та за 2017 рік - 2728116 грн;

заниження податку на прибуток за 2016 рік у розмірі 497718 грн (т.1 а.с.29-41).

Вказані порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0036681401 від 13.12.2018 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 33330714 грн, з яких: за 2015 рік в розмірі 602598 грн та за 2017 рік у розмірі 2728116 грн та податкового повідомлення-рішення №0036691401 від 13.12.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств з іноземними інвестиціями на суму 622148 грн, з яких 497718 грн - податкове зобов`язання, а 124430 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Акваформ Україна» («Постачальник» ) та Товариством з обмеженою відповідалністю «Епіцентр К» («Покупець» ) укладено договір поставки №3821/70/10 від 21.08.2010 (далі - Договір) відповідно до змісту якого, «Постачальник» зобов`язується поставляти «Покупцю» товар у встановлені строки, а «Покупець» зобов`язується прийняти такий товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та/або інших документах згідно умов Договору, підписаних «Постачальником» та «Покупцем» (т.1 а.с.43-46, 47, 48, 49).

Відповідно до підпунктами 2.1, 2.4, 9.1 і 9.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000) - склад Покупця згідно заявок останнього. Право власності і ризик випадкового знищення, або випадкового пошкодження товару, переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу гіпермаркету, і сторони підписали накладну, що засвідчує отримання товару Покупцем . Оплата здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника , вказаний у реквізитах Постачальника у Договорі. Оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень.

Тобто зазначеним договором поставки не визначено конкретної дати оплати покупцем поставленого позивачем товару (оскільки оплата здійснюється після реалізації товару споживачам).

При цьому у підпунктах 4.12 та 10.6 Договору визначено, що у випадку, якщо частина товару залишається нереалізованою через торговельну мережу Покупця , Покупець має право повернути її в період дії Договору. Постачальник зобов"язаний протягом 30 календарних днів з моменту пред"явлення письмової вимоги Покупцем забрати цей товар та/або замінити його (рішення за вибором Покупця ). Покупець має право затримати оплату товару згідно розділу 9 Договору у випадку виникнення спірних питань між сторонами щодо штрафних санкцій, повернення нереалізованої частини товару, відшкодування збитків, оплати послуг, та інші суми, які сплачуються Постачальником згідно з Договором та додатками до нього, які є невід`ємною частиною Договору, до моменту вирішення спору.

У свою чергу між ТОВ «Акваформ Україна» («Страхувальник» ) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Надійна» («Страховик» ) укладено договори (з аналогічними умовами) добровільного страхування фінансових ризиків (далі - Договори страхування):

- від 01.12.2014 № ФРА-0215-0775, термін дії договору із 01.12.2014 до 31.01.2015 року; страхова сума становить 2850000 грн, страховий тариф - 7 %, страховий платіж -199500грн;

- від 30.01.2015 №ФРА-0215-0919, термін дії договору із 01.02.2015 до 30.04.2015 року; страхова сума становить 2850000 грн, страховий тариф - 7 %, страховий платіж -199500грн;

- від 30.04.2015 №ФРА-0215-1176, термін дії договору із 01.05.2015 до 31.07.2015; страхова сума становить 2850000 грн, страховий тариф - 7 %, страховий платіж - 199500 грн;

- від 01.04.2016 №ФРА-0215-1889, термін дії договору із 01.04.2016 до 30.06.2016; страхова сума становить 6800000 грн, страховий тариф - 7 %, страховий платіж - 476000 грн;

- від 01.07.2016 №ФРА-0215-2074, термін дії договору із 01.07.2016 до 30.09.2016; страхова сума становить 6950000 грн, страховий тариф - 7 %, страховий платіж - 486500 грн;

- від 03.10.2016 № ФРА-0215-2293, термін дії договору із 03.10.2016 до 31.10.2016; страхова сума становить 10000000 грн., страховий тариф - 4 %, страховий платіж - 400000грн;

- від 01.11.2016 № ФРА-0215-2364, термін дії договору із 01.11.2016 до 30.11.2016; страхова сума становить 10000000 грн, страховий тариф - 4 %, страховий платіж - 400000грн;

- від 01.12.2016 № ФРА-0215-2460, термін дії договору із 01.12.2016 до 30.12.2016; страхова сума становить 10000000 грн, страховий тариф - 4 %, страховий платіж - 400000грн;

- від 01.03.2017 № ФРА-0215-2729, термін дії договору із 01.03.2017 до 31.03.2017; страхова сума становить 10000000 грн, страховий тариф - 4 %, страховий платіж - 400000грн.;

- від 03.04.2017 № ФРА-0215-2799, термін дії договору із 03.04.2017 до 30.04.2017; страхова сума становить 12380000 грн, страховий тариф - 7 %, страховий платіж - 866600грн;

- від 03.07.2017 № ФРА-0215-3204, термін дії договору із 03.07.2017 до 30.09.2017; страхова сума становить 12380000 грн, страховий тариф - 7 %, страховий платіж - 866600грн;

- від 02.10.2017 № ФРА-0215-3496, термін дії договору із 02.10.2017 до 31.12.2017; страхова сума становить 8160000 грн, страховий тариф - 7 %, страховий платіж - 571200 грн (т.1 а.с. 50-87).

Відповідно до п.1.1 Договорів страхування їх предметом є добровільне страхування майнових інтересів Страхувальника на випадок фінансових збитків завданих «Страхувальнику» в результаті невиконання контрагентом «Страхувальника» своїх зобов"язань за укладеним Договором поставки №3821/10 від 21.08.2010.

На підтвердження виконання умов Договорів страхування позивачем надано суду копію заявок на страхування фінансових ризиків, акти про надання страхових послуг, відповідно до яких «Страховик» надав «Страхувальнику» на умовах вищезазначених Договорів страхування послуги зі страхування фінансових ризиків. На підтвердження оплати «Страхувальником» вартості наданих ПрАТ «Надійна» послуг зі страхування, а саме сплати страхового платежу, позивачем надано до суду копії платіжних доручень та виписки із банківських рахунків (т.1 а.с.88-99, 100-109, 110-168).

Документальні докази факту настання страхових випадків та здійснення страховиками на виконання умов договорів добровільного страхування фінансових ризиків відповідних сум виплат страхового відшкодування у справі відсутні.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України «Про страхування» ) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані: з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Статтею 6 Закону України «Про страхування» визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з пунктами 9 та 18 частини 4 статті 6 Закону України «Про страхування» видами добровільного страхування можуть бути, зокрема, страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); страхування фінансових ризиків.

Частиною першою ст. 8, частинами 1, 2, 4, 15, 16 ст.9 та ч.1 ст.10 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий ризик визначено як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Зокрема, при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

Відповідно до вимог податкового законодавства України дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів або їх неналежного оформлення підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угод витрати. Вимоги до складання первинних бухгалтерських документів викладені в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Згідно з пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Визначення страхування, як форми захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування, не включає такої ознаки, як обов`язкове і неминуче настання відповідної події. Така подія може настати, а може не настати, а суть страхування полягає в тому, що застрахована особа (страхувальник) за плату страховику, отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події. Тобто, з моменту набрання чинності договором страхування (сплати страхового платежу) і протягом всього строку дії договору страхування, послуга страхування є наданою, адже протягом всього терміну дії такого договору застрахований інтерес страхувальника є захищеним.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв`язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

З огляду на системний аналіз норм чинного законодавства, зазначені правові норми передбачають право на формування підприємством, юридичною особою валових витрат за умовами договорів страхування, які передбачають страхове відшкодування на користь страхувальника - платника податків відповідно до підтверджуючих первинних та бухгалтерських документів.

Позивачем, на підтвердження правовідносин з ПрАТ «Страхова компанія »Надійна» надано до суду наступні документи: Правила добровільного страхування фінансових ризиків (нова редакція), затверджені 1 січня 2017 року в.о. президента ПрАТ «СК «Надійна» ОСОБА_1 та зареєстровані 07.02.2018 за номером 1817043; договори страхування фінансових ризиків укладені між ТОВ «Акваформ Україна» («Страхувальник» ) та ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» («Страховик» ), заявки на страхування фінансових ризиків, акти про надання послуг із добровільного страхування фінансових ризиків; договір поставки від 28.08.2010 №3821/70/10 (зобов`язання по якому страхуються) укладений між ТОВ «Акваформ Україна» та ТОВ «Епіцентр К» .

Дані документи були досліджені посадовими особами відповідача в ході перевірки, суттєвих зауважень щодо їх оформлення чи змісту не виникло, тобто документально та фінансово господарська операція оформлена, що не заперечується сторонами у справі.

При цьому суд, досліджуючи спірні правовідносини між ТОВ «Акваформ Україна» та ПрАТ "Страхова компанія "Надійна" вважає їх несумісними з отриманням доходу, зважаючи на наступне.

Преамбула Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ) передбачає, що цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, навіть за наявності всіх необхідних первинних документів, а також за наявності формального виконання господарської операції її необхідно дослідити через взаємозв`язок понесених витрат з отриманим доходом у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Податкове законодавство пов`язує витрати платника податків саме з процесом провадження господарської діяльності, що прямо зазначено в пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, за яким витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За умовами ділового обороту вибору страховика та укладанню з ним договору страхування на істотні суми передує оцінка його платоспроможності, фінансової надійності, наявності у страхової організації ліквідних активів, достатніх для виконання взятих на себе зобов`язань, ділової репутації такої організації на ринку страхових послуг тощо.

Статтею 34 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховики публікують свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Уповноваженим органом. Достовірність та повнота річного балансу і звітності страховиків повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою).

Отже, чинним законодавством передбачено публічність окремих відомостей про страховика для забезпечення можливості перевірки його платоспроможності.

В акті перевірки контролюючим органом встановлено, що станом на 01.01.2015 у позивача рахувалась дебіторська заборгованість у розмірі 99750 грн, оплату проведено у безготівковій формі на загальну суму 536550 грн, першу оплату проведено 13.01.2015 - на суму 99750 грн.

Суд зазначає, що відповідно до співставлення показників зазначених у акті перевірки та з урахуванням наявних у справі первинних документів наданих суду позивачем, ТОВ «Акваформ Україна» в період часу з 02.02.2015 по 04.01.2017, на виконання умов Договору поставки №3821/70/10 від 28.08.2010, укладеного між ТОВ «Акваформ Україна» та ТОВ «Епіцентр К» , реалізовано товар у сумі розміром 48994360,58 грн, аналогічною є сума оплати перерахованої ТОВ «Епіцентр К» на користь ТОВ «Акваформ Україна» . Однак страхова сума (грошова сума, в межах якої «Страховик» - ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку) складає 95220000 грн, що сторонами не заперечується (т.1 а.с. 37 зворот та 38).

З огляду на зазначене, страхова сума не відповідає сумі реалізованого товару, окрім того позивачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи не надано докази, щодо обґрунтованості методики розрахунку страхової суми.

Проаналізувавши надані позивачем документи стосовно господарських відносин з ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» судом не встановлено переконливих доказів розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності з вказаним контрагентом.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Втім заявлені платником податків витрати, можуть визнаватись необґрунтованими зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), тому розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Позивач не надав переконливих доказів, з яких можливо встановити, що сплата страховій компанії страхових платежів у сумі розміром 5465400 грн була зумовлена отриманням прибутку.

Не доведено позивачем і унікальності отриманих від контрагента послуг, які вирізняють таку господарську операцію серед аналогічних операцій по страховій галузі, наприклад вигідні умови або вигідна цінова пропозиція.

Позивач не навів жодних належних доказів пов`язаних з переддоговірною діяльністю сторін, наприклад листування, узгодження цінових пропозицій, узгодження порядку та строків сплати страхових внесків, докази які вказують на збирання позивачем попередньої інформації про контрагента, доказів уповноваження голови правління підписувати відповідні договори та акти виконаних робіт, рішення зборів акціонерів або іншого уповноваженого органу стосовно розгляду питання доцільності або недоцільності добровільного страхування вантажу.

Окремо суд звертає увагу на те, що товариство самостійно визначає для себе коло партнерів в різних сферах господарської діяльності, але воно повинно забезпечити доказову базу для належного підтвердження господарських операцій.

Первинні фінансові та бухгалтерські документи, надані позивачем є недостатніми для висновку про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами в повному обсязі, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до витрат.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача, з урахуванням висновку суду про відсутність розумної економічної причини в досліджених правовідносинах позивача з ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» .

З огляду на викладене, з урахуванням наявних у справі доказів, позивачем не доведено правомірність віднесення до адміністративних витрат вартості послуг із страхування фінансових ризиків, отриманих від ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» .

Щодо завищення позивачем інших операційних витрат через неправомірне включення до складу витрат списаного сальдо по рахунку 644 «Податковий кредит з податку на додану вартість непідтверджений податковими накладними» у розмірі 27814 грн, у тому числі по періодах: за 2015 рік на суму 4098 грн; за І півріччя 2017 року на суму 12135 грн; за 3 квартал 2017 року на суму 22375 грн; за 2017 рік на суму 23716 грн, суд зазначає наступне.

У акті перевірки контролюючим органом зазначено, що на підставі наданих для перевірки бухгалтерських регістрів перевіркою встановлено, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ТОВ «Акваформ Україна» бухгалтерським проведенням Дт 949 «Інші операційні витрати» Кт 644 «Податковий кредит з податку на додану вартість непідтверджений податковими накладними» враховано до складу витрат на підставі бухгалтерських довідок «списання сальдо рахунку 644 у зв`язку зі спливом терміну понад 1095 днів по ТОВ «Вавілон 777» , ТОВ «Флагман Авто» , ПрАТ «Київстар» , ТОВ «Рекламне агентство «Альтернатива» , Житомирська митниця; «Український автомобільний холдинг 3 Київська філія» , ПАТ «Житомиргаз» , ТОВ «Сартана М» , ТОВ «Перша вантажна» , TOB «ОККО БІЗНЕС» та інші у загальній сумі 27814,11 грн, в тому числі: за 3-й квартал 2015 року - 3033,4 грн, за 4-й квартал 2015 року - 1065,01 грн, за 2015 рік - 4098,41 грн, за 2-й квартал 2017 року - 12134,77 грн, за 3-й квартал 2017 року - 10239,9 грн, за 4-й квартал 2017 року - 1341,03 грн, за 2017 рік - 23715,7 грн.

З приводу вказаного порушення представник відповідача під час розгляду справи в судовому засіданні пояснив, що з урахування змісту п.198.9 ст.198 Податкового кодексу України (в редакціях зі змінами), на думку контролюючого органу, складені в звітних податкових періодах податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 (365) днів (в залежності від редакції статті), в такому випадку сума «вхідного» податку на додану вартість відноситься до витрат в період з 01.01.2015 до 15.07.2015 на 181 день, в період з 15.07.2015 по 09.11.2017 на 396 день, а з 09.11.2017 на 1096 календарний день.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто в розумінні вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України в даних правовідносинах датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту були періоди: 3 квартал 2015 року, 4 квартал - 2015 року, 2 квартал 2017 року, 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року.

З огляду на викладене, суд застосовує вимоги ПК України, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної.

З врахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 15.07.2015 №609-VІІІ до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

В редакції чинній з 01.01.2017, змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції з 09.11.2017) аналогічного змісту попередньої редакції статті, передбачає збереження права на формування податкового кредиту протягом 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Однак, згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Абзацом 3-5 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом щодо включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 180 (365) календарних днів з дати складання податкової накладної. При цьому, включити суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних платник податку може шляхом відображення вказаної суми в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України.

Зважаючи на те, що стаття 50 Податкового кодексу України є загальною нормою, що визначає порядок внесення змін до податкової звітності з будь-якого податку, а стаття 198 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, що регулює саме порядок віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, отже право платника податку щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних обмежене строком у 180 (365) календарних днів з дати складання податкових накладних, тобто строком визначеним абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакціях, чинних на момент складення податкових накладних).

З огляду на системний аналіз правових норм, суд дійшов до висновку, що якщо сума ПДВ відображена в податковій накладній, яка була вчасно зареєстрована в ЄРПН та з дати складання якої не минуло 1095 днів, не була включена до складу податкового кредиту протягом 180 (365) календарних днів, платник податку може включити таку суму ПДВ до податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу.

Саме тому, право на врахування податкового кредиту в межах 180 (365) календарних днів згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не позбавляло права позивача на врахування цього ж податкового кредиту за уточнюючим розрахунком до податкової декларації, право на подання якого згідно ст.102 Податкового кодексу України зберігається протягом 1095 днів.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13.12.2018 №0036681401 підлягає скасуванню у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 4098грн та за 2017 рік у розмірі 23716 грн, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2018 №0036691401 підлягає скасуванню у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 738 грн = (4098 грн х 0,18%) та застосування штрафних санкцій в сумі розміром 185 грн (738 грн х 0,25%).

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 13.12.2018 №0036701409 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі розміром 6130 грн за порушення норм регулювання обігу готівки, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що підставою для застосування штрафних санкцій стали висновки відповідача про відсутність достовірних підтверджуючих документів до авансових звітів підзвітних осіб, оскільки до авансового звіту працівників були прикладені розрахункові документи - рахунки готелів та квитанції до прибуткових касових ордерів від фізичних осіб-підприємців.

На думку контролюючого органу, надані позивачем прибуткові касові ордери від фізичних осіб-підприємців, не відповідають нормам з регулювання обігу готівки встановлені Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004.

Суд зазначає, що відповідно до п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637), видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Приписами пункту 3.1 Положення №637 встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно п. 3.2 Положення №637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Пунктом 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 визначено, що підтвердними документами, які засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв`язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з пунктом 15 статті 3 Закону №265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція) розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку, що в даному випадку підтверджуючими документами є не лише ті, що визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а й перелік документів, що визначений безпосередньо нормами Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до преамбули Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 метою його видання є вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб`єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті в Україні.

Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які в повній мірі або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Абзацом 6 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 передбачено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до суб`єкта підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у розмірі сплачених коштів.

Зазначена норма Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 передбачає застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій за порушення ним порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючих документів (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордера, інших письмових документів).

Судом встановлено, що підзвітні особи (працівники) ТОВ «Акваформ України» до кожного авансового звіту, окрім рахунків готелів, подавали додатково квитанції до прибуткового касового ордеру, які були видані фізичними особами-підприємцями (т.1 а.с.211-250, т.2 а.с.1-54).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у бухгалтерському обліку та звітності.

З огляду на викладене, з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд дійшов до висновку, що за відсутності зауважень контролюючого органу щодо відповідності авансових звітів, рахунків готелів та квитанцій до прибуткового касового ордеру вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , вказані документи є належними доказами сплати готівкових коштів на рахунок фізичних осіб-підприємців.

Окрім того, суд зазначає, що слід враховувати, що за змістом пункту 4.2 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов`язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки та веденням книги обліку розрахункових операцій, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

З огляду на системний аналіз норм чинного законодавства, передбачене пунктом 4.2 Положення № 637 звільнення приватних підприємців від ведення касової книги, не означає прямої заборону на їх використання бланків для створення розрахункового документа та не є підставою для визнання їх неналежними, при тому, коли законодавством не встановлена форма розрахункового документа для фізичних осіб платників єдиного податку.

Статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Виходячи із змісту вказаної норми права, відсутність прямої заборони на використання приватними підприємцями квитанцій до прибуткових касових ордерів як бланків для створення розрахункового документа, таке використання є цілком правомірним на підставі ст.51 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6130 грн за порушення норм регулювання обігу готівки, а як наслідок податкове повідомлення рішення №0036701409 від 13.12.2018 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" (вул.Садова, буд.4, с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402, код ЄДРПОУ 34584784) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, буд.7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0036681401 від 31.12.2018 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27814 (двадцять сім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 00 (нуль) коп, з яких: за 2015 рік у розмірі 4098 (чотири тисячі дев"яносто вісім) грн 00 (нуль) коп; за 2017 рік у розмірі 23716 (двадцять три тисячі сімсот шістнадцять) грн 00 (нуль) коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0036691401 від 31.12.2018 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" суми грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток у розмірі 923 (дев"ятсот двадцять три) грн 00 (нуль) коп, з яких: 738 (сімсот тридцять вісім) грн 00 (нуль) коп - за податковим зобов"язанням; 185 (сто вісімдесят п"ять) грн 00 (нуль) коп - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0036701409 від 13.12.2018.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 522 (п"ятсот двадцять дві) грн 59 (п"ятдесят дев"ять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 17 жовтня 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко