Рішення

від 10.10.2019 по справі 540/1410/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1410/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників

позивача - Авер`янової С.Б.

відповідача - Веремієнко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

У липні 2019 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому, з урахуванням заяви від 30.09.2019 року про зменшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі № 0019551305 від 23.04.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями в сумі 466 216,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 233 108,32 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №0019561305 від 23.04.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями в сумі 38 888,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 19 444,44 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №0019571305 від 23.04.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в сумі 144 944,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 36 236,00 грн.;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі № 0005001305 від 23.04.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 46 805,71 грн.;

- визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі № Ф-0002121305 від 23.04.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 259 882,56 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.08.2019 року.

Протокольними ухвалами суду від 05.08.2019 року та 09.09.2019 року відкладено підготовчі засідання, продовжено строк підготовчого провадження.

Протокольною ухвалою суду від 18.09.2019 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 01.10.2019 року для надання додаткових доказів у справі.

Протокольною ухвалою суду від 01.10.2019 року прийнято до розгляду та задоволено заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.10.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.19 р.

Протокольною ухвалою суду від 07.10.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.10.2019 року.

В судовому засіданні 09.10.2019 р. суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі до 10.10.2019 р. до 09:00 год.

В судовому засіданні 10.10.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує обставинами, викладеними у позові, згідно яким вважає, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 від 25.03.2019 № 176/21-22-13-05/ НОМЕР_1 , які стали підставою для прийняття рішень в частині їх оскарження, не відповідають нормам податкового законодавства. Так, позивач не погоджується з висновком відповідача в частині завищення ФОП ОСОБА_2 витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, внаслідок придбання у ТОВ "ЛІДЕР ПРОМ СЕРВІС" і ТОВ "НІК-МАРКЕТ" сої та пшениці 3 класу з метою їх продажу, оскільки за позицією позивача підпунктом 177.4.1 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України не встановлено віднесення витрат, пов`язаних з придбанням товару в момент його реалізації. Позивач також вважає неправомірним і безпідставним висновок перевіряючих щодо віднесення до витрат подвійного призначення витрати ФОП ОСОБА_2 на придбання запасних частин, автомобільних шин, металопрокат, електроди, круги відрізні, оскільки ФОП ОСОБА_2 , крім вантажних автомобілів КАМАЗ в господарській діяльності використовує також бортові причепи ГКБ 8350 № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , що відповідно до Закону " Про автомобільний транспорт " не є окремим від автомобілю видом транспортного засобу, а тому причепи не можна ототожнювати з легковими або вантажними автомобілями, які віднесені Податковим кодексом до засобів подвійного призначення. З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що необґрунтованим збільшення ФОП ОСОБА_2 , грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 466 216,64 грн. Враховуючи, що обчислення єдиного внеску і військового збору є похідним від встановленого порушення контролюючим органом щодо податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, тому заниження оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок і заниження сум єдиного внеску є також неправомірним з вищезазначених обставин. Щодо збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 144 944,00 грн., то позивач не погоджується з висновком відповідача в частині неправомірного включення ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту у грудні 2016 року суми ПДВ у розмірі 294 385,00 грн. по операції з придбання у ТОВ "Арена Сервіс, ЛТД" автотранспортного засобу легкового автомобіля, оскільки ФОП ОСОБА_2 є платником ПДВ, а тому відсутність передбаченої можливості державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не може позбавляти його права на отримання податкового кредиту за операціями з придбання транспортних засобів за умови дотримання умови його формування, що визначені ПК України. При цьому, позивач вказує, що на підтвердження використання автомобіля в господарській діяльності до перевірки були надані путьові листи та інші первинні документи, проте податковий орган не прийняв їх до уваги.

01.08.2019 року відповідач надав суду відзив на позов, відповідно до якого вказує, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки прийняті за наслідками встановлених порушень податкового законодавства в ході проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_2 Зокрема, відповідач вказує, що позивачем неправомірно віднесено до складу витрат за 2016 та 2018 роки залишки товарно-матеріальних цінностей (соя, пшениця 3 класу), що обліковувались на кінець звітного періоду, проте не реалізовані у звітному періоді, що відповідно до пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу не є витратами, пов`язаними з отриманням доходів за відповідні періоди. Щодо встановленого перевіркою завищення валових витрат за 2017 та 2018 роки внаслідок включення до складу витрат подвійного призначення, то відповідач вказує, що відповідно до підпункту 177.4.5 та 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 розділу IV Кодексу фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на їх утримання. Отже, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доход фізичних осіб за 2016-2018 роки, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_2 встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 471 869,14 грн., що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0019551305 від 23.04.2019 р. Відповідач вказує, що перевіркою правильності нарахування військового збору з сум чистого оподаткованого доходу, встановлено порушення п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу в частині заниження військового збору з підстав, зазначених вище. Відповідач також зазначає, що при перевірці повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено його завищення в частині включення до податкового кредиту у грудні 2016 року суми ПДВ у розмірі 294 385,00 грн. по операції з придбання автотранспортного засобу, яке зареєстровано на фізичну особу ОСОБА_2 , як громадянина. Під час перевірки не надано документального підтвердження, в тому числі щодо витрат на його утримання, участі зазначеного об`єкта в господарській діяльності, що є порушенням п. 198.3, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу. При цьому, відповідач вказує, що позивачем не подано повідомлення за формою № 20-ОПП щодо вищезазначеного об`єкта, чим не дотримано вимог п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу. Отже, на думку відповідача, сукупність встановлених фактичних обставин підтверджують правомірність позиції контролюючого органу та висновків перевірки, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини суд вказує наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно даним ЄДР основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 за КВЕД 01.11 є вирощування зернових культур ( крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

У лютому-березні 2019 року фахівцями ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 31.01.2019 № 189 проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 25.03.2019 № 176/21-22-13-05/2544420736 ( далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є порушення ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства, а саме :

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Розділу IV Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, а саме: не нарахування податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності на загальну суму 471 869,14 грн., в тому числі за рік на суму 147 988,46 грн., за 2017 рік на суму 45 876,20 грн. та за 2018 рік на суму 278 004,48 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, а саме: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 152 330,25 грн., в тому числі: за липень 2016 року на суму ПДВ 7 386,25 грн.; за грудень 2016 року на суму ПДВ 33 888,00 грн.; за лютий 2017 року на суму ПДВ 26 520,00 грн.; за березень 2017 року на суму ПДВ 13 946,00 грн.; за червень 2017 року на суму ПДВ 17 919,00 грн.; за лютий 2018 року на суму ПДВ 18 188,00 гри.; за березень 2018 року на суму ПДВ 34 483,00 грн.;

- пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України із змінами та доповненнями - занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 39 359,94 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 12 332,37 грн., за 2017 рік на суму 3 860,52 грн. та за 2018 рік на суму 23 167,05 грн.;

- п.63.3. ст.63, п.117.1 ст. 117 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями - платником вчасно та в повному обсязі не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20 - ОПП за 2016-2018 роки.

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки, 09.04.2019 року позивач подав заперечення на даний акт перевірки, які були розглянуті відповідачем та листом від 18.04.2019 р. " Про розгляд заперечень" повідомлено ФОП ОСОБА_2 про те, що вказані заперечення не спростовують висновків, зроблених за результатами документальної планової перевірки та відповідно залишаються без змін.

За наслідками виявлених та встановлених порушень 23.04.2019 року податковим органом винесено оскаржувані рішення:

№ 0019551305 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 471 869,14 грн. та 235 934,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0019561305 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір" у розмірі 39 359,94 грн. та 19679,96 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0019571305 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 152 330,25 грн. та 38082,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0005001305 від 23.04.2019 року про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 46 805,71 грн.

Крім того, контролюючим органом прийнято вимогу № Ф-0002121305 від 23.04.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 259 882,56 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України, яка своїм рішенням від 06.06.2019 р. № 26125/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ФОП ОСОБА_2 за вх.. № 5583/ФОП від 07.05.2019 р. залишила без задоволення, а вказані рішення без змін.

Вважаючи дані рішення контролюючого органу протиправними позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду про їх скасування.

Оцінюючи правомірність прийняття рішень податкового органу в частині їх оскарження, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України), Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 р. за № 607/23139 ( далі - Порядок № 395), а також іншими нормативно-правовими актами, якими регулюються спірні правовідносини.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі № 0019551305 від 23.04.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням в сумі 466 216,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 233 108,32 грн., то суд вказує про таке.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та підтверджено представниками відповідача в ході розгляду справи, на визначення спірних сум за даним оскаржуваним рішенням, вплинули висновки акту перевірки щодо завищенням ФОП ОСОБА_2

- суми витрат за 2016 р. у розмірі ( - 1 119 922,00 грн.) та за 2018 рік у розмірі (- 1 433 285,00 грн.) внаслідок включення до їх складу залишків товарно-матеріальних цінностей (соя, пшениця ІІІ класу), що обліковувались на кінець відповідного звітного періоду, що є порушенням п. 177.2., п. 177.4 ст. 177 Розділу IV ПК України;

- суми витрат за 2017 р. у розмірі ( - 257 367,75 грн.) та за 2018 р. у розмірі (- 320 770,05 грн.) внаслідок включення до їх складу витрат подвійного призначення, а саме, витрати на запасні частини, на придбання автомобільних шин, а також металопрокат, електроди, круги відрізні, які використано для ремонту вантажних автомобілів, що є порушенням пп. 177.4.5 п. 177.4. ст.177 Податкового кодексу України.

При цьому, в ході перевірки встановлено заниження витрат за 2016 рік в сумі (+ 329 166,67 грн.) та за 2018 рік в сумі ( + 209585,69 грн.) внаслідок не включення до складу валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, які фактично понесені платником податків.

Надаючи правову оцінку вищевказаним висновкам відповідача щодо кожного порушення окремо, суд враховує наступне.

Як вбачається з описової частини акту перевірки ( стор. 13, 17), висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 177.4 статті 177 ПК України ґрунтуються на неправомірному віднесенні до складу витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, які обліковуються як залишки на кінець відповідного звітного періоду, зокрема,

- у 2016 р. соя в кількості 96,545 тн. на загальну суму 1 119 922,00 грн. без ПДВ, придбана позивачем у ТОВ "ЛІДЕР ПРОМ СЕРВІС" згідно видаткової накладної від 03.12.2016 № РН-0000201 та видаткової накладної від 23.12.2016 № РН-0000212. При цьому, згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру платником податків ОСОБА_2 товар (сою) внесено в касу ТОВ "ЛІДЕР ПРОМ СЕРВІС" (код за ЄДРПОУ 39834995) готівкові кошти на загальну суму 1 110 891,30 грн.

- у 2018 р. пшениця 3 класу в кількості 222,664 тн на загальну суму 1433285,00 грн. без ПДВ, придбана позивачем у ТОВ "НІК-МАРКЕТ" згідно видаткової накладної від 08.08.2018 № РН-0000015, видаткової накладної від 14.08.2018 № РН-0000016. При цьому, розрахунки за придбану пшеницю 3 класу проведено з розрахункового рахунку в повному обсязі.

Відповідно до п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (пп.16.1.5); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (пп.16.1.7).

Згідно з п.85.2, п.85.8 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктами 44.1, 44.6 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В свою чергу, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст.177 ПК України.

Згідно з п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України (у редакції, що діяла у 2015-2017 роках) визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.п.177.4.1.);

- в тому числі, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (п.п.177.4.3);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п.177.4.4).

Відповідно до п.п.177.5.3 п.177.1 ст.177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року N 481 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ( далі - Порядок № 481).

Так, згідно з пунктом 5 цього Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Пунктом 6 Порядку № 481 визначено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня;

7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що витрати, пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця, можуть бути враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу з метою визначення суми податку на доходи фізичних осіб у момент отримання доходу, якого вони стосуються, та за умови їх документального підтвердження, тобто застосовується касовий метод.

З огляду на викладене, суд вважає помилковою позицію позивача, що підпунктом 177.4.1 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України не встановлено віднесення витрат, пов`язаних з придбанням товару в момент його реалізації.

Разом з тим, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 11 КАС України.

Згідно з вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року № 395 акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 1.7 цього Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (підпункт 2.3.2.2 Порядку).

Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 395 залежно від діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать розрахунки донарахованих (зменшених) сум податків та зборів.

Таким чином, будь-який висновок акта перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків - фізичною особою зобов`язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку фізичної особи-підприємця, податковий орган не вправі відображати в акті перевірки висновки щодо заниження платником податку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, висновки відповідача щодо порушення ФОП ОСОБА_2 порядку формування витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, базуються виключено на відомостях, які відображені, зокрема, в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 -2018 роки, а також з письмових пояснень ФОП ОСОБА_2 від 14.03.2019 р. щодо залишків товарно-матеріальних цінностей.

Натомість, посилання на Книгу обліку доходів і витрат та інші документи позивача в акті перевірки відсутні.

При дослідженні в судовому засіданні Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_2 та з`ясуванні наявності у ній записів, на підставі яких державним ревізором-інспектором зроблено висновок про завищення позивачем витрат на суму вартості сої та пшениці, які обліковуються як залишки, судом встановлено таке.

Щодо даних Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_2 в частині відображення у складі витрат за 2016 рік вартість сої на загальну суму 1 119 922,00 грн. без ПДВ згідно видаткових накладних від 03.12.2016 № РН-0000201 та від 23.12.2016 № РН-0000212, то на сторінці 12 Книги, зокрема, у графі 1 ( період обліку доходу) відображена дата " 23.12.", у графі 5 (реквізити документа, який підтверджує понесені витрати) відображена " нак. 212/201", у графі 6 (сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів) відображена сума 1 125 000,00 грн.

Натомість, акт перевірки містить висновок щодо завищення позивачем витрат по вказаному товару у розмірі 1 119 922,00 грн.

В судовому засіданні державний ревізор-інспектор не надав пояснення щодо вказаних розбіжностей.

При цьому, суд вказує, що у графі 5 Книги зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, зокрема, прибутковий касовий ордер. Однак, зазначені в акті перевірки готівкові кошти у сумі 1 110 891,30 грн., які згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру були внесенні позивачем в касу ТОВ "ЛІДЕР ПРОМ СЕРВІС" за придбану сою, не спростовують вказані розбіжності.

Щодо даних Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_2 в частині відображення у складі витрат за 2018 рік вартість пшениці 3 класу на загальну суму 1433285,00 грн. без ПДВ, згідно видаткової накладної від 08.08.2018 № РН-0000015 на суму 933285,00 грн. та видаткової накладної від 14.08.2018 № РН-0000016 на суму 500000,00 грн., то судом встановлено, що на стор. 20 Книги, зокрема, у графі 1 ( період обліку доходу) відображена дата " 08.08.", у графі 2 ( сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності) та у графі ( загальна сума отриманого доходу, яка підлягає декларуванню) відображена сума 155 547,53 грн., у графі 6 (сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів) відображена сума 933 285,0 грн. При цьому, на стор. 21 Книги зокрема, у графі 1 ( період обліку доходу) відображена дата " 14.08.", у графі 6 (сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів) відображена сума 500 000,00 грн.

Враховуючи, що дані Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_2 є підставою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, тому такі дані повинні узгоджуватись між собою.

Отже, зі змісту акту перевірки неможливо встановити правомірність висновку податкового органу щодо завищення позивачем витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, оскільки його зміст не містить опис такої узгодженості з даними Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_2

Посилання податкового органу на неналежне заповнення позивачем граф Книги обліку доходів і витрат не дає підстави для висновку про правомірність донарахування останньому податку на доходи фізичних осіб, оскільки неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, може бути підставою для адміністративної відповідальності, а не для прийняття податкового повідомлення-рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що на стор. 12 акту перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні-особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність порушень не встановлено.

З урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог чинного законодавства, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність висновку щодо завищення позивачем витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які складаються із вартості товарно-матеріальних цінностей, які обліковуються як залишки на кінець відповідного звітного періоду.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177п. 177.2 ст. 177 ПК України внаслідок включення до складу витрат подвійного призначення - витрати на запасні частини, на придбання автомобільних шин, а також металопрокат, електроди, круги відрізні, які використано для ремонту вантажних автомобілів за 2017 р. у розмірі ( - 257 367,75 грн.) та за 2018 р. у розмірі (- 320 770,05 грн.), то суд вказує наступне.

Як вбачається з акту перевірки ( стор. 15-16), то даний висновок відповідача ґрунтується на актах списання товарно-матеріальних цінностей, які складаються позивачем щомісячно за фактом їх використання, вартість яких включена до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, а саме, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, зокрема, вантажних автомобілів до яких відноситься також вантажний напівпричіп.

Окрім цього, судом встановлено, що у сторін відсутній спір щодо наявності первинних документів, які підтверджують факт понесення витрат, у зв`язку з чим судом не надається оцінка первинним документам по вказаним операціям.

Натомість, за позицією позивача, ФОП ОСОБА_2 , крім вантажних автомобілів КАМАЗ в господарській діяльності використовує також бортові причепи ГКБ 8350 № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , що відповідно до Закону " Про автомобільний транспорт " не є окремим від автомобілю видом транспортного засобу, а тому на думку позивача причепи не можна ототожнювати з легковими або вантажними автомобілями, які віднесені Податковим кодексом до засобів подвійного призначення.

За позицією відповідача пряма норма підпункту 177.4.5 та 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 розділу IV Кодексу забороняє фізичній особі - підприємцю на загальній системі оподаткування зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних нарахувань по вантажних автомобілях, а також включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на їх утримання.

Вирішуючи дане спірне питання з урахуванням вказаних доводів сторін, суд вказує наступне.

Згідно з п.п.177.4.5 п.177.1 ст.177 ПК України (в редакції, яка діє з січня 2017 року) не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

З метою правильності вирішення спірних правовідносин судом було з`ясовано чи відноситься вантажний напівпричіп до вантажних автомобілів у розумінні Податкового кодексу України. Причому вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної категорії є його технічні умови, сфера застосування та призначення.

Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-ІІІ автомобіль колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку, що напівпричіп за своєю конструкцією призначений для з`єднання з вантажним автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.

З огляду на зазначене вище, напівпричепи згідно чинного законодавства, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення.

Доводи контролюючого органу, що вантажний автомобіль в поєднанні з напівпричіпом відносяться до категорії вантажних автомобілів, суд не приймає до уваги, оскільки ці два транспортні засоби зареєстровані, як окремі види транспорту, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та кожний окремо не пристосований до перевезення вантажів.

Вказане свідчить про протиправність висновків контролюючого органу щодо віднесення напівпричепів до основних засобів подвійного призначення та необґрунтованість їх ототожнення з вантажними автомобілями, які віднесені податковим законодавством до засобів подвійного призначення.

Щодо доводів податкового органу про завищення позивачем валових витрат у результаті списання, зокрема, акумуляторних батарей, то представник позивача не заперечив щодо вказаного факту.

Натомість суд вказує, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

У даному випадку помилкове віднесення позивачем до витрат вартість списаних товарно-матеріальних цінностей, у т.ч. акумуляторних батарей, які використовуються при експлуатації вантажних автомобілів, відбулось через порушення вимог п.п.177.4.5 п.177.1 ст.177 ПК України щодо формування валових витрат (витрат) як платником податку, так і контролюючим органом.

Відтак, оскаржуване рішення за цим епізодом не може бути визнане протиправним в якійсь сумі, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Крім того, при вирішенні даного спірного питання суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України визначено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи викладене у взаємозв`язку із вимогами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі № 0019551305 від 23.04.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням в сумі 466 216,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 233 108,32 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №0019571305 від 23.04.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 144 944,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 36 236,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд вказує про таке.

Як вбачається зі змісту акту перевірки ( стор. 29), то перевіркою встановлено, що позивачем включено до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року (19.01.2017 №9267189279) суму податкового кредиту за зареєстрованою податковою накладною від 27.12.2016 №205 (реєстраційний номер в ЄРПН 9257243256) отриманою від ТОВ "Арена Сервіс, ЛТД" (код за ЄДРПОУ 31793229) на суму 1 766 310,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 294 385,00 грн., за легковий автомобіль Lехиs RХ 200Т. Проте, всупереч вимогам п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу та пункту 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі - Порядок), зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_2 не повідомлено контролюючий орган про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку) протягом 10 робочих днів після їх реєстрації.

За позицією податкового органу, вказані обставини є порушенням п. 198.3 ст.198 ПК України, оскільки ФОП ОСОБА_2 включено до податкового кредиту у грудні 2016 року суми ПДВ 294 385,00 грн. по операції з придбанню автотранспортного засобу, яке зареєстровано на фізичну особу ОСОБА_2 як громадянина, та без документального підтвердження участі зазначеного об`єкта в господарській діяльності.

Крім того, податковим органом на стор. 26 акту перевірки відображено факт завищення позивачем суми податкових зобов`язань в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року (18.05.2018 №9096591955) на суму 156 635,19 грн., внаслідок включення до податкових зобов`язань суми з продажу легкового автомобіля Lехиs RХ 200Т.

Надаючи правову оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з 09.12.2014 по теперішній час ФОП ОСОБА_2 є платником ПДВ.

У грудні 2016 року ФОП ОСОБА_2 придбав у ТОВ " Арена Сервіс,Лтд, легковий автомобіль Lехиs RХ 200Т вартістю 1 471 925,00 грн., у т.ч. ПДВ 294 385,00 грн., що підтверджується договором № 220А/16 від 15.12.2016 р., актом приймання-передачі від 27.12.2016 р., видатковою накладною від 28.12.2016 р. № РН-0000643, податковою накладною від 27.12.2016 № 205, зареєстрованою в ЄРПН 9257243256.

На підставі даної податкової накладної позивачем включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року (19.01.2017 №9267189279) суму ПДВ 294 385,00 грн.

У квітні 2018 року ФОП ОСОБА_2 продав легковий автомобіль Lехиs RХ 200Т кінцевому споживачу вартістю 783 175,95 грн., у т.ч. ПДВ 156 635,19 грн., що підтверджується звітом ТОВ " Преміум Авто Люкс" м. Херсон про вартість об`єкта оцінки від 20.04.2018 р., видатковою накладною від 20.04.2018 р., податковою накладною від 20.04.2018 р. за № 15, зареєстрованою в ЄРПН за № 9090773338.

На підставі даної податкової накладної позивачем включено до складу податкового зобов`язання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року (18.05.2018 № 9096591955) суму ПДВ 156 635,19 грн.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Нормами п. 198.1 ст. 198 ПК України регламентовано, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абз. 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Як зазначалось вище, контролюючим органом встановлено завищення позивачем податкового кредиту за операцією з придбання легкового автомобіля Lехиs RХ 200Т та завищення податкового зобов`язання за операцією з реалізації вказаного автомобіля у зв`язку з його реєстрацією ОСОБА_2 , як громадянина, та без документального підтвердження участі зазначеного об`єкта в господарській діяльності.

Суд не погоджується з вказаним висновком податкового органу з огляду на таке.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до фізичних осіб-підприємців застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше прямо не встановлено законом.

Відповідно до статті 320 Цивільного кодексу України, статті 128 Господарського кодексу України власник - фізична особа має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Таким чином, законодавство не передбачає відокремлення майна, яке використовується фізичною особою-підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, від усього належного такій фізичній особі майна.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (зі змінами та доповненнями), передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними чи фізичними особами і не передбачено їх реєстрацію за фізичними особами-підприємцями.

Зважаючи на викладене, реєстрація транспортного засобу на фізичну особу не є визначальною обставиною, яка може свідчити про його придбання без мети використання цією фізичною особою у межах власної господарської діяльності.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, справа №817/1619/14, адміністративне провадження №К/9901/4142/18.

На підтвердження використання автомобіля в господарській діяльності, позивачем надано до суду путьові листи, які за його позицією були надані до перевірки, проте не були прийняті до уваги, про що позивач вказував у запереченнях на акт перевірки.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо вказаних обставин пояснень не надали.

Щодо доводів податкового органу про не подання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20 - ОПП за 2016-2018 роки, то на думку суду вказане порушення є підставою для адміністративної відповідальності, а не для зменшення задекларованих показників звітності з ПДВ та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд вказує, що представником позивача надано до суду докази сплати позивачем адміністративного штрафу 170,00 грн. за неподання форми № 20 - ОПП.

З огляду на вказане, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0019571305 від 23.04.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 144 944,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 36 236,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №0019561305 від 23.04.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 38 888,90 грн. за податковими зобов`язаннями та 19 444,44 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), то суд вказує наступне.

Як вбачаться з акту перевірки ( стор. 37), то перевіркою правильності нарахування військового збору з сум чистого оподаткованого доходу, встановлено його заниження на загальну суму 39 359,94 грн., що є порушенням п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Підпунктом 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками військового збору є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Так, нормами п. 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Положеннями п. 164.1 ст. 164 ПК України зокрема встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Підпунктом. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.

Аналізуючи норми податкового законодавства та дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019561305 від 23.04.2019 року є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0019551305 від 23.04.2019 року, оскільки база оподаткування для нарахування військового збору є тотожною базі для нарахування податку на доходи фізичних осіб.

З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки відповідача про заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності платником податків за період з 2016-2018 роки, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 38 888,90 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0019561305 від 23.04.2019 року є протиправним.

Щодо правомірності вимоги ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі № Ф-0002121305 від 23.04.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 259 882,56 грн., та рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №0005001305 від 23.04.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 46 805,71 грн., то суд вказує наступне.

Як вбачаться з акту перевірки ( стор. 23-24), то перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено заниження сум єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 259 882,56 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 76777.80 грн., за 2017 рік на суму 54618,95 грн. та з 2018 рік на суму 128485,81 грн., що є порушенням п.2 частини першої ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-УІ " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ".

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статі 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Тобто, для фізичних осіб-підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума чистого доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід, та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої п. 4 ст. 1 Закону № 2464.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом ( частина 3 статті 7 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частин 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 11 частини 3 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судом, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується внесок у розмірі 22% встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у період з 01.01.2016 р. по 31.12.201 р. занижено суму ЄСВ на 259 882,56 грн. за рахунок заниження чистого доходу, з якого відраховується ЄСВ.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від здійснення господарської діяльності є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом та документально підтвердженими витратами, які пов`язані із господарською діяльністю.

Згідно п.2 ч.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

Оскільки судом не було встановлено завищення валових витрат у спірному періоді і як наслідок це не потягнуло заниження чистого доходу, тому висновок податкового органу про заниження розміру ЄСВ на 259 882,56 грн. є неправомірним.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002121305 від 23.04.2019 року сформована на підставі висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 25.03.2019 № 176/21-22-13- 05/2544420736, згідно з якими позивачем занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 259 882,56 грн.

При цьому, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.04.2019 року №0005001305 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 46 805,71 грн., виходячи із суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою нарахування єдиного внеску за 2016 -2018 роки.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002121305 від 23.04.2019 року з єдиного внеску в сумі 259 882,56 грн., та рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №0005001305 від 23.04.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі " Щокін проти України" суд вказує, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

За змістом п. 49 вказаного рішення збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки на умовах, передбачених законом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

В межах розгляду даної справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору, а також щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019 р. № 0019551305, № 0019561305, № 00195713050, рішення № 0005001305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги № Ф-0002121305 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 9 605,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 125 від 10.07.2019 р., тому вказана сума судового збору підлягає стягненню з ГУ ДФС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 73 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив :

Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259, e-mail ks.zagvid@sfs.gov.ua) про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі № 0019551305 від 23.04.2019 р. в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов`язаннями в сумі 466 216,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 233 108,32 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі №0019561305 від 23.04.2019 р. в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов`язаннями в сумі 38 888,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 19 444,44 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі № 0019571305 від 23.04.2019 р. в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за податковими зобов`язаннями в сумі 144 944,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 36 236,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі № 0005001305 від 23.04.2019 року про застосування штрафних санкцій в сумі 46 805,71 грн. за своєчасно не нарахований єдиний внесок.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі № Ф-0002121305 від 23.04.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) на суму 259 882,56 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259, e-mail ks.zagvid@sfs.gov.ua) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 9 605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять грн. 00 грн.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 жовтня 2019 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 111060000