Постанова

від 14.02.2020 по справі 540/1410/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1410/19 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Запорожана Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

11.07.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які прийняті у квітні 2019 року за наслідками проведення планової перевірки та якими позивачу визначена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, з військового збору, застосовано штрафні санкції за донарахування єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки ГУ ДФС про наявність порушень податкового законодавства зроблені на підставі неповного та необ`єктивного вивчення наданих до перевірки документів.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та законними, в зв`язку з чим просив у позові відмовити.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки всім доводам відповідача.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок проведення ГУ ДФС планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої 25.03.2019 складений акт № 176/21-22-13-05/2544420736, встановлені порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, яке виразилось у ненарахуванні податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності на загальну суму 471 869,14 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 147 988,46 грн., за 2017 рік на суму 45 876,20 грн. та за 2018 рік на суму 278 004,48 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, яке виразилося у не нарахуванні єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 259 882,56 грн, в т.ч. за 2016 рік - на суму 76и 777,780 грн, за 2017 рік - на суму 54 618,95 грн, за 2018 рік - на суму 128 485,81 грн;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 152 330,25 грн., в тому числі: за липень 2016 року на суму ПДВ 7 386,25 грн.; за грудень 2016 року на суму ПДВ 33 888,00 грн.; за лютий 2017 року на суму ПДВ 26 520,00 грн.; за березень 2017 року на суму ПДВ 13 946,00 грн.; за червень 2017 року на суму ПДВ 17 919,00 грн.; за лютий 2018 року на суму ПДВ 18 188,00 гри.; за березень 2018 року на суму ПДВ 34 483,00 грн.;

- пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 39 359,94 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 12 332,37 грн., за 2017 рік на суму 3 860,52 грн. та за 2018 рік на суму 23 167,05 грн.;

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач 09.042019 в порядку п.86.7 ст.86 ПК України подав до ГУ ДФС заперечення. За наслідками їх розгляду 18.04.2019 ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі направило на адресу позивача листа за № 1737/ФОП/21-22-13-05, в якому повідомила про неприйнятність заперечень, а висновків акту планової перевірки - без змін (т.1 а.с.37-42).

На підставі складеного акту перевірки 23.04.2019 ГУ ДФС прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 0019551305 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 707 803,71 грн, у тому числі за основним платежем на суму 471 869,14 грн та штрафними санкціями на суму 235 934,57 грн;

- № 0019561305 про визначення військового збору на суму 59 039,90 грн, в тому числі за основним платежем на суму 39 359,94 грн та штрафними санкціями на суму 19679,96 грн;

- № 0019571305 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 190 412,81 грн, у тому числі за основним платежем на суму 152 330,25 грн та штрафними санкціями - 38 082,56 грн;

Також 23.04.2019 контролюючим органом прийнято рішення № 0005001305 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 46 805,71 грн.

23.04.2019 ГУ ДФС склало вимогу № 0002121305 про сплату боргу (недоїмки) на суму 259 882,56 грн, що виникла із заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 . 03.05.2019 оскаржило їх в адміністративному порядку до ДФС України (т.1 а.с.43-48).

Рішенням ДФС України від 06.06.2019 № 26125/6/99-99-11-05-02-25 в задоволенні скарги відмовлено, ППР - залишені без змін (т.1 а.с.49-50).

З урахуванням зменшення позовних вимог предметом судового оскарження є податкові повідомлення-рішення від 23.04.2019:

- № 0019551305 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 466 216,64 грн та штрафними санкціями на суму 233 108,32 грн;

- № 0019561305 про визначення військового збору за основним платежем на суму 38 888,90 грн та штрафними санкціями на суму 19 444,44 грн;

- № 0019571305 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 144 944,00 грн та штрафними санкціями - 36 236,00 грн,

а також рішення від 23.04.2019 № 0005001305 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску та податкова вимога від 23.04.2019 № 000212305 про сплату боргу (недоїмки) в повному обсязі (т.2 а.с.22-23).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності визначення позивачу грошового зобов`язання на підставі оскаржуваних рішень.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом вірно встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску слугував висновок акту перевірки про заниження оподатковуваного (чистого) доходу, що призвело до відповідного заниження бази нарахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору.

Як вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 31.12.2018 знаходився на загальній системі оподаткування та здійснював діяльність з оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21) (т.1 а.с.17зв, 19зв.).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначений ст. 177 ПКУ.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

До зазначених витрат, зокрема, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПКУ);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп. 177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Кодексу, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Отже, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право після одержання доходу, який безпосередньо пов`язаний з понесеними витратами від здійснення підприємницької діяльності, на підставі документально підтверджених первинних документів, зокрема угод, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, розрахункових документів тощо, віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

З акту перевірки вбачається, що доводи податкового органу про заниження оподаткованого доходу ґрунтуються на завищенні, в порушення пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України, валових витрат, до яких включена вартість ТМЦ, які обліковуються як залишки на кінець відповідного звітного періоду:

- за 2016 рік вартість сої (96,545т) на загальну суму 1 119 922,00 грн без ПДВ, яка придбана позивачем у ТОВ "ЛІДЕР ПРОМ СЕРВІС", станом на кінець 2018 року залишається не реалізованою та обліковується як залишок,

- за 2018 рік вартість пшениці 3 класу (222,664т) на загальну суму 1 433 285,00 грн. без ПДВ, яка придбана позивачем у ТОВ "НІК-МАРКЕТ", станом на кінець 2018 року залишається не реалізованою та обліковується як залишок.

Згідно доводів контролюючого органу на завищення валових витрат у 2017-2018 роках вплинуло включення до них, в порушення п.177.2 ст.177 ПК України, витрат подвійного призначення - придбання запасних частин, автомобільних шин та інше, які використано для ремонту основних засобів подвійного призначення - вантажних автомобілів та напівпричепів, всього на суму 257 367,75 грн.

Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що віднесення витрат на придбання зернових до отримання доходу від їх реалізації не відповідає положенням пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України, оскільки витрати сформовані за рахунок придбання ТМЦ, які не реалізовані, тобто не пов`язані з отриманням доходів.

Разом з цим, суд вірно відхилив доводи відповідача про завищення позивачем витрат у 2016 та 2018 роках внаслідок включення до них вартості сої та пшениці, зазначаючи про розбіжність розміру таких витрат у декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2016, 2018 роки у порівнянні з даними Книги обліку доходів і витрат позивача, які не усунуті ані в ході перевірки, ані в ході розгляду справи.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ( далі - Порядок № 481).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 481 записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Пунктом 6 Порядку № 481 визначено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня;

7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Зі змісту п.9 Порядку № 481 вбачається, що дані Книги обліку доходів та витрат є підставою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, тому такі дані повинні узгоджуватися між собою.

Як вірно встановлено судом, з даних Книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 (стор.12 графа 6) вбачається відображення у складі витрат за 2016 рік вартості сої на загальну суму 1 125 000,00 грн. При цьому, у графі 5 Книги зазначені реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що пов`язані з отриманням доходу, зокрема, накладні № 212/201 від 23.12.2016. Натомість акт перевірки містить дані, що позивачем внесені в касу ТОВ "ЛІДЕР ПРОМ СЕРВІС" готівкові кошти у розмірі 1 110 891,30 грн, та висновок про завищення позивачем витрат по вказаному товару на суму 1 119 922,00 грн.

В частині відображення у складі витрат за 2018 рік вартість пшениці 3 класу судом встановлено, і з цим погоджується колегія суддів, що на стор. 20 Книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 , зокрема, у графі 1 ( період обліку доходу) відображена дата " 08.08.", у графі 2 ( сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності) та у графі (загальна сума отриманого доходу, яка підлягає декларуванню) відображена сума 155 547,53 грн, у графі 6 (сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів) відображена сума 933 285,0 грн. При цьому, на стор. 21 Книги зокрема, у графі 1 ( період обліку доходу) відображена дата " 14.08.", у графі 6 (сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів) відображена сума 500 000,00 грн.

Наведені розбіжності даних про понесені витрати та сум доходів, що підлягають декларуванню, відображених у книзі обліку доходів та витрат позивача, з даними акту перевірки не дають можливість встановити правомірність висновку контролюючого органу щодо завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016,2018 роки, з огляду на те, що його зміст не містить опису такої узгодженості з даними Книги обліку доходів та витрат.

Судова колегія враховує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Суд першої інстанції також не погодився із доводами контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат за рахунок включення до них витрат подвійного призначення, обґрунтовуючи свій висновок правомірністю дій позивача стосовно включення до витрат вартості запасних частин на ремонт напівпричепів, які не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортним засобом спеціального призначення.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Підпунктом 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст.177 ПКУ.

До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Поняття термінів, пов`язаних з автомобільним транспортом, визначено Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344 автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

При цьому автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача. Напівпричіп за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажу.

Напівпричіп призначений для з`єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.

З огляду на зазначене вище, судом зроблений вірний висновок, що напівпричепи, як такі що мають окрему від вантажного автомобілю реєстрацію, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, оскільки окремо не пристосовані для перевезення вантажів, а є транспортними засобами спеціального призначення.

Отже, податковим органом протиправно зроблений висновок про заниження оподатковуваного (чистого) доходу ФОП ОСОБА_1 за рахунок віднесення до валових витрат суми на придбання запасних частин для напівпричепів.

Матеріали справи містять розрахунок податку на доходи фізичних осіб за ППР № 0019551305 від 23.04.2019, який визначає порушення щодо включення до валових витрат витрати подвійного призначення однією сумою: як на придбання запчастин для вантажного автомобілю, так і для напівпричепів (т.2 а.с.21). В зв`язку з тим, що ППР № 0019551305 від 23.04.2019 є лише частково підтвердженим, за відсутності можливості виділити (відокремити) частину правомірно/неправомірно нарахованого податку, судова колегія приходить до висновку про протиправність ППР 0019551305 від 23.04.2019 в цілому.

Аналогічна ситуація по ППР № 0019561305 про визначення військового збору, по рішенню № 0005001305 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску, по вимозі № 0002121305 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, грошове зобов`язання по яким визначено внаслідок заниження позивачем оподаткованого (чистого) доходу за перевіряємий період з тих самих підстав, що і по ППР № 0019551305.

Оцінюючи правомірність прийнятого ППР № 0019571305 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 190 412,81 грн, у тому числі за основним платежем на суму 152 330,25 грн та штрафними санкціями - 38 082,56 грн, судова колегія враховує, що на його прийняття вплинули, в тому числі, висновки контролюючого органу:

- про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок віднесення до його складу у грудні 2016 року суми ПДВ в розмірі 294 385,00 грн по операції з придбання у ТОВ "Арена Сервіс ЛТД" автомобілю Lexus RX 200Т, який зареєстрований на фізичну особу ОСОБА_1 , без документального підтвердження участі зазначеного об`єкта в господарській діяльності;

- про завищення податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок включення до декларації за квітень 2018 суми 156 635,19 грн з продажу зазначеного легкового автомобілю.

В іншій частині позивачем податкове повідомлення-рішення № 0019571305 не оскаржується, що підтверджується заявою про зменшення розміру позовних вимог від 01.10.2019 (т.2 а.с.22-23).

Скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення в частині оскарження, суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи контролюючого органу про порушення позивачем п.198.3 ст.198 ПК України, оскільки наданими позивачем первинними документами підтверджується факт використання автомобілю Lexus RX 200 ОСОБА_2 у власній господарській діяльності.

Судова колегія вважає такий висновок обґрунтованим, оскільки відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто визначальним для правильного вирішення спірного питання є доведення обставин використання придбаного автомобілю у власній господарській діяльності позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, законодавство не передбачає відокремлення майна, яке використовується фізичною особою-підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, від усього належного такій фізичній особі майна. В зв`язку з цим реєстрація транспортного засобу на фізичну особу не може свідчити про його придбання без мети використання цією фізичною особою у власній господарській діяльності.

На підтвердження використання автомобіля у господарській діяльності позивачем надано до суду путьові листи службового легкового автомобілю за січень 2017 - лютий 2018, в яких зазначено про використання автомобілю Lexus RX 200Т, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час відряджень ФОП ОСОБА_1 (т.2 а.с.49-88).

Судом також вірно враховано неправомірне відхилення перевіряючими вказаних доказів використання транспортного засобу у господарській діяльності позивача, що підтверджується запереченнями на акт перевірки.

Щодо доводів апелянта про не подання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, в т.ч. щодо включення до нього зазначеного автомобілю, за формою № 20 - ОПП за 2016-2018 роки, на думку судової колегії, вказане порушення є підставою для адміністративної відповідальності, а не для зменшення задекларованих показників звітності з ПДВ та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Крім того, судова колегія враховує, що в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлений факт сплати позивачем адміністративного штрафу 170,00 грн. за неподання форми № 20 - ОПП (т.2 а.с.48).

Наведене свідчить про протиправність та незаконність ППР № 0019571305 від 23.04.2019 в частині оскарження, та вірно скасовано судом першої інстанції.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: Д.В.Запорожан