Постанова

від 15.10.2019 по справі 816/2107/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 р.Справа № 816/2107/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Басай Максима Миколайовича на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Костенко Г.В.) від 22.08.2019 року (повний текст ухвали складено 23.08.2019р.) по справі №816/2107/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи Міністерство юстиції України, Головне управління Національної поліції в Полтавській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якій просив:

- зобов`язати Головне Управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 340000,00 грн у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання що мало місце в період проходження служби;

- зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 340000,00 грн у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання що мало місце в період проходження служби;

- стягнути з Головного Управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 340000,00 грн.

- стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 340000,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції - Міністерство юстиції України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 року замінено неналежних відповідачів Головне Управління Національної поліції в Полтавській області та Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на належного - Міністерство внутрішніх справ України, замінено процесуальний статус Головного управління Національної поліції в Полтавській області з відповідача на третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду заяви (рапорта) позивача з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву (рапорт) позивача від 29.12.2017 з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийняти рішення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

16.08.2019 року до суду надійшла заява позивача про визнання протиправними рішень і дій вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №816/2107/18.

В обґрунтування заяви вказує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду заяви позивача та зобов`язано повторно розглянути заяву щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийняти рішення. Зазначає, що 06.08.2019 отримано повідомлення УМВС України в Полтавській області №4/2651 від 24.07.2019, в якому зазначено, що позивачу ДФОП МВС України, у відповідності до листа №15/2-2787 від 19.07.2019, відмовлено в задоволені рапорту (заяви) про призначення одноразової грошової допомоги. Зазначає, що відповідачем визначено в якості причини відмови те, що позивач під час звільнення мав звання "капітан внутрішньої служби", а не "капітан міліції". Наголошує, що судом в рішенні від 27.11.2018 надано оцінку вказаним доводам, зокрема, зазначено, що на момент звільнення звання "капітан внутрішньої служби" є рівнозначним званню "капітан міліції".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 року відмовлено у задоволенні заяви.

Не погодившись із вказаною ухвалою, представником позивача - адвокатом Басай Максимом Миколайовичем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача викладені у заяві про визнання протиправними рішень і дій відповідача вчинених на виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки дій (прийнятих рішень) відповідача пов`язаних з повторною відмовою в задоволенні заяви позивача.

Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством юстиції України надано письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки відповідачем рішення суду виконано в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства, зокрема, є: обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України, за приписами частини 1 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначені норми кореспондуються з положенням частини 6 статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах третій - п`ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може лише під час прийняття рішення у справі.

Вказаною нормою КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним судом у постановах від 03 жовтня 2018 року по справі №826/18826/14, 21 червня 2018 по справі №826/11347/14.

Також, Верховним Судом зазначено, що оскільки питання про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення не було предметом розгляду суду першої інстанції і постановою суду не вирішувалось, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що підстави для розгляду наведеного після набрання судовим рішенням законної сили та для його задоволення по суті ухвалою суду відсутні.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення.

За приписами частини першою статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Отже, із вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

При цьому, приписи процесуального законодавства щодо накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу на невиконання рішення або неподання звіту не є імперативними, а дозволяють суду діяти на власний розсуд в питанні накладення штрафу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач вжив адекватних заходів з метою своєчасного виконання судового рішення без достатніх зволікань.

Так, зі змісту судового рішення вбачається, що відповідач, не прийнявши жодного рішень (про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в призначенні такої допомоги) за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, листом від 22.02.2018 №15/2-617 повернув ліквідаційній комісії УМВС України у Полтавській області матеріали на призначення одноразової грошової допомоги без розгляду.

Отже, за фактом звернення позивача із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідачем не було здійснено розгляд його заяви (рапорта).

Оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач фактично не розглянув, одного з двох можливих рішень не прийняв, тобто допустив протиправну бездіяльність, а тому суд вирішив за необхідне зобов`язати МВС України розглянути це звернення в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а не підміняти орган, на який Законом покладено вирішення цього питання.

Відповідно до вимог пункту 8 Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 УМВС України в Полтавській області повторно направило матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги до ДФОП МВС України, що підтверджено копією супровідного листа від 12.06.2019 №4/2599.

На виконання рішення суду ДФОП МВС України було розглянуто матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та 05.07.2019 було прийнято рішення про відмову у призначені одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що судовим рішенням не було зобов`язано відповідача прийняття рішення саме про призначення одноразової допомоги, а тільки зобов`язано повторно розглянути заяву (рапорт).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем рішення суду виконано в повному обсязі, а тому надана позивачем заява задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ч.1 ст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 326, 327, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Басай Максима Миколайовича без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 року по справі №816/2107/18 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець Повний текст постанови складено 18.10.2019 року