Ухвала

від 18.10.2019 по справі 440/321/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 жовтня 2019 р.Справа № 440/321/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Судді-доповідача: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

розглянувши заяву Офісу великих платників податків ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року по справі № 440/321/19

за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року задоволено адміністративний позов Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

На зазначене рішення суду Офіс великих платників податків ДФС подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою судді-доповідача Другого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2019 року апеляційну скаргу залишено без руху. Надано Офісу великих платників податків ДФС строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, із зазначенням інших підстав поновлення строку. Роз`яснено Офісу великих платників податків ДФС, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, копію вищезазначеної ухвали отримано скаржником 30.09.2019 року.

На адресу суду надійшла заява скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно ч. 3 ст. 121 КАС України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Згідно положень ч. 3 ст. 121 КАС України, розгляд клопотання проведено в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2019 року судом першої інстанції ухвалено скорочене рішення, повний текст якого складено 15.03.2019 року. Копію вказано рішення отримано скаржником 18.03.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 94).

15.04.2019 року Офісом великих платників податків ДФС подано апеляційну скаргу, що підтверджується штампом поштового відділення на конверті (а.с. 104).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.

22.05.2018 року Офіс великих платників податків ДФС подало клопотання про продовження строку для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2018 року клопотання Офісу великих платників податків ДФС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - задоволено.

Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 року про залишення без руху апеляційної скарги, встановивши строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів від дати отримання копії даної ухвали.

13.06.2019 року скаржником повторно подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику .

Копію вказаної ухвали отримано відповідачем 25.06.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 141).

Доказів оскарження вищевказаної ухвали відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Проте, 29.08.2019 року Офісом великих платників податків ДФС повторно подано апеляційну скаргу, що підтверджується штампом поштового відділення на конверті.

В такому випадку, приймаючи до уваги дату отримання копії оскаржуваного рішення, звертаючись повторно із апеляційною скаргою, відповідач пропустив встановлений законом строк.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В обґрунтування підстав поважності пропуску строку скаржник звернення посилається на те, що на момент подання апеляційної скарги не могло сплатити судовий збір через відсутність фінансування. З даних підстав у встановлений строк не було можливості виконати вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що вказані обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення із апеляційною скаргою, оскільки вони не звільняють відповідача дотримуватись процесуальних обов`язків як сторони по справі.

Крім того, апелянтом під час звернення із первинною апеляційною скаргою надавались заяви про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги з метою надання часу сплатити судовий збір.

Один раз строк на усунення недоліків апеляційної скарги був продовжений судом.

Відповідно до ст. 169 КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду з цією апеляційною скаргою, однак це не зупиняє строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Доказів скасування у касаційному порядку ухвал Харківського апеляційного адміністративного суду, постановлених за наслідком розгляду первинної апеляційної скарги матеріали справи не містять та відповідачем надано не було.

Інших доказів поважності причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою відповідачем надано не було та матеріали справи не містять.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного судового рішення.

Вказана правова позиція викладала Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 року по справі №820/2160/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність встановлених законом підстав для поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, а тому, надане клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 121, 295, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Визнати неповажними вказані у заяві причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року по справі №440/321/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис)Донець Л.О. Гуцал М.І.