Постанова

від 15.10.2019 по справі 480/979/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 р. м. ХарківСправа № 480/979/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

спеціаліста Шушпанова М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Карла Маркса - 2", Головного управління ДПС у Сумській області, на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько (повний текст складено 01.08.19) по справі № 480/979/19

за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса - 2"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Карла Маркса - 2" (далі - ПП "Карла Маркса - 2") звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2019 № 0000521401, згідно з яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1218154,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0000511401, в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 96921,00 грн. та застосованої суми штрафних санкцій у розмірі 24230,25 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 частково задоволено позов Приватного підприємства "Карла Маркса - 2":

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.02.2019 №0000511401, в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 96921,00 грн. та застосованої суми штрафних санкцій у розмірі 24230,25 грн.;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено;

- стягнуто на користь ПП "Карла Маркса-2" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 1738,51 грн.

Не погодившись з таким рішенням в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить в цій частині скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач є сільськогосподарським підприємством в розумінні положень Податкового кодексу України, який здійснював продаж сільськогосподарської продукції. Постачання сільського сільськогосподарської продукції до місць поставки (продажу) є підготовкою до продажу сільськогосподарської продукції, а тому суми податкового кредиту за отриманими транспортно-експедиційні послугами підлягають відображенню сільгоспвиробником у скороченій спеціальній податковій декларації. Звертає увагу, що декларування суми за проведеними господарськими операціями з перевізниками у складі податкового кредиту за скороченими спеціальними податковими деклараціями жодним чином не призвело до заниження позивачем податкового зобов`язання по ПДВ за відповідні періоди.

Відповідачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову - без змін.

В обгрунтування відзиву зазначає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суми податку на додану вартість від отриманих транспортно-експедиційних послуг, оскільки дані послуги пов`язані з реалізацією сільськогосподарської продукції, а не її виробництвом.

В свою чергу, податковий орган звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Просить в цій частині скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що послуги з транспортно-експедиційного обслуговування не пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції та підготовкою її до продажу. Вказує, що податковий орган не може самостійно формувати податковий кредит з податку на додану вартість платнику податків.

Позивачем до суду відзив на апеляційну скаргу не подано.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи своєї апеляційної скарги підтримав, а також наполягав на її задоволенні. Заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, вважаючи прийняте судове рішення в частині задоволення позовних вимог законним та обгрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, а також заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача, вважаючи прийняте судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги та наявність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Сумській області проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Карла Маркса-2» (код 34264605) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 по 30.09.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.01.2019 №46/18-28-14-01/34264605/7, в якому зафіксовано порушення позивачем, серед іншого, вимог пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по податковій декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткуваня діяльності у сфері сільського господарства.

На підставі висновків проведеної перевірки, ГУ ДФС у Сумській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 15.02.2019 №0000511401 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 332110,25 грн., в тому числі основний платіж у сумі 307880 грн., штрафні санкції у сумі 24230,25 грн.,

- від 15.02.2019 №0000521401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1218154 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, отримані позивачем від ТОВ «Компанія-Агроінвест» , ТОВ «Укртранслогистика 2» , ТОВ «ТЕП Транско» , є послугами, що прямо пов`язані з реалізацією продукції, а не її виробництвом та підготовкою до продажу, тобто не являються послугами, супутніми постачанню сільськогосподарського товару та не є виробничими факторами.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на віднесення суми ПДВ за вказаними господарськими операціями (1218154,00 грн.) лише до власного податкового кредиту. Відповідач, проводячи перевірку позивача та приймаючи податкове повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0000511401, не врахував обов`язки покладені на нього як контролюючий орган, які визначені п. 54.3.2 ч.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, а саме: за період лютий-грудень 2016 року завищено податковий кредит внаслідок включення до його складу суми ПДВ від отриманих транспортно-експедиційних послуг, які не відносяться до виробничих факторів на загальну суму 1315075 грн.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства визначений ст. 209 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.209.1, 209.6 ст.209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Положеннями п.п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України передбачено, що виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виробництва сільськогосподарських товарів/послуг, у тому числі зернових і технічних культур, та/або продукції тваринництва, а частково для інших товарів/послуг, сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості таких сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості всіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виробництва зернових культур і технічних культур, та/або частково для виробництва продукції тваринництва, та/або частково для інших сільськогосподарських товарів/послуг, сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості таких зернових і технічних культур, продукції тваринництва та інших сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх сільськогосподарських товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

знищення бур`яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

розділ м`яса для товарної кондиції.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що платники податку, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, крім загальної декларації (декларація 0110), подають спеціальну декларацію (декларація 0121-0123), в якій відображають операції, що стосуються спеціального режиму, установленого статтею 209 ПК України.

Для застосування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства та як наслідок, реалізації права на віднесення до складу податкового кредиту спеціальної податкової декларації відповідних сум з придбання товарів (послуг) необхідно, щоб придбані товари/послуги підпадали під визначення виробничих факторів, визначених п.п.209.1.15 п.209.1 ст.209 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що із акту перевірки слідує, і це не заперечується відповідачем, в структурі податкового зобов`язання, задекларованого ПП «Карла Маркса-2» , найбільший вплив мали показники за період з 01.10.2015 по 31.12.2016 у загальній сумі 49786229 грн. (100%) внаслідок здійснення операцій із реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва.

В структурі податкового кредиту, задекларованого ПП «Карла Маркса-2» , найбільший вплив мали показники за період з 01.10.2015 по 31.12.2016 у загальній сумі 26997120 грн. (24 %) внаслідок здійснення операцій із придбання насіння, міндобрив, засобів захисту рослин (ЗЗР), паливно-мастильних матеріалів (ПММ), сільськогосподарської техніки, ТЕП, тощо.

З огляду на вказане, ПП «Карла Маркса-2» у період виникнення спірних правовідносин було сільськогосподарським підприємством, яке здійснювало виробництво та реалізацію власної сільськогосподарської продукції.

Дана обставина не заперечується контролюючим органом.

В той же час, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги податкового законодавства у зв`язку із тим, що у період лютий-грудень 2016 року ПП «Карла Маркса-2» у 2016 році отримувало послуги на транспортно-експедиторське обслуговування від ТОВ «Компанія-Агроінвест» (код 37715277), ТОВ «Укртранслогистика 2» (код 38844756), ТОВ «ТЕП Транско» (код 32291375), пов`язані з реалізацією продукції на експорт та по території України. Податок на додану вартість від отриманих послуг було неправомірно віднесено підприємством до складу податкового кредиту декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, оскільки такі послуги не відносяться до виробничих факторів з надання послуг, супутніх постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Однак, суд не може погодитись із вказаними висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що ПП Карла Маркса-2 здійснювало постачання власної сільськогосподарської продукції як на експорт, так і на території України.

Відповідач не заперечував, що сільськогосподарська продукція вирощена, зібрана безпосередньо позивачем та ним же реалізована покупцям шляхом поставки.

Таким чином, в даному випадку позивачем здійснювались господарські операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів /послуг на власних або орендованих виробничих потужностях.

При цьому колегія суддів приймає до уваги той факт, що від наближеності місця поставки до покупця товарів (кінцевого отримувача) залежить вартість продажу сільськогосподарської продукції, виробленої позивачем.

Відповідно до ст.ст.655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Колегія суддів звертає увагу, що долученими до матеріалів справи експортними договорами, укладеними позивачем із покупцями сільськогосподарської продукції, передбачено поставку товарів на умовах DAP Інкотермс.

Поставка товарів на експорт на умовах DAP Інкотермс (Delivered at Place, Постачання в місці призначення) означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення.

З огляду на вказане, у зв`язку із необхідністю доставки власної сільськогосподарської продукції до морських портів України для її експорту або залізничних станцій на території України, ПП Карла Маркса-2 було укладено із ТОВ «Компанія-Агроінвест» (код 37715277), ТОВ «Укртранслогистика 2» (код 38844756), ТОВ «ТЕП Транско» (код 32291375) договори транспортно-експедиторського обслуговування.

Відповідно до умов таких договорів, контрагенти позивача, як виконавці, зобов`язувалися надати замовнику транспортно-експедиційні послуги, пов`язані із перевезенням вантажів, у тому числі організувати від свого імені доставку вантажів залізничним транспортом по території України і на експорт, а також здійснити необхідні розрахунки з перевізниками, інспекціями. регіональними митницями, брокерськими та іншими організаціями, причетними до доставки вантажів тощо. Також зобов`язувалися розробити і реалізувати оптимальні транспортні схеми, визначити необхідну кількість вагонів для перевезення об`ємів вантажів, забезпечити своєчасну подачу подачу під завантаження технічно справних і очищених вагонів до пунктів відвантаження вантажу.

Із додаткових угод, підписаних позивачем із контрагентами, слідує, що доставка сільськогосподарської продукції відбувалася саме залізничним транспортом до експортних морських портів України та до залізничних станцій, розміщених на території України.

На виконання умов договорів, сторонами підписано акти наданих послуг, складено залізничні накладні. Розрахунки проведено в безготівковій формі.

При цьому, колегія суддів відмічає, що податковим органом не ставилась під сумнів реальність вказаних господарських операцій як стосовно продажу сільськогосподарської продукції, виробленої позивачем, так і щодо транспортно-експедиторського обслуговування, а також відповідності звичайним цінам реалізації такого товару (послуги).

Таким чином, отримані від контрагентів послуги на підставі договорів транспортно-експедиторського обслуговування були безпосередньо пов`язані із підготовкою до продажу виробленої ПП Карла Маркса-2 сільськогосподарської продукції, оскільки отримувалися платником спеціального режиму оподаткування для виконання договірних відносин з продажу сільськогосподарського товару, зокрема в частині переміщення товару до місця його передачі покупцям.

При цьому необхідно відмітити, що податковий орган не заперечував проти включення до вартості вирощеної сільськогосподарської продукції понесених платником податків витрат (формування податкового кредиту) на переміщення такого товару з місця вирощування до інших місць тимчасового зберігання (тік, зерносховище, елеватор).

Також колегія суддів вважає, що зменшення суми податкового кредиту у декларації спеціального режиму оподаткування внаслідок її завищення, як стверджує відповідач, не може призвести до збільшення платнику податків грошового зобов`язання по податку на додану вартість з огляду на таке.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПК України суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, нараховані платником суми податку у межах спеціального режиму оподаткування не підлягають сплаті до державного бюджету, а відтак, завищення позивачем податкового кредиту не призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, що підлягають нарахуванню та сплаті до державного бюджету.

Крім того, визнаючи позивачу податкове зобов`язання по податку на додану вартість, з посиланням на неправомірне включення позивачем до податкового кредиту спеціальних декларацій по податку на додану вартість суми ПДВ з вартості отриманих від ТОВ «Компанія-Агроінвест» (код 37715277), ТОВ «Укртранслогистика 2» (код 38844756), ТОВ «ТЕП Транско» (код 32291375) послуг на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідач не врахував, що за правилами ПК України у випадку перенесення вказаної суми до складу податкового кредиту загальної податкової декларації така дія призвела б до зменшення податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у відповідному періоді, а не до його збільшення.

Посилання податкового органу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02.04.2019 по справі №822/5769/15 та від 16.04.2019 по справі №820/6937/15, не можуть свідчити про обгрунтованість його доводів. Адже, у вказаних справах предметом розгляду та доказування було віднесення позивачами до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства документально непідтверджених витрат. При цьому, до вказаних витрат було віднесено: рушники, паста авто майстер, шини автомобільні до легкових автомобілів, спецодяг, спец рукавиці, послуги з енергопостачання, будматеріали та електротовари, тощо.

Разом з тим, до предмету розгляду та доказування справи №480/979/19 не входить питання документального підтвердження витрат, включених до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, оскільки податковим органом не заперечується реальність господарських операцій, укладених позивачем із контрагентами, а розглядається питання віднесення відповідних витрат до послуг, супутніх постачанню сільськогосподарського товару, який вирощений та зібраний (заготовлений) безпосередньо позивачем.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги позивача свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що зумовлює наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі заявлених вимог.

З огляду на вказане, відповідно до положень ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Карла Маркса - 2", з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення таких позовних вимог.

Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса - 2" задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 по справі № 480/979/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з прийняттям нового судового рішення про задоволення таких позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2019 № 00005214014, згідно з яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 218 154 грн.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 по справі № 480/979/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 18.10.2019.