Ухвала

від 30.09.2019 по справі 201/10013/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10013/17

Провадження № 2/201/2456/2019

У Х В А Л А

ПРО ЗУСТРІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

30 вересня 2019р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна) про визнання права власності та про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності на майно та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна) про визнання недійсним договору позики та боргової розписки ,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. з 14.07.2017р. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (третя особа - Приватний нотаріус ДМНО Ричка Ю.О.) про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця, по якій 12.09.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено ухвалу про відкриття провадження (а.с.№18 том 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.05.2018р. (без виходу до нарадчої кімнати) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (третя особа - Приватний нотаріус ДМНО Ричка О.Ю.) про визнання недійсним договору позики та боргової розписки (а.с.№47-53, 158 том 1).

Також ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.05.2018р. (без виходу до нарадчої кімнати) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (третя особа - Приватний нотаріус ДМНО Ричка Ю.О.) про визнання недійсним договору позики, визнання правочину удаваним, визнання права власності та про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності на майно (а.с.№ 54-69, 158 том 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.05.2018р., яка була залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.12.2018р. (а.с.№102-104 виділених матеріалів по справі), за заява представника ОСОБА_2 вжиті заходи забезпечення позову (а.с.№28-29 виділених матеріалів по справі).

Ухвалою суду від 10.07.2018р. позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (третя особа - Приватний нотаріус ДМНО Ричка Ю.О.) про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця були залишені без розгляду (а.с.№197 том 1), у зв`язку з чим зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 суд визначив, як основні.

Ухвалою суду від 13.09.2018р., яка скасована постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.05.2019р. (а.с.№117-120 том 2), позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності та про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності на майно, були залишені без розгляду (а.с.№4 том 2).

Ухвалою суду від 05.11.2018р. позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (третя особа - Приватний нотаріус ДМНО Ричка Ю.О.) про визнання недійсним договору позики, визнання правочину удаваним залишені без розгляду і ухвала не оскаржувалась в апеляційному порядку (а.с.№64 том 2) .

19.06.2018р. до суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який діє на підставі довіреності від 25.07.2017р. (а.с.№120 том 1) про зустрічне забезпечення (а.с.№186-189 том 1).

В обґрунтування заяви представник ОСОБА_1 посилався на те, що за період накладення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська арешту на майно ОСОБА_1 в рамках цивільної справи № 202/5368/16ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом (ухвала про вжиття заходів забезпечення позову була скасована апеляційним судом), його клієнтові завдані збитки за попередньою оцінкою на суму 16-20 000 000грн. Крім того, ОСОБА_2 не має на території України ніякого майна, на яке можливо накласти стягнення, для відшкодування завданих збитків, у зв`язку з цим, представник просив застосувати зустрічне забезпечення, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 протягом десяти днів внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі не меншій 16 000 000 грн.

Ознайомившись із заявою представника позивачки ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення, вважаю за можливе відмовити в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Частиною третьою ст. 154 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Приймаючи до уваги, що заява про зустрічне забезпечення, подана представником ОСОБА_1 , не містить посилань на докази (а також не надано таких доказів), які підтверджують, що вжитими суддею Ткаченко Н.В. 21.05.2018р. за заявою ОСОБА_2 заходами забезпечення позову, ОСОБА_1 завдано збитки, орієнтовний розмір яких становить 16-20 000 000грн., то відсутні підстави для задоволення заяви про зустрічне забезпечення.

Відмовляючи в зустрічному забезпеченні також враховано, що представник ОСОБА_4 посилається на те, що збитки були завдані неправомірним накладенням арешту Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 202/5368/16ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом, що не є підтвердженням завдання ОСОБА_1 збитків в рамках цивільної справи, що розглядається Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

Також мною враховано, що вжиті судом заходи забезпечення позову стосуються лише заборони вчиняти дії щодо майна та корпоративних прав, що ніяким чином не порушує права ОСОБА_1 користуватися цим майном, якщо воно перебуває у неї на відповідній правовій основі.

Посилання на відсутність у ОСОБА_2 на праві власності будь-якого майна, за рахунок якого можливо буде відшкодувати ймовірні збитки, також не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому суд оцінює ці твердження критично.

Крім того, відмовляючи в задоволенні заяви мною враховано, що обґрунтування заяви про зустрічне забезпечення співпадає за змістом з апеляційною скаргою на ухвалу від 21.05.2018р. про вжиття заходів забезпечення позову, яка ( апеляційна скарга) залишена без задоволення Дніпровським апеляційним судом 12.12.2018р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 154, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА :

В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна) про визнання права власності та про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності на майно та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна) про визнання недійсним договору позики та боргової розписки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.