Постанова

від 09.10.2019 по справі 804/175/5005/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 804/175/5005/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 р. (м. Дніпро, суддя Кучма К.С.) у справі №804/175/5005/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області стосовно бездіяльності та безпідставного ухилення розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 34,66 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Новотаромської (колишня Орджонікідзевська) сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та передачу в оренду земельної ділянки позивачу;

- зобов`язати відповідача розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 34,66 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Новотаромської (колишня Орджонікідзевська) сільської ради Дніпровського (колишнього Дніпропетровського) району Дніпропетровської області та передачу в оренду земельної ділянки йому.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 р. позов задоволено. Рішення мотивовано неправомірністю дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 13.12.2012 за №1943-р було надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 34,66 га.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Наданий до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки містив недоліки та потребував приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства. Про відповідні недоліки відповідач неодноразово повідомляв позивача листами.

Зазначає, що відповідачем не було вчинено бездіяльності, оскільки наданий позивачем проект землеустрою не відповідав законодавству. Помилки, про які йшла мова у листах відповідача, не усувалися, кожного разу відповідачем роз`яснювалося про допущені одні й ті ж самі помилки.

Також в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність позову вимогам КАС України щодо його оформлення та не врахування цих недоліків судом першої інстанції.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідача до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю його представника у судових засідання по іншим справам.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки вказані відповідачем причини відкладення розгляду справи визнані судом неповажними.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 06.11.2012 року за №8023 ОСОБА_1 одержав з відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області довідку, в якій повідомлено, що земельна ділянка, яка передбачається до передачі в користування, знаходиться за межами населеного пункту, на території Орджонікідзевської сільської ради, відповідно Ф6ем земельна ділянка, землі земельного запасу (рілля).

Розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 13.12.2012 року №1943-р позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 34,66 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення земельного запасу (рілля), в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради.

12.02.2013 року позивач уклав договір з ТОВ «Земельні реформи» щодо виготовлення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 34,66 га в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, та затвердив завдання на виконання робіт.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду було погоджено 05.04.2013 року за №618/2 з Дніпропетровським обласним центром з охорони історико-культурних цінностей управління культури і туризму Дніпропетровської обласної державної адміністрації. В листі вказаного центру зазначено, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

30.05.2013 року було складено акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) що передбачається до передачі в оренду.

30.05.2013 року було складено акт приймання-передачі межових знаків на зберігання між ОСОБА_1 та представником ТОВ «Регіональний земельний центр» , в якому зазначено, що межові знаки не встановлювалися, враховуючи, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, власник/користувач земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурацій земельної ділянки не має, власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.

30.05.2013 року було складено акт приймання-передачі під охорону довгострокових межових знаків.

26.09.2013 року за №01-05/121 від ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було отримано висновок про ґрунтовий покрив земельної ділянки, що передається в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Орджонікідзевської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в якому зазначено, що покрив земельної ділянки складають: чорноземні звичайні слабо змиті середньо суглинкові (шифр агрогрупи 65д) - площа 34,66 га. Вищезазначена агровиробнича група ґрунтів (65д) провінції Степова Правобережна не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

08.11.2013 року за №ДН/1221487700:01:001 позивачем отримано висновок Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому були вказані наступні зауваження: документація належним чином не прошита, не завірена розробником; в проекті землеустрою відсутні погодження меж усіма суміжними землекористувачами; проект землеустрою не відповідає вимогам ст.50 «Про землеустрій» , ст.34 «Про Державний земельний кадастр» ; розробнику документації необхідно визначитись із якісною характеристикою ґрунтового покриву земельної ділянки. Враховуючи зазначене, Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області не погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, документацію було повернуто на доопрацювання.

11.12.2013 року за №1-9/2712 позивачем було отримано від Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області висновок «Щодо погодження суміжних земель» , в якому було погоджено суміжні землі з земельною ділянкою, відведеною в оренду ОСОБА_1 , для ведення фермерського господарства на території Орджонікідзевської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області загальною площею 34,6600 га, яка межує з автомобільною дорогою Т-04-17 Дніпродзержинськ-Миколаївка-Солоне-/Н-08/, км 11+415-км12+089 (ліворуч).

14.04.2014 року за №14/04-22-в ТОВ «Земельні реформи» було надано лист до Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області «Щодо зауважень до проекту відведення земельної ділянки» з проханням погодити розроблений проект. У листі також повідомлено, що зазначені зауваження виправлені, проект доповнено погодженням Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (№1-9/2712 від 11.12.2013 року), висновком про ґрунтовий покрив земельної ділянки (№01.05.121 від 26.09.2013 року) та агрохімічними паспортами поля, документація прошита, пронумерована і підписана керівником та інженером-землевпорядником.

11.07.2014 року за №8293 позивач повторно отримав висновок від Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області без погодження проекту землеустрою у висновку були вказані нові зауваження. Вказано, що зауваження, викладені у висновку Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 08.11.2013 року було усунуто частково, а саме: в наданому на розгляд проекті відсутній перелік обмежень у використанні земельної ділянки відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій» ; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376; відсутній список межових знаків, переданих до зберігання, їх кількість; відповідно до вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» до проекту землеустрою необхідно долучити обґрунтування розмірів земельної ділянки, що проектується до відведення.

05.08.2014 року за №05/08-ЗЗв ТОВ «Земельні реформи» було подано лист «Щодо зауважень до проекту відведення земельної ділянки в оренду» на зауваження від 11.07.2014 року, в якому було повідомлено, що до проекту додано: Перелік обмежень у використанні земельної ділянки, де зазначено про відсутність будь-яких обмежень; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання приведено до діючих вимог; ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» містить порядок отримання земельної ділянки в оренду (у власність) з метою ведення фермерського господарства. Для цього громадяни звертаються до місцевої ради із заявою, де і зазначають бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

27.10.2014 року за №9322 від Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області було отримано висновок, в якому повідомлено, що розглянувши надані матеріали, погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу (рілля), загальною площею 34,6600 га, розташованої за межами населеного пункту, на території Орджонікідзевської сільської ради.

Земельна ділянка площею 34,66 га внесена до Державного земельного кадастру, якій присвоєно кадастровий номер: 1221487700:01:060:0001 від 13.01.2015 року, про що свідчить штамп Державного кадастрового реєстратора Маліенко О.А на проекті землеустрою про перевірку та прийняття інформації до Державного земельного кадастру.

Після присвоєння кадастрового номеру позивач звернувся до Головного Управління Держземагенства у Дніпропетровської області із заявою про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 34,6600 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Орджонікідзевської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 1221487700-01-060-0001.

Матеріалами справи підтверджується, що від Головного управління Держземагенства у Дніпропетровської області було отримано відповідь від 24.03.2015 року за №31-4-0.11-5444/2-15, відповідно до якої подана документація із землеустрою не в повній мірі відповідає ст.50 Закону України «Про землеустрій» , а саме: кадастровий план земельної ділянки не відповідає ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» . Довідку Держкомзему від 06.08.2012 р. №8023 доповнити площею земельної ділянки та категорією земель. Проектну документацію доповнити плановою основою масштабу 1:10000, яка б відображала існуючі межі та види угідь з чітким визначенням місця розташування земельної ділянки, яка планується для відведення, так як згідно графічних матеріалів дана земельна ділянка виходить за межі виду угідь рілля. Також, проектну документацію необхідно доповнити обґрунтуванням розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства відповідно до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» .

20.04.2015 року позивач повторно звернувся до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровської області із заявою щодо затвердження проекту землеустрою, проте, 06.05.2015 року отримав лист №31-4-0.11-8442/2-15, в якому зазначено, що зауваження, викладені в минулому листі не враховані. Подана документація із землеустрою не в повній мірі відповідає ст.50 Закону України «Про землеустрій» , а саме: кадастровий план земельної ділянки не відповідає ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» . Довідку Держкомзему від 06.08.2012 р. №8023 доповнити площею земельної ділянки та категорією земель. Проектну документацію доповнити плановою основою масштабу 1:10000, яка б відображала існуючі межі та види угідь з чітким визначенням місця розташування земельної ділянки, яка планується для відведення, так як згідно графічних матеріалів дана земельна ділянка виходить за межі виду угідь рілля. Також проектну документацію необхідно доповнити обґрунтуванням розмірів земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства відповідно до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» .

Позивач втретє подав заяву до відповідача щодо затвердження проекту землеустрою, проте, 30.09.2015 року за №31-4-7777.32-3270/25-15 отримав відповідь, що зауваження викладені в минулому листі не враховані. Подана документація із землеустрою не в повній мірі відповідає ст.50 Закону України «Про землеустрій» , а саме: кадастровий план земельної ділянки не відповідає ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» . Проектну документацію доповнити плановою основою масштабу 1:10000, яка б відображала існуючі межі та види угідь з чітким визначенням місця розташування земельної ділянки, яка планується для відведення, так як згідно графічних матеріалів дана земельна ділянка виходить за межі виду угідь рілля. Документи які були додані до проекту повинні бути включені до нього на підставі ст.50 Закону України «Про землеустрій» . Також проектну документацію необхідно доповнити обґрунтуванням розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства відповідно до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» .

У жовтні 2015 року позивач вчетверте подав заяву щодо затвердження проекту землеустрою, проте, від відповідача 25.11.2015 року було отримано лист №31-5859/0-470/31-15, в якому зазначено, що, зокрема проект землеустрою необхідно доповнити матеріалами геодезичного вишукування та землевпорядного проектування відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій» , на сторінках, передбачених ч.2 п.75 постанови КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» №1051 від 17.10.2012 р., проставити позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, проект прошити та скріпити підписом і печаткою розробника документації.

03.03.2016 року позивач знов звернувся до відповідача щодо затвердження проекту землеустрою, проте, від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 21.04.2016 року було отримано відповідь №К-2613/0-1273/6-16, в якій зазначено, що в листах Головного управління від 13.01.2016 року, 30.09.2015 року та від 24.03.2015 року зазначалось, що земельна ділянка, запроектована до відведення, виходить за межі угідь рілля. Враховуючи викопіювання з плану землекористування земельна ділянка включає частину лісосмуги або дороги. Було запропоновано внести зміни до проекту. Зауваження, викладені у зазначених листах не усунуті. Проект належним чином не прошито - не пронумеровано, відсутній зміст, копії декількох документів не завірено. Акт приймання - передачі межових знаків на зберігання та додаток до нього - кроки межових знаків, додані до проекту, зроблено з помилками.

На чергове звернення позивача відповідачем було надано лист від 19.09.2016 року, в якому зазначається, що кадастровий план земельної ділянки необхідно доопрацювати відповідно до вимог ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» . Матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування надані без прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі. Доповнити інформацією щодо отримання вихідних даних згідно зі ст.20 Закону України «Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність» .

На наступне звернення позивача відповідачем було надано лист від 01.12.2016 року, в якому повідомлено, що наявні картографічні матеріали не дають змоги однозначно визначити склад угідь земельної ділянки за рахунок яких здійснюється відведення, не відображають розташування запроектованої земельної ділянки по відношенню до меж населеного пункту, суміжних землевласників (землекористувачів), об`єктів енергетичної системи, транспортної інфраструктури тощо. Необхідно визначитись з суміжними користувачами, враховуючи дані Державного земельного кадастру, погодити межі земельної ділянки відповідно до ст.198 Земельного кодексу України, внести відповідні зміни до проекту. Кадастровий план земельної ділянки виконати з урахуванням вимог ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» . У порушення вимог пункту 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ за №1051 від 17.10.2012 р., на аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь відсутня позначка державного кадастрового реєстратора про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування доповнити інформацією (та копіями документів) щодо отримання вихідних даних про пункти державної геодезичної мережі згідно зі ст.20 Закону України «Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність» . Матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) надати з прив`язкою до пунктів державної геодезичної мережі. Акт приймання-передачі межових знаків з додатками не відповідає вимогам п.п.2.8, 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376.

26.10.2016 року позивач звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) зі скаргою на дії відповідача. Але листом від 07.11.2016 р. №31-28-0.27-17377/2-16 "Про розгляд скарги" було повідомлено, що підпунктом 12 пункту 4 Положення про Головне Управління Держгеокадастру у області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 р. №14 (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2015 р. за №177/26622, встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

На чергове звернення позивача відповідач листом від 12.01.2017 року за №К2613/3-161/6-17 повідомив, що кадастровий план земельної ділянки не в повній мірі відповідає вимогам ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» . У порушення вимог пункту 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ за №1051 від 17.10.2012 р. на аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь відсутня позначка державного кадастрового реєстратора про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Наявні картографічні матеріали не дають змоги однозначно визначити склад угідь земельної ділянки за рахунок яких здійснюється відведення, не відображають розташування запроектованої земельної ділянки по відношенню до меж населеного пункту, суміжних землевласників (землекористувачів), об`єктів енергетичної системи, транспортної інфраструктури тощо. Необхідно визначитись з суміжними користувачами, враховуючи дані Державного земельного кадастру, погодити межі земельної ділянки відповідно до ст.198 Земельного кодексу України, внести відповідні зміни до проекту. Матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування доповнити інформацією (та копіями документів) щодо отримання вихідних даних про пункти державної геодезичної мережі згідно зі ст.20 Закону України «Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність» . Матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) надати з прив`язкою до пунктів державної геодезичної мережі. Акт приймання-передачі межових знаків з додатками не відповідає вимогам п.п.2.8, 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376.

Листом від 29.05.2017 року за №К-4083/0-2273/6-17 відповідач повідомив, що кадастровий план земельної ділянки необхідно привести у відповідність до норм ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , уточнити інформацію про зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності, кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності). У порушення вимог пункту 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ за №1051 від 17.10.2012 р. на аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь відсутня позначка державного кадастрового реєстратора про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Крім того, наявні картографічні матеріали не дають змоги однозначно визначити склад угідь земельної ділянки за рахунок яких здійснюється відведення, не відображають розташування запроектованої земельної ділянки по відношенню до меж населеного пункту, суміжних землевласників (землекористувачів), об`єктів енергетичної системи, транспортної інфраструктури тощо. Враховуючи дані Державного земельного кадастру, необхідно визначитись з суміжним землекористувачем власником нерухомого майна, з яким межує ділянка від т.10 до т.11 (1221487700:02:003:0010), погодити межі земельної ділянки відповідно до ст.198 Земельного кодексу України, внести відповідні зміни до проекту. Матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування доповнити інформацією (та копіями документів) щодо отримання вихідних даних про пункти державної геодезичної мережі згідно зі ст.20 Закону України «Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність» . Матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) надати з прив`язкою до пунктів державної геодезичної мережі. Також звернуто увагу, що акт приймання-передачі межових знаків з додатками від 30.05.2013 року не відповідає вимогам п.п.2.8, 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376. Крім того, на затвердження замовником подаються оригінали відповідної документації та матеріали. У разі, якщо окремі документи та матеріали за своїм статусом не можуть бути надані в оригіналі, вони додаються у посвідчених, у встановленому порядку, копіях. Зазначено, що до матеріалів, які подаються на затвердження, рекомендовано долучити оригінал витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який повинен містити відомості, що відповідають проекту землеустрою.

Листом від 10.10.2017 року за №К-10584/0-7425/6-17 повідомлено, що зауваження, викладені в попередніх листах Головного управління, не враховані. Наявні картографічні матеріали не дають змоги однозначно визначити склад угідь земельної ділянки за рахунок яких здійснюється відведення, не відображають розташування запроектованої земельної ділянки по відношенню до меж населеного пункту, суміжних землевласників (землекористувачів), об`єктів енергетичної системи, транспортної інфраструктури тощо. Згідно з наявними в Головному управління графічними матеріалами земельна ділянка представлена угіддями багаторічні насадження, лісосмуга та рілля. Визначитись, доповнити відповідними документами та привести матеріали проекту у відповідність.

Листом від 03.11.2017 року №К-10584/1-8192/6-17 повідомлено, що згідно з наявними в Головному управління графічними матеріалами земельна ділянка представлена угіддями багаторічні насадження, лісосмуга та рілля. Визначитись, доповнити відповідними документами та привести матеріали проекту у відповідність. Матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) надати з прив`язкою до пунктів державної геодезичної мережі. Також звернуто увагу, що акт приймання-передачі межових знаків з додатками від 30.05.2013 року не відповідає вимогам п.п. 2.1, 2.8, 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376.

Суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки:

- упродовж розгляду заяв позивача відповідачем в порушення ч.5 ст.186-1 ЗК України неодноразово надавались листи після спливу встановленого строку розгляду. Листи відповідача мали рекомендаційних характер, проте, не було чітко зазначено прийняте рішення про погодження або про відмову в такому погодженні;

- позивачем було подано документи, які підтверджують наявність у нього освіти та досвіду роботи відповідно до Закону України «Про Фермерське господарство» ;

- в порушення ч. 8 ст.186-1 ЗК України відповідачем кожного разу визначався різний перелік недоліків проекту землеустрою. Відмова у погодженні проекту землеустрою надавалась на підставі нових недоліків, але попередні недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку, було усунуто;

- проект землеустрою був погоджений відповідними установами, уповноваженим державним реєстратором ОСОБА_2 було здійснено перевірку на відповідність положень відповідно чинного законодавства, про що свідчить штамп реєстратора про перевірку документації землеустрою від 13.01.2015 року. Проект було подано прошитим та скріпленим підписом і печаткою розробника документації, матеріали геодезичних вишукувань та пункти геодезичної мережі наявні в примірнику Держгеокадастру, який було передано до державного фонду документації у січні 2015 року, а кадастровий план відповідав вимогам ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ;

- на момент затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства у 2015 році було відкрито поземельну книгу на дану земельну ділянку, яка відкривається в момент здійснення перевірки уповноваженим державним реєстратором поданої документації із погодженням усіма установами на розгляд, після чого присвоюється кадастровий номер;

- відповідач не навів обґрунтованих підстав для нездійснення належного розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою та відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивач неодноразово упродовж 2013 - 2017 років звертався до відповідача із заявами щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 34,66 га на території Орджонікідзевської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, у відповідь на які отримував листи відповідача із зазначенням недоліків поданих позивачем документів та пропозиціями щодо їх усунення.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на останню заяву позивача відповідач надіслав позивачу листа від 03.11.2017 року №К-10584/1-8192/6-17, в якому зазначив, що зауваження, викладені в попередніх листах, не враховані. Також зазначає, що наявні картографічні матеріали не дають змоги однозначно визначити склад угідь земельної ділянки за рахунок яких здійснюється відведення, не відображають розташування запроектованої земельної ділянки по відношенню до меж населеного пункту суміжних землевласників (землекористувачів), об`єктів енергетичної системи, транспортної інфраструктури тощо.

Згідно з наявними у відповідача графічними матеріалами земельна ділянка представлена угіддями багаторічні насадження, лісосмуга та рілля. Визначитись, доповнити відповідними документами та привести матеріали проекту у відповідність. Матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) слід надати з прив`язкою до пунктів державної геодезичної мережі. Також звернуто увагу, що акт приймання-передачі межових знаків з додатками від 30.05.2013 року не відповідає вимогам п.п. 2.1, 2.8, 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376.

Запропоновано звернутися до розробника документації для приведення проекту із землеустрою у відповідність до вимог чинного законодавства. Зазначено, що відповідно до ст. 25 Закону України Про землеустрій відповідальними за якість робіт із землеустрою є сертифіковані інженери-землевпорядники.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Отже, відповідно до зазначених норм кожна особа, незалежно від її статусу (громадянин чи фізична особа-підприємець) має право, в разі виконання спеціальних вимог закону, отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Відповідач не заперечує, що позивачем було подано документи, які підтверджують наявність у нього освіти та досвіду роботи відповідно до Закону України «Про Фермерське господарство» .

Відповідно до частин 1, 6, 10 та 13, 14 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" видами документації із землеустрою є, зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 2 та 3 статті 50 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

З наведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Водночас така відмова має відповідати вимогам щодо її обґрунтованості, тобто із зазначенням всіх виявлених порушень та нормативно-правових актів, вимоги яких не було дотримано позивачем по кожному із встановлених порушень на час звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою, чого в даному випадку не було зроблено відповідачем.

Колегія суддів також зазначає, що статтею 123 Земельного кодексу України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати свої повноваження у формі рішення, листа, тощо.

В той же час, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а з відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав прийняти відповідне управлінське рішення, проте, останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був прийняти за законом.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, який за результатом розгляду заяви позивача направив позивачу листа, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, і така відмова не відповідає вимогам щодо її обґрунтованості.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення .

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже, втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішення за клопотанням заявника замість суб`єкта владних повноважень.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач діяв з порушенням встановленого чинним законодавством порядку та не довів суду правомірності своїх дій.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п. 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (Заява N63566/00) Європейський суд з прав людини нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені в апеляційній скарзі відповідача, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 р. у справі №804/175/5005/17 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16.10.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко