Постанова

від 17.10.2019 по справі 806/6917/13-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/6917/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Любов Анатоліївна

Суддя-доповідач: Іваненко Т.В.

17 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В. Франовської К.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мяснова Ігоря Павловича на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (місце ухвалення постанови - м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 03.12.2012 року №0005711702.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що документальна планова виїзна перевірка проведена з порушенням існуючого податкового законодавства, акт перевірки від 19.11.2012 року №5256/17-2/2572109294 є недійсним. Звернув увагу, що висновок перевіряючих про заниження ним валового доходу на суму 8372,33 грн та завищення витрат на 439449 грн не підтверджується жодними доказами та не відповідає дійсним обставинам справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є неправомірним, оскільки не ґрунтується на законних підставах.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0005711702.

Позивач зазначив, що представником відповідача не доведено завищення витрат на суму 439449 грн, яка зазначена в акті перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №806/3055/13-а.

Відповідно до Указу Президента України від 29.12.2017 №455/2017 ліквідовано Житомирський апеляційний адміністративний суд та утворено Сьомий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Житомирську, Хмельницьку та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Вінниці.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року поновлено провадження у справі №806/6917/13-а.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалила перейти до письмового провадження у зв`язку з необхідністю дослідження великої кількості доказів по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, ст.81 глави 8 ІІ розділу Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 5256/17-2/2572109294 від 19.11.2012 року (т.1, а.с.8-26).

В ході перевірки, серед інших, встановлено наступне порушення:

- ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та пп. а п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп.16.1.2 пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1 п.44.3 п.44.5 п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, (пп.139.1.5 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139), п.140.2 п.140.4 ст.140, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення валового доходу за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 на суму 8372,33 грн, та заниження на 6440,25 грн, а у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 встановлено завищення валових витрат на 439449 грн, в результаті чого перевіркою встановлено заниження доходу, що підлягає оподаткуванню за період з 01.10.2010 по 31.12.20011 на суму 441381,08 грн, в тому числі за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 на 1932,08 грн та у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 на 439449,00 грн, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 в сумі 72737,74 грн, у тому числі у період з 01.10.2010 по 31.12.2010 на 289,81 грн, та у період 01.01.2011 по 31.12.2011 на 72447,93 грн.

Встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 26.11.2012 року подано до податкового органу заперечення на вказаний акт перевірки (т.1 а.с.27-34).

Згідно листа Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 27.12.2012 року за №40082/М/17-2, вказане заперечення залишено без розгляду у зв`язку з порушенням термінів його подання. Правомірність дій податкового органу підтверджена судом (постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 у справі №0670/8172/12).

На підставі вищевказаного акту Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0005711702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 90922,17, в тому числі за основним платежем 72737,74 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 18184,43 грн (т.1 а.с.35, зворот).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в результаті неправильного ведення позивачем Книги обліку доходів і витрат, ненадання своєчасно документів, що підтверджують показники, відображені ним у декларації про доходи за 2011 рік, податковий орган дійшов правильного висновку щодо непідтвердження ФОП ОСОБА_1 витрат на суму 439449 грн, а отже і про їх завищення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями), (далі - ПК України), до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. 138.1.1 ст. 138 ПК України).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.138.4 ст.138 Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу; не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1 ст. 139 Кодексу).

Необхідною умовою для включення сум понесених підприємством витрат до складу витрат бухгалтерського обліку є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов`язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом у період з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.10.2010 по 31.12.2011 ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування та у період з 01.04.2010 по 30.09.2010 - на спрощеній системі оподаткування.

Перевіркою встановлено, що фактично згідно з документами, наданими для перевірки в періоді з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснював такі види господарської діяльності як: роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом, здавання в оренду нерухомого майна, технічне обслуговування та ремонт автомобілів та інші монтажні роботи.

Проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено витрати за період з 01.01.2011 по 31.12.2011рр., а саме :

- Віднесено до витрат - витрати інших суб`єктів господарювання: 1) за водопостачання та водовідведення ФОП ОСОБА_2 (ід.код НОМЕР_1 ); 2) за послуги зв`язку по авансу №7788 ПП ОСОБА_3 (ід.код НОМЕР_2 ); 3) за послуги зв`язку абонента ОСОБА_2 (ід.код НОМЕР_1 ); 4) за спожиту активну електроенергію ОСОБА_2 (ід.код НОМЕР_1 ); 5) за послуги зв`язку по авансу №2884 по абоненту ТОВ "Ексклюзив" (код ЄДРПОУ 31794400); 6) за послуги ТОВ "Авер-Тех", та інше. Сума витрат 24557,19 грн.

- Віднесено до витрат ФОП ОСОБА_1 - витрати на оренду нерухомості контрагента ФОП ОСОБА_2 , так до матеріалів перевірки не надано документальних підтверджень цих витрат, а саме договори оренди приміщень, що пов`язували б ці витрати з господарською діяльністю платника. Сума витрат 37603,00 грн.

- Згідно постанови ЖОАС від 09.10.2013 у справі №806/3055/13-а, як встановлений факт порушення, а саме неправомірно віднесено до податкового кредиту, а отже і до валових витрат суми на придбання (купівлю) продуктів харчування, засобів жіночої гігієни, ламінованої підлоги, які не пов`язані з використанням у своїй господарській діяльності та не підтверджені відповідними первинними документами. Сума витрат 7854,00 грн.

- Ведення "Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність" з порушенням порядку її ведення згідно наказу ДПА України від 24.12.2010 №1025, а саме: - на аркушах зроблені виправлення без завірення їх самозайнятою особою; - графи 2 та 11 про залишки ТМЦ не заповнювались; - у графі 3 не підбивались сумарні підсумки, за місяць квартал, рік; - графа 6 про суму витрат, яка безпосередньо пов`язана з отриманням доходу, заповнена тільки до 01.02.2011, що унеможливлює чітко визначити, які саме витрати завищено підприємцем.

При аналізі витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, встановлено, що не підтвердженні документально витрати на суму 369434,81 грн.

Загальна суму завищення валових витрат, які віднесені до витрат понесених ФОП ОСОБА_1 становити 439449,00 грн.

Щодо витрат за водопостачання та водовідведення, за послуги зв`язку, за спожиту активну електроенергію, колегія суддів вважає що їх віднесення до витрат понесених ФОП ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки дослідивши надані позивачем рахунки встановлено, що платником вказаних послуг є ПП ОСОБА_4 К ОСОБА_5 , ТОВ "Ексклюзив", ПП ОСОБА_3 (т.9 а.с.102-218).

Таким чином, витрати в розмірі 24557,19 грн позивачем не підтвердженні належним чином.

З приводу витрат на оренду нерухомості контрагента ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з контролюючим органом, що вказані витрати не підтверджені документально з огляду на таке.

Згідно акту перевірку встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснюю господарську діяльність у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Як стверджує позивач вказані приміщення перебувають в оренді.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні договори оренди приміщень за адресою АДРЕСА_1 . До суду апеляційної інстанції вони також не були надані.

Відсутні також вказані договори в додатках (в кількості 1385) доповнень до заперечення відповідача від 06.02.2014 наданих позивачем ОСОБА_1 до суду першої інстанції (т.2 а.с.24 - т.12 а.с.187).

В акті перевірки податковий орган зазначив, що ФОП Мясновим для проведення перевірки не надані договори оренди приміщень. Підприємцю неодноразово контролюючий орган надсилав запит про надання відповідних документів, однак останні надані не були.

Отже, витрати в розмірі 37603,00 грн за оренду нерухомості ОСОБА_2 , позивачем не підтвердженні належним чином.

Щодо віднесення до валових витрат суми на придбання (купівлю) продуктів харчування, засобів жіночої гігієни, ламінованої підлоги, слід зазначити наступне.

Дослідивши надані до суду позивачем первинні документи, а саме податкові накладні, чеки, колегія суддів встановила, що ФОП ОСОБА_1 було придбано на протязі 2011 року продукти харчування (сосиски, ковбаси, рибу форель, ікра лососева, консерви, торти, цукерки, овочі, фрукти, льодяники, чай, печиво, жувальна гумка та інше), засоби гігієни (тампони Тампакс Супер, прокладки Лібрес, Лібрес, Колготи Конте Актів, станок Джилет Блу 28, шампунь для волосся Пантін та інше). Вказане підтверджується податковими накладними наданими позивачем, що містяться в матеріалах справи (зокрема т.8 а.с.139, 246, т.5 а.с.1, 2, 26, 84, 87, 89, 92, 222,223).

Позивач пояснив, що вказані продукти було придбано ним для його робітників, які працюють в магазині ФОП Мяснов з шкідливими умовами праці, здійснюють продаж лакофарбових матеріалів.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно пункту 1 Порядку безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 р. N 731, (на який посилається позивач) "підприємства (об`єднання) самостійно вирішують всі питання, пов`язані з безплатною видачею робітникам і службовцям молока або інших рівноцінних харчових продуктів, на основі Переліку хімічних речовин, при роботі з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів. Видача і вживання молока повинні здійснюватися в буфетах, їдальнях або в спеціально обладнаних відповідно до санітарно-гігієнічними вимогами приміщеннях ".

Згідно пункт 2 Вказаного Порядку "Витрати, пов`язані з безплатною видачею молока, можуть проводитися за рішенням трудового колективу як за рахунок собівартості продукції, що випускається, будівельно-монтажних та налагоджувальних робіт, так і за рахунок фонду соціального розвитку. У бюджетних організаціях - за рахунок асигнувань по бюджету"

До рівноцінних молоку харчових продуктів відносяться кефір, кисле молоко, мацоні тощо (примітка Порядку).

Отже, придбані позивачем продукти харчуванні, засоби гігієни неправомірно віднесено до витрат господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 Позивачем не доведено зв`язок між купівлею продуктів харчування, засобів жіночої гігієни, ламінованої підлоги із веденням та використанням їх у своїй господарській діяльності.

Посилання позивача на Наказ Міненерговугілля України від 02.12.2013 року №891 "Про затвердження Правил охорони праці для виробництв лакофарбової промисловості" є безпідставним, оскільки вказаний наказ не діяв в момент виникнення спірних правовідносин.

Надаючи оцінку висновку податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_1 велася "Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність" з порушенням порядку її ведення згідно Наказу ДПА України від 24.12.2010 за № 1025 "Про порядок ведення Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність", суд зазначає таке.

Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої (на момент виникнення спірних правовідносин) була визначена Формою Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядком її ведення, затвердженим Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1425/18720 (втратив чинність 18.10.2013 року).

Згідно із пунктом 3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком.

У графі 10 відображаються фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг (пп.3.9. п. 3 Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1025 дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом чітко не визначено, які саме витрати завищено ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням ведення Книги обліку доходів та витрат.

Крім того, суд зауважує, що при визначені розміру вказаних витрат, які завищенні позивачем, в розмірі 369434,81 грн контролюючим органом не враховано суми сплаченого ПДВ.

Посилання відповідача на ту обставину, що в Книзі обліку доходів та витрат на аркушах зроблені виправлення без завірення їх самозайнятою особою, що на думку відповідача, послугувало завищенню витрат, колегія суддів вважає безпідставними.

Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія або бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 109.1 ПКУ).

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності (п. 111.1 ПКУ):

- фінансова;

- адміністративна;

- кримінальна.

Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ПКУ).

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що виправлення в документах є підставою до притягнення особи до юридичної відповідальності .

Проаналізувавши усі надані позивачем документи в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано обґрунтовані доводи завищення позивачем валових витрат в розмірі 70014,19 грн.

Водночас, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, Податкове законодавство покладає на контролюючий орган обов`язок щодо самостійного визначення суми грошових зобов`язань платника податків, якщо дані перевірок, такого платника, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань.

Підпункт 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Оскільки визначення суми податкового зобов`язання у податковому повідомленні-рішенні, є дискреційною функцією суб`єкта владних повноважень, суд позбавлений можливості коригувати грошове зобов`язання в бік його збільшення або зменшення.

Крім того, в наявних матеріалах справи відсутній розрахунок грошового зобов`язання щодо заниження позивачем валового доходу на суму 8372,33 грн та завищення витрат на 439449 грн, у зв`язку з чим спірне ППР підлягає скасуванню в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0005711702.

В рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2019, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 відсутні висновки щодо складу валових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 874,82 грн. судового збору за подання позову та апеляційної скарги - 1000,14 грн.

Отже, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 1874,96 грн. підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову з мотивів викладених в постанові.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Ігоря ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0005711702 від 03.12.2012 року.

Стягнути з Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Житомирській області) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1874,96 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 жовтня 2019 року.

Головуючий Іваненко Т.В. Судді Кузьменко Л.В. Франовська К.С.