Постанова

від 18.10.2019 по справі 234/11865/14-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2019 року

Київ

справа №234/11865/14-а

адміністративне провадження №К/9901/15026/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 234/11865/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г. від 02 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, в якому просив:

- визнати бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області неправомірною;

- зобов`язати відповідача здійснити на користь позивача виплату 82824,00 грн одноразової допомоги внаслідок стійкої втрати професійної працездатності та 24614,39 грн щомісячних страхових виплат за минулий період.

2. В обґрунтування позову зазначив, що має загальний стаж роботи в шахті під землею 14 років 6 місяців. Згідно з актом від 23 квітня 2014 року у позивача виявлено хронічне професійне захворювання. Згідно з висновком МСЕК від 21 травня 2014 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 30% та його визнано особою з інвалідністю 3 групи. Відповідач 02 червня 2014 року призначив позивачу одноразову допомогу в розмірі 82824,00 грн та щомісячні платежі у розмірі 2510,02 грн, однак жодних виплат так і не здійснив.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області від 02 червня 2014 року призначено позивачу одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячні страхові виплати, однак призначені фондом грошові кошти позивачу не виплачені, що свідчить про неправомірну бездіяльність відповідача.

5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року постанову Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2015 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв`язку з проведенням у Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції територія міста Макіївка тимчасово непідконтрольна владі України. Постановою правління Національного Банку України від 06 серпня 2014 року № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою було призупинено. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей від 0 7 листопада 2014 року № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, згідно з яким у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Наведене свідчить про відсутність вини відповідача щодо невиплати заявленої позивачем до стягнення одноразової допомоги внаслідок стійкої втрати професійної працездатності та щомісячних страхових виплат за минулий період.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційну скаргу подано до суду 09 березня 2016 року.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 234/11865/14-а.

10. 02 лютого 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Чиркіна С.М. та Шарапу В.М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював на ВО Шахта Холодна Балка ДП Макіїввугілля на дільниці з видобутку вугілля на посаді прохідник підземний . 27 грудня 2013 року позивач був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я.

13. Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 квітня 2014 року, затвердженого головним державним санітарним лікарем м. Макіївки, у позивача виявлені набуті за період роботи у шкідливих умовах праці професійні захворювання: пневмоконіоз та легенева недостатність першого-другого ступеня .

14. Відповідно до довідки МСЕК від 21 травня 2014 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням.

15. Постановою Відділення ВДФ у Гірницькому районі м. Макіївки Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 02 червня 2014 року позивачу ОСОБА_1 призначена одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 82 824,00 грн та призначені щомісячні страхові виплати в розмірі 2510,02 грн. Проведення виплат призначено в період з 07 травня 2014 року по 31 травня 2016 року включно. Окрім того, фондом постановлено проведення донарахування щомісячних виплат за травень 2014 року в розмірі 2024,21 грн.

16. Натомість призначені Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області грошові кошти позивачу не виплачені.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17. Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не врахував, що у 2014, 2015 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської областей. Відповідно до Закону України Про боротьбу з тероризмом Кабінет Міністрів України не наділений правом обмежувати встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили права громадян у сфері соціального (пенсійного) забезпечення у районі проведення антитерористичної операції.

18. Від відповідача заперечень або відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

20. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

21. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

23. Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

24. Основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

25. З огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування регулюються законами, прийнятими відповідно до Основ.

26. Разом з цим, положення частини 1 статті 27 цих же Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

27. Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення страхових виплат не передбачають та встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

28. Питання виплати страхових виплат врегульовані Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

29. У відповідності до вимог статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

30. Абзацом 1 частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

31. Відповідно до статті 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

32. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.

33. Як зазначено в пункті 2 Тимчасового порядку, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

34. Постановою Правління Національного банку України № 466 від 06 серпня 2014 року постановлено банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

35. Отже, здійснення банківських операцій на тимчасово неконтрольованій території, до якої віднесено і м. Макіївка, припинено з 04 серпня 2014 року.

36. МСЕК визначило позивачу стійку втрату працездатності 21 травня 2014 року, відтак одноразова допомога в сумі 82824,00 грн мала б бути сплаченою ОСОБА_1 на підставі постанови Фонду від 02 червня 2014 року впродовж місяця з дня її визначення, тобто з 21 травня 2014 року по 21 червня 2014 року, що виконано не було. А виплата щомісячних страхових сум повинна була розпочатися з 07 травня 2014 року, однак також не розпочалася.

37. Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що з урахуванням відсутності законодавчих обмежень станом на дату призначення відповідачем позивачу грошових коштів, бездіяльність останнього щодо невиплати таких є неправомірною та з такого підлягають стягненню на користь позивача сума одноразової допомоги внаслідок стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 82824,00 грн та загальна сума страхових виплат за минулий період в розмірі 24 614,39 грн.

38. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

39. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

40. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

41. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

42. Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

43. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

44. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

46. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, а висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

47. У зв`язку із викладеним суд дійшов висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року необхідно скасувати, а постанову Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2015 року залишити в силі.

48. Зважаючи на те, що особа, яка подає касаційну скаргу, звільнена від сплати судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасувати.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа