Ухвала

від 18.10.2019 по справі 523/704/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 523/704/18

провадження № 61-18366ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт-2 (далі - ОСББ Комфорт-2 ), споживчого товариства Автостоянка Комфорт (далі - СТ Автостоянка Комфорт ), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт-3 (далі - ОСББ Комфорт-3 ), треті особи: Одеська міська рада, відділ у справах дітей Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , звернулись до суду з указаним позовом до ОСББ Комфорт-2 , СТ Автостоянка Комфорт , ОСББ Комфорт-3 , треті особи: Одеська міська рада, відділ у справах дітей Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, у якому просили усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією житлового будинку по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідачів не перешкоджати їм у вільному доступі та зберіганні автотранспорту на місцях, які визначені цифрами № 1, № 2, № 3 для стоянки автомобілів, на прибудинкову територію житлового будинку, парковки по АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , відмовлено.

Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із відсутності у позивачів права користування майном, яке підлягає захисту, та недоведеності перешкод з боку відповідачів у користуванні позивачами прибудинковою територією.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , задоволено частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2018 року змінено в мотивувальній частині щодо обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого суду, виходив з того, що позивачі продали належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_2 та переїхали проживати за іншою адресою, тому відсутні підстави для задоволення позову.

У жовтні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, у якій заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження , містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт-2 , споживчого товариства Автостоянка Комфорт , об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт-3 , треті особи: Одеська міська рада, відділ у справах дітей Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією відмовити.

Суддя В. С. Жданова