Рішення

від 09.10.2019 по справі 904/2535/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019м. ДніпроСправа № 904/2535/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Назаренко С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Комфорт" (14037, м. Чернігів, вул. 50 Років ВЛКСМ, буд. 12, кв. 58; ідентифікаційний код 14237220)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовоз" (49000, м. Дніпро, вул.Січеславська Набережна, буд. 39А; ідентифікаційний код 41352291)

про стягнення 27 000 грн. 00 грн.

Представники:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Приватне підприємство "Комфорт" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2624/19 від 18.06.2019р.), в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовоз" 27 000 грн. 00 коп. - заборгованості за перевезення, виконані відповідно до умов разового договору-заявки від 23.11.2018р. №б/н.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2019р. позовну заяву Приватного підприємства "Комфорт" (14037, м. Чернігів, вул. 50 Років ВЛКСМ, буд. 12, кв. 58; ідентифікаційний код 14237220) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовоз" (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд. 39А; ідентифікаційний код 41352291) про стягнення 27 000 грн. 00 грн. - залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: вказати у переліку документів (додатках) до позовної заяви, що додаються копії семи ТТН.

В подальшому позивачем подано заяву (вх.№30026/19 від 08.07.2019р.) про усунення недоліків, якою було усунуто недоліки позовної заяви визначені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2019р. у справі №904/2535/19.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засідання на 01.08.2019 о 10:00 год.

Позивач у заяві (вх.№34315/19 від 31.07.2019р.) на виконання ухвали суду: - надає наявні у позивача оригінали документів по суті, копії яких додані до позовної заяви , а саме ТТН, які підтверджують належне виконання перевезення, чек Укрпошти та опис вкладення; - з приводу надання Договорів-заявок повідомляє, що вказані документи були отримані від відповідача електронною поштою та роздруковані з відтвореними принтером печаткою та підписом відповідальної особи відповідача; - стосовно квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН повідомляє, що їх копії долучені до позовної заяви, та на момент підписання заяви, відзив на позов від відповідача не надходив.

Позивач у клопотанні (вх.№34316/19 від 31.07.2019р.) про слухання справи без участі представника позивача за наявними у справі документами просить розглянути справу без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами, посилаючись на те, що: - позивач не має можливості забезпечити участь представника в засіданні, призначеному на 01.08.2019р.; - позивач надав копії усіх документів, які вважає належними до предмета доказування; - позивач не має будь-яких інших пояснень, аніж ті, що були відображені в позові та враховуючи відсутність відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2019р. продовжено підготовче провадження до 13.10.2019р., відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 24.09.2019 об 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 09.10.2019 о 12:30 год.

У судове засідання 09.10.2019р. представники позивача та відповідача не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.06.2019 вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 39А, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Провадження у даній справі відкрито 15.07.2019 та з цього моменту у господарських судах відбулося три судових засідання, про які суд належним чином повідомляв відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з неотриманнями відповідачем ухвал суду, нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням ним відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також враховуючи вищевикладене, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Оскільки у судове засідання представник позивача та відповідача не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (стаття 222 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів.

Частина 1 статті Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.

Так, 23.11.2018р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Грузовоз", як замовником, та позивачем - Приватним підприємством "Комфорт", як перевізником, було підписано разовий договір-заявка на перевезення вантажу (далі - Договір-Заявка1, а.с. 10), відповідно до пункту 1 якого замовник доручає, а перевізник бере на себе обов`язок здійснити перевезення (організувати перевезення) нижчезазначеного вантажу на наступних умовах:

- маршрут перевезення - м. Вільногірськ - с. Шабо Одеської області;

- найменування, тип вантажу - напої;

- габаритні та вагові характеристики вантажу - до 20т/86м 3 ;

- вимога до транспорту - крита, суха, чиста, можливість пломбування;

- адреса завантаження - м. Вільногірськ;

- дата та час завантаження - 24.11.2018р.;

- адреса розвантаження - згідно ТТН;

- дата та час розвантаження - 26.11.2018р.;

- провізна плата, номер карткового розрахунку - 12 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Перевізник для здійснення перевезення використовує автомобіль: марка Renault, державний № тягача НОМЕР_1 , державний № причепа НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 (пункт 2 Договору-Заявки1).

Замовник здійснює оплату: шляхом безготівкового розрахунку, протягом 5-ти банківських днів, після отримання пакету документів; підписи обох сторін на акті виконання робіт посвідчують факт отримання замовником пакету документів, який складається з: оригіналів рахунку-фактури, податкової накладної, акту виконаних робіт, по 3 (три) екземпляри кожної товарно-транспортної накладної, заявки, а також реєстрації податкової накладної; у разі ненадання замовником вмотивованої письмової відмови від підписання Акту виконаних робіт після наданої послуги, такий акт вважається узгоджений сторонами та підписаний (прийнятим) замовником після спливу 7 (семи) календарних днів з моменту його отримання (пункт 3 Договору-Заявки1).

Також 23.11.2018р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Грузовоз", як замовником, та позивачем - Приватним підприємством "Комфорт", як перевізником, було підписано разовий договір-заявка на перевезення вантажу (далі - Договір-Заявка2, а.с. 13), відповідно до пункту 1 якого замовник доручає, а перевізник бере на себе обов`язок здійснити перевезення (організувати перевезення) нижчезазначеного вантажу на наступних умовах:

- маршрут перевезення - с. Шабо Одеської області - с. Квітневе - с. Білогородка Київської області - м. Чернігів;

- найменування, тип вантажу - напої;

- габаритні та вагові характеристики вантажу - до 20т/86м 3 ;

- вимога до транспорту - крита, суха, чиста, можливість пломбування;

- адреса завантаження - м. Вільногірськ;

- дата та час завантаження - 26.11.2018р.;

- адреса розвантаження - згідно ТТН;

- дата та час розвантаження - 27.11.2018р.;

- провізна плата, номер карткового розрахунку - 15 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Перевізник для здійснення перевезення використовує автомобіль: марка Renault, державний № тягача НОМЕР_1 , державний № причепа НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 (пункт 2 Договору-Заявки2).

Замовник здійснює оплату: шляхом безготівкового розрахунку, протягом 5-ти банківських днів, після отримання пакету документів; підписи обох сторін на акті виконання робіт посвідчують факт отримання замовником пакету документів, який складається з: оригіналів рахунку-фактури, податкової накладної, акту виконаних робіт, по 3 (три) екземпляри кожної товарно-транспортної накладної, заявки, а також реєстрації податкової накладної; у разі ненадання замовником вмотивованої письмової відмови від підписання Акту виконаних робіт після наданої послуги, такий акт вважається узгоджений сторонами та підписаний (прийнятим) замовником після спливу 7 (семи) календарних днів з моменту його отримання (пункт 3 Договору-Заявки2).

Судом встановлено, що вказані договори-заявки містить всі істотні умови щодо договору такого виду, та внаслідок його підписання сторонами був укладений правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання статті 316 Господарського кодексу України, Глави 65 Цивільного кодексу України "Транспортне експедирування", Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини 1 статті 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання взятих на себе зобов`язань позивачем у листопаді 2018 року було надано відповідачу послуги, обумовлені умовами Договору-Заявки1 та Договору-Заявки2, загальна вартість яких склала 27 000 грн. 00 коп.

Так, на підтвердження виконання Договору-Заявки1 та Договору-Заявки2 позивач долучив до матеріалів справи: рахунки на оплату від 26.11.2018р. №401 та від 27.11.2018р. №402 (а.с. 11, 14); товарно-транспортні накладні від 24.11.2018р. №0007336, від 26.11.2018р. №Ш-00020111, від 26.11.2018р. №Ш-00020114, від 26.11.2018р. №Ш-00020119, від 26.11.2018р. №Ш-00020116, від 26.11.2018р. №Ш-00020105, від 26.11.2018р. №Ш-00020099, від 26.11.2018р. №Ш-00020101 (а.с. 12, 15-21) та податкові накладні від 26.11.2018р. №45 та від 27.11.2018р. №46 (а.с. 23-28).

При цьому, матеріали справи не містять жодних заперечень чи претензій відповідача щодо якості, обсягів та вартості наданих послуг.

Таким чином, послуги з організації перевезення вантажів на суму 27 000 грн. 00 коп. є такими, що прийняті відповідачем в повному обсязі.

За приписами статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Так, у Договорі-Заявці1 сторонами було узгоджено, що вартість послуг складає 12 000 грн. 00 коп.; замовник здійснює оплату: шляхом безготівкового розрахунку, протягом 5-ти банківських днів, після отримання пакету документів; підписи обох сторін на акті виконання робіт посвідчують факт отримання замовником пакету документів. Також у Договорі-Заявці2 сторонами було узгоджено, що вартість послуг складає 15 000 грн. 00 коп.; замовник здійснює оплату: шляхом безготівкового розрахунку, протягом 5-ти банківських днів, після отримання пакету документів; підписи обох сторін на акті виконання робіт посвідчують факт отримання замовником пакету документів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснювалося направлення на юридичну адресу відповідача рахунки на оплату; акт надання послуг; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; разовий договір-заявку на перевезення вантажу (а.с. 29).

При цьому, в установлений договором (заявкою) строк зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг відповідачем не виконано, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 27 000 грн. 00 коп.

Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги прийняття відповідачем наданих у листопаді 2018 року послуг в рамках спірних правочинів, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг є таким, що настав, у зв`язку з чим суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 27 000 грн. 00 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів оплати наданих послуг відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 27 000 грн. 00 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, 22.01.2019р. між позивачем - Приватним підприємством "Комфорт", як довірителем, та адвокатом - Лоза Віктором Миколайовичем, як повіреним, було укладено договір про правову допомогу (далі - Договір, а.с. 31-32), відповідно до пункту 1 якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: 1. Надати правову допомогу у вирішенні спору ТОВ "ГРУЗОВОЗ"; з цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4 год.); 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.); 3. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (6 год.); 4. Вивчити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на етапі примусового виконання судового рішення (6 год.).

Згідно з пунктом 1.2. Договору дії вчинюються на таких умовах і в наступному порядку за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.

У пунктах 2.1. та 2.2. Договору, що за здійснення дій, що визначені у пункті 1.1. Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 3 500 грн. 00 коп.; розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

На підтвердження факту надання послуг за вказаним договором, позивачем та адвокатом було складено акт приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2019, в якому сторони підтвердили факт надання послуг щодо вивчення та огляд документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (4 год. 15 хв.); здійснення заходів досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.); підготовки пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви, проведення арифметичних розрахунків (6 год.); вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу в тому числі на стадії примусового виконання (6 год.) (а.с.35).

Згідно з умовами вказаного договору Приватне підприємство "Комфорт" здійснило оплату послуг з надання правової допомоги за договором в сумі 3 500 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 18.03.2019р. №04-03 (а.с.34).

При цьому, суд відзначає, що, враховуючи норми статті 126 Господарського процесуального кодексу України, досліджувати питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд може лише за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони, саме на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат. У даній справі таке клопотання заявлено не було, отже у суду відсутні підстави для стягнення іншого розміру, ніж заявлено та доведено понесення яких позивачем.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів, що стосуються спору, підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 921 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 3 500 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 126, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Комфорт" (14037, м. Чернігів, вул. 50 Років ВЛКСМ, буд. 12, кв. 58; ідентифікаційний код 14237220) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовоз" (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 39А; ідентифікаційний код 41352291) про стягнення 27 000 грн. 00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовоз" (49000, м. Дніпро, вул.Січеславська Набережна, буд. 39А; ідентифікаційний код 41352291) на користь Приватного підприємства "Комфорт" (14037, м. Чернігів, вул. 50 Років ВЛКСМ, буд. 12, кв. 58; ідентифікаційний код 14237220) 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 3 500 (три тисячі п`ятсот) - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

18.10.2019р.