Постанова

від 16.10.2019 по справі 342/739/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/739/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/1078/19

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О.

секретаря Турів О.М.

за участю апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду від 25 червня 2019 року у складі судді Калиновського М.М., ухвалене у м.Снятин, у справі за позовом ОСОБА_1 до Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про скасування рішень Городницької сільської ради та визнання недійсним і скасування державного акту на право приватної власності на землю,-

в с т а н о в и в:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є користувачем земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка надана позивачеві у користування згідно з генеральним планом відводу земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку, затвердженого рішенням виконкому Городенківської районної ради № 238 від 11.09.1974р.

У 2012 році мати відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 оформила Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться у с.Передівання Городенківського району. Позивач вважав, що Державний акт відповідача складений з помилками і порушує його права.

Зокрема, позивач стверджував, що межі земельної ділянки відповідачки частково накладаються на межі суміжної земельної ділянки позивача.

Крім того, Державний акт оформлено із грубим порушенням земельного законодавства, а саме: узгодження меж земельної ділянки позивача та земельної ділянки відповідачки проводилось без участі ОСОБА_1 ; комісією сільської ради не визначалися межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та земельною ділянкою позивача по АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості). А тому ОСОБА_1 вважав, що площа земельної ділянки відповідачки була збільшена за рахунок зменшення площі належної йому земельної ділянки.

Рішення 21 сесії Городницької сільської ради № 560 від 05.09.2010р., яким відповідачці ОСОБА_2 (правонаступник відповідача) надано дозвіл на проведення робіт по складанню технічної документації із землеустрою, також виносилось без виходу комісії для визначення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), а оригіналу даного рішення Городницької сільської ради в сільській раді немає.

На підставі незаконних рішень Городницької сільської ради за № 560 від 05.09.2010р. та № 32 від 16.12.2011р., було прийнято рішення 6-ої сесії 6-го демократичного скликання № 40 від 13.01.2012р., яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0425 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Оригіналу рішення сільської ради та протоколів сесії у Городницькій сільській раді немає.

Позивач вважає, що не пропустив строк позовної давності, так як про існуючі незаконні рішення Городницької сільської ради, які виносилися у 2010р., 2011р. та 2012р. він дізнався, коли подавав письмову заяву про надання йому копій цих рішень у 2014р.

Посилаючи на зазначені обставини, позивач просив:

- скасувати рішення Городницької сільської ради від 05.09.2010 року №560 Про надання дозволу ОСОБА_3 на проведення робіт по складанню технічної документації із землеустрою щодо оформлення права користування земельними ділянками по АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення Городницької сільської ради від 2011року № 32 Про затвердження акту комісії від 13.09.2011р. щодо встановлення меж між земельними ділянками гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення Городницької сільської ради від 13.01.2012 року № 40 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки за гр. ОСОБА_3 ;

- визнати недійсними та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 613539, виданий на ОСОБА_3 , площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 .

Рішенням Снятинського районного суду від 25 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про скасування рішень Городницької сільської ради та визнання недійсним і скасування державного акту на право приватної власності на землю - відмовлено.

ОСОБА_1 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апелянт посилається на те, що судом належним чином не досліджено суттєві обставини справи та докази, подані позивачем.

Зокрема, на думку апелянта, при виготовленні технічної документації із землеустрою на земельну ділянку відповідачки приватний підприємець ОСОБА_4 П.І. необгрунтовано переніс координати земельної ділянки відповідачки, внаслідок чого у площу 0,25 га земельної ділянки відповідачки включено частину городу позивача, а також заїзд до його житлового будинку.

Також у матеріалах цивільної справи є Акт про встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі межових знаків на зберігання, в якому ОСОБА_5 дозволив співмежівникам погоджувати лише зовнішні межі земельної ділянки 0,25 га, тому в Акті не вказано про те коли, хто і кому передав огорожу ОСОБА_3 на зберігання. В Акті також відсутня дата його складання.

Апелянт посилається на те, що він не підписував згаданий Акт, а також план-схему та ситуаційну схему, які є частиною технічної документації. Натомість вказані документи були підписані головою Городницької сільської ради.

ОСОБА_1 вважає, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку відповідачки було порушено ст.ст.28,56 Закону України Про землеустрій , п.16 Інструкції Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі , ст.198 ЗК України, п.п.3.12; 3.13 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Посилаючись на вказане, апелянт вважає, що рішення Городницької сільської ради №40 від 13.01.2012 року прийняте на підставі незаконно виготовленої технічної документації, а тому підлягає скасуванню, так само як і Державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Крім того, апелянт не погоджується з посиланням суду першої інстанції на висновок судового експерта №171 від 23.02.2017 року, оскільки при проведенні даної експертизи експерт навмисно приховав факт формування земельної ділянки розміром 0,25 га межею не вказаної у план-схемі величини.

З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задоволити.

У засіданні апеляційного суду апелянт вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив її задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася.

Відповідач Городницька сільська рада подала суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, покази експерта, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що прийняттям Городницькою сільською радою рішення № 40 від 13.01.2012 р. про затвердження технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки по АДРЕСА_2 : для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для особистого селянського господарства площею 0,0425 га та видачею ОСОБА_3 Державних актів серії ЯМ НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,042 для особистого селянського господарства, порушено його законні права. При цьому суд зіслався на Висновок №171 судового експерта від 23.02.2017 року, яким встановлено відсутність порушення спільної межі та накладення земельних ділянок сторін спору.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_6 є власниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.06.2010р., виданим виконавчим комітетом Городницької сільської ради, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим обласним комунальним підприємством Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації та Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, складеним 10.03.2010 р.

За даними довідки Городницької сільської ради від 11.11.2013 року №916 згідно погосподарської книги №1, запис №0068-1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які проживають в с.Передівання Городенківського району, користуються на території сільської ради земельними ділянками для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,02500 га, в користуванні з 1990 року по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 - для ведення особистого селянського господаства 0,1300 га в користуванні з 1990 року по АДРЕСА_1 (том-2, а.с.107).

Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

За статтею 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Встановлено, що згідно довідки Городницької сільської ради від 27.10.2011 року згідно погосподарської книги №1 ОСОБА_3 користувалася на території сільської ради земельними ділянками: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га (в користуванні з 1990 року) по АДРЕСА_2 , а також для ведення особистого селянського господарства 0,04 га (в користуванні з 1990 року) по АДРЕСА_3 .Яремчука (том АДРЕСА_4 , а.с.16).

Рішенням Городницької сільської ради від 05.09.2010 року матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було надано дозвіл на проведення робіт по складанню технічної документації із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства площею 0,04 га по АДРЕСА_5 том - АДРЕСА_4 , а.с.13).

13.09.2011 року комісія в складі сільського голови, секретаря та землевпорядника сільської ради, розглянули заяву ОСОБА_3 від 12.09.2011 року з приводу неправомірних дій ОСОБА_1 щодо відмови від підпису як суміжника технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_2 . За результатами розгляду, комісія прийшла до висновку про те, що згідно карти (генерального плану) села Передівання, межі земельних ділянок жителів села ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не порушені у технічній документації і претензій до даної документації немає, про що складено Акт (том-1, а.с.10).

Рішенням Городницької сільської ради від 16.12.2011 року №32 затверджено акт комісії від 13.09.2011 року щодо встановлення межі між земельними діляками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 ). Вирішено також при проведенні приватизації земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 в АДРЕСА_5 , враховувати висновок акту, затвердженого в п.1 цього рішення (том-1, а.с.14).

Рішенням Городницької сільської ради від 13.01.2012 року №40 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_6 також площею 0,0425 га АДРЕСА_7 АДРЕСА_6 для ведення особистого селянського господарства, що в с.Передівання. Передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га по АДРЕСА_6 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0425 га за цією ж адресою, а також вирішено видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на дані земельні ділянки (том-1, а.с.15).

28.09.2012 року на підставі рішення Городницької сільської ради від 13.01.2012 року №40 ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №613539 на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том-1, а.с.207).

28.09.2012 року на підставі рішення Городницької сільської ради від 13.01.2012 року №40 ОСОБА_3 також отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №613540 на земельну ділянку площею 0,0425 га, яка розташована по АДРЕСА_5 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, (том-1, а.с.200).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (том-1, а.с.188).

По смерті ОСОБА_3 вищевказані земельні ділянки успадкувала її дочка - ОСОБА_2 , про що свідчать Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.12.2013 року (том-1, а.с.205-зворот, 212).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №613539 площею 0,2500 га виданий ОСОБА_3 на підставі незаконного рішення Городницької сільської ради від 13.01.2012 року №40, складений з помилками, внаслідок чого межі земельної ділянки відповідачки частково накладаються на межі суміжної земельної ділянки позивача.

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу наявності, на думку позивача, часткового накладення земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 на земельну ділянку, якою користується позивач ОСОБА_1

Встановлено, що за даними план-схеми земельної ділянки ОСОБА_3 , ситуаційних схем та Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж від 05.09.2011 року тільки земельна ділянка ОСОБА_3 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку межує із земельною ділянкою ОСОБА_7 від точки А до точки Б (від точок позначених цифрами - 2,3,4,5,6,7,8). Земельна ділянка ОСОБА_3 площею 0,0425 га не межує із земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_7 ..

На виконання ухвали Городенківського районного суду від 21.10.2016 року судовим експертом СП Західно-український експертно-консультативний центр Юзвенко Р.В. проведено експертизу, на вирішення якої зокрема поставлено питання встановлення наявності накладення земельних ділянок сторін (том-1, а.с.65).

Згідно Висновку №171 судової земельно-технічної експертизи від 23.02.2017 року, при проведенні обмірів земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , яка знаходиться у її власності і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, експертом встановлено, що фактична площа земельної ділянки складає 0,25 га, яка відповідає площі, зазначеній в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №613539 від 25.09.2012 року, кадастровий номер 2621680503:02:001:0009.

Відповідно до складеного ситуаційного плану земельних ділянок гр. ОСОБА_2 (згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №613539 від 25.09.2012 року, кадастровий номер 2621680503:02:001:0009) фактична площа земельної ділянки гр. ОСОБА_2 відповідає площі і конфігурації земельної ділянки,

зазначеної в Державному акті на право власності та становить 0,2500 га і спільна межа між домоволодінням з ОСОБА_1 відповідає розмірам в Державному акті і фактичним розмірам на місцевості.

Як видно зі складеного ситуаційного плану земельних ділянок гр. ОСОБА_2 , яка знаходиться у її власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ №613539 від 25.09.2012 року, площею 0,2500га і земельної ділянки, згідно фактичного користування гр. ОСОБА_1 не виявлено порушення спільної межі і відсутнє накладання суміжних земельних ділянок, які знаходяться в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_4 , а.с.84-91).

Із Висновку експерта №171 від 23.02.2017 року також вбачається, що дослідження експертом проводились як на підставі дослідження документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки ОСОБА_3 , так і на місці знаходження об`єктів (земельних ділянок). Обстеження земельних ділянок, які розташовані в АДРЕСА_8 . АДРЕСА_5 проводились методом візуального обстеження та фотографування у світлий час доби в присутності ОСОБА_1 та землевпорядника ОСОБА_8 .

У апеляційній скарзі позивач (апелянт) ОСОБА_1 вказав, що не погоджується з таким висновком експерта, оскільки на його думку при проведенні експертизи експерт навмисно приховав факт формування земельної ділянки розміром 0,25 га межею не вказаної у план-схемі величини.

Згідно з положеннями ч.5 ст.102 ЦПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

За клопотанням апелянта ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду для надання пояснень за складеним висновком викликано та заслухано судового експерта Юзвенко Р.В., яка підтвердила свій висновок. Суду пояснила, що дослідження проведено на підставі наявних матеріалів справи та представленої судом системи координат. Сумніви позивача вважає необгрунтованими, оскільки жодних упущень при оформленні висновку не допускала.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Враховуючи заперечення ОСОБА_1 результатів експертизи, на підставі ч.5 ст.12 та ч.2 ст.113 ЦПК України апеляційним судом апелянтові роз`яснено право на призначення повторної чи додаткової експертизи. Однак таким правом апелянт не скористався.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76).

Статтями 77,78,79,80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Розглянувши спір в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення скарги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про порушення прав позивача, як користувача земельної ділянки. Зокрема позивачем не було доведено наявності накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на його земельну ділянку та не спростовано висновок експерта про те, що фактична площа земельної ділянки гр. ОСОБА_2 відповідає площі і конфігурації земельної ділянки, зазначеної в Державному акті на право власності та становить 0,2500 га і спільна межа між домоволодінням з ОСОБА_1 відповідає розмірам в Державному акті і фактичним розмірам на місцевості.

Посилання апелянта на те, що межі земельної ділянки відповідачки було погоджено комісією Городницької сільської ради у його відсутності, не спростовують висновків суду, оскільки, у зв`язку з його незгододою погодити межі, зазначене питання було у визначений законом спосіб розглянуто та вирішено органом місцевого самоврядування, прийшовши до висновку, що незгода ОСОБА_1 погодити межі є необгрунтованою.

Не є обгрунтованими і доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у Городницькій сільській раді оригіналів рішень, на підставі яких ОСОБА_3 оформила право власності на земельні ділянки, оскільки копії цих рішень наявні в матеріалах технічної документації із землеустрою, про що слушно зазначив суд першої інстанції. Зазначення в листах сільської ради про те, що таке рішення не передавалося Городницькій сільській раді не засвідчує факт його неухвалення. Будучи відповідачем у справі, сільська рада не заперечувала факт винесення оскаржуваних рішень та не представляла доказів з цього приводу. Інші факти, на які вказує апелянт, які стосуються процедури ухвалення рішень та оформлення державного акту відповідача, можуть бути предметом оцінки діяльності органу місцевого самоврядування, однак прав позивача не стосуються.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375,381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Снятинського районного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач: Василишин Л.В.

Судді: Горейко М.Д.

Максюта І.О.