Постанова

від 15.10.2019 по справі 409/1979/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 409/1979/18

Провадження № 22-ц/810/636/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Яреська А.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Лозно-Олександрівська селищна рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження,

апеляційну скаргу Лозно-Олександрівської селищної ради

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 року, ухваленого Білокуракинським районним судом у складі: судді Максименко О.Ю. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Лозно-Олександрівської селищної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Лозно-Олександрівської селищної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, в обґрунтування якого зазначила, що 14.08.2018 року відповідно до розпорядження № 35 Лозно-Олександрівської селищної ради позивач була звільнена із займаної посади спеціаліста Солідарненської сільської ради з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення позивачки з вказаної посади було проведене у зв`язку з реорганізацією Солідарненської сільської ради шляхом приєднання до Лозно-Олександрівської селищної ради. Посада спеціаліста не була скорочена, і на цю посаду було прийнято іншого спеціаліста.

На час звільнення позивачка була вагітна.

Оскільки звільнення позивачки є незаконним, ОСОБА_3 просила поновити її на посаді спеціаліста Солідарненської сільської ради, стягнути з Лозно-Олександрівської селищної ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посада спеціаліста, яку займала позивачка, була скорочена та виведена з штатного розпису Солідарненської сільської ради, поновлення позивачки неможливе, на цю посаду іншого спеціаліста селищна рада не приймала, бо посада скорочена, тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді спеціаліста Солідарненської сільської ради Білокуракинського району Луганської області з 15 серпня 2018 року.

Стягнуто з Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району Луганської області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 30934,49 грн.

Стягнуто з Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району Луганської області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Стягнуто з Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району Луганської області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Стягнуто з Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району Луганської області на користь держави судовий збір у розмірі 1762 грн.

Відповідач Лозно-Олександрівська селищна рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржуване рішення необ`єктивним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не в повному обсязі та не об`єктивно розглянуті усі обставини справи, оскільки позивачка не надала до Лозно-Олександрівської селищної ради відомостей про свою вагітність, і така довідка була видана лише наступного дня після її звільнення. Відповідач як правонаступник зобов`язань Солідарненської сільської ради не знав і не міг здогадуватись про стан позивача. Відповідачем було оголошено конкурс вакансій в газеті Життя Білокуракинщини від 09.06.2018 року № 42 на зайняття декількох посад, у тому числі і на посаду, яку займала позивач, у якому позивача участі брати не стала. Тому відповідач вважає, що позивач завідомо готувалася до вирішення питання про своє звільнення у судовому порядку.

Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії -Коновалова В.А., Стахова Н.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019 року вилучено зі складу колегії суддю Стахову Н.В. у зв`язку з перебуванням у відпустці та замінено на нового суддю Яресько А.В.

Апеляційне провадження по справі було відкрито 19 серпня 2019 року, ухвалою суду від 30 серпня 2019 року справу призначено до апеляційного розгляду на 15 жовтня 2019 року об 11-й год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 року вилучено суддю ОСОБА_5 у зв`язку із перебуванням у відпустці, новий суддя у складі колегії Кострицький В.В.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що якщо б позивач повідомила їм про свою вагітність, то вона б не була звільнена.

Представник позивача заперечував проти задоволення скарги.

Позивач, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилася, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини четвертої вказаної норми суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами визнається, що ОСОБА_6 обіймала посаду спеціаліста Солідарненської сільської ради з 02.08.2017 року, що підтверджено копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 8-10).

Відповідно рішення Лозно-Олександрівської селищної ради №36/1 від 08.02.2018 року прийняте рішення щодо об`єднання територіальних громад (а.с.54).

Розпорядженням Лозно-Олександрівського селищного голови від 01 червня 2018 року № 07 Про попередження працівників Солідарненської сільської ради про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю України попереджено позивача ОСОБА_6 спеціаліста-землевпорядника про наступне вивільнення (а.с. 44-45).

Рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради №1/5 від 31.05.2018 року діяльність Мирненської сільської ради та Солідарненської сільської ради припинено шляхом приєднання до Лозно-Олександрівської селищної ради (а.с. 103).

Згідно розпорядження селищного голови Лозно-Олександрівської селищної ради № 35 від 14.08.2018 року ОСОБА_6 фактично вивільнено, звільнивши її з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Солідарненської сільської ради шляхом приєднання до Лозно-Олександрівської селищної ради (а.с. 28).

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу незаконного на думку позивача її звільнення, оскільки відповідно до довідки, виданої Білокуракинською ЦРЛ 16.08.2018 року вих. № 546 позивач вагітна, строк вагітності 21 тиждень (а.с. 27), що робило можливим звільнення позивача лише у разі неможливості за її згодою переведення на іншу роботу, враховуючи, що рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради № 4/5 від 23.07.2018 року затверджено штатний розпис Солідарненської сільської ради на 2018 рік (а.с. 55-56), в якому наявна посада спеціаліста; в газеті "Життя Білокуракинщини" № 42 від 09.06.2018 року було розміщене оголошення про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад Лозно-Олександрівської селищної ради, зокрема на посаду спеціаліста (а.с. 63); і рішення про виведення посади спеціаліст в кількості 1 одиниця згідно рішення Лозно-Олександрівської селищної ради № 9/5 від 19.10.2018 року мало місце лише з 01 жовтня 2018 року (а.с. 47).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії I -ЕД НОМЕР_2 ОСОБА_6 27.09.2018 року уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на " ОСОБА_8 (а.с. 113).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Водночас відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Також КАС України надає визначення публічно-правового спору - як спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 1 частини першої статті 4) та адміністративного судочинства - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ у порядку, встановленому цим законом (пункт 5 частини першої статті 4).

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час подання позову).

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII публічну службу визначено як діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійну діяльність суддів, прокурорів, військову службу, альтернативну (невійськову) службу, іншу державну службу, патронатну службу в державних органах, службу в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Для визначення юрисдикційної належності спору у справі, рішення у якій переглядається в апеляційному порядку, необхідно з`ясувати, чи пов`язаний спір з прийняттям, проходженням чи звільненням особи з публічної служби, у цьому випадку - зі служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону № 2493-ІІІ служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону № 2493-ІІІ).

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади, зокрема, інших працівників органів місцевого самоврядування здійснюється шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (абзац п`ятий частини першої статті 10 Закону № 2493-ІІІ).

Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу (частина друга статті 10 Закону № 2493-ІІІ).

За загальним правилом прийняття на службу в органи місцевого самоврядування, окрім виборних посад, проводиться на конкурсній основі.

Як свідчать матеріали справи, і на що помилково не звернуто увагу судом першої інстанції, позивач призначена на посаду спеціаліста Солідарненської сільської ради на підставі рішення конкурсної комісії (протокол від 02.08.2017 року) з 03.08.2017 року (а.с 9), їй присвоєно 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження № 38 від 02.08.2017 року, запис у трудовій книжці № 10) та позивачем 02 серпня 2017 року прийнята присяга державного службовця (запис у трудовій книжці № 11) (а.с. 8-10).

Наведене свідчить про набуття позивачем ОСОБА_9 статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, оскільки така служба є діяльністю на постійній основі за результатами конкурсу, позивачем складено присягу посадових осіб місцевого самоврядування та їй присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування.

Таким чином, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу проходження позивачем публічної служби як посадовою особою органом місцевого самоврядування, під час чого її було звільнено.

Отже, з огляду на суб`єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин колегія суддів вважає, що спір у справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки поняття справедливого суду за змістом статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод включає в себе і розгляд справ належним судом, яким відповідно до судової системи України є адміністративний суд, то наведене порушення судом правил предметної юрисдикції є підставою для скасування рішення суду з огляду на вимоги частини 2 статті 376 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду як ухвалене з порушенням норм процесуального права - скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України із закриттям провадження у цивільній справі.

Одночасно позивачці роз`яснюється, що її справа підлягає розгляду відповідним місцевим адміністративним судом.

Керуючись ст.ст. 367, 376 , 255 ЦПК України , апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Лозно-Олександрівської селищної ради задовольнити частково.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 року скасувати.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Лозно-Олександрівської селищної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 18 жовтня 2019 року.

Головуючий

Судді: