Рішення

від 16.10.2019 по справі 125/984/19

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/984/19

2/125/393/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2019 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

за участі секретаря судового засідання Ходи Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бар справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та виселення з житлового будинку

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та виселення з житлового будинку.

Позивач мотивувала свої вимоги тим, що вона є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку зареєстрований та проживає її колишній чоловік ОСОБА_2 . Відповідач не здійснює плати за комунальні послуги, не надає матеріальної допомоги на утримання домогосподарства, купівлі продуктів харчування, одягу, тощо. Він випиває, вчиняє сварки, що негативно впливає на всіх членів сім`ї. Позивач двічі зверталася до поліції для вжиття відповідних заходів реагування.

Позивач просила суд усунути перешкоди в користуванні житловим будинком, шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого житла.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, заперечив проти його задоволення, пояснив суду, що на час купівлі будинку позивачем вони проживали разом. Він виконує усі роботи по господарству, копає город, здійснює ремонті роботи. Комунальні послуги не сплачує, оскільки у цьому чинить перешкоди позивач. Його дійсно двічі викликали до поліції, після звернення позивача із заявою, однак це було у квітні 2018 року. З того часу він жодних протиправних дій не вчиняє.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.07.2008 року.

Шлюб між сторонами розірвано 20.08.2004 року.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у будинку позивача, що підтверджується довідкою Івановецької сільської ради № 187 від 17.04.2019.

У ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ст. 9 ч. 4 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У ст. 156 ЖК України йдеться про те, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї.

Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Положення ч. 2 ст. 64 ЖК зазначає, що до членів сім`ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Права члена сім`ї має також і особа, яка перестала бути членом сім`ї наймача, але продовжує проживати в займаному ним житловому приміщенні.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

В той же час, виходячи з вимог ст. 157 ЖК України, членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

За правилами ст. 116 ч. 1 ЖК України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном шляхом виселення колишніх членів сім`ї та інших громадян із належного йому на праві власності жилого приміщення, але за наявності умов, які передбачені ст. 116 ч. 1 ЖК України.

З цього приводу у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України № 2 від 02 квітня 1985 року, з послідуючими змінами, зазначено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження того, що відповідач руйнує чи псує жиле приміщення, використовує його не за призначенням або систематично порушує правила співжиття. Звернення позивача з заявою до поліції мали місце у квітні 2018 року. З того часу відповідач протиправних дій стосовно позивача чи членів її сім`ї не вчиняв.

Наведені позивачкою у позові підстави для виселення суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості виселення особи з жилого будинку з підстав не надання коштів на утримання будинку, несплати комунальних послуг, придбання продуктів харчування, тощо.

Та обставина, що позивач є власником жилого приміщення, а отже має охоронюване законом право володіти, користуватись і розпоряджатись належним їй майном, сама по собі не може бути підставою для виселення та зняття з реєстрації відповідача, який там правомірно проживає.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виселення ОСОБА_2 , оскільки припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє його права користування займаним приміщенням, яке він отримав за життя з позивачем та за її згодою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-79, 81, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, ст. 64,116,156 ЖК України, ст. 391 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та виселення з житлового будинку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Барський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя: