Постанова

від 21.10.2019 по справі 914/1031/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. Справа № 914/1031/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго", вих.№1-06/116 від 13 серпня 2019 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 02 серпня 2019 року, суддя Бортник О.Ю.

у справі №914/1031/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго", м. Моршин, Львівська область

про стягнення 10 843,70 грн. - пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання

в с т а н о в и в :

23 травня 2019 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" про стягнення заборгованості в розмірі 10 843,70 грн., з яких: 7 472,64 грн. - пеня, 3 001,06 грн. (в прохальній частині позовної заяви помилково зазначено 3 001,64 грн. ) - 3% річних та 370 грн. - інфляційні втрати, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням договору №6035/1718-ТЕ-21 постачання природного газу від 07 вересня 2017 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02 серпня 2019 року у справі №914/1031/19 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 472,64 грн. - пені, 3 001,06 грн. - 3% річних та 370 грн. - інфляційних нарахувань.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем порушено строки оплати поставленого природного газу, що передбачені укладеним між сторонами договором, у зв`язку з чим, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у відповідності до п.8.2 договору, а також 3% річних та інфляційні на підставі ст.625 ЦК України. Поряд з тим, суд відхилив посилання відповідача на те, що сума боргу, на яку позивач нарахував штрафні санкції, це розмір пільг і субсидій, нарахованих мешканцям м. Моршин, яка непрофінансована головним розпорядником коштів місцевого бюджету, зазначивши, що вказане не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків оплати згідно з умовами договору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "Моршинтеплоенерго" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02 серпня 2019 року у справі №914/1031/19. Зокрема, зазначає, що штрафні санкції нараховані на суму боргу, яка складається з пільг та субсидій, нарахованих мешканцям м. Моршин та непрофінансована головним розпорядником коштів місцевого бюджету відповідно до порядку, визначеного чинними нормативно-правовими актами України, у зв`язку з відсутністю необхідних коштів в Державному бюджеті України. Скаржник наголошує, що ним, у відповідності до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, щомісяця надавалась інформація щодо нарахованих та непрофінансованих пільг та субсидій. Додатково апелянт зазначає, що сплата вказаної суми не залежала від його волі, оскільки держава взяла на себе зобов`язання щодо відшкодування таких витрат.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2019 року справу №914/1031/19 розподілено колегії суддів у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Бонк Т.Б. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/1031/19, позивачу надано термін (15 днів з дня вручення ухвали суду) на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 30 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

Ухвала суду від 30 серпня 2019 року отримана сторонами - 02 та 03 вересня 2019 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи від сторін до суду не надходило.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2017 року між ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (в тексті договору - постачальник) та Комунальним підприємством Моршинтеплоенерго (в тексті договору - споживач) укладено договір №6035/1718-ТЕ-21 постачання природного газу, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 810 тис. куб. м.

Відповідно до п.3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Згідно з п.8.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 15 січня 2018 року до договору) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256.

У п.8.3 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 15 січня 2018 року до договору) сторони погодили, що підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п.12.1 Договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №2 від 06 квітня 2018 року до договору внесено зміни в п.12.1 договору щодо строку дії договору в частині реалізації газу, а саме: з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року.

На виконання умов договору №6035/1718-ТЕ-21 постачання природного газу від 07 вересня 2017 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 819 832,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 30 листопада 2017 року на суму 157 327,58 грн.;

- від 31 грудня 2017 року на суму 433 666,43 грн.;

- від 31 січня 2018 року на суму 457 476,98 грн.;

- від 28 лютого 2018 року на суму 422 985,78 грн.;

- від 31 березня 2018 року на суму 348 375,42 грн.

Копії вказаних актів знаходяться у матеріалах справи, підписані повноважними представниками обох сторін, а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб - сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ, проте, такі розрахунки здійснено з порушенням строків оплати, встановлених у договорі, що підтверджується інформацією, яка міститься у витязі з рахунку позивача щодо операцій за договором №6035/1718-ТЕ-21, Моршинтеплокомуненерго КП з 01.10.2017 року по 31.01.2019 року.

У зв`язку з порушенням строків оплати природного газу, встановлених у договорі, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду з цим позовом про стягнення з Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" 10 843,70 грн., з яких: 7 472,64 грн. - пеня, 3 001,06 грн. - 3% річних та 370 грн. - інфляційні втрати.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

Поряд з тим, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору №6035/1718-ТЕ-21 постачання природного газу від 07 вересня 2017 року передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Колегією суддів встановлено, що відповідач повністю розрахувався за наданий позивачем природній газ, проте, оплата здійснювалась відповідачем з порушенням строків, передбачених договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.8.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7 472,64 грн.

Поряд з тим, частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 3 001,06 грн. - 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 370 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, долучені до позовної заяви, колегія суддів встановила, що такі є правильними, відтак, заявлена до стягнення неустойка (пеня), 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається у позовній заяві, відтак, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів скаржника (відповідача) в апеляційній скарзі про те, що позивачем помилково нараховані штрафні санкції на суму боргу, яка складається з пільг та субсидій, нарахованих мешканцям м. Моршин та непрофінансована головним розпорядником коштів місцевого бюджету відповідно до порядку, визначеного чинними нормативно-правовими актами України, у зв`язку з відсутністю необхідних коштів в Державному бюджеті України, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з п.8.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 15 січня 2018 року до договору) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256.

Дослідивши розрахунки позивача, долучені до позовної заяви, колегія суддів встановила, що позивачем не нараховувалась пеня на заборгованість відповідача, яка складалась із пільг та субсидій, нарахованих мешканцям м. Моршин та яка була оплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256. Зокрема, такі оплати вказані у витязі з рахунку позивача щодо операцій за договором №6035/1718-ТЕ-21, Моршинтеплокомуненерго КП з 01.10.2017 року по 31.01.2019 року.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат, які не є штрафними санкціями, колегія суддів звертає увагу, що у п.8.3 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 15 січня 2018 року до договору) сторони погодили, що підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, на всю суму заборгованості, яка була погашена з порушенням строку, встановленого в договорі, не залежно від того яким чином такий борг був оплачений (чи споживачем власними коштами чи на виконання постанови КМУ від 04.03.2002 року №256).

Враховуючи наведене вище, доводи скаржника є безпідставними та не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 02 серпня 2019 року у справі №914/1031/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/1031/19 повернути до Господарського суду Львівської області .

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.