Постанова

від 08.10.2019 по справі 910/4631/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р. Справа№ 910/4631/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Стойчев Р.В. ордер серія КС № 56942 від 27.08.2019 року

від відповідача: Давиденко О.Л. довіреність № 6-03\139 від 08.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань

на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2019 про призначення експертизи

у справі №910/4631/19 (суддя Смирнова Ю.М. )

за позовом публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 228598, 18 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2019 року позивач -публічне акціонерне товариство Страхова компанія Оранта - Лугань звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з Моторного (транспортного) бюро України кошти у розмірі 228 598, 18 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/4631/19 призначено судову експертизу на вирішення якої були поставлені питання:

- Чи підтверджується документально отримання МТСБУ інвестиційного доходу за період з 2 кварталу 2016 року по 4 квартал 2018 року внаслідок розміщення коштів у розмірі 737584,20 грн., внесених Публічним акціонерним товариством Страхова компанія Оранта-Лугань до Фонду захисту потерпілих?

- Якщо так, то у якому розмірі сума інвестиційного доходу мала бути розподілена на користь Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань ?

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в рамках даної справи існує спір щодо того, чи мало місце отримання МТСБУ інвестиційного доходу за період з 2 кварталу 2016 року по 4 квартал 2018 року внаслідок розміщення коштів у розмірі 737584,20 грн., внесених публічним акціонерним товариством Страхова компанія Оранта-Лугань до Фонду захисту потерпілих, та у якому розмірі сума інвестиційного доходу мала бути розподілена на користь Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань у випадку отримання такого доходу. Для з`ясування вказаних обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, необхідні спеціальні знання, враховуючи, що жодною стороною не наданий висновок експерта з таких питань, а тому у даній справі є необхідним призначення судової експертизи.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2019, позивач - публічне акціонерне товариство Страхова компанія Оранта-Лугань звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суд першої інстанції для подальшого розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції за відсутності підстав для призначення експертизи і зупинення провадження у справі, передбачених господарським процесуальним кодексом України, та з порушенням норм процесуального права.

Зокрема скаржник наголошував на тому, що судова експертиза призначається судом лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у даній справі. Крім того відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях при вирішенні спору. Висновок суду першої інстанції про призначення експертизи є передчасним, в матеріалах справи наявний увесь обсяг документів, наданий обома учасниками спору, який необхідний для вирішення спору, зокрема і розрахунки заявленої до стягнення суми з посиланням на норми права та приписи Порядку розподілу між страховиками інвестиційного доходу, отриманого від інвестування коштів Фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, із змінами, внесеними Президією МТСБУ № 369/2015 від 24.12.2015.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2019 року справу №910/4631/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2019 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2019, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4631/19, справу призначено до розгляду на 08.10.2019 на 10 год 30 хвл.

26.09.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2019 - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема відповідач вказував на те, що призначення експертизи судом першої інстанції здійснено з дотриманням приписів ст. ст. 74, 99, ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, а також з врахуванням необхідності застосування спеціальних знань у економічній галузі.

В судовому засіданні 08.10.2019 представник скаржника (позивача) доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.10.2019 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2019 без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про призначення експертизи, про зупинення провадження у справі (п. 11, п. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - публічне акціонерне товариство Страхова компанія Оранта-Лугань звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 228598,18 грн., з яких: 208588,80 грн. сума несплаченого інвестиційного доходу, 5897,63 грн. 3% річних та 14111,75 грн. інфляційних втрат.

03.07.2019 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань суму у розмірі 282891,37 грн, з яких: 249999,22 грн. - сума несплаченого інвестиційного доходу, 8979,42 грн. 3% річних та 23912,42 грн. інфляційних втрат. (а.с. 153-172 том 2)

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення п. 51.9 ст. 51 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не було нараховано (та не повернуто позивачу) суму інвестиційного доходу від розміщення базового гарантійного внеску до Фонду захисту потерпілих. Так позивач стверджує, що загальна сума недоотриманого ним інвестиційного доходу від розміщеної суми коштів у розмірі 737584,20 грн. за період з 2 кварталу 2016 року по 4 квартал 2018 року становить 249999,22 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в період з 01.01.2016 по 19.02.2019 моторне (транспортне) страхове бюро України не отримувало дохід від розміщення сплаченої позивачем суми гарантійного внеску у розмірі 737584,20 грн.

Отже, в рамках даної справи існує спір щодо того, чи мало місце отримання МТСБУ інвестиційного доходу за період з 2 кварталу 2016 року по 4 квартал 2018 року внаслідок розміщення коштів у розмірі 737584,20 грн., внесених публічним акціонерним товариством Страхова компанія Оранта-Лугань до Фонду захисту потерпілих, та у якому розмірі сума інвестиційного доходу мала бути розподілена на користь публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань у випадку отримання такого доходу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 та 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З урахуванням обставин справи, суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами по справі наявний спір щодо того, чи мало місце отримання МТСБУ інвестиційного доходу за період з 2 кварталу 2016 року по 4 квартал 2018 року внаслідок розміщення коштів у розмірі 737584,20 грн., внесених публічним акціонерним товариством Страхова компанія Оранта-Лугань до Фонду захисту потерпілих, та у якому розмірі сума інвестиційного доходу мала бути розподілена на користь Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань у випадку отримання такого доходу, а тому, для повного, об`єктивного розгляду всіх обставин справи, необхідним є призначення судової економічної експертизи

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд повинен з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Разом з тим, згідно з п.5.1 Розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5) основними завданнями економічної експертизи є: основними завданнями експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є визначення: документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення; документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, у тому числі грошових, основних засобів, надання послуг; документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів; документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат; відповідності нормативно-правовим актам відображення в податковому обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток; відповідності нормативно-правовим актам відображення в податковому обліку податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

В свою чергу, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що кожна з сторін обґрунтовує наявне у неї право щодо спірної суми коштів та наявність/відсутність обов`язку щодо їх сплати певними документами та певними розрахунками, проте, їх оцінка як доказів в підтвердження або спростування доводів кожної з сторін, має здійснюватись на стадії розгляду справи по суті, коли суд повинен встановити обставини наявності/відсутності певного права, і відповідно, чи мають місце факти порушення чи оспорювання суб`єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позови. Вказані обставини не встановлюються на стадії вирішення судом питання про призначення судової експертизи, оскільки на даній стадії судового провадження суд визначає чи потрібні відповіді на питання, які стосуються предмету спору в контексті спірних правовідносин сторін, і відповідь на які можливо надати саме з застосуванням спеціальних знань у певній галузі, якими суд не володіє.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлення дійсного грошового еквівалента показника несплаченого інвестиційного доходу, який є економічною категорією і визначається за допомогою спеціальних знань у економічній галузі з застосуванням економічних формул, перевіряється та документально підтверджується за допомогою спеціальних знань, що виходить за межі компетенції господарського суду та дійсно потребує спеціальних знань у економічній галузі, а тому для повного, об`єктивного розгляду всіх обставин справи, необхідним є призначення судової економічної експертизи.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції призначив судову експертизу без врахування того, що в матеріалах справи наявний увесь обсяг документів, наданий обома учасниками спору, який необхідний для вирішення спору, зокрема і розрахунки заявленої до стягнення суми з посиланням на норми права та приписи Порядку розподілу між страховиками інвестиційного доходу, отриманого від інвестування коштів Фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, із змінами, внесеними Президією МТСБУ № 369/2015 від 24.12.2015 - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставні та необґрунтовані, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України визначено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Частиною 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання.

З урахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий учасниками справи обсяг документів, зокрема і розрахунки заявленої до стягнення суми з посиланням на норми права та приписи Порядку розподілу між страховиками інвестиційного доходу, отриманого від інвестування коштів Фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, із змінами, внесеними Президією МТСБУ № 369/2015 від 24.12.2015 - є документами, які є необхідними саме експерту для застосування спеціальних знань у економічній галузі та проведення відповідної експертизи, а оцінка усіх документів в сукупності, здійснюється на стадії судового розгляду по суті спору, а не на стадії призначення судової експертизи.

З огляду на викладене, з метою правильного вирішення спору і попередження необґрунтованого втручання у права учасників справи на грошові кошти, необхідним є призначення судової економічної експертизи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для повного, об`єктивного розгляду всіх обставин справи, необхідними є спеціальні знання у економічній галузі, що є підставою для призначення судової експертизи.

Частиною 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України передбачено, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Таким чином, доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/4631/19, не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувана ухвала прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/4631/19.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/4631/19 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/4631/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством Страхова компанія Оранта-Лугань .

4. Матеріали справи 910/4631/19 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 21.10.2019 року.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко