Постанова

від 21.10.2019 по справі 903/355/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року Справа № 903/355/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Тимошенко О.М.

без виклику сторін у справі

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта", м.Луцьк

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 21.08.19р. суддею Якушевою І.О. о 15:45 год. у м.Луцьку, повний текст складено 28.08.19р.

у справі № 903/355/19

за позовом Приватного підприємства "О. Сервіс", м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта", м.Луцьк

про стягнення 38 002,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.08.2019р. у справі №903/355/19 позов Приватного підприємства "О. Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" про стягнення 38 002,20грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" на користь Приватного підприємства "О.Сервіс" 32707,22грн. заборгованості, 3522,75грн. збитків, завданих інфляцією, 1 236,60грн. процентів річних, 1893,91грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

У задоволенні позову про стягнення 532,94грн. збитків, завданих інфляцією, 2,69грн. процентів річних відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвали нове судове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- покликається на те, що ПП "О.Сервіс" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Торговий Дім "Аванта" боргу за договором поставки. Суд призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. У свою чергу, зазначає, що у суді першої інстанції позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`являвся, про причини явки не повідомляв, також заяву про розгляд позову за його відсутності суду не надавав. Таким чином, у суду були наявні підстави передбачені ГПК України для залишення позовної заяви ПП "О.Сервіс" без розгляду. Більш того, залишення без розгляду позовної заяви в такому випадку є імперативним приписом Закону, а отже й обов`язком суду. Також, на вищеописаній процесуальній обставині було наголошено відповідачем, про що 21.08.2019р., через канцелярію суду було подано клопотання про залишення позову ПП "О.Сервіс" без розгляду;

- також, звертає увагу на те, що аналогічним правовідносинам було надано правове роз`яснення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, за результатами розгляду аналогічних спорів, Верховний Суд неодноразово приходив до висновку, про правомірність залишення без розгляду позовних заяв у випадку нез`явлення позивача у судове засідання та неподання позивачем заяви (клопотання) про розгляд справи за його відсутності, зокрема, в ухвалі від 04.09.2018р. справі №910/14047/17;

- обґрунтовує те, що розглядаючи дану справу суд не врахував та порушив ст.226 ГПК України, що з врахуванням ст.ст.275, 278 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та залишення позову без розгляду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.19р. у справі №903/355/19 та постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2019р. у справі №903/355/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.19р. у справі №903/355/19, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Позивачу ухвала Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. у справі №903/355/19 про відкриття апеляційного провадження була надіслана за адресою, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 79024, Львівська область, м.Львів, вул.Промислова, буд.53, однак повернулась з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання".

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що позивач був належним чином повідомлений про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2019р. у справі №903/355/19.

Також, ухвала Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. у справі №903/355/19 про відкриття апеляційного провадження відображена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що знаходиться за електронною адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 23.02.2017р. між Приватним підприємством "О.Сервіс" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (покупцем) було укладено договір поставки №146-17А (далі - договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар вільний від будь-яких прав та претензій на нього третіх осіб, про які на момент укладення договору постачальник знав чи повинен був знати, а покупець зобов`язується прийняти та оплачувати товар на умовах даного договору.

У відповідності до п.п.1.4, 1.5 договору, ціну договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару. Асортимент, кількість та ціна кожної партії товару погоджуються сторонами і вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною договору.

У п.5.1 договору, який містить умову про оплату товару, не зазначено протягом якого строку здійснюється оплата за товар.

Розбіжності щодо умов п.5.1 договору між сторонами були відсутні.

Відповідно до п.9.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017р.. В тому випадку, якщо зобов`язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов`язань за даним договором.

Договір поставки від 23.02.2017р. №146-17А підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

28.02.2016р. між сторонами було підписано протокол розбіжностей до договору поставки №146-17А.

13.03.2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №146-17А від 23.02.2017р., якою сторони погодили викласти п.5.1 договору в наступній редакції: "5.1. Оплата товару торгової марки "Sleppy" здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата за інший поставлений товар здійснюється покупцем протягом 45 календарних днів з моменту його поставки".

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 13.03.2017, ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору №146-17А від 23.02.2017р., змінює та/чи доповнює відповідні положення (розділи та пункти) цього договору на погоджену сторонами редакцію, та вступає в дію з моменту її підписання.

Додаткова угоди №1 від 13.03.2017 підписана зі сторони ПП "О. Сервіс" - директором Гедз Ю.М., зі сторони ТОВ "Торговий дім "Аванта" - комерційним директором Мартинюк О.О..

На виконання умов договору поставки від 23.02.2017р. №146-17А Приватне підприємство "О.Сервіс" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" товар: дитячі підгузники торгової марки "Sleppy" на суму 62 707,22грн., про що свідчать копії видаткових накладних №ОС000012510 від 31.10.2017р., №ОС000011132 від 29.09.2017р., №ОС000013705 від 14.11.2017р., №ОС000013356 від 07.11.2017р., №ОС000014130 від 22.11.2017р., №ОС000014435 від 28.11.2017р. (а.с.20-22).

Видаткові накладні підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств.

Відповідач оплатив товар частково - на суму 30 000,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №373 від 07.12.2017р., №322501162 від 03.12.2018р..

Не оплаченою сумою за товар залишилось 32 707,22грн..

За вказаних обставин, враховуючи неналежне виконання покупцем умов договору поставки №146-7А від 23.02.2017р., Приватне підприємство "О.Сервіс" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" про стягнення 38 002,20грн., з них: 32 707,22грн. заборгованості за товар, переданий на підставі договору поставки №146-7А від 23.02.2017р., 4055,69грн. збитків, завданих інфляцією, 1239,29грн. процентів річних, 1921,00грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.05.2019р. відкрито провадження у справі №903/355/19, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, тощо.

04.06.2019р. до Господарського суду Волинської області від відповідача надійшов відзив №773/777юв від 29.05.2019р. на позов, в якому відповідач позову не визнає, просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що зобов`язання з оплати переданого на підставі договору поставки № 146-7А від 23.02.2017р. товару у відповідача на дату подання позову не виникло.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.07.2019р. підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.07.2019р..

21.08.2019р. відповідач подав до Господарського суду Волинської області клопотання № 204 від 21.08.2019р. про залишення позову без розгляду, в якому просить позов ПП "О. Сервіс" залишити без розгляду на підставі ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. В клопотанні просив справу розглядати за відсутності представника відповідача у зв`язку з незадовільним станом здоров`я останнього.

Водночас, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом було відхилено з огляду на його не обґрунтованість.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 21.08.2019р. у справі №903/355/19 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.526 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2017р. між Приватним підприємством "О.Сервіс" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (покупцем) було укладено договір поставки №146-17А (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар вільний від будь-яких прав та претензій на нього третіх осіб, про які на момент укладення договору постачальник знав чи повинен був знати, а покупець зобов`язується прийняти та оплачувати товар на умовах даного договору.

13.03.2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №146-17А від 23.02.2017р., якою сторони погодили викласти п.5.1 договору в наступній редакції: "5.1. Оплата товару торгової марки "Sleppy" здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата за інший поставлений товар здійснюється покупцем протягом 45 календарних днів з моменту його поставки".

На виконання умов договору поставки від 23.02.2017р. №146-17А Приватне підприємство "О.Сервіс" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" товар: дитячі підгузники торгової марки "Sleppy" на суму 62 707,22грн., про що свідчать копії видаткових накладних №ОС000012510 від 31.10.2017р., №ОС000011132 від 29.09.2017р., №ОС000013705 від 14.11.2017р., №ОС000013356 від 07.11.2017р., №ОС000014130 від 22.11.2017р., №ОС000014435 від 28.11.2017р. (а.с.20-22).

Видаткові накладні підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств.

Відповідач оплатив товар частково - на суму 30 000,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №373 від 07.12.2017р., №322501162 від 03.12.2018р..

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар на час розгляду справи становила 32 707,22грн..

Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 32 707,22грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав та такі у матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, враховуючи не оплату відповідачем вартості отриманого товару в повному обсязі вимога позивача про стягнення з відповідача 32 707,22грн. заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов про те, що у нього не настав строк для виконання зобов`язання з оплати товару не приймаються судом до уваги, оскільки за змістом додаткової угоди №1 від 13.03.2017р., яка підписана сторонами, скріплена їх печатками, та є невід`ємною частиною договору №146-17А від 23.02.2017р., сторони визначили строк оплати за товар - підгузники торгової марки "Sleppy".

Також, факту укладення додаткової угоди №1 від 13.03.2017р. відповідач не спростував.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, обов`язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов`язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов`язання.

Також, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 4 055,69грн. збитків, завданих інфляцією, за період з 27.01.2018р. по 01.04.2019р., 1 239,29грн. процентів річних за період з 27.01.2018р. по 02.05.2019р..

Судом встановлено, що враховуючи укладення додаткової угоди №1 від 13.03.2017р., викладення п.5.1 договору №146-17А від 23.02.2017р. в редакції, згідно з якою оплата товару торгової марки "Sleppy" здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, строк оплати товару настав:

- за видатковою накладною №ОС000012510 від 31.10.2017р. - з 31.12.2017р.;

- за видатковою накладною №ОС000013356 від 07.11.2017р. - з 07.01.2018р.;

- за видатковою накладною №ОС000013705 від 14.11.2017р. - з 14.01.2018р.;

- за видатковою накладною №ОС000014130 від 22.11.2017р. - з 22.01.2018р.;

- за видатковою накладною №ОС000014435 від 28.11.2017р. - з 28.01.2018р..

Позивач нараховує проценти річних та збитки, завдані інфляцією з 27.01.2018р..

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з його розрахунком Господарським судом Волинської області та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 3 522,75грн. збитків, завданих інфляцією, нарахованих за період з 01.02.2018р. по 01.04.2019р. та 1236,60р. процентів річних, нарахованих за період з 28.01.2018р. по 02.05.2019р., у стягненні 532,94 грн. збитків, завданих інфляцією, нарахованих за січень 2018р., та 69,00грн. процентів річних, нарахованих за 27.01.2018р., слід йому відмовити як безпідставно нарахованих.

Стосовно доводів скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції безпідставно не залишено позовну заяву ПП "О.Сервіс" без розгляду та відповідно задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2019р. представник відповідача подав до Господарського суду Волинської області клопотання №204 від 21.08.2019р. про залишення позову без розгляду, в якому просив позов ПП "О.Сервіс" залишити без розгляду на підставі ч.4 ст.226 Господарського процесуального кодексу України. Також, у клопотанні просив справу розглядати за відсутності представника відповідача у зв`язку з незадовільним станом здоров`я останнього.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п.4 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України у суду першої інстанції були відсутні, оскільки явка представників сторін в судове засідання визнавалась на власний розсуд, про що зазначалась у відповідних ухвалах суду першої інстанції, а також неявка представника позивача не перешкоджала розгляду справи по суті, а тому суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Крім того, враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання визнавалась на власний розсуд та те, що неявка представників сторін не перешкоджала розгляду справи, а матеріали справи були достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 21.08.2019р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про вирішення спору за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами, що узгоджується з положеннями ст.202 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегією суддів не береться до уваги покликання скаржника на судову практику, яка викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/14047/17 з огляду на те, що обставини та відповідні висновку у ній базуються на інших обставинах ніж ті, які встановлені судом у даній справі.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що вимоги Приватного підприємства "О.Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованість в розмірі 32707,22грн., 3522,75грн. збитків, завданих інфляцією та 69,00грн. процентів річних, а в решті позовних вимог слід йому відмовити.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційних скаргах.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2019р. у справі №903/355/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта", м.Луцьк залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2019р. у справі №903/355/19 - без змін.

2. Справу №903/355/19 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "21" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.