Рішення

від 16.10.2019 по справі 903/605/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2019 р. Справа №903/605/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР"до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ"

про стягнення 174693,70 грн.

суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Борщ Н.М .- адвокат, ордер серія АС №1001435 від 20.09.2019, посвідчення №1059 від 30.11.2018

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" про стягнення 174693,70 грн., з них 41493,70 грн. - пеня, 133200 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.05.2019 між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" (надалі - покупець) та ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (надалі - постачальник) було укладено договір поставки №555/13-19 від 23.05.2019 (далі - Договір).

Ухвалою суду від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.09.2019.

03.09.2019 від відповідача надійшов відзив, в якому просять у задоволені позову відмовити. Зазначають, що з об`єктивних причин доставити таку кількість продукції на митну територію України (враховуючи святкові дні в червні) у встановлені попередньо договором строки виявилось нереально, про що вони своєчасно повідомили позивача, і просили переглянути графік поставки. Вказують, що відповідач, як постачальник, приклав усіх зусиль для виконання даного договору, та незважаючи на це, позивач не тільки не погодився на перенесення термінів поставки, але із свого боку, з 07.06.2019 перестав виконувати умови договору - проводити оплату згідно графіка, встановленого в специфікації №1. Вважають, що з боку відповідача було вжито усіх залежних від них заходів для виконання договору, не було ознак протиправної поведінки.

23.09.2019 відповідачем подано додаткові пояснення по справі, в яких зазначають, що відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Доводять, що саме позивач перестав виконувати умови договору поставки та розірвав його, а тому подальші поставки товару відповідачем не могли бути виконанні, разом з тим, відповідач просив врегулювати взаємовідносини з позивачем, про що свідчить відповідь №1005-0907 від 09.07.2019 року на претензію позивача, копія якої знаходиться в матеріалах даної справи. Також вважають, що справедливим та розумним видом стягнення неустойки по даній справі буде пеня в розмірі 41493,70 грн..

Ухвалою суду від 23.09.2019 розгляд справі відкладено на 16.10.2019.

03.10.19 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначають, що оскільки у сфері договірних відносин між ТОВ УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР та ТОВ СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ діє принцип вільного волевиявлення та свободи договору, то виконання договірного зобов`язання повинно відбуватися, перш за все, відповідно до умов договору, визначених і погоджених сторонами на свій вільний розсуд. Вказує, що заборона одночасного застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що надає право сторонам здійснити відповідне врегулювання у договорі. Також наводить відповідну практику Верховного суду щодо одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені.

Окрім цього, 03.10.2019 від адвоката позивача надійшло клопотання про долучення доказів фактичної суми судових витрат в розмірі 5000 грн., які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

10.09.2019 від адвоката позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника та окремо іншу заяву про перенесення судового засідання, у зв`язку із перебуванням представника позивача, на дату судового засідання, за кордоном.

Суд вважає, що подані адвокатом позивача заяви суперечать одна одній, та з врахування обмежених строків розгляду справи, приходить висновку про відхилення заяви про перенесення судового засідання.

Разом з тим, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд зазначає, що відкладення розгляду спору є правом, а не обов`язком суду, при чому не прибуття в судове засідання конкретного представника, згідно норм ГПК України, не є підставою для відкладення останнього.

Позивач, в судове засідання не прибув, уповноваженого представника не направив, проте був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0407321573293.

Адвокат відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Господарський суд заслухавши адвоката відповідача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору,

встановив:

23.05.2019 між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" (далі - покупець) та ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - постачальник) було укладено договір поставки №555/13-19 від 23.05.2019(далі - договір).

Згідно п.1.1 Договору постачальник зобов`язувався передавати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в специфікаціях(видаткових накладних), а покупець зобов`язувався приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що строк поставки визначається у специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п.4.4 Договору, товар передається партіями.

Згідно п.4.5 Договору, кількість та ціна товару кожної партії визначаються специфікаціями (видатковими накладними), які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п.5.3 Договору умови і порядок оплати визначаються сторонами у відповідних специфікаціях при кожній окремій поставці товару.

Специфікацією від 23.05.2019 №1 до Договору(далі - Специфікація №1) було визначено графік поставки товару, а саме:

29.05.2019 кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 55000 м. на суму 990000 грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 55000 м., на суму 990000 грн..

17.06.2019 кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 24000 м. на суму 432000 грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 24 000 м., на суму 432 000 грн..

01.07.2019 кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 27000 м. на суму 486000 грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 27000 м., на суму 486000 грн..

08.07.2019 кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 49000 м. на суму 882000 грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 49000 м., на суму 882000 грн..

Пунктом 5 специфікації №1 передбачено, що оплата товару здійснюється в порядку: передоплата в розмірі 80% від суми кожної партії за 5 банківських днів до дати поставки, відповідно до графіку поставки; решта 20% від суми кожної партії на момент доставки продукції на склад/будівельний майданчик покупця.

24.05.2019 на виконання п.5 специфікації №1 за договором ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" здійснило передоплату на суму 1584000 грн., що становить 80% від суми першої партії, яка підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2019 №351.

03.06.2019 відповідач поставив товар, а саме кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 18000 м та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 18000 м, на суму 648000 грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.06.2019 №89.

24.06.2019 відповідач поставив товар, а саме кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 30000 м та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 24000 м, на суму 972000 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.06.2019 № 94.

Таким чином, постачальник порушив строки поставки товару, які визначені специфікацією №1.

25.06.2019 ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" оплатило фактично поставлений товар на суму 36000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.2019 №440.

Таким чином, позивач оплатив отриманий товар в повному обсязі.

Пунктом 14.4 Договору, передбачено право сторони на односторонню розірвання договору та відшкодування завданих збитків у разі неналежного виконання обов`язків за цим договором, безпідставної відмови від виконання таких обов`язків або іншого істотного порушення договору однією із сторін. Договір в такому випадку вважається розірваним в односторонньому порядку з моменту отримання стороною, яка порушила даний договір, письмового повідомлення іншої сторони про розірвання договору.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

04.07.2019 ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" направило ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" лист від 03.07.2019 №0307.1 з письмовим повідомленням про розірвання договору на підставі неналежного виконання ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" обов`язків за договором.

Відправлення вручено адресату 09.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0407321922905.

Таким чином договір є розірваним в односторонньому порядку 09.07.2019.

Відповідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України(далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.1 Договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п.8.4 Договору, за порушення строку поставки постачальник на вимогу покупця сплачує штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 5 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості невчасно поставленого товару.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань, які просить стягнути позивач з відповідача складає 174693,70 грн., з них 41493,70 грн. - пеня, 133200 грн. - штраф.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства, пеня та штраф можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вони відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч.2 ст.9 ЦК України та ч.2 ст.4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею та штрафом виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунку пені в сумі 41493,70 грн., не погоджується з ним, оскільки позивач при обрахуванні пені нараховував останню в тому числі на більші суми(1980000 грн. та 1332000 грн. в еквіваленті непоставленого товару) із врахуванням дня(дати), в якому частину товару було поставлено (03.06.2019 і 24.06.2019 відповідно).

Суд провів власний перерахунок пені за періоди прострочення поставки товару зазначені позивачем в розрахунку та розраховує пеню з врахуванням сум заборгованості та дат поставки товару в наступному порядку: за період прострочення з 30.05.2019 по 02.06.2019 на суму 1980000 грн., за період прострочення з 03.06.2019. по 23.06.2019 на суму 1332000 грн., за період прострочення з 24.06.2019 по 09.07.2019 на суму 360000 грн..

З огляду на вищенаведений розрахунок, суд прийшов висновку, що пеня підставна в сумі 39595,06 грн., в решті частини стягнення пені в сумі 1898,64 грн. слід відмовити через безпідставність.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунку штрафу в сумі 1332000 грн., приходить висновку, що останній підставний та підлягає до задоволення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Твердження відповідача наведені у відзиві відхиляються судом, оскільки в сулу ст.627 ЦК України(свобода договору), ст.712 ЦК України(договір поставки), сторони у договорі(специфікації) визначили чіткій графік поставки та відповідальність за його недотримання. Докази об`єктивних причин неможливості поставки в конкретні(погодженні) строки, повідомлення позивача та зміна графіку поставки в матеріалах справи відсутні, тому суд не приймаються до уваги дані пояснення.

Разом з тим, доводи відповідача, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання зобов`язань за договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, також відхиляються судом, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача слід стягнути 172795,06 грн. заборгованості, з них 39595,06 грн. - пеня, 133200 грн. - штраф, а в частині стягнення 1898,64 грн. пені - відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 129 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2591,93 грн. судового збору, в іншій частині(28,48 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п.1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду від 16.11.00 № 13-рп/2000.

Крім того, ч.4-5 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначеної позиції дотримується Верховний суд в постанові від 05.02.2019 у справі №906/194/18.

На підтвердження цих обставин суду було надано договір №37826652 про надання правової допомоги від 19.06.2019, укладений між позивачем та адвокатом Погорілцем Р.В., згідно п.1.1 якого предметом даного договору є надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання цього договору.

Крім того, додатковим договором №538629 від 01.08.2019 до вказано вище договору, обумовлений гонорар адвоката, а саме за аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з предмету спору - 2000 грн., складання та подачу позовної заяви до суду - 3000 грн., складання процесуальних документів, довідок, заперечень, клопотань, пояснень, відповідей інших процесуальних документів) - 500 грн./година, участь у судовому, засіданні (за кожне) - 1200 грн.

Згідно акта наданої правової допомоги від 07.09.2019, адвокат надав позивачу наступні послуги: аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету на 2000 грн., складання та подачу позовної заяви до суду на 3000 грн., що разом складають гонорар адвоката в розмірі 5000 грн..

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження(квитанція, прибутковий ордер тощо) понесення фактичних витрат(їх оплати) позивача на правничу допомогу в сумі 5000 грн..

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що в стягненні з відповідача 5000 грн. витрат позивача на правничу допомогу слід відмовити, оскільки їх реальне понесення не підтверджене належними та допустимими доказами(документально не підтверджені фінансовими документами).

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (43010, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Дубнівська, буд.15, код ЄДРПОУ 37821649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР"(04073, м.Київ, вул. Сирецька, буд.28/2, код ЄДРПОУ 37826652) 172795,06 грн. (сто сімдесят дві сімсот дев`яносто п`ять гривень шість копійок) заборгованості, з них 39595,06 грн. - пеня, 133200 грн. - штраф та 2591,93 грн. (дві тисячі п`ятко дев`яносто одну гривню дев`яносто три копійки) сплаченого позивачем судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" в частині стягнення 1898,64 грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

21.10.2019

Суддя А. С. Вороняк