Постанова

від 24.12.2019 по справі 903/605/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Справа № 903/605/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Борщ Н.М. - адвокат, представник за ордером серії АС №1001435 від 07.11.2019р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ", м.Луцьк

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 16.10.19р. суддею Вороняк А. С. о 11:14 год. у м.Луцьку, повний текст складено 21.10.19р.

у справі № 903/605/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ", м.Луцьк

про стягнення 174 693,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.10.2019р. у справі №903/605/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" про стягнення 174 693,70грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" 172795,06грн. заборгованості, з них 39595,06грн. - пеня, 133200,00грн. - штраф та 2591,93грн. сплаченого позивачем судового збору.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" в частині стягнення 1898,64грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному об`ємі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- покликається на те, що чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення;

- також зазначає, що в жодному нормативно-правовому акті та акті судової практики не закріплено висновку про те, який же вид неустойки (штраф чи пеня) підлягає стягненню, у разі посилання суду на ст.61 Конституції України, та який критерій має бути застосовано для його вибору. Водночас, тлумачення ст.3 та ст.549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (п.6 ст.3 ЦК України). Тому в кожному випадку окремо необхідно визначати, стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, в тому числі, з урахуванням їх розміру. Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 41 493,70грн. та штраф в розмірі 133 200,00грн., а тому враховуючи розмір пені та штрафу, справедливим та розумним буде стягнення пені;

- вказує на те, що відповідач просив врегулювати взаємовідносини з позивачем, про що свідчить відповідь №1005-0907 від 09.07.2019р. на претензію позивача, копія якої знаходиться в матеріалах даної справи. Вважає, що зі сторони відповідача було вжито усіх залежних від нас заходів для виконання договору. Тобто при виконанні господарського договору, зі сторони відповідача не було ознак протиправної поведінки.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" на рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2019р. у справі №903/605/19 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Надалі, 20.11.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019р. надійшла заява від 19.11.2019р. з додатками, зокрема, доказами сплати судового збору в сумі 1006,40грн. згідно платіжного доручення №1071 від 15.11.2019р..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" на рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2019р. у справі №903/605/19, постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" на рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2019р. у справі №903/605/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, а також запропоновано позивачу подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тощо.

04.12.2019р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання від 04.12.2019р., в якому просить розглядати апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом учасників справи).

Також, 04.12.2019р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/605/19, забезпечення проведення якої просить у Господарському суді Волинської області.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи задоволено та розгляд справи №903/605/19 призначено на 24.12.2019р. об 15:30год.. Також, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/605/19 та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Волинської області (адреса: 43010, м.Луцьк, пр.Волі, 54А).

06.12.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" надійшло клопотання від 04.12.2019р. з додатками про долучення доказів на підтвердження фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00грн..

Також, 06.12.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" надійшов письмовий відзив від 03.12.2019р. на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2019р. у справі №903/605/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

20.12.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" надійшло клопотання від 17.12.2019р. про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просить доручити Господарському суді Київської області.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.12.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" від 17.12.2019р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/605/19.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача.

Представник скаржника в судовому засіданні 24.12.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2019р. у справі №903/605/19 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному об`ємі.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 23.05.2019р. між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" (покупець) та ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (постачальник) було укладено договір поставки №555/13-19 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язувався передавати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в специфікаціях (видаткових накладних), а покупець зобов`язувався приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п.4.2 договору строк поставки визначається у специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

У відповідності до п.4.4 договору товар передається партіями.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що кількість та ціна товару кожної партії визначаються специфікаціями (видатковими накладними), які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.5.3 договору умови і порядок оплати визначаються сторонами у відповідних специфікаціях при кожній окремій поставці товару.

У відповідності до п.8.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.8.4 договору за порушення строку поставки постачальник на вимогу покупця сплачує штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 5 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості невчасно поставленого товару.

Пунктом 14.4 договору передбачено право сторони на односторонню розірвання договору та відшкодування завданих збитків у разі неналежного виконання обов`язків за цим договором, безпідставної відмови від виконання таких обов`язків або іншого істотного порушення договору однією із сторін. Договір в такому випадку вважається розірваним в односторонньому порядку з моменту отримання стороною, яка порушила даний договір, письмового повідомлення іншої сторони про розірвання договору.

Договір поставки №555/13-19 від 23.05.2019р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Специфікацією від 23.05.2019р. №1 до договору (далі - Специфікація №1) було визначено графік поставки товару, а саме:

29.05.2019р. кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 55000 м. на суму 990000,00грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 55000 м., на суму 990000,00грн..

17.06.2019р. кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 24000 м. на суму 432000,00грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 24 000 м., на суму 432000,00грн..

01.07.2019р. кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 27000 м. на суму 486000,00грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 27000 м., на суму 486000,00грн..

08.07.2019р. кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 49000 м. на суму 882000,00грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 49000 м., на суму 882000,00грн..

Пунктом 5 специфікації №1 встановлено, що оплата товару здійснюється в порядку: передоплата в розмірі 80% від суми кожної партії за 5 банківських днів до дати поставки, відповідно до графіку поставки; решта 20% від суми кожної партії на момент доставки продукції на склад/будівельний майданчик покупця.

24.05.2019р. на виконання п.5 специфікації №1 за договором ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" здійснило передоплату на суму 1584000,00грн., що становить 80% від суми першої партії, яка підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2019р. №351.

03.06.2019р. ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" поставило товар, а саме кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 18000 м та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 18000 м, на суму 648000,00грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.06.2019р. №89.

24.06.2019р. ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" поставило товар, а саме кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 30000 м та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 24000 м, на суму 972000,00грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.06.2019р. №94.

25.06.2019 ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" оплатило фактично поставлений товар на суму 36000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.2019р. №440.

04.07.2019р. ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" направило ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" лист від 03.07.2019р. №0307.1 з письмовим повідомленням про розірвання договору на підставі неналежного виконання ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" обов`язків за договором.

Відправлення вручено адресату 09.07.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0407321922905.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" про стягнення 174693,70грн., з них 41493,70грн. - пеня, 133200,00грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.05.2019 між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" (надалі - покупець) та ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (надалі - постачальник) було укладено договір поставки №555/13-19 від 23.05.2019р..

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" посилається на неналежне виконання укладеного між сторонами договір поставки від 23.05.2019р. №555/13-19.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.08.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/605/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.09.2019р..

03.09.2019р. до Господарського суду Волинської області від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить у задоволені позову відмовити.

Вказує, що з об`єктивних причин доставити таку кількість продукції на митну територію України (враховуючи святкові дні в червні) у встановлені попередньо договором строки виявилось нереально, про що вони своєчасно повідомили позивача, і просили переглянути графік поставки. Зазначає, що відповідач, як постачальник, приклав усіх зусиль для виконання даного договору, та незважаючи на це, позивач не тільки не погодився на перенесення термінів поставки, але із свого боку, з 07.06.2019р. перестав виконувати умови договору - проводити оплату згідно графіка, встановленого в специфікації №1. Вважає, що зі сторони відповідача було вжито усіх залежних від них заходів для виконання договору, не було ознак протиправної поведінки.

23.09.2019р. до Господарського суду Волинської області відповідачем подано додаткові пояснення по справі, в яких останній покликається на те, що відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Покликається на те, що саме позивач перестав виконувати умови договору поставки та розірвав його, а тому подальші поставки товару відповідачем не могли бути виконані, разом з тим, відповідач просив врегулювати взаємовідносини з позивачем, про що свідчить відповідь №1005-0907 від 09.07.2019р. на претензію позивача, копія якої знаходиться в матеріалах даної справи.

Також вважає, що справедливим та розумним видом стягнення неустойки по даній справі буде пеня в розмірі 41493,70грн..

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.09.2019р. розгляд справі відкладено на 16.10.2019р..

03.10.2019р. до Господарського суду Волинської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій звернуто увагу на те, що оскільки у сфері договірних відносин між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" та ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" діє принцип вільного волевиявлення та свободи договору, то виконання договірного зобов`язання повинно відбуватися, перш за все, відповідно до умов договору, визначених і погоджених сторонами на свій вільний розсуд.

Також, зазначає, що заборона одночасного застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що надає право сторонам здійснити відповідне врегулювання у договорі. Крім того, наводить відповідну практику Верховного Суду щодо одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені.

Окрім вказаного, 03.10.2019р. до Господарського суду Волинської області від адвоката позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження фактичної суми судових витрат в розмірі 5000,00грн., які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 16.10.2019р. у справі №903/605/19 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2019р. між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР» (покупець) та ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (постачальник) було укладено договір поставки №555/13-19, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язувався передавати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в специфікаціях (видаткових накладних), а покупець зобов`язувався приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Специфікацією від 23.05.2019р. №1 до договору (далі - Специфікація №1) було визначено графік поставки товару, а саме:

29.05.2019р. кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 55000 м. на суму 990000,00грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 55000 м., на суму 990000,00грн..

17.06.2019р. кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 24000 м. на суму 432000,00грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 24 000 м., на суму 432000,00грн..

01.07.2019р. кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 27000 м. на суму 486000,00грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 27000 м., на суму 486000,00грн..

08.07.2019р. кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 49000 м. на суму 882000,00грн. та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 49000 м., на суму 882000,00грн..

Пунктом 5 специфікації №1 передбачено, що оплата товару здійснюється в порядку: передоплата в розмірі 80% від суми кожної партії за 5 банківських днів до дати поставки, відповідно до графіку поставки; решта 20% від суми кожної партії на момент доставки продукції на склад/будівельний майданчик покупця.

24.05.2019р. на виконання п.5 специфікації №1 за договором ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" здійснило передоплату на суму 1584000,00грн., що становить 80% від суми першої партії, яка підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2019р. №351.

03.06.2019 відповідач поставив товар, а саме кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 18000 м та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, червоний у кількості 18000 м, на суму 648000,00грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.06.2019р. №89.

24.06.2019р. відповідач поставив товар, а саме кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 30000 м та кабель КВЕ Solar 6 мм2 50618, чорний у кількості 24000 м, на суму 972000,00грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.06.2019р. №94.

З огляду на викладене постачальником порушено строки поставки товару, які визначені специфікацією №1.

Надалі, 25.06.2019р. ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" оплатило фактично поставлений товар на суму 36000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.2019р. №440.

Отже, позивачем оплачено отриманий товар в повному обсязі.

З приписами п.14.4 договору поставки №555/13-19 від 23.05.2019р., передбачено право сторони на одностороннє розірвання договору та відшкодування завданих збитків у разі неналежного виконання обов`язків за цим договором, безпідставної відмови від виконання таких обов`язків або іншого істотного порушення договору однією із сторін. Договір в такому випадку вважається розірваним в односторонньому порядку з моменту отримання стороною, яка порушила даний договір, письмового повідомлення іншої сторони про розірвання договору.

У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно ч.1 ст.651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Матеріали справи свідчать, що 04.07.2019р. ТОВ "УКРАЇНСЬКІ СИСТЕМИ СОЛАР" направило ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" лист від 03.07.2019р. №0307.1 з письмовим повідомленням про розірвання договору на підставі неналежного виконання ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" обов`язків за договором.

Відправлення вручено адресату 09.07.2019р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0407321922905.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що договір поставки №555/13-19 від 23.05.2019р. є розірваним в односторонньому порядку 09.07.2019р..

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань, що складає 174693,70грн., з них 41493,70грн. - пеня, 133200,00грн. - штраф.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

У відповідності до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.8.1 договору поставки №555/13-19 від 23.05.2019р., у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.8.4 договору поставки №555/13-19 від 23.05.2019р., за порушення строку поставки постачальник на вимогу покупця сплачує штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 5 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості невчасно поставленого товару.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 41493,70грн., обрахованої на більші суми (1980000,00грн. та 1332000,00грн. в еквіваленті непоставленого товару) із врахуванням дня (дати), в якому частину товару було поставлено (03.06.2019р. і 24.06.2019р. відповідно) та здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені за періоди прострочення поставки товару зазначені позивачем в розрахунку, зокрема, розрахунок пені з врахуванням сум заборгованості та дат поставки товару в наступному порядку: за період прострочення з 30.05.2019р. по 02.06.2019р. на суму 1980000,00грн., за період прострочення з 03.06.2019р. по 23.06.2019р. на суму 1332000,00грн., за період прострочення з 24.06.2019р. по 09.07.2019р. на суму 360000,00грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з розрахунком Господарським судом Волинської області та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення пеня в сумі 39595,06грн. за вказані періоди, в решті частини стягнення пені в сумі 1898,64грн. слід йому відмовити через безпідставність.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунок штрафу в сумі 133200,00грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з його розрахунком та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення штрафу в сумі 133200,00грн..

Стосовно доводів відповідача про те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання зобов`язань за договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, до уваги колегії суддів не береться, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1351/17, від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17).

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 172795,06грн. заборгованості, з них 39595,06 грн. - пеня, 133200 грн. - штраф, а в частині стягнення 1898,64 грн. пені слід йому відмовити через безпідставність.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скаргзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2019р. у справі №903/605/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ", м.Луцьк залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2019р. у справі №903/605/19 - без змін.

2. Справу №903/605/19 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "27" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.