Рішення

від 03.10.2019 по справі 905/1012/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.2019р. Справа №905/1012/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДС Іжиніринг (01054, м.Київ, вул.Ярославів вал, буд.13/2, літера Б, офіс 4, код ЄДРПОУ 39970176)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй (84313, Донецька область, м.Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд.30, код ЄДРПОУ 36380683)

про стягнення 74 235, 43 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт , м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй , м.Краматорськ про стягнення 74235,43 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2019р. замінено позивача Товариство обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт , м.Київ, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю ЕДС Іжиніринг , м.Київ, по справі №905/1012/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт , до Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДС Іжиніринг , м. Київ, про стягнення 74235,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати робіт, виконання яких підтверджується актом звірки розрахунків. При цьому, позивач стверджує, що екземпляр договору №15-11/13 від 15.11.2013р. у ТОВ Еко-Дон Стандарт відсутній, у зв`язку з тим, що відповідачем не був повернутий на адресу позивача примірник договору. Як зазначає позивач, у жовтні 2016 року він направив на адресу відповідача акт звіряння розрахунків, але відповідач навмисно утримував у себе вищезазначений акт та надіслав його лише у січні 2017 року із поміткою про списання боргу у зв`язку з закінченням строку позовної давності.

06.06.2017р. відповідачем через канцелярію суду був наданий відзив б/н б/д, в якому останній просить суд застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин, оскільки, всупереч твердженням позивача договір підряду на виконання проектних робіт №15-11/13 від 15.11.2013р. між сторонами був укладений, шляхом його підписання, та відповідно за умовами договору строки позовної давності сплинули.

Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві б/н б/д, 15.06.2017р. надав клопотання про визнання поважними причини пропущення позовної давності. У клопотанні зазначив, що лише після отримання від відповідача акту звірки розрахунків станом на 03.10.2016р. у позивача з`явилась надія щодо можливого захисту своїх прав у судовому порядку. Позивач, не маючи можливості ознайомитись з умовами договору щодо строків оплати був змушений пред`явити вимогу про сплату боргу для обчислення строків сплати в розумінні ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

У поясненнях №16 від 14.08.2019р. позивач вказував, що акт звірки розрахунків від 03.10.2016р. був надісланий на адресу відповідача 31.12.2016р. та отриманий останнім 23.12.2016р.

Сторони у судове засідання 03.10.2019р. з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Як зазначає позивач, 15.11.2013р. Товариством обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт був оформлений рахунок-фактура №3111501 від 15.11.2013р. на оплату підрядних робіт, а саме виготовлення проектно-кошторисної документації на суму 74235,43 грн. Вказаний рахунок містить посилання на договір №15-11/13 від 15.11.2013р., у графі одержувач зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй .

Примірник договору підряду на виконання проектних робіт №15-11/13 від 15.11.2013р., засвідчений підписом виконавця робіт та скріплений печаткою підприємства позивача був направлений разом із вказаним рахунком на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй .

У відповідності до наявного у матеріалах справи платіжного доручення №585 від 13.12.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй перерахувало на користь Товариства обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт грошові кошти у сумі 74235,43 грн. із призначенням платежу: проектно-кошторисна документація згідно дог. №15-11/13 від 15.11.2013р. .

При цьому, як стверджує позивач, після отримання попередньої оплати за підрядні роботи в сумі 74235,43 грн., останнім були виконані проектні роботи на загальну суму 148470,86 грн. у відповідності до кошторису №1 на проектні роботи, складені акт №47 від 31.12.2013р. здачі-приймання науково-технічної продукції по договору №15-11/13 від 15.11.2013р. та рахунок-фактура №3123101 від 31.12.2013р. на суму 74235,43 грн. та скеровані на адресу замовника.

Одночасно, як наголошує виконавець проектних робіт, примірник договору №15-11/13 від 15.11.2013р. та акт здачі-приймання науково-технічної продукції №47 від 31.12.2013р. Товариству обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт замовником повернуті не були.

31.01.2017р. Товариство обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт звернулось до відповідача із вимогою №01/3101-17 від 31.01.2017р. про сплату заборгованості за договором №15-11/13 від 15.11.2013р. в сумі 74235,43 грн., яка залишена відповідачем без відповіді.

Відтак, приймаючи до уваги наведені обставини, з огляду на те, що вимоги позивача про сплату заборгованості за виконані підрядні роботи були залишені замовником без задоволення, Товариство з обмеженою відповідальністю ЕДС Іжиніринг (з урахуванням ухвали суду від 23.09.2019р.) звернулось до суду з даним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДС Іжиніринг не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст.887 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 15.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй (замовник) був підписаний договір підряду на виконання проектних робіт №15-11/13.

За приписами п.1.1 укладеного сторонами правочину замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: Рекультивація території полігону твердих побутових відходів на землях Урзуфської селищної ради Першотравневого району (інженерно-дослідницькі роботи, проектування) . Обсяг проектування: робочий проект.

Вартість робіт, яка виконується за цим договором, становить 148 470,86 грн., в тому числі ПДВ, та визначена протоколом погодження про договірну ціну, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток №2) (п.3.1 договору підряду на виконання проектних робіт).

Виконавець зобов`язується виконати прийняті на себе зобов`язання у відповідності до умов договору, технічного завдання замовника, вихідних та дозвільних документів, а замовник зобов`язаний своєчасно проводити приймання та оплату виконаної у відповідності до цього договору роботи (розділ 2 договору підряду).

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств замовника та виконавця.

Одночасно, твердження позивача про те, що договір №15-11/13 від 15.11.2013р. не був укладений письмово у формі єдиного документа не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як зазначав позивач, примірник 15-11/ 13 від 15.11.2013р., засвідчений підписом виконавця робіт та скріплений печаткою підприємства позивача був направлений на адресу замовника та не повернутий останнім позивачу.

З огляду на існування суперечних пояснень сторін щодо факту укладання (або не укладання) договору підряду на виконання проектних робіт №15-11/13 від 15.11.2013р., ухвалами суду від 06.07.2017р., від 24.05.2018р. призначались судові технічні експертизи матеріалів документів, на вирішення яких були поставлені, зокрема, наступні питання:

2.2. Чи нанесений відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй у той час, яким датований договорів підряду на виконання проектних робіт №15-11/13 від 15.11.2013р. (а.с. 56-59)?

2.3. У який період часу був нанесений відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй в наданому оригіналі договору підряду на виконання проектних робіт №15-11/13 від 15.11.2013р. (а.с. 56-59)?

При цьому, у висновку експерта, складеного 26.04.2019р., останнім зазначено про неможливість надання відповідей на вказані питання, оскільки у зв`язку з відсутністю криміналістичної науково-розробленої методики з встановлення віку штрихів, нанесених фарбувальною речовиною, внаслідок чого, встановити, чи нанесено досліджувальний відтиск печатки у той час, яким датовано договір №15-11/13 від 15.11.2013р. не вбачається можливим.

Разом з цим, судом враховано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вказувалось, разом із примірником договору №15-11/13 від 15.11.2013р., позивачем було скеровано на адресу відповідача рахунок-фактуру №3111501 від 15.11.2013р. на оплату підрядних робіт, а саме виготовлення проектно-кошторисної документації на суму 74235,43 грн., який у відповідності до п.3.6 договору №15-11/13 від 15.11.2013р., був оплачений відповідачем, що свідчить про акцепт пропозиції укласти договір на представлених підрядником умовах правочину.

Відтак, з огляду на визначений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, представлений відповідачем до матеріалів справи примірник договору підряду на виконання проектних робіт №15-11/13 від 15.11.2013р., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств замовника та виконавця, є належною підставою, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків на погоджених ним умовах.

За змістом п.п.2, 3 ч.1 ст.890 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.853 вказаного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, у грудні 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт були виконані підрядні роботи, а саме робочий проект Рекультивація території полігону ТБО на землях Урзуфської сільської ради Донецької області та оформлений акт №47 від 31.12.2013р. здавання-приймання науково-технічної продукції за договором №15-11/13 від 15.11.2013р. на суму 148470,86 грн.

Вищевказаний документ підписано представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, скріплений печатками підприємств, містить посилання на договір №15-11/13 від 15.11.2013р., що свідчить про виконання робіт саме за вказаним правочином.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання проектних робіт на загальну суму 148470,86 грн. в межах договору №15-11/13 від 15.11.2013р.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно п.3.6 договору №15-11/13 від 15.11.2013р. оплата по договору проводиться наступним чином:

3.6.1 протягом 3-х банківських днів від дати підписання договору, замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 50% від договірної ціни, у розмірі 74 235,43 грн., в тому числі ПДВ;

3.6.2 оплата виконаної роботи проводиться замовником не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання замовником акта здачі-приймання виконаних робіт.

Як вказувалось судом, рахунок-фактура №3111501 від 15.11.2013р. на оплату підрядних робіт (авансовий платіж), а саме виготовлення проектно-кошторисної документації на суму 74235,43 грн. був оплачений відповідачем, про що свідчить платіжне доручення №585 від 13.12.2013р.

Одночасно , з огляду на положення п.3.6 договору №15-11/13 від 15.11.2013р., приймаючи до уваги, що акт №47 здавання-приймання науково-технічної продукції за договором №15-11/13 від 15.11.2013р. був підписаний сторонами 31.12.2013р., остаточний розрахунок за виконані проектні роботи мав бути здійснений замовник не пізніше 06.01.2014р. включно.

Проте, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, оплата підрядних робіт вартістю 148470,86 грн. у повному обсязі здійснена не була.

Одночасно, як було зазначено вище, 06.06.2017р. відповідачем через канцелярію суду був наданий відзив б/н б/д, в якому останній просить суд застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Так, в розумінні ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 року у справі №910/9452/17).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у стст.252 - 255 Цивільного кодексу України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 Цивільного кодексу України.).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як було зазначено вище, проектні роботи за договором №15-11/13 від 15.11.2013р. були виконані 31.12.2013р. та мали бути оплачені відповідачем не пізніше 06.01.2014р. включно.

Тобто, з урахуванням приписів ст.253 Цивільного кодексу України прострочення відповідача з оплати проектних робіт на суму 74235,43 грн. розпочалось 07.01.2014р.

Відтак, строк позовної давності за вимогою про стягнення вартості виконаних підрядних робіт, які були виконані за договором №15-11/13 від 15.11.2013р. на підставі акту №47 здавання-приймання науково-технічної продукції на суму 148470,86 грн. (на залишкову суму) становить з 07.01.2014р. по 07.01.2017р.

Виходячи з того, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю - була направлена до господарського суду 28.04.2017р. (дата штемпелю поштового відділення на конверті), судом встановлено, що позивачем пропущено встановлений ст.257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення основного боргу в сумі 74235,43 грн.

Суд не приймає до уваги клопотання про визнання поважними причини пропущення строку позовної давності, заявленого позивачем, оскільки заявником не наведено жодної вмотивованої причини пропуску строку на звернення до суду за захистом свого права, а вказане клопотання містить тільки посилання на норму ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України у відповідності до якої, позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Разом з цим, наявності інших обставин, які зробили своєчасне пред`явлення позову до суду неможливим або ускладненим, позивачем всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено.

При цьому, судом враховано, що вимоги позивача не відносяться до переліку тих, на які позовна давність не поширюється з огляду на приписи ст.268 Цивільного кодексу України.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй суми заборгованості 74235,43 грн., підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, суд критично оцінює представлений позивачем до матеріалів справи примірник акту звірки розрахунків станом на 03.10.12016р. за договором №15-11/13 від 15.11.2013р. як підставу для переривання строків позовної давності, враховуючи наступне.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом п.4.4.1 Пленуму №10 від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір ; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Представлений позивачем акт звірки розрахунків станом на 03.10.2016р. за договором №15-11/13 від 15.11.2013р. з боку позивача підписаний директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Дон Стандарт , скріплений печаткою підприємства.

За змістом пояснень №16 від 14.08.2019р. позивача, вказаний акт звірки було скеровано Товариству з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй 13.12.2016р. та отримано останнім 23.12.2016р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8431304147024).

При цьому, як свідчать матеріали справи, з боку відповідача вказаний акт підписано директором Зерновим С.А. та скріплено печаткою для документів Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй . Разом з цим, за даними відповідача станом на 03.10.2016р. у останнього відсутня заборгованість за цим правочином, про що свідчать відмітки у відповідних графах акту ( дебет , кредит ).

Отже, з огляду на вищевикладене, представлений суду акт звірки розрахунків за договором №15-11/13 від 15.11.2013р. не свідчить про визнання боргу відповідачем, а, навпаки, є запереченням проти нього, а тому може вважатись належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджує визнання відповідачем боргу перед позивачем по договору у сумі 74235,43 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 23.12.2016р. керівником (згідно статуту) та підписантом Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй був ОСОБА_1 , що також спростовує доводи позивача про підписання акту звірки уповноваженою на вчинення таких дій особою.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн. підлягає віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст.86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДС Іжиніринг до Товариства з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй про стягнення заборгованості у розмірі 74 235, 43 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 03.10.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕДС Іжиніринг (01054, м.Київ, вул.Ярославів вал, буд.13/2, літера Б, офіс 4, код ЄДРПОУ 39970176).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВСА-Строй (84313, Донецька область, м.Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд.30, код ЄДРПОУ 36380683).

Суддя О.М. Сковородіна