Рішення

від 18.10.2019 по справі 910/10866/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2019Справа № 910/10866/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервидконтракт"

(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код: 37034894)

про стягнення 24 084,67 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервидконтракт" (далі - відповідач) про стягнення 24 084,67 грн, з яких 11 538,48 грн заборгованість за кредитом, 10 111,39 грн відсотки, нараховані на прострочену заборгованість, 2 434,80 грн відсотки у вигляді комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором б/н від 20.03.2017, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, комісії за користування кредитом в загальному розмірі 24 084,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

У встановлений судом строк до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач у частині вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 7 165,56 грн не заперечує, щодо решти вимог позивача відповідач заперечує та вказує на те, що він не погоджувався на зазначені позивачем умови кредитування, наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем не підписувався і ним не визнається, позивачем не надано суду доказів того, що саме такі Умови та Правила надання банківських послуг діяли на момент підписання заяви від 28.09.2016, з урахуванням чого, на думку відповідача, позивачем не доведено суду право нараховувати та стягувати заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість в сумі 10 111,39 грн. Щодо стягнення відсотків у вигляді комісії відповідач вказав на те, що оскільки, як було вказано вище, Умови та Правила надання банківських послуг не визнаються відповідачем, нарахована позивачем комісія жодним чином не підтверджена, а тому у позивача відсутні підстави для її стягнення з відповідача. Крім того, відповідач вказав на те, що з його рахунку позивачем було безпідставно списано суму комісії в розмірі 4 372,92 грн, відтак, на думку відповідача, заборгованість за кредитом (11 538,48 грн) слід зменшити на суму неправомірно списаної комісії.

11.10.2019 (надіслано засобами служби доставки 09.10.2019) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, залишається судом без розгляду та не враховується при розгляді справи, як така, що подана з порушенням встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.08.2019 строку (відповідно до відомостей з офіційного сайту ПАТ Укрпошта поштове відправлення за № 0103052062105, в якому відповідачем було направлено відзив на позовну заяву, вручено позивачу 16.09.2019), за відсутності мотивованого клопотання про його поновлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

28.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервидконтракт" (далі - клієнт, відповідач) звернулось до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - банк, позивач) із Заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява), відповідно до якої відповідач висловив згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті позивача pb.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування, приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку - Договорі банківського обслуговування (далі - Договір) в цілому.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2017 відповідач через систему інтернет-клієнт-банкінгу Приват24 подав позивачу Заявку на отримання кредиту № 207597, за умовами якої розмір кредиту - 27 692,31 грн, комісія за користування кредитом становить 2,9% від суми кожного платежу, ініційованого за рахунок кредитних коштів, та сплачується 5 числа кожного наступного місяця протягом 12 місяців, оплата в рахунок розстрочки - 30 000,00 грн на строк 12 місяців зі щомісячним платежем 2 365,38 грн, перший платіж - 2 307,69 грн, операція здійснюється відповідно до розділів 3.1, 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Підписанням цієї Заявки відповідачем прийнято Умови та Правила надання банківських послуг та погоджено, що ця заявка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку складає кредитно-заставний договір (п. 3.2.6 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п. 3.2.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту кредит з лімітом на цілі, зазначені в платіжному дорученні (Заявці), в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені Договором терміни.

Відповідно до п. 3.2.6.3.1 Умов та Правил повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його розрахунковому рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначені в заявці (банк здійснює списання позитивного залишку на розрахунковому рахунку клієнта в сумах, необхідних для здійснення внеску на погашення кредиту). Остаточний термін погашення кредиту прирівнюється до дати останнього платежу. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта) (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення чи інших). У разі непогашення заборгованості за цим договором в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. В разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого з зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

За умовами п. 3.2.6.5.2 Умов та Правил клієнт зобов`язаний оплатити щомісячну комісію за користування кредитом відповідно до п. 3.2.6.3.3.

Згідно з п. 3.2.6.5.3 Умов та Правил клієнт зобов`язаний повернути кредит в термін і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.6.3.1, 3.2.6.5.16, 3.2.6.6.2, а також вказані в Заявці, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

За користування кредитом в період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.6.1, 3.2.6.2, 3.2.6.3, 3.2.6.3.1 цього договору клієнт платить відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.6.3.3 (п. 3.2.6.9 Умов та Правил).

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.6.5.2, 3.2.6.5.3 цього договору, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.6.3.4 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого п. 3.2.6.3.1 цього договору) (п. 3.2.6.9.1 Умов та Правил).

Розрахунок і нарахування комісії за користування кредитом здійснюється 5 числа наступного місяця від дати списання коштів з позикового рахунку і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості по кредиту (п. 3.2.6.9.6 Умов та Правил).

Нарахування прострочених процентів за користування кредитом здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.6.9.7 Умов та Правил).

Пунктом 3.2.6.3.3 Умов та Правил передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячну комісію згідно Тарифам, зазначеним в п. 3.2.6. Датами сплати процентів є дати сплати платежів, зазначених в заявці. У разі несплати процентів у визначений строк вони вважаються простроченими (окрім випадків розірвання договору відповідно до п. 3.2.6.6.2). При достроковому погашенні заборгованості щодо Послуги одноразово стягується щомісячна комісія.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2017 позивачем було перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 30 000,00 грн, 20.03.2017 позивачем внесено 2 500,00 грн власних коштів на поповнення оборотних коштів, згідно з п. 3.2.6 Умов та Правил відповідачу видано 27 692,31 грн кредитних коштів, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач у своєму розрахунку заборгованості за Договором № б/н від 20.03.2017 та підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку відповідача з 01.01.2000 по 08.08.2019, відповідачем було повернуто частину кредитних коштів, а саме 10.04.2017 - 2 307,69 грн, 10.05.2017 - 2 307,69 грн, 10.06.2017 - 2 307,69 грн, 10.07.2017 - 2 307,69 грн, 05.10.2017 - 500,00 грн, 14.10.2017 - 6 423,07 грн, всього відповідачем повернуто 16 153,83 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з повернення кредитних коштів у розмірі 11 538,48 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 11 538,48 грн заборгованості за кредитом, 10 111,39 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, 2 434,80 грн відсотків у вигляді комісії.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Внаслідок укладення Договору шляхом підписання відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил від 28.09.2016, Заявки на отримання кредиту № 207597 від 20.03.2017, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою такий правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд, на підставі наявних у матеріалах справи первинних банківських документів, встановив факт видачі позивачем кредитних коштів відповідачу в сумі 27 692,31 грн, що відповідачем не заперечується.

За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано вище, за умовами Заявки № 207597 від 20.03.2017 сторони передбачили строк кредиту - 12 місяців та те, що повернення тіла кредиту здійснюється щомісячним платежем 2 365,38 грн, перший платіж 2 307,69 грн.

Суд, на підставі первинних банківських документів, встановив факт часткового виконання відповідачем зобов`язання з повернення кредитних коштів на загальну суму 16 153,83 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач проти розміру заборгованості за кредитом (11 538,48 грн) не заперечує, проте вказує на те, що оскільки позивачем з його рахунку було неправомірно списано 4 372,92 грн комісії, сума заборгованості за кредитом підлягає зменшенню, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 7 165,56 грн.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача за Договором позивачем з рахунку відповідача було списано комісію на загальну суму 4 372,92 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 111,39 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, та 2 434,80 грн відсотків у вигляді комісії.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Як вказувалось вище, відповідно до Умов та Правил на відповідача покладається обов`язок зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії.

Проте, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10 111,39 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, та 2 434,80 грн відсотків у вигляді комісії, з огляду на наступне.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (клієнт банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину Договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин (20.03.2017) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08.08.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, за відсутності наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту тощо.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10 111,39 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, та 2 434,80 грн відсотків у вигляді комісії.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено в п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, оскільки при розгляді цієї справи судом встановлено безпідставність списання позивачем з рахунку відповідача комісії на загальну суму 4 372,92 грн, сума заборгованості за кредитом (11 538,48 грн) має бути зменшена на вказану суму комісії, відтак обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 165,56 грн заборгованості за кредитом.

Інші доводи, міркування сторін, викладені у заявах по суті справи, судом розглянуті, проте не враховуються, оскільки на результат вирішення справи не впливають.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7 165,56 грн заборгованості за кредитом.

Судовий збір у розмірі 571,53 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 1 349,47 грн у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервидконтракт" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код: 37034894) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код: 14360570) 7 165 (сім тисяч сто шістдесят п`ять) грн 56 коп. заборгованості за кредитом та 571 (п`ятсот сімдесят одну) грн 53 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 349,47 грн покласти на позивача.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.10.2019.

Суддя Нечай О.В.