Постанова

від 22.01.2020 по справі 910/10866/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа№ 910/10866/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

представники сторін не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2019 р. (повний текст складено 18.10.2019 р.)

у справі № 910/10866/19 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервидконтракт"

про стягнення 24 084,67 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервидконтракт" про стягнення 24 084,67 грн., з яких 11 538,48 грн. заборгованість за кредитом, 10 111,39 грн. відсотки, нараховані на прострочену заборгованість, 2 434,80 грн. відсотки у вигляді комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором б/н від 20.03.2017 р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, комісії за користування кредитом в загальному розмірі 24 084,67 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2019 р. у справі № 910/10866/19 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервидконтракт" на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 7 165,56 грн. заборгованості за кредитом та 571,53 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив ту обставину, що сума боргу у розмірі 7 165,56 грн. за неповернення кредитних коштів підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову. В частині вимог щодо стягнення 10 111,39 грн. відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та 2 434,80 грн. відсотків у вигляді комісії - відмовлено, оскільки сторонами письмово не погоджено їх розмір та порядок сплати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги у цій частині в повному обсязі; в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначав, що Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких відповідач приєднався шляхом підписання заявки, а також положеннями Цивільного законодавства передбачено отримання банком, який надав позичальнику кредит, право на одержання процентів від суми позики. За твердженням позивача, у даній справі не можна застосовувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17, оскільки така позицію стосується не господарської, а цивільної справи, яка виникла з інших правовідносин і відповідачем у якій є фізична особа - споживач, на яку розповсюджуються норми законодавства про захист прав споживачів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 р. поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 22.01.2020 р.; зупинено дію оскаржуваного рішення до прийняття апеляційним господарським судом кінцевого рішення.

Представники сторін у судове засідання, що відбулось 22.01.2020 р., не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце. За висновками суду неявка учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервидконтракт" (клієнт) звернулось до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (банк) із заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - заява), відповідно до якої клієнт висловив згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті позивача pb.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування; приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому.

20.03.2017 р. клієнт через систему інтернет-клієнт-банкінгу Приват24 подав позивачу заявку на отримання кредиту № 207597, за умовами якої розмір кредиту складає 27 692,31 грн., комісія за користування кредитом становить 2,9 % від суми кожного платежу, ініційованого за рахунок кредитних коштів, та сплачується 5 числа кожного наступного місяця протягом 12 місяців, оплата в рахунок розстрочки - 30 000,00 грн. на строк 12 місяців зі щомісячним платежем 2 365,38 грн, перший платіж - 2 307,69 грн., операція здійснюється відповідно до розділів 3.1, 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Підписанням цієї заявки відповідачем прийнято Умови та Правила надання банківських послуг та погоджено, що ця заявка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку складає кредитно-заставний договір (п. 3.2.6 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п. 3.2.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту кредит з лімітом на цілі, зазначені в платіжному дорученні (заявці), в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені договором терміни.

Відповідно до п. 3.2.6.3.1 Умов та Правил повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його розрахунковому рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначені в заявці (банк здійснює списання позитивного залишку на розрахунковому рахунку клієнта в сумах, необхідних для здійснення внеску на погашення кредиту). Остаточний термін погашення кредиту прирівнюється до дати останнього платежу. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта) (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення чи інших). У разі непогашення заборгованості за цим договором в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. В разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого з зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

За умовами п. 3.2.6.5.2 Умов та Правил клієнт зобов`язаний оплатити щомісячну комісію за користування кредитом відповідно до п. 3.2.6.3.3.

Згідно з п. 3.2.6.5.3 Умов та Правил клієнт зобов`язаний повернути кредит в термін і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.6.3.1, 3.2.6.5.16, 3.2.6.6.2, а також вказані в заявці, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

За користування кредитом в період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.6.1, 3.2.6.2, 3.2.6.3, 3.2.6.3.1 цього договору клієнт платить відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.6.3.3 (п. 3.2.6.9 Умов та Правил).

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.6.5.2, 3.2.6.5.3 цього договору, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.6.3.4 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого п. 3.2.6.3.1 цього договору) (п. 3.2.6.9.1 Умов та Правил).

Розрахунок і нарахування комісії за користування кредитом здійснюється 5 числа наступного місяця від дати списання коштів з позикового рахунку і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості по кредиту (п. 3.2.6.9.6 Умов та Правил).

Нарахування прострочених процентів за користування кредитом здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.6.9.7 Умов та Правил).

Пунктом 3.2.6.3.3 Умов та Правил передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячну комісію згідно Тарифам, зазначеним в п. 3.2.6. Датами сплати процентів є дати сплати платежів, зазначених в заявці. У разі несплати процентів у визначений строк вони вважаються простроченими (окрім випадків розірвання договору відповідно до п. 3.2.6.6.2). При достроковому погашенні заборгованості щодо Послуги одноразово стягується щомісячна комісія.

20.03.2017 р. банком перераховано на рахунок клієнта кредитні кошти в сумі 30 000,00 грн., а 20.03.2017 р. клієнтом внесено 2 500,00 грн. власних коштів на поповнення оборотних коштів, згідно з п. 3.2.6 Умов та Правил відповідачу видано 27 692,31 грн. кредитних коштів, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_1 .

Як зазначав позивач у своєму розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20.03.2017 р. та підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку відповідача з 01.01.2000 р. по 08.08.2019 р., відповідачем повернуто частину кредитних коштів, а саме 10.04.2017 р. - 2 307,69 грн., 10.05.2017 р. - 2 307,69 грн., 10.06.2017 р. - 2 307,69 грн., 10.07.2017 р. - 2 307,69 грн., 05.10.2017 р. - 500,00 грн., 14.10.2017 р. - 6 423,07 грн., всього відповідачем повернуто 16 153,83 грн., у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з повернення кредитних коштів у розмірі 11 538,48 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача 11 538,48 грн. заборгованості за кредитом, 10 111,39 грн. відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та 2 434,80 грн відсотків у вигляді комісії.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Внаслідок укладення договору шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил від 28.09.2016 р., заявки на отримання кредиту № 207597 від 20.03.2017 р., між сторонами виникли цивільні права та обов`язки з поруки, які регулюються Главою 71 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, банком видано позичальнику грошові кошти на суму 27 692,31 грн., які частково повернуті ним у розмірі 16 153,83 грн. Також позивачем з рахунку позичальника було списано 4 372,92 грн. в погашення нарахованої комісії, які відповідач просив суд вважати сплатою боргу, оскільки заперечував правомірність стягнення комісії.

Згідно з частинами 1-3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, позивач просив у тому числі, крім заборгованості по тілу кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема 10 111,39 грн. відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та 2 434,80 грн. відсотків у вигляді комісії.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (клієнт банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов був відомий позичальнику і він підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивача погодився з ним.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин (20.03.2017 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08.08.2019 р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, за відсутності наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту тощо.

Суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції, всупереч положенням статей 629, 1054 Цивільного кодексу України, проігноровано доводи про погодження сторонами після підписання відповідачем заяви про приєднання до умов не лише розміру банківського ліміту, а й порядку сплати відсотків, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними висновками суду.

Поряд із цим право позивача на стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та в розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема приписами статті 1048 Цивільного кодексу України відхиляється судом, оскільки позивач відповідної позовної вимоги не заявляв, а отже не було підстав для визначення розміру заборгованості з урахуванням процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитним коштами.

Колегія суддів при цьому враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2019 р. по справі № 916/2755/18.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що 10 111,39 грн. відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та 2 434,80 грн. відсотків у вигляді комісії не підлягають стягненню з відповідача, а сума боргу правомірно зменшена у зв`язку з безпідставним списання позивачем з рахунку відповідача комісії у розмірі 4 372,92 грн., тож вимоги в частині стягнення 7 165,56 грн. є обґрунтованими, а доводи скаржника не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновками господарського суду міста Києва, отже підстав для скасування або зміни рішення від 18.10.2019 р. у справі № 910/10866/19 не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2019 р. у справі № 910/10866/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2019 р. у справі № 910/10866/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10866/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.01.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко