Рішення

від 10.10.2019 по справі 916/1252/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1252/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ловга І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ящук Ю.Ю. адвокат;

від відповідача: Демінська К.В. адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Плюс 2010 до відповідача Приватного акціонерного товариства Одеський завод оздоблювальних матеріалів про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Світ Плюс 2010 звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства Одеський завод оздоблювальних матеріалів про визнання договору поділу майна в натурі та припинення спільної часткової власності недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Світ Плюс 2010 посилається на порушення порядку поділу нерухомого майна, передбаченого Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2019р. відкрито провадження у справі №916/1256/19, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2019р. о 11:00.

В підготовчому засіданні від 04.06.2019р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

В підготовчому засіданні від 04.06.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 25.06.2019р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 25.06.2019р. о 12:00.

В підготовчому засіданні від 25.06.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 11.07.2019р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 11.07.2019р. о 11:40.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

10.07.2019р. за вх.суду№13681/19 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

В підготовчому засіданні від 11.07.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 30.07.2019р. о 10:10, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 30.07.2019р. о 10:10.

В підготовчому засіданні від 30.07.2019р. оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.08.2019р. о 12:30.

У судовому засіданні від 22.08.2019р. було оголошено перерву на 10.09.2019р. о 11:30., про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 10.09.2019р. о 11:30.

В судовому засіданні від 10.09.2019р. позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

У судовому засіданні від 10.09.2019р. було оголошено перерву на 17.09.2019р. о 12:30., про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 17.09.2019р. о 12:30.

В судовому засіданні від 17.09.2019р. було оголошено перерву на 10.10.2019р. о 12:40., про що зазначено у протоколі судового засідання.

В судовому засіданні від 10.10.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1252/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вказує позивач, Відповідно до Свідоцтва № 25 про право власності від 09 лютого 1994 року, організації орендарів орендного підприємства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 1993 року № 1-5719, було передано право власності на цілісний майновий комплекс державного майна орендного підприємства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5 (станом на теперішній час перейменоване у "Київське шосе"). В подальшому, право власності закритого акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", яке стало правонаступником Організації орендарів орендного підприємства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", було посвідчене свідоцтвом про право власності №011167, яке видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.12.2000р. На підставі Державного акту про право постійного користування землею, виданого Виконкомом Одеської міської ради народних депутатів, акціонерному товариству закритого типу "ОЗОМ" було передано земельну ділянку площею 3,3550га, за адресою: м. Одеса, Ленінград ське шосе, 5 під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, відповідно до Рішень Виконкому Одеської міської ради народних депутатів №441 від 28.10.1995р. та №608 від 27.09.1997р. (Акт серії І-ОД №000057, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №27).

Позивач зазначає, що 20.01.2006р. установчими зборами Закритого акціонерного товариства "Світ плюс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ плюс 2010", на підставі протоколу №1, було прийняте рішення про створення у ре зультаті реорганізації, шляхом виділу із діючого суб'єкту господарювання - Закритого акціо нерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", також, згідно статуту новоствореного товариства, воно стало правонаступником частини, прав та обов'язків Закри того акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", визначених за розподільчим балансом. Того ж дня, 20.01.2006р., на підставі акту приймання-передачі майна, як внеску у статутний капітал Закритого акціонерного товариства "Світ плюс", Закрите акціонерне това риство "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" передав ЗАТ "Світ плюс" об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5 та м. Одеса, вул. Балківська, 108, згідно переліку. Так, відповідно до пунктів 1, 2 Переліку ЗАТ "ОЗОМ" передало ЗАТ "Світ плюс" примі щення у будівлях за літ. "А" і "В" по Ленінградському шосе, 5 у місті Одесі, а саме: у будівлі за літ. "А" (адміністративний корпус): приміщення на 1-му поверсі: кабінети №№45,31,29,28; приміщення на 11-му поверсі: кабінети №№81,83,82 та санвузол №84 (загальною площею по літ. "А" 122,7кв.м.); у будівлі за літ. "Б" (головний виробничий корпус): приміщення на 1-му поверсі: підсобка №2, кабінет №3, склад №1 та ліфт №І; приміщення на 11-му поверсі: цехи №№55,57, венткамеру №56 та ліфт №V (загальною площею по літ. "Б" 2377,3кв.м.). 07.02.2006р., в порядку, встановленому чинним законодавством України ЗАТ "Світ плюс" було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (запис про державну реєстрацію юридичної особи: 15561230000017214). Вищевказане нерухоме майно, у вигляді нежитлових приміщень, розташованих за адре сою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5, після проведення державної реєстрації новоствореної юридичної особи - ЗАТ "Світ плюс" було прийняте на баланс ЗАТ "Світ плюс".

Як зазначає позивач, 09.06.2006р., Виконавчим комітетом Одеської міської ради ЗАТ "ОЗОМ" було видане свідоцтво про право власності на 9/10 частин нежитлових будівель, розташованих у місті Одесі по Ленінградському шосе, 5, з урахуванням змін, що відбулись, в зв'язку із переда чею об'єктів нерухомості до статутного капіталу ЗАТ "Світ плюс". Зазначене свідоцтво було зареєстроване у порядку, встановленому чинним законодавст вом України, на підтвердження проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, 22.06.2006р. КП "ОМБТІ та РОН" було видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5, нале жне ЗАТ "ОЗОМ". 12.05.2008р. між ЗАТ "ОЗОМ" та ЗАТ "Світ плюс" укладено договір про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського управління юстиції Алексєєвою О. В., зареєстрований в реєстрі правочинів за №1355 від 12.05.2008р.; зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на неру хоме майно 22.05.2008р. (далі договір про поділ) та договір про врегулю вання взаємовідносин та взаємовигідне існування. Згідно змісту договору поділу вбачається, що ЗАТ "ОЗОМ" на підставі права приватної спі льної часткової власності володіло 9/10 частин нежитлових будівель, загальною площею 21482,9кв.м., а попередній власник - ЗАТ "Світ плюс", правонаступником якого є позивач ТОВ "Світ плюс 2010", на момент поділу, володів 1/10 частина нежитлових будівель, зага льною площею 2481,8кв.м. за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5. За кожною із сторін договору поділу, після його укладення, було зареєстроване право власності на нежитлові приміщення у нежитлових будівлях, як на окремий, виділений в натурі об'єкт нерухомості. Договір про поділ був посвідчений приватним нотаріусом Алексєєвою 0. В. на підставі Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5 за №1761 від 07.04.2008р., наданого КП "ОМБТІ та РОН" (далі висновок). У подальшому закрите акціонерне товариство "ОЗОМ" змінило організаційно-правову форму, та його правонаступником є Приватне акціонерне товариство "Одеський завод оздоблювальних матеріалів". При укладені договору про поділ, підготовкою необхідних документів та поданням їх приватному нотаріусу, займались представники ЗАТ "ОЗОМ". Під час слухання господарської справи №916/2615/18 (суддя Щавинська Ю. М.) за позовом ПрАТ "ОЗОМ" до ТОВ "Світ Плюс 2010" про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна, представником ПрАТ "ОЗОМ", адвокатом Демінською К. В. був наданий до матеріалів справи договір про поділ, з тексту якого вибачалось, що він був укладений на підставі висновку. Отже, ТОВ "Світ Плюс 2010" звернулось 08.04.2019р. до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алексєєвої О. В., з вимогою надати копії документів, які стали підставою для посвідчення договору про поділ. Після отримання копії висновку та вивчення його змісту, з метою поновлення своїх законних прав та інтересів, позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.

Позивач вказує, що договір про поділ, був укладений між сторонами з порушенням закону, отже є недійсним та не підлягав посвідченню приватним нотаріусом з огляду на те, що порядок поділу нерухомого майна в Україні здійснюється згідно з Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007р. Згідно п.1.2. Інструкції, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна. За п.2.6. Інструкції висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, повинен містить такі дані: а) кому належить об'єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлювальних документів; в) повну технічну характеристику об'єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об'єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об'єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються). Пунктом 2.2. Інструкції встановлено, що поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Позивач зазначає, що з висновку що надавався для укладення договору поділу вбачається, що договором про поділ нерухоме майно між сторонами, було розділено на два самостійних об'єкта без присвоєння окремих поштових номерів. Таким чином, два відокремлених об'єкта нерухомості які належать ТОВ "Світ Плюс 2010" та ПрАТ "ОЗОМ" знаходяться під однією адресою - м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5. Зі змісту п.2.6. Інструкції вибачається, що присвоєння адреси новоутвореним в результаті поділу об'єктам нерухомого майна належить до компетенції БТІ. Отже, у Висновку який був наданий КП "ОМБТІ та РОП", кожному із новоутворених об'єктів нерухомості повинні були бути присвоєні окремі адреси, що в порушення Інструкції зроблено не було. Крім того у договорі про поділ та висновку, в порушення пп. Ґ п.2.6. Інструкції не зазначено документ, якій підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою. При тому, що земельна ділянка площею 3,3550га, за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна, який був поділений між ЗАТ "Світ Плюс" та ЗАТ "ОЗОМ" знаходився у користуванні останнього на підставі Державного акту про право постійного користування землею, виданого Виконкомом Одеської міської ради народних депутатів, як зазначалось вище. Це в свою чергу призвело до грубого порушення пп. Е п.2.6. Інструкції. У Висновку не було визначено пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об'єктами, а отже на відбулося пропорційного розподілу прав на земельну ділянку.

Позивач стверджує, що відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України "Про нотаріат", приватний нотаріус Алексєєва О. В. встановивши, що наданий їй висновок суперечить Інструкції була зобов'язана відмовити у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності чинному законодавству України або міжнародним договорам. Згідно з п. 1 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус Алексєєва О. В. не мала правових підстав для посвідчення спірного договору про поділ, оскільки це грубо порушує вимоги Інструкції, отже вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визнати недійсним договір поділу майна в натурі та припинення спільної часткової власності недійсним.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що згідно пункту 2 оскаржуваного позивачем договору, вбачається, що згідно відомостей викладених у витязі з реєстру речових прав на нерухоме майно №18724791, виданого Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 07.05.2008р., є технічна можливість поділу вказаних нежитлових будівель, вартість яких складає 5451621,39грн. і цей поділ проводиться у відповідності з цим витягом та відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна наданого Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 07.04.2008р. за №1761 та з метою припинення спільної часткової власності співвласники домовились провести поділ нежитлових будівель в натурі. Пунктом 6 оскаржуваного договору встановлено, що сторони договору стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі; договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.

Відповідач вказує, що позивачем не надано жодного доказу звернення до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алексєєвої О.В., навпаки, до позовної заяви, в якості додатку надано копію Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна наданого Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 07.04.2008р. за №1761, жодним чином не засвідчену.

Відповідач зазначає, що протягом 2016-2018 років позивач неодноразово звертався до судів різних інстанцій та юрисдикцій, із позовами до відповідача, з різних підстав та предметів, але, систематично, посилаючись на оскаржуваний договір поділу, як підставу своїх вимог, а саме в липні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про встановлення сервітуту, щодо земельної ділянки, права позивача на яку, нібито порушені відповідачем (справа №916/1797/16) у задоволені позову було відмовлено. Наприкінці 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про зобов'язання вчинити певні дії, а саме про зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачеві в користуванні електромережами, водопостачанням та водовідведенням за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 5; зобов'язання відповідача надати позивачеві технічні умови на дозволену міцність в електромережах (справа № 916/183/17) у задоволені позову було відмовлено. Згодом, у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/353/17 за позовом ТОВ Світ плюс 2010 до Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області та ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів про визнання недійсними рішень, скасування рішень та зобов'язання скасувати реєстрацію, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відповідач вважає, що позивачу, під час підготовки документації для укладення договору поділу, в момент його укладення та протягом тривалого часу після його укладення, в ході судових спорів, які тривали між сторонами протягом 2016-2018 року, було відомо про підстави та предмет оскаржуваного договору. Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на вимоги Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007р. Так, позивач посилається, зокрема, на пункт 1.2. Інструкції. Згідно вказаної норми, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1). Позивач вказує, що договором про поділ нерухоме майно між сторонами було розділено на два самостійних об'єкта без присвоєння окремих поштових номерів, крім того, посилаючись на підпункт ґ пункту 2.6. Інструкції, вказує, що у висновку не зазначено документ, що підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою, а тому, позивач вважає зазначені факти порушенням вимог Інструкції, та вважає вищезазначене підставою для визнання недійсним оскаржуваного позивачем договору. Проте, додатком №1 до Інструкції не встановлено обов'язку визначення окремих поштових адрес для об'єктів, що утворюються в результаті поділу. Крім того, у вказаному висновку, зазначено, що земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача, що, в цілому спростовує твердження позивача про незаконність висновку.

Відповідач вказує, що на підставі Державного акту про право постійного користування землею, виданого Виконкомом Одеської міської ради народних депутатів. Акціонерному товариству закритого типу ОЗОМ передано земельну ділянку, площею 3,3550га. за адресою: м. Одеса. Ленінградське шосе. 5 під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, відповідно до Рішень Виконкому Одеської міської ради народних депутатів №441 від 28.10.1995р. та №608 від 27.09.1997р. (Акт серії І-ОД№000057) зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №27. Державний акт жодними

особами, в тому числі і позивачем, не оскаржувався та був чинним до моменту поділу вищезазначеної земельної ділянки. До моменту поділу, а згодом і викупу земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Ленінградське (Київське) шосе, 5, що відбувалось у протягом 2016 року, вказана земельна ділянка належала Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, та була у постійному користуванні відповідача, на підставі вищевказаного Державного акту про право постійного користування землею, а тому і жодних прав на неї в процесі поділу нежитлових приміщень, у позивача не було. Позивачеві належать лише приміщення у

будівлях за літ. А і Б по Київському (Ленінградському) шосе, 5, які розташовані по фасадній

частині земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, 12.05.2008р. між ЗАТ ОЗОМ та ЗАТ Світ Плюс було укладено договір про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського управління юстиції Алексєєвою О.В., зареєстрований в реєстрі правочинів за №1355 від 12.05.2008р., зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.05.2018р. та договір про врегулювання взаємовідносин та взаємовигідне існування.

Згідно змісту договору поділу ЗАТ ОЗОМ на підставі права приватної спільної часткової власності володіло 9/10 частин нежитлових будівель, загальною площею 21482,9кв.м., а попередній власник - ЗАТ Світ Плюс , правонаступником якого є позивач, на момент поділу, володів 1/10 частина нежитлових будівель, загальною площею 2481,8кв.м. за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5.

За кожною із сторін договору поділу, після його укладення, було зареєстроване право власності на нежитлові будівлі, як на окремий, виділений в натурі об'єкт нерухомості.

В якості правового обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З пункту 2 оскаржуваного позивачем договору, вбачається, що згідно відомостей викладених у витязі з реєстру речових прав на нерухоме майно №18724791, виданого Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 07.05.2008р., є технічна можливість поділу вказаних нежитлових будівель, вартість яких складає 5451621,39грн. і цей поділ проводиться у відповідності з цим витягом та відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна наданого Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 07.04.2008р. за №1761 та з метою припинення спільної часткової власності співвласники домовились провести поділ нежитлових будівель в натурі.

Пунктом 6 оскаржуваного договору встановлено, що сторони договору стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі; договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.

Тобто на момент укладення спірного договору ЗАТ Світ Плюс , правонаступником якого є позивач, уклавши договір підтвердив, що розуміє значення і умови цього договору та його правові наслідки, те, що договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, мав вільне волевиявлення та підтвердив, що договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.

Тобто договір поділу відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач.

Щодо посилань позивача на те, що договір поділу не відповідає вимогам Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007р., а саме на те, що договором про поділ нерухоме майно між сторонами було розділено на два самостійних об'єкта без присвоєння окремих поштових номерів, крім того, посилаючись на підпункт ґ пункту 2.6. Інструкції, вказує, що у Висновку не зазначено документ, що підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою, а тому, позивач вважає зазначені факти порушенням вимог Інструкції, та вважає вищезазначене підставою для визнання недійсним оскаржуваного позивачем договору, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у обох об'єктів нерухомості які належать позивачу та відповідачу існує одна адреса м. Одеса, Ленінградське шосе,5.

Крім того позивачем не надано належних доказів звернення в порядку чинного законодавства з вимогою про присвоєння належному позивачу на праві власності об'єкту нерухомого майна окремої адреси.

Щодо посилань позивача на земельну ділянку на якій розташований належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомості та слід зазначити, що земельна ділянка площею 3,3550кв.м. на якій розташовані об'єкти нерухомості як позивача так і відповідача, на підставі Державного акту про право постійного користування землею, виданого Виконкомом Одеської міської ради народних депутатів була передана Акціонерному товариству закритого типу ОЗОМ під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, відповідно до Рішень Виконкому Одеської міської ради народних депутатів №441 від 28.10.1995р. та №608 від 27.09.1997р.

Суд зазначає, що Державний акт позивачем, не оскаржувався та був чинним до моменту поділу вищезазначеної земельної ділянки.

Крім того в позовній заяві позивач посилається на неправомірні дії приватного нотаріуса Алексєєвої О. В. щодо нотаріального посвідчення спірного договору.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про нотаріат (в редакції станом на момент вчинення нотаріальної дії) заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріусом дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса.

Згідно ст. 49 Закону України Про нотаріат (в редакції станом на день звернення з даним позовом до суду) нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Однак, суд зазначає, що позивачем не надано доказів оскарження в судовому порядку дій приватного нотаріуса Алексєєвої О. В.

Посилання позивача на те, що Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5 за №1761 від 07.04.2008р., наданого КП "ОМБТІ та РОН" згідно висновків будівельно- технічного експертного дослідження №021/17 від 27.12.2017р. зроблений ТОВ Центр судових інженерно-технічних експертиз та архітектури складений з порушенням чинних норм, судом до уваги не приймається оскільки Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5 за №1761 від 07.04.2008р. не був наданий на дослідження ТОВ Центр судових інженерно-технічних експертиз та архітектури .

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Станом на день розгляду справи позивачем не надано належних доказів для визнання спірного договору недійсним.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Плюс 2010 до відповідача Приватного акціонерного товариства Одеський завод оздоблювальних матеріалів про визнання договору недійсним, необґрунтовані належними доказами та задоволенню не підлягають.

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на те, що позивачу, під час підготовки документації для укладення договору поділу, в момент його укладення та протягом тривалого часу після його укладення, в ході судових спорів, які тривали між сторонами протягом 2016-2018 років було відомо про підстави та предмет оскаржуваного договору.

Суд, розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з загальних засад господарського законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

За змістом ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Враховуючи, що судом було відмовлено у позовних вимогах з підстав їх необґрунтованості, заява відповідача про застосування строків позовної давності, задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги, що судом відмовлено у позовних вимогах у повному обсязі, судові витрати за розгляд даної справи покладаються на позивача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" про визнання договору недійсним - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010".

Повне рішення складено 21 жовтня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова