Рішення

від 09.10.2019 по справі 120/2263/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2019 р. Справа № 120/2263/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: Купрія О.М.

відповідача 1: ОСОБА_1

представника відповідача 2: Тиховського М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро"

до: державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними, скасування припису та повідомлення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" (далі - позивач, ТОВ "Теплик-Агро") з адміністративним позовом до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (даті - відповідач 2) про визнання дій протиправними, скасування припису та повідомлення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що товариство отримало по пошті повідомлення державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадьського, Тростянецького районів та м. Ладижин ОСОБА_1 №0-2-0.447-447/90-19 від 24.06.2019 Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки , додаток до повідомлення Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 151664,84 грн. та припис №187/0152ПР/03/01/-19 від 24.06.2019.

Вказаним повідомленням відповідач 1 провів нарахування шкоди, яку завдало товариство, зайнявши самовільно земельну ділянку з кадастровим №0523783000:01:002:0321 площею 24,773 га, яка є земельною ділянкою історико-культурного призначення на території Комарівської сільської ради Теплицького району.

Позивач зазначає, що як підставу винесення припису інспектор вважає те, що TOB Теплик-Агро самовільно зайняло земельну ділянку з кадастровим №0523783000:01:002:0321 площею 24,773 га, яка є земельною ділянкою історико-культурного призначення на території Комарівської сільської ради Теплицького району та те, що земельну з кадастровим №0523783900:03:002:0518 ділянку позивач використовує за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування та не сплачує до бюджету платежі.

Вважаючи дії інспектора щодо винесення повідомлення та припису протиправними, а повідомлення та припис такими що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду з вимогами:

- визнати протиправними дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадьського, Тростянецького районів та м. Ладижин ОСОБА_1 щодо винесення повідомлення №0-2-0.447-447/90-19 від 24.06.2019 Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та припису № 187/0152ПР/03/01/-19 від 24.06.2019;

- визнати повідомлення №0-2-0.447-447/90-19 від 24.06.2019 Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки протиправним та скасувати його;

- визнати припис №187/0152ПР/03/01/-19 від 24.06.2019 протиправним та скасувати його;

- стягнути з ОСОБА_1 та за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ТОВ Теплик-Aгpo сплачену суму судового збору.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2019 позовну заяву залишено без руху.

В межах строку, наданого судом на усунення недоліків, 23.07.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 17.07.2019.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

19.08.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечують щодо позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Використання земельної ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518 та земельна ділянка площею 24,773 га з кадастровим номером 0523783000:01:002:0321 здійснюється в порушення вимог Земельного кодексу України, а саме: відсутнє рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду та відсутнє підтвердження проведення торгів.

Крім того, відповідач вказує, що Комарівська сільська рада не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, таким чином договір між Комарівською сільською радою та TOB Теплик-Агpo від 1 грудня 2013 року про обробіток, збереження та оренду земельною ділянкою площею 24,83 га за межами населеного пункту, історико-культурного призначення, укладено з порушенням вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та не може бути законною підставою для її використання. Таким чином, сільська рада взагалі не мала права розпоряджатись зазначеними земельними ділянками.

Також, охоронний договір укладений між управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та TOB Теплик-Агpo не є підтвердженням надання в користування розпорядником вказаної земельної ділянки - Вінницькою обласною державною адміністрацією, оскільки до повноважень управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації не відноситься визначення відповідності вимогам чинного законодавства укладених договорів оренди.

Разом з тим, відповідач звертає увагу, що відповідно до Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення від 19.01.2017 №6 державним інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів (державні інспектори), яким відповідно до законодавства України надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, які діють як державні інспектори сільського господарства відповідно до статті 244 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Державні інспектори, зокрема, вповноважені безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності, передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

21.08.2019 на адресу суду від відповідача 1 також надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення проти позову та відповідають змісту відзиву на позовну заяву відповідача 2.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач 1 та представник відповідача 2 заперечили щодо задоволення заявленого позову, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзиви відповідачів, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно Посвідчення від 13.05.2019 №28-2-0.442-5238/2-19 на проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, виданого на підставі наказу Головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області від 11.05.2019 №187 "Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю)" у період з 18.06.2019 по 24.06.2019 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин ОСОБА_1 було проведено перевірку суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агpo", з питань дотримання вимог законодавства України у сфері використання та охорони земель державної та комунальної власності.

За результатами вказаної перевірки складено акт №187/0124АП/02/01/-19 від 24.06.2019, яким задокументовано:

- відсутність державної реєстрації права на земельні ділянки 052383900:03:002:0518 площею 0,75 га, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України та відповідно наносяться збитки державі від несправляння плати за землю;

- факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 24,773 га 0523783000:01:002:0321 історико-культурного призначення за межами населеного пункту с. Комарівка Теплицького району, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", та як наслідок наносяться збитки державі від несправляння плати за землю, знищуються об`єкти культурної спадщини.

24.06.2019 державним інспектором виписано на ім`я директора ТОВ "Теплик-Агро" припис №187/0152ПР/03/01/-19 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, оформивши правовстановлюючі документи на земельну ділянку згідно чинного законодавства або в добровільному порядку звільнити дану земельну ділянку в 30-ти денний термін.

24.06.2019 відповідачем 1 складено повідомлення №0-2-0.447-447/90-19 "Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки", згідно якого розмір шкоди становить 151664,84 грн., що відповідає розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Крім цього, державним інспектором 24.06.2019 складено протокол про адміністративні правопорушення №187/0075ПТ/04/01/-19. Однак, в подальшому, винесена постанова про закриття справи №187/0082По/05/01/-19 від 10.07.2019, оскільки при розгляді справи встановлено, що в діях директора ТОВ "Теплик-Агро" ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

26.06.2019 ТОВ "Теплик-Агро" надало зауваження до акту перевірки №187/0124АП/02/01/-19 від 24.06.2019, однак, як зазначає позивач, такі не взяті до уваги відповідачами.

Не погоджуючись з діями відповідачів, прийнятими повідомленням №0-2-0.447-447/90-19 від 24.06.2019 та приписом №187/0152ПР/03/01/-19 від 24.06.2019, ТОВ "Теплик-Агро" звернулось до суду з цим позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно з положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому, ст. 53 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації. Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Статтею 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно матеріалів справи, 19.09.2014 між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації, як органом охорони, та ТОВ "Теплик-Агро", як користувачем (власником), було укладено охоронний договір № 13/14 на пам`ятку культурної спадщини, відповідно до умов якого користувач взяв на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки археології місцевого значення - поселення трипільської культури IV - II тисячоліть до н.е., що знаходиться у с. Комарівка Теплицького району Вінницькій області.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Так, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки, як:

- з об`єктивної сторони це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки;

- відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування;

- відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена жодним нормативно-правовим актом України; з суб`єктивної сторони такі дії є винними.

Не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними. Під такими діями слід розуміти укладення цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством.

За таких обставин, укладення між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та відповідачем охоронного договору від 19.09.2014 виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Суд також враховує постанову Вищого Господарського Суду України від 25.10.2016 по справі №902/17/16 за позовом керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, в якій зроблено висновок, що укладення між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та відповідачем охоронного договору від 19.09.2014 виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки з 19.09.2014. При цьому, договір та обробіток, збереження та оренду від 18.12.2013 не може вважатись достатньою та належною правовою підставою для використання позивачем вказаної земельної ділянки, однак, укладення такого договору виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки та встановлює факт використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, що не є тотожним.

Також, відповідно інформації Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації за № 699/6-запит від 15.02.2016, на території Комарівської сільської ради відсутні пам`ятки археології місцевого значення.

Отже, земельна ділянка площею 24,773 га на території Комарівської сільської ради, станом на час розгляду справи, не включена до переліку пам`яток археології місцевого значення.

При цьому суд звертає увагу, що як встановлено господарським судом, відсутність спірної земельної ділянки в Реєстрі пам`ятників археології місцевого значення, враховуючи рішення виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих № 313 від 10.06.1971, яким затверджено список пам`ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення, паспорт пам`ятника історії та культури СРСР на земельну ділянку площею 800х300 м (що дорівнює 24,00 га) та охоронний договір № 13/14 на пам`ятку культурної спадщини від 19.09.2014, укладений між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та ТОВ "Теплик-Агро", не дає підстав беззаперечно стверджувати, що остання не є землею історико-культурного призначення.

Зазначені обставини, в силу преюдиціального значення постанови Вищого Господарського Суду України від 25.10.2016 повторному доказуванню не підлягають.

Відтак, суд дійшов висновку, що припис №187/0152ПР/03/01/-19 від 24.06.2019 в частині звільнення земельної ділянки площею 24.773 га з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 державної власності історико-культурного призначення, що розташована на території Комарівської сільської ради винесений протиправно, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, що стосується позовної вимоги щодо скасування припису №187/0152ПР/03/01/-19 від 24.06.2019 в частині звільнення земельної ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 0523783900:03:000:0518, що розташована на території Маломочульської сільської ради, то така задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Верховний Суд України у постанові від 22.11.2010 по справі № 3-27г10 вказав, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Як встановлено судом, ТОВ "Теплик-Агро" користується земельною ділянкою державної форми власності площею 0,75 га з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518, що розташована на території Маломочульської сільської ради.

Сам факт користування спірною земельною ділянкою позивачем не заперечується. При цьому, правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку у ТОВ "Теплик-Агро" відсутні.

Водночас, ні рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) позивачу земельної ділянки, ні вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, позивачем не надано та відповідно до матеріалів справи такі дані відсутні.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що земельна ділянка зайнята ним не самовільно тому, що в 2017 році ТОВ "Теплик-Агро" набуло право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518 та після набуття права власності, подало документи на отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, тобто, здійснює всі необхідні дії щодо оформлення права користування вказаною земельною ділянкою. Оскільки, як зазначає сам позивач, на даний момент ТОВ "Теплик-Агро" не має зареєстрованого речового права, тобто документу, який надає право на користування земельною ділянкою у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

При цьому, суд зауважує, що належним доказом права користування земельною ділянкою є документ про державну реєстрацію цього права.

Таким чином, оскільки на момент перевірки право власності або право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518 державної форми власності площею 0,75 га за ТОВ "Теплик-Агро" не було зареєстровано, а рішення органу виконавчої влади про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування (оренду) ТОВ "Теплик-Агро" відсутнє, тому Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області правомірно винесено припис від 24.06.2019 щодо необхідності в 30-ти денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства оформивши правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку згідно чинного законодавства або в добровільному порядку звільнити дану земельну ділянку, тому в цій частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518, припис №187/0152ПР/03/01/-19 від 24.06.2019 скасуванню не підлягає, а відтак в задоволенні позовної вимоги в якій позивач просить скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області що стосується даної земельної ділянки необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадьського, Тростянецького районів та м. Ладижин ОСОБА_1 щодо винесення повідомлення №0-2-0.447-447/90-19 від 24.06.2019 та припису № 187/0152ПР/03/01/-19 від 24.06.2019, то такі задоволенню не підлягають із наступних мотивів.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Необхідно зазначити, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Таким чином, державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором Головного управління Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Головне управління Держгеокадастру наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами. Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19 червня 2003 року № 963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Так, відповідно до статті 2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Так, згідно положень статті 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок.

Статтею 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, мають право, зокрема, здійснювати перевірку об`єктів - земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб, складати акти та приписи, за результатами таких перевірок.

Згідно положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Відповідно до положень п.п. 30 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року N 333, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 р. за N 1391/29521 (в подальшому Положення № 333) Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно п.п. 31 п. 4 Положення № 333 Головне управління обстежує земельні ділянки, які підлягають рекультивації, та видає спеціальні дозволи на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених у встановленому порядку, а також обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Крім того, підпунктом 34 пункту 4 Положення №333 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів щодо їх відшкодування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.п. 1, 2 пункту 6 Положення №333 посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

Таким чином, позовні вимоги в яких позивач просить визнати протиправними дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин ОСОБА_1 щодо винесення повідомлення від 24.06.2019 та припису від 24.06.2019 є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

В свою чергу, відповідно до ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Суд звертає увагу, що акт підписаний представником ТОВ "Теплик-Агро" за довіреністю - Горовим С.І. , при цьому, жодних зауважень в акті перевірки не зазначено.

Разом з тим, зауваження до акту перевірки від 24.06.2019 №187/0124АП/01/-19 були надані Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області лише 26.06.2019, тобто вже після винесення припису №187/0152/ПР/03/01/-19 від 24.06.2019 та повідомлення №0-2-0.447-447/90-19 від 24.06.2019.

Так, один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Системний аналіз наведених правових норм надає підстави для висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Крім того, з наведених правових норм вбачається, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок.

Відповідно до зазначених норм, контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Щодо позовної вимоги про скасування повідомлення щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 24.06.2019 №0-2-0.447-447/90-19, то суд не знаходить підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

За змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Суд зазначає, що розрахунок не породжує обов`язкових юридичних наслідків. Такі дані розрахунку можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про стягнення сум збитків, в основу яких покладені згадувані дані розрахунку.

Отже, вимога про скасування повідомлення щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 24.06.2019 №0-2-0.447-447/90-19 не є адміністративно-правовим актом, який спричиняє будь-які правові наслідки для суб`єкта господарювання, та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні вказаної норми, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013.

З урахуванням того, що розрахунок розміру шкоди не є адміністративно-правовим актом, розгляд таких справ законом не віднесено до жодної юрисдикції.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 20.02.2018 по справі № 398/3581/13-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 960,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис №187/0152ПР/03/01/-19 від 24.06.2019 в частині звільнення земельної ділянки площею 24.773 га з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 державної власності історико-культурного призначення, що розташована на території Комарівської сільської ради.

В іншій частині позивних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 960,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" (23814, Вінницька область, Теплицький район, с. Степанівка, вул. Незалежності, 30, код ЄДРПОУ 35737530).

Відповідач 1: Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39767547).

Відповідач 2: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39767547).

Суддя Комар Павло Анатолійович