П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/2263/19-а
Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
18 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представників позивача: Горового С.І., Купрія О.М.,
представника відповідача: Скоцької А.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 рокуу справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин Бичка Івана Олександровича, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування припису та повідомлення,
В С Т А Н О В И В :
у липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" звернулось до суду з адміністративним позовом до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин Бичка Івана Олександровича, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просило:
- визнати протиправними дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадьського, Тростянецького районів та м. Ладижин Бичка Івана Олександровича щодо винесення повідомлення № 0-2-0.447-447/90-19 від 24 червня 2019 року "Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки" та припису № 187/0152ПР/03/01/-19 від 24 червня 2019 року;
- визнати повідомлення № 0-2-0.447-447/90-19 від 24 червня 2019 року "Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки" протиправним та скасувати його;
- визнати припис № 187/0152ПР/03/01/-19 від 24 червня 2019 року протиправним та скасувати його;
- стягнути з ОСОБА_1 та за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" сплачену суму судового збору.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За правилами частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, апеляційний суд розглядає справу виключно у межах апеляційної скарги.
Як встановлено з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області від 11 травня 2019 року № 187 "Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю)" у період з 18 червня 2019 року по 24 червня 2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин Бичком І.О. проведено перевірку суб`єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агpo", з питань дотримання вимог законодавства України у сфері використання та охорони земель державної та комунальної власності.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 187/0124АП/02/01/-19 від 24 червня 2019 року, яким задокументовано:
- відсутність державної реєстрації права на земельні ділянки 052383900:03:002:0518 площею 0,75 га, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України та відповідно наносяться збитки державі від несправляння плати за землю;
- факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 24,773 га 0523783000:01:002:0321 історико-культурного призначення за межами населеного пункту с. Комарівка Теплицького району, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", та як наслідок наносяться збитки державі від несправляння плати за землю, знищуються об`єкти культурної спадщини.
24 червня 2019 року державним інспектором виписано на ім`я директора ТОВ "Теплик-Агро" припис № 187/0152ПР/03/01/-19 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, оформивши правовстановлюючі документи на земельну ділянку згідно чинного законодавства або в добровільному порядку звільнити дану земельну ділянку в 30-ти денний термін.
24 червня 2019 року відповідачем 1 складено повідомлення № 0-2-0.447-447/90-19 "Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки", згідно якого розмір шкоди становить 151664,84 грн., що відповідає розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Крім цього, державним інспектором 24 червня 2019 року складено протокол про адміністративні правопорушення № 187/0075ПТ/04/01/-19. Однак, в подальшому, винесена постанова про закриття справи № 187/0082По/05/01/-19 від 10 липня 2019 року, оскільки при розгляді справи встановлено, що в діях директора ТОВ "Теплик-Агро" ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 Кримінального кодексу України.
26 червня 2019 року ТОВ "Теплик-Агро" надало зауваження до акту перевірки №187/0124АП/02/01/-19 від 24 червня 2019 року.
Не погоджуючись з діями відповідачів, прийнятими повідомленням № 0-2-0.447-447/90-19 від 24 червня 2019 року та приписом № 187/0152ПР/03/01/-19 від 24 червня 2019 року, ТОВ "Теплик-Агро" звернулось до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно з частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.
Водночас, згідно з абзацами 1 і 2 частини 2 статті 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 ЦК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).
При цьому, відповідно до 1 першої, другої статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Спірна земельна ділянка може надаватися в користування (оренду) власнику розташованого на ній нерухомого майна у порядку, визначеному, зокрема, статями 116, 124 ЗК України.
Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Теплик-Агро" користується земельною ділянкою державної форми власності площею 0,75 га з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518, що розташована на території Маломочульської сільської ради.
Сам факт користування спірною земельною ділянкою позивачем не заперечується.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 серпня 2017 року № 22095979 позивач є власником майнового комплексу (корівника), який розташований на спірний земельній ділянці.
Отже, спірна земельна ділянка не є вільною, оскільки знаходиться під нежитловим приміщенням, що перебуває у власності позивача.
Так, позивач є власником майнового комплексу (корівника), розташованого на земельній ділянці та зацікавлений в оформленні права користування ділянкою в розмірі 0,75 га, необхідному для обслуговування об`єкта нерухомого майна.
При цьому, колегія суддів враховує, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна - майновим комплексом (корівником), що належить позивачу.
Тому, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 120 ЗК України та у статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-18125/15-18-05 від 29 грудня 2018 року позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,7500 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.42), тобто, апелянт здійснює всі необхідні дії щодо оформлення права користування вказаною земельною ділянкою.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області неправомірно винесено припис №187/0152ПР/03/01/-19 від 24 червня 2019 року стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518 щодо необхідності в 30-ти денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства оформивши правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку згідно чинного законодавства або в добровільному порядку звільнити дану земельну ділянку, а тому останній підлягає скасуванню в цій частині.
Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадьського, Тростянецького районів та м. Ладижин Бичка Івана Олександровича щодо винесення повідомлення № 0-2-0.447-447/90-19 від 24 червня 2019 року та припису № 187/0152ПР/03/01/-19 від 24 червня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно з статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Колегія суддів зазначає, що згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.
Таким чином, державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором Головного управління Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок.
Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.
Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Головне управління Держгеокадастру наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами. Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року № 963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.
Повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Статтею 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Так, статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок.
Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:
- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;
- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;
- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;
- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;
- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.
Таким чином, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, мають право, зокрема, здійснювати перевірку об`єктів - земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб, складати акти та приписи, за результатами таких перевірок.
Згідно з положенням про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
Відповідно до положень підпункту 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521 (далі - Положення № 333) Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Згідно з підпунктом 31 пункту 4 Положення № 333 Головне управління обстежує земельні ділянки, які підлягають рекультивації, та видає спеціальні дозволи на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених у встановленому порядку, а також обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
Крім того, підпунктом 34 пункту 4 Положення № 333 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів щодо їх відшкодування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до підпункту 1, 2 пункту 6 Положення № 333 посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.
Отже, посилання апелянта на протиправність дій інспектора, обов`язковість виконання яких прямо покладено на нього нормами чинного законодавства та наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, є безпідставними.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин Бичка Івана Олександровича щодо винесення повідомлення від 24 червня 2019 року та припису від 24 червня 2019 року є правомірними та обґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовної вимоги про скасування повідомлення щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 24 червня 2019 року № 0-2-0.447-447/90-19, колегія суддів зазначає таке.
Визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.
Колегія суддів наголошує, що розрахунок не породжує обов`язкових юридичних наслідків. Такі дані розрахунку можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про стягнення сум збитків, в основу яких покладені згадувані дані розрахунку.
Отже, вимога про скасування повідомлення щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 24 червня 2019 року № 0-2-0.447-447/90-19 не є адміністративно-правовим актом, який спричиняє будь-які правові наслідки для суб`єкта господарювання, та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні вказаної норми, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року.
Також даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 20 лютого 2018 року по справі № 398/3581/13-а, проте суд критично оцінює доводи апелянта щодо неврахування вказаної практики, так як саме згідно з розрахунком встановлюється розмір відшкодування, а повідомлення, як зазначалось вище, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що в цій частині позовні вимоги задоволенню також не підлягають.
Разом тим, з огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні припису №187/0152ПР/03/01/-19 від 24 червня 2019 року щодо земельної ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування припису №187/0152ПР/03/01/-19 від 24 червня 2019 року щодо земельної ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518.
Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні позивача до суду першої інстанції з позовною заявою, ним сплачено судовий збір згідно з платіжним дорученням № 13022 від 11 липня 2019 року в сумі 5763 грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції згідно з платіжним дорученням № 14156 від 31 жовтня 2019 року на суму 9031 грн. 50 коп.
Тобто, вказані вище судові витрати позивача є документально підтвердженими.
В свою чергу, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, зокрема, вирішено стягнути на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 960 грн. 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Суд апеляційної інстанції у даній адміністративній справі позовні вимоги задовольнив частково, відтак понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню у пропорційному співвідношенні до задоволених вимог, тобто за подання позовної заяви у розмірі 960 грн. 50 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2881 грн. 50 коп.
У зв`язку з цим слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" судовий збір в розмірі 3842 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року скасувати в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні припису №187/0152ПР/03/01/-19 від 24 червня 2019 року щодо земельної ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 0523783900:03:002:0518.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою вказані позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис №187/0152ПР/03/01/-19 від 24 червня 2019 року в повному обсязі.
В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" судовий збір в сумі 3842 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 грудня 2019 року.
Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2019 |
Оприлюднено | 22.12.2019 |
Номер документу | 86499669 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Драчук Т. О.
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Комар Павло Анатолійович
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Комар Павло Анатолійович
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Комар Павло Анатолійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні