Рішення
від 09.10.2019 по справі 520/7222/19
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 р. справа № 520/7222/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Дядейка О.О .,

представника відповідача - Зінченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКАП" (пр. Перемоги, 57-г, кв. 38, м. Харків, 61174, код ЄДРПОУ 35698171) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКАП" до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАП , п.н. 35698171, до переліку ризикових платників податків до "Журналу ризикових платників";

- зобов`язати Комісію Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації виключити Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАП , п.н. 35698171, з переліку ризикових платників податків;

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають в зупиненні реєстрації податкових накладних, які складені та направлені Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКАП , п.н. 35698171 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №704 від 01.07.2019, №665 від 20.06.2019, №594 від 03.06.2019, №635 від 12.06.2019, № 654 від 13.06.2019, № 632 від 12.06.2019, №640 від 12.06.2019, № 639 від 12.06.2019, які складені та направлені Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАП , п.н. 35698171 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також позивач просить суд зобов`язати відповідачів в порядку ст. 382 КАС України подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії відповідача щодо зупинення реєстрації податкових накладних є протиправними, неправомірними та необґрунтованими, через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства. Також позивач зазначив, що відповідачем не надано матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до переліку ризикових платників чи іншої інформації, що обов`язково додається до протоколу засідання Комісії, у зв`язку із чим просив позов задовольнити.

Представник відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що дії Головного управління ДФС у Харківській області обґрунтовані, а дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є законними, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача, Державної фіскальної служби України, не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що вважає доводи відзиву на позовну заяву необґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи.

Дослідивши доводи позову, відзиву, відповіді на відзив, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКАП" направило для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №704 від 01.07.2019, №665 від 20.06.2019, №594 від 03.06.2019, №635 від 12.06.2019, № 654 від 13.06.2019, № 632 від 12.06.2019, №640 від 12.06.2019, № 639 від 12.06.2019, реєстрація яких зупинена Державною фіскальною службою України на підставі включення ТОВ "ІНКАП" до переліку ризикових платників.

Позивачем до Головного управління ДФС у Харківській області подано 04.06.2019 лист № 04/02 щодо виключення ТОВ "ІНКАП" з числа ризикових платників, в якому зазначено, що відсутні будь-які підстави для відмови виключення ТОВ "ІНКАП" з числа ризикових платників.

Листом Головного управління ДФС у Харківській області від 19.06.2019 № 30358/10/20-40-07-04-08 щодо надання відповіді позивача повідомлено, що за результатами засідання Комісії вирішили, що на даний час немає наявних підстав для виключення ТОВ "ІНКАП" з переліку ризикових платників.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Водночас до 25 травня 2018 року був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Наказ № 567).

Наказ № 567 як нормативний правовий акт, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, на виконання вимог статті 117 Конституції України та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, одночасно визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 та наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567.

Ці акти, визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання представника відповідача про те, що відповідно до чинного законодавства у податкового органу наявні повноваження на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дійсно, відповідно до чинного законодавства у податкового органу наявні повноваження на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд вважає що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.

Судом встановлено, що передумовою зупинення реєстрації податкових накладних №704 від 01.07.2019, №665 від 20.06.2019, №594 від 03.06.2019, №635 від 12.06.2019, № 654 від 13.06.2019, № 632 від 12.06.2019, №640 від 12.06.2019, № 639 від 12.06.2019, які складені та направлені Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАП , п.н. 35698171 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, стали критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством.

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд приходить до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних №704 від 01.07.2019, №665 від 20.06.2019, №594 від 03.06.2019, №635 від 12.06.2019, № 654 від 13.06.2019, № 632 від 12.06.2019, №640 від 12.06.2019, № 639 від 12.06.2019, які складених та направлених Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАП , п.н. 35698171 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, постанові від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, постанові від 9 липня 2019 року у справі №140/2093/18, постанові від 30 липня 2019 року у справі №200/14026/18-а.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правовідносинах, з приводу яких подано позов, виходячи з початкового порушення принципів правової визначеності та передбачуваності зупиненням реєстрації податкової накладної на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, як подальша реалізація названого зупинення, не відповідає вимогам статті 2 КАС України щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості.

При цьому, судом встановлено, що подані Товариством для реєстрації податкових накладних документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Вуліч проти Швейцарії , Компанія Вестберга таксі Актіеболаг ) та приписів статті 77 КАС України при вирішенні спорів, зокрема щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок щодо доказування покладений на податковий орган , у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за необхідне, для повного та всебічного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Державну фіскальну службу України прийняти рішення щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №704 від 01.07.2019, №665 від 20.06.2019, №594 від 03.06.2019, №635 від 12.06.2019, № 654 від 13.06.2019, № 632 від 12.06.2019, №640 від 12.06.2019, № 639 від 12.06.2019, які складені та направлені Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКАП для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням висновків суду.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Державної фіскальної служби України прийняти рішення щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №704 від 01.07.2019, №665 від 20.06.2019, №594 від 03.06.2019, №635 від 12.06.2019, № 654 від 13.06.2019, № 632 від 12.06.2019, №640 від 12.06.2019, № 639 від 12.06.2019, які складені та направлені Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКАП для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням висновків суду.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України прийняти рішення щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №704 від 01.07.2019, №665 від 20.06.2019, №594 від 03.06.2019, №635 від 12.06.2019, № 654 від 13.06.2019, № 632 від 12.06.2019, №640 від 12.06.2019, № 639 від 12.06.2019, які складені та направлені Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКАП для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням висновків суду є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Щодо решти позову до ГУ ДФС в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАП , п.н. 35698171, до переліку ризикових платників податків до "Журналу ризикових платників", а також зобов`язання Комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації виключити Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАП , п.н. 35698171, з переліку ризикових платників податків, суд зазначає наступне.

З аналізу вищенаведених норм Порядку № 117 вбачається, що саме рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядках.

У правовідносинах, з приводу яких подано позов, мають місце два етапи реєстрації податкових накладних: перший - це зупинення реєстрації податкової накладної, який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної, та другий, - це сам етап прийняття рішення податковим органом.

Отже, саме другийетап, за наслідкам якого прийнято рішення податковим органом про відмову в реєстрації податкової накладної, яке приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів, є підставою, яка тягне за собою негативні наслідки для платника податку.

Позивач скористався своїм правом на оскарження відповідних дій щодо зупинення реєстрації податкової накладної та у вказаній частині судом ухвалено рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією - бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Вирішуючи спір щодо встановлення незаконності акту суб`єкта владних повноважень суд з`ясовує юридичну природу цього акту управління, визначає його належність.

Згідно п.19 ч.1 ст.4 КАС України - індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі щодо якої воно прийняте, або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Якщо рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації є актом індивідуальної дії, оскільки застосовуються одноразово і після реалізації вичерпує свою дію, при цьому, не встановлює та не змінює норми права, має локальний характер, нерозраховане на широке коло осіб та тягне за собою негативні наслідки для позивача, то рішення у вигляді протоколу щодо занесення підприємства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості є актом індивідуальної дії, яке не порушує та не впливає на безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача, оскільки являється рекомендаційним та не породжує негативні наслідки.

Таким чином, якщо у контролюючого органу виникають сумніви щодо ризиковості платника податків, він має право внести зазначене підприємство до списку ризикових, шляхом складення протоколу, а підприємство, у свою чергу, в подальшому, вправі надати документи для спростування висновків ДФС у разі прийняття рішення, яке безпосередньо буде нести у собі негативні наслідки для цього підприємства.

Відтак у позові, в частині до ГУ ДФС в Харківській області про оскарження внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, суд відмовляє.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Приписами ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача до закінчення судових дебатів на підтвердження понесених позивачем судових витрат у сумі 11000,00 грн надано копію договору №01-07/19 про надання правової допомоги від 01.07.2019, акт виконаних робіт від 07.10.2019 до договору про надання правової допомоги №01-07/19 від 01.07.2019, копію платіжного доручення № 2626 від 30.08.2019, копію платіжного доручення № 2487 від 03.07.2019.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до п. 2.1 договору №01-07/19 про надання правової допомоги від 01.07.2019 вартість однієї години роботи становить 1000,00 грн за одну годину. Приблизна вартість надання правової допомоги дорівнює 11000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору №01-07/19 про надання правової допомоги від 01.07.2019 розрахунок проводиться готівковим або безготівковим шляхом в порядку 100% передплати па підставі виставленого рахунку на протязі 3 календарних днів з дня його виставлення.

Відповідно до п. 3.2 договору №01-07/19 про надання правової допомоги від 01.07.2019 послуга вважається наданою з моменту підписання акту виконаних робіт.

Сторонами договору підписано акт виконаних робіт від 07.10.2019 до договору про надання правової допомоги №01-07/19 від 01.07.2019, відповідно до якого позивачу надані послуги: консультації 2 години; вивчення документів 1 година; оцінка судової перспективи шляхом порівняльного аналізу аналогічних справ у Єдиному Державному судовому реєстрі України 3 години; підготовки та отримання адвокатських запитів 1 години; підготовка позовної заяви до суду 3 години; участь у судовому засіданні 2 година. Загалом 11 годин. Вартість однієї години праці складає 1000,00 гривень. Вартість виконаних робіт складає 11000,00 грн (одинадцять тисяч гривень 00 копійок). Загальні вартість робіт складає 11000,00 грн.

Оплата послуг підтверджується копією платіжного доручення № 2626 від 30 серпня 2019 року на суму 9000,00 грн та копією платіжного доручення № 2487 від 03.07.2019 на суму 2000,00 грн.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Відповідачем не надано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позов задоволено частково, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн, виходячи із розрахунку 11000,00 грн :2 (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКАП" (пр. Перемоги, 57-г, кв. 38, м. Харків, 61174, код ЄДРПОУ 35698171) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають в зупиненні реєстрації податкових накладних: №704 від 01.07.2019, №665 від 20.06.2019, №594 від 03.06.2019, №635 від 12.06.2019, № 654 від 13.06.2019, № 632 від 12.06.2019, №640 від 12.06.2019, № 639 від 12.06.2019, які складені та направлені Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКАП , п.н. 35698171 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) прийняти рішення щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №704 від 01.07.2019, №665 від 20.06.2019, №594 від 03.06.2019, №635 від 12.06.2019, № 654 від 13.06.2019, № 632 від 12.06.2019, №640 від 12.06.2019, № 639 від 12.06.2019, які складені та направлені Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКАП (пр. Перемоги, 57-г, кв. 38, м. Харків, 61174, код ЄДРПОУ 35698171) для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКАП" (пр. Перемоги, 57-г, кв. 38, м. Харків, 61174, код ЄДРПОУ 35698171) судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКАП" (пр. Перемоги, 57-г, кв. 38, м. Харків, 61174, код ЄДРПОУ 35698171) суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення у повному обсязі виготовлено 21 жовтня 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов

Дата ухвалення рішення09.10.2019
Оприлюднено22.10.2019

Судовий реєстр по справі —520/7222/19

Ухвала від 09.12.2020

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Котеньов О.Г.

Постанова від 16.01.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Постанова від 16.01.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Ухвала від 16.01.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Ухвала від 12.12.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Ухвала від 12.12.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Ухвала від 12.12.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Ухвала від 18.11.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Ухвала від 18.11.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Ухвала від 18.11.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні