Рішення

від 09.10.2019 по справі 520/5534/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 жовтня 2019 р. Справа № 520/5534/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Вязьмітіновій Т.В.,

за участю:

представників позивача - Скрипнікова О.В., Кретової Н.М.,

представника відповідача - Саблукова Д.Є.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТЕК-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 38632333, 61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 7) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТЕК-УКРАЇНА (надалі за текстом - ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00001561403 від 26.04.2019 року в частині нарахованого податку на прибуток у розмірі 160722,72 грн., та штрафних санкцій у розмірі 80361,36 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами, які в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 00001561403 від 26.04.2019 року, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків. У передбачений ухвалою строк недоліки позовної заяви були усунуті. (т.1 а.с.172-174).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання. (т.1 а.с.2-3).

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 05.07.2019 року від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію обставинами встановленими в ході проведення перевірки позивача. (т.1 а.с.204-205).

З боку представників позивача до Харківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив. (т.1 а.с.197-198).

Від представника ГУ ДФС у Харківській області до Харківського окружного адміністративного суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. (т.1 а.с.217-218).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовну заяву, просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові та наявні матеріали справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданих суду відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

Результати перевірки відображені в акті ГУ ДФС у Харківській області від 29.03.2019 року № 986/20-40-14-03-06/38632333 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. (т.1 а.с.20-55). (надалі за текстом - акт від 29.03.2019 року № 986/20-40-14-03-06/38632333).

За висновками акту від 29.03.2019 року № 986/20-40-14-03-06/38632333 встановлено порушення ТОВ "ЮНІТЕК-УКРАЇНА":

- п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), з урахуванням п. 3 П(С)БО № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Мінюсті 28.02.2013 за № 336/22868, п. 15 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Мінфіну України від 29 листопада 1999 р. № 290 та зареєстрованого в Мінюсті України 14 грудня 1999 р. за №860/4153, п. 5 П(С)БО № 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 № 20 та зареєстрованого в Мінюсті України 11.02.2000 за №85/4306, ст. 1. п. 2 ст. 3. п. 1-3 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 N 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 ст. 1. п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, п. 19 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 212788 грн., у тому числі за 2018 рік - на 212788 грн., з них за 2-й квартал 2018 - на 26967 грн., за 3-й квартал 2018 - на 25098 грн., за 4-й квартал 2018 - 160723грн.. (т.1 а.с.52, 53).

На підставі висновків акту від 29.03.2019 року № 986/20-40-14-03-06/38632333 відносно позивача складено податкове повідомлення-рішення № 00001561403 від 26.04.2019 року прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківської області.

Окреслене податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині нарахованого податку на прибуток у розмірі 160722,72 грн., та штрафних санкцій у розмірі 80361,36 грн.. (т.1 а.с.15).

По суті виявлених порушень суд зазначає, що підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, стало не надання з боку позивача до перевірки будь-яких відповідних підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з контрагентами: ТОВ Суматра-ЛТД , ТОВ Стиль Д , ТОВ Укр-Трейд .

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі за текстом - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

З урахуванням п. 2 ст. 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (надалі за текстом - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 розділу ІІІ Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Враховуючи наведене податковий орган прийшов до висновку про порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), з урахуванням ст.1, п.2 ст.3, п.1-3 ст.9 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, п.19 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА завищено витрати на збут на загальну суму 892904 грн., в тому числі за 2018 року - на 892904 грн., з них за 4-й кв. 2018 року - на 892904 грн..

За підсумками вищевикладеного, на порушення п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) з урахуванням п.3 П(С)БО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Мінюсті України 28.02.2013 за №336/22868, п.15 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну України від 29 листопада 1999 р. N 290 та зареєстрованого в Мінюсті України 14 грудня 1999 р. за N860/4153, п.5 П(С)БО №11 Зобов`язання , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованого в Мінюсті України 11.02.2000 за №85/4306, ст.1, п.2 ст.3, п.1-3 ст.9 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, п.19 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 1182155 грн., у тому числі за 2018 рік - на 1182155 грн., з них за 2-й квартал 2018 - на 149819 грн., за 3-й квартал 2018 - на 139432 грн., 4-й квартал 2018 - на 892904 грн..

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Статтею 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані: вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 ПК); забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 ПК).

Згідно з абз.1 п. 44.6 цієї статті визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. (абзац другий пункту 44.7 ПК України)

Разом з цим суд зазначає, що з боку позивача акт перевірки від 29.03.2019 року №986/20-40-14-03-06/38632333 отримано 29.03.2019. (т. 1 а.с.55).

Судом встановлено, що з боку позивача на адресу податкового органу був направлений поштовий конверт, згідно штемпелю датою подачі конверту для відправлення зазначено 12.04.2019.

Окреслена дата відправки не заперечувалась з боку представників позивача в ході розгляду справи, іншого судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК України зазначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу на пояснення представників позивача, щодо існування обов`язку у відповідача щодо направлення запитів для отримання документів та не приймає їх, як такі, що не узгоджуються з передбаченим ст. 85 ПК України обов`язком по наданню всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.

З урахуванням окресленого законодавства суд приходить до висновку, що у податкового органу наявне саме право, а не обов`язок по витребуванню кожного документа в ході проведення відповідної перевірки.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації та визнати факт не підтвердження документально діяльності позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.08.2019 по справі № 160/8441/18 та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслена правова позиція підлягає застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 520/5534/19.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Проте, керуючись ч. 1 ст. 90 КАС України з метою безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та керуючись принципом офіційного з`ясування обставин у справі, судом встановлено наступні обставини проведеної перевірки платника податків та стверджуваних відповідачем порушень позивачем податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Суматра-ЛТД , ТОВ Стиль Д , ТОВ Укр-Трейд .

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Суматра-ЛТД суд зазначає наступне.

Між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА (замовник за умовами договору) та ТОВ Суматра-ЛТД (виконавець за умовами договору) був укладений договір від 01.06.2016 № 106-ПР. (т. 1 а.с.88-91).

Відповідно до п. 2.1 окресленого договору зазначено, що виконавець зобов`язується надавати замовнику визначені цим договором послуги та вживати можливих заходів щодо дотримання інших визначених цим договором умов, а замовник зобов`язується сплачувати виконавцеві основну плату за надання передбачених цим договором послуг, та додаткову плату в разі дотримання замовником передбачених цим договором умов.

Згідно з п. 2.3 окресленого договору зазначено, що метою договору є підвищення обсягів товарообороту між сторонами та попередження виникнення у виконавця товарних залишків при постачанні товарів в рамках існуючих договорів поставки.

Положеннями п. 3 окресленого договору передбачена характеристика послуг, що надаються.

Положеннями п. 4 окресленого договору передбачена додаткова плата виконавцю.

Між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА (замовник за умовами договору) та ТОВ Суматра-ЛТД (виконавець за умовами договору) 20.04.2017 була укладена угода про пролонгацію договору про надання послуг. (т. 1 а.с.92).

В матеріалах справи наявні акти наданих послуг за договором між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА та ТОВ Суматра-ЛТД від 01.06.2016 № 106-ПР. (т. 1 а.с.104-141).

Зі змісту яких вбачається їх складання за результатами виконання робіт чи наданих послуг, проте суд зазначає, що з боку позивача в ході розгляду справи не надано рахунків на оплату покупцю, які за змістом окреслених актів є їх невід`ємною частиною.

Також з боку позивача не надано документів, які фіксували сам факт здійснення послуг, такі як, докази проведення періодичних акцій.

Зі змісту акта наданих послуг № 25975 від 31.12.2018 вбачається вчинення виконавцем маркетингових послуг за п. 4.1.11, суд зазначає, що зміст договору між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА та ТОВ Суматра-ЛТД від 01.06.2016 № 106-ПР не містить окресленого пункту. (т. 1 а.с.109, 123, 134).

Факти розміщення рекламної інформації про товари, послуги з розробки, узгодження умов та організації акцій, що відображені в актах наданих послуг не підтвердженні документами та документообігом між сторонами договору, який повинен був існувати зважаючи на їх природу. А саме докази розміщення рекламної інформації, докази умов та організації акцій.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Стиль Д суд зазначає наступне.

Між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА (замовник за умовами договору) та ТОВ Стиль Д (виконавець за умовами договору) був укладений договір про надання послуг від 03.06.2013 № 414/1М. (т. 1 а.с.97-99).

Відповідно до п. 1.1 окресленого договору зазначено, що виконавець зобов`язується надати маркетингові послуги, а замовник прийняти і оплатити зазначені послуги на умовах, визначених в даному договорі

Згідно з п. 1.2 окресленого договору зазначено, що види маркетингових послуг, перелік товарів, в відношенні до яких надаються маркетингові послуги, територія надання послуг вказуються в додатку № 1 до цього договору.

Між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА (замовник за умовами договору) та ТОВ Стиль Д (виконавець за умовами договору) 31.12.2013 була укладена додаткова угода про продовження надання маркетингових послуг до 31.12.2014. (т. 1 а.с.100).

Між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА (замовник за умовами договору) та ТОВ Стиль Д (виконавець за умовами договору) 01.02.2016 була укладена додаткова угода про продовження надання маркетингових послуг до 31.12.2017. (т. 1 а.с.101).

Між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА (замовник за умовами договору) та ТОВ Стиль Д (виконавець за умовами договору) 04.06.2013 була укладена додаткова угода. (т. 1 а.с.102).

В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 31.12.2018 № Б000009261 про надання послуг з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту на продукцію, перспективи його розвитку.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Укр-Трейд суд зазначає наступне.

Між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА (замовник за умовами договору) та ТОВ Укр-Трейд (виконавець за умовами договору) був укладений договір про надання послуг від 02.05.2015 № 445Р038. (т. 1 а.с.93, 94).

Відповідно до п. 1.1 окресленого договору зазначено, що замовник поручає виконавцю, а виконавець зобов`язується надати послуги по дослідженню ринка продаж (попити та пропозиції) товару шляхом організації передпродажної підготовки, проведення промоакцій, дегустацій, призових акцій, рекомендацій продажів. Конкретний перелік послуг, що робляться зазначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

В матеріалах справи наявні акти наданих послуг за договором між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА та ТОВ Укр-Трейд від 02.05.2015 № 445Р038. (т. 1 а.с.142, 149, 153, 161, 164, 166)

Зі змісту яких вбачається їх складання за результатами виконання робіт чи наданих послуг, проте суд зазначає, що з боку позивача в ході розгляду справи не надано рахунків, які за змістом окреслених актів є їх невід`ємною частиною.

В матеріалах справи наявні специфікації до договору від 02.05.2015 № 445Р038.

Також з боку позивача не надано документів, які фіксували сам факт здійснення послуг, такі як, докази проведення періодичних акцій.

Між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА (замовник за умовами договору) та ТОВ Укр-Трейд (виконавець за умовами договору) 14.04.2016 була укладена додаткова угода. (а.с. 95).

Між ТОВ ЮНІТЕК-УКРАЇНА (замовник за умовами договору) та ТОВ Укр-Трейд (виконавець за умовами договору) 30.12.2016 була укладена додаткова угода. (т. 1 а.с.96).

Суд зазначає, що в ході розгляду справи з боку позивача не повідомлялось про існування іншої первинної документації, а судом її існування не встановлено.

На підтвердження фактичного здійснення операцій з надання (отримання) рекламних послуг, враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентом з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Суд констатує, що наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не розкривають зміст та обсяг наданих послуг (не дають можливість ідентифікувати, яку саме продукцію було розміщено, вид рекламного матеріалу), не містять певних медіа планів, вимог до рекламного матеріалу, доказів розміщення.

Крім того, акти здачі-прийняття робіт є узагальнюючими документами, в них не конкретизовано які саме послуги виконувались (перелік наданих послуг), виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 19.06.2018 (справа № 826/14171/13-а), від 20.06.2018 (справа №826/3952/13-а), від 25.06.2018 (справа № 826/20685/14) та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслена правова позиція підлягає застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 520/5534/19.

Разом з цим суд звертає увагу, на посилання представників позивача, що в ході проведення перевірки надавалась договори та акти виконаних робіт по взаємовідносинам з ТОВ Суматра-ЛТД , ТОВ Стиль Д , ТОВ Укр-Трейд та зазначає, що окреслені документи мають безумовну документальну цінність для позивача, проте були передані без супровідних документів, що не може узгоджуватись з положеннями законодавства стосовно обов`язку по їх зберіганню.

Одночасно з цим суд констатує про відсутність у позивача доказів в підтвердження факту надання окреслених документів в ході проведення перевірки.

Поряд з цим суд звертає увагу на пояснення представників позивача, що на адресу ГУ ДФС у Харківській області було направлено поштове відправлення у конверті т. 1 а.с.226 - заперечення до акту перевірки, які датовані 04.04.2019 за вх.№16, (т. 1 а.с.199) з додатками на 37 аркушах.

З наданих з боку представника відповідача документів судом встановлено, що на адресу ГУ ДФС у Харківській області 15.04.2019 надходили заперечення від 04.04.2019 за вх.№16 до акту перевірки, проте без додатків.

З боку позивача та враховуючи відповідь Укрпошта від 23.09.2019 № 21-Г-16226 (т. 2 а.с.1-2) не надано доказів обсягу відправлених документів та як наслідок вартості окресленого поштового відправлення.

Разом з цим в ході розгляду адміністративної справи з боку представників позивача не підтверджено фізичну чи теоретичну можливість поміщення в конверт (що є меншим в 3 рази за формат А4) додатків на 37 аркушах, які для їх поміщення необхідно було б скласти в три рази.

З урахуванням викладеного, конверт фотокопія якого наявна в матеріалах справи т. 1 а.с.226, повинен був вмістити загалом 38 аркушів, що у складеному стані дорівнювали б 114 аркушам за товщиною та з врахуванням місць згинів паперу.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що з боку позивача не надано, а судом в ході розгляду адміністративної справи не встановлено наявності будь-якої доказової бази стосовно надання чи направлення на адресу ГУ ДФС у Харківській області документів в рамках перевірки за результатами якої складено акт 29.03.2019 року № 986/20-40-14-03-06/38632333.

На підставі вищевикладеного, правова позиція відповідача стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00001561403 від 26.04.2019 року в частині нарахованого податку на прибуток у розмірі 160722,72 грн., та штрафних санкцій у розмірі 80361,36 грн. відповідає положенням законодавства, а саме податкове повідомлення - рішення не є протиправним, та не підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі та в межах повноважень, з суровим дотриманням положень законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкового повідомлення-рішення, яке є предметом судового оскарження.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Таким чином заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТЕК-УКРАЇНА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 жовтня 2019 року.

Суддя Ю. О. Супрун