Постанова

від 17.10.2019 по справі 400/547/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 р.м. ОдесаСправа № 400/547/19 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Коваля М.П.

За участю: секретаря - Бабак В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Грейн" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Грейн" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 13.02.2019 року №00010311202 про збільшення грошового зобов`язання про податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 13 744 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 436 грн.; №00010301202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку, у розмірі 58 000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14 500 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил податкового законодавства є безпідставними, не ґрунтуються на законі, спростовуються первинними і бухгалтерськими документами та складені за наслідками перевірки, проведеної не у відповідності до чинного законодавства. Відповідачем не доведено факт порушення підприємством правил формування бюджетного відшкодування та не спростовано показники податкової звітності позивача, а тому рішення суб`єкта владних повноважень є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 13.02.2019 року №00010311202, №00010301202.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Грейн" подало до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 року.

До податкової звітності підприємство додало, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2018 року та заяву на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 58 000 грн. на рахунок платника у банку.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 19.12.2018 року №2906 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро-Грейн" з 03.01.2019 року, тривалістю п`ять робочих днів, за період діяльності - жовтень 2018 року з метою визначення достовірності нарахування сум від`ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 року.

Також, 20.12.2018 року відповідач направив позивачу запит за №17105/10/14-29-12-02-09, яким повідомило підприємство про те, що при проведенні камеральної перевірки достовірності нарахування ТОВ "Арго-Грейн" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 року встановлено, що причиною виникнення суми бюджетного відшкодування є здійснення операцій з придбання у жовтні 2018 року газу скрапленого. Отримання послуг з транспортування, зберігання, навантаження-розвантаження - відсутнє.

Разом з цим, у запиті контролюючий орган зазначив, що за результатом перевірки інформації комп`ютерних баз даних та автоматизованих комп`ютерних систем не підтверджено виконання підприємством основного виду діяльності, фактично підприємство надає послуги з оренди, у підприємства не має власних основних фондів (складських приміщень, обладнання, транспортних засобів) та достатньої чисельності кваліфікованих працівників для здійснення господарської діяльності з транспортування, зберігання, навантаження-розвантаження придбаного газу скрапленого та його подальшої реалізації.

У зв`язку із виявленням факту порушення платником податків вимог податкового законодавства, контролюючий орган у запиті зазначив про необхідність надання пояснень та їх документальне підтвердження за період жовтень 2018 року стосовно: причин відсутності відповідних обсягів поставок при значних обсягах придбання ТМЦ; використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності з наданням відповідних документів, підтверджуючих факт або наміри їх використання; укладених договорів з постачальниками на придбання ТМЦ/робіт (послуг); видаткових накладних, актів прийому-передачі, актів виконаних робіт (послуг); оформлення довіреностей на отримання ТМЦ (посадові особи та/або службові особи, що отримали (відпустили) ТМЦ (роботи, послуги тощо); руху та залишків товарно-матеріальних цінностей та основних фондів (в розрізі номенклатури ТМЦ); джерел фінансування та відображення зазначеного в бухгалтерському обліку; умов зберігання (наявність власних або орендованих складських приміщень) та транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів) товарно-матеріальних цінностей; наявності відповідних виробничих потужностей, матеріальних і фінансових ресурсів, необхідної кількості працюючих з відповідними фаховими знаннями для здійснення господарської діяльності; наявності необхідних ліцензій (дозволів тощо); наявність всіх необхідних висновків про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ГОСТу, ТУ, марки, типу, заводу-виробника) тощо.

29.12.2018 року листом за №11 ТОВ "Агро-Грейн" надало пояснення на вимогу контролюючого органу та зазначило, що на балансі та у наявності підприємства перебуває комплекс по доробці сільськогосподарської продукції. На території даного комплексу, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Янтарна, 318/6 встановлена зерносушка, яка входить у комплекс по доробці сільськогосподарської продукції. Разом з цим, підприємство зазначило, що не має обладнання, транспортних засобів, кваліфікованих працівників для здійснення транспортування газу, у зв`язку із чим вартість цих послуг включено у ціну на газ та сплачено шляхом перерахування безготівкових коштів згідно платіжного доручення від 12.10.2018 року №112. Також, підприємством зазначено про помилковість висновку контролюючого органу щодо не підтвердження цілі та мети придбання газу та необґрунтований висновок пов`язаний із неврахуванням податковим органом одного із видів діяльності підприємства як оброблення насіння для відтворення. У зв`язку із чим, платник податків просив контролюючий орган уточнити перелік документів, необхідний для перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за жовтень 2018 року.

Водночас, у період з 03.01.2019 року по 10.01.2019 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області відповідно до наказу від 19.12.2018 року №2906 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро-Грейн" з питань достовірності нарахування сум від`ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 року, за результатом якої складено акт від 17.01.2019 року №77/14-29-12-02-06/36536224.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Агро-Грейн" п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за жовтень 2018 року на суму 75 007 грн., позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 13 744 грн., від`ємне значення на 61 263 грн. та 3 263 грн., суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 року на 58 000 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, ТОВ "Агро-Грейн" подало заперечення на акт.

Разом з цим, на підставі виявлених порушень Головним управлінням ДФС у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 року №00010311202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання про податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 13 744 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 436 грн.; №00010301202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку, у розмірі 58 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14 500 грн.

Згідно матеріалів перевірки, підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення від`ємного значення з цього податку стало не підтвердження підприємством використання придбаного газу скрапленого та активної електроенергії у власній господарській діяльності в силу відсутності у підприємства підтверджуючих документів щодо постачання вказаного товару, його зберігання, у тому числі необхідної кількості кваліфікованих працівників для виконання вказаних операцій.

Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність умов, встановлених п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а відтак законність проведеної перевірки платника податку.

Разом з цим, в порушення приписів ст. 86 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення без урахування заперечень платника податку на акт перевірки.

Водночас, суд першої інстанції вказав на необґрунтованість висновків контролюючого органу про відсутність платника податку права на бюджетне відшкодування за перевіряємими операціями та наявність у позивача обов`язку збільшити податкові зобов`язання за їх результатом.

Зазначені обставини у сукупності суд першої інстанції вважав такими, що свідчать про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень, що є безумовною підставою для їх скасування.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

За приписами п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п. 198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, наданні послуг/виконанні робіт до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, надання послуг/виконання робіт, що підтверджується первинними документами, та використання цих товару/робіт/послуг в господарській діяльності платника.

Таким чином, податковий кредит з податку на додану вартість має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Водночас, під час вирішення спору судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Такими чином, проведення позапланової перевірки платника податку, а відтак виникнення у контролюючого органу права на здійснення своїх функцій у цій сфері, пов`язане із наявністю певних умов: виявлення податковим органом недостовірності показників податкової декларації платника податку; надсилання платнику податку запиту із наведенням інформації щодо недостовірності даних у поданій ним декларації; ненадання платником податку пояснень та їх документального підтвердження на запит протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем його отримання.

Судом першої інстанції встановлено, що запит на одержання необхідної інформації для підтвердження показників звітності в порушення приписів ст. 78 Податкового кодексу України направлений платнику податку після видання наказу про призначення позапланової документальної перевірки.

Колегія суддів враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного провадження відповідачем не підтверджено виконання однієї із умов, передбаченої п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, яка передує виникненню у контролюючого органу права на перевірку платника податку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані обставини свідчать про те, що відповідачем вчинено перевірочні дії не у відповідності до чинного законодавства та не з метою, з якою йому надані контролюючі функції, а їх результат - акт перевірки, проведеної з порушеннями закону, відповідно до приписів ст. 74 КАС України не може бути врахований судом як доказ недотримання платником правил податкового законодавства.

Натомість допуск підприємством контролюючого органу до перевірки лише свідчить про виконання свого податкового обов`язку та цей факт ніяким чином не відновлює правомірність дій відповідача.

Разом з цим, відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п. 86.7 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Пунктом 86.8 вказаної статті визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, подав до контролюючого органу свої заперечення на акт, які по суті розглянуті не були.

Зазначені обставини показали, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки, тобто з порушенням порядку передбаченого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 КАС України адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши наведені обставини, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення відповідача прийняті не у спосіб, визначений законом, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є безумовною підставою для скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду про наявність підстав для задоволення позову відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2019 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

М.П. Коваль