Постанова

від 21.10.2019 по справі 2а-135/10/2270/9

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2019 року

Київ

справа №2а-135/10/2270/9

адміністративне провадження №К/9901/10733/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 2а-135/10/2270/9

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полонське підприємство "Агрохім"

до Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області

про скасування рішення

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Полонське підприємство "Агрохім"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року (постановлену у складі колегія: головуючого судді Каралюса В.М., суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, Відкрите акціонерне товариство Полонське підприємство Агрохім , звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області, в якому просив скасувати рішення відповідача № 396 від 24 грудня 2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 30048,41 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що ним було подано до обслуговуючого банку - Хмельницька філія комерційного банку Національний кредит платіжні доручення на перерахування до Пенсійного фонду України страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року. Платіжні доручення були прийнятті банком до виконання, проте через неспроможність банку, тобто відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку, кошти до бюджету не перераховані, банком надіслано позивачу повідомлення про невиконання розрахункових документів. Позивач зазначає, що виконав зобов`язання зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі, а за невиконання доручень платника щодо перерахування страхових внесків відповідальність повинна нести банківська установа. Тому, вважає дії відповідача щодо винесення рішення № 396 від 24 грудня 2009 року неправомірними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства Полонське підприємство Агрохім до Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області про скасування рішення № 396 від 24 грудня 2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальникам страхових внесків задоволено. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області № 396 від 24 грудня 2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальникам страхових внесків.

Постанова суду мотивована тим, що позивач вчасно нараховував страхові внески до Пенсійного Фонду України та надавав до банківської установи платіжні доручення для перерахування зазначених внесків на рахунок відповідача, що підтверджується наявними у справі копіями листів ФАКБ Національний кредит та не заперечувалося у судовому засіданні представником відповідача. Ненадходження платежів від банківської установи на рахунки Пенсійного фонду України відбулося у зв`язку з призначення Постановою Правління Національного Банку України тимчасової адміністрації в акціонерному комерційному банку Національний кредит та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується листами філії акціонерного комерційного банку Національний кредит в м. Полонне на адресу Відкритого акціонерного товариства Полонське підприємство Агрохім № 257 від 03 вересня 2009 року № 643 від 30 грудня 2008 року та на адресу Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області № 244 від 25 серпня 2009 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області задоволено. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі № 2а-135/10 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства Полонського підприємства Агрохім відмовлено повністю.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову відкритого акціонерного товариства Полонського підприємства Агрохім в частині скасування рішення № 396 від 24 грудня 2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 30048,41 грн є помилковим, оскільки оспорюване рішення управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької була прийняте щодо позивача правомірно, у відповідності до діючого законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 13 червня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 2а-135/10/2270/9, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 18 жовтня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 2а-135/10/2270/9 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 21 жовтня 2019 року.

Одночасно з касаційною скаргою позивачем подано клопотання про участь представника в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що Відкритим акціонерним товариством Полонське підприємство Агрохім було подано до Хмельницької філії комерційного банку Національний кредит платіжні доручення на перерахування страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області № 698 від 31 жовтня 2008 року на суму 18900 грн., № 699 від 31 жовтня 2008 року на суму 1200 грн., № 733 від 05 листопада 2008 року на суму 19729,87 грн., № 732 від 05 листопада 2008 року на суму 1211,42 грн., № 752 від 05 грудня 2008 року на суму 1020 грн., № 753 від 05 грудня 2008 року на суму 16950 грн., № 26 від 05 лютого 2009 року на суму 810,07 грн., № 24 від 05 лютого 2009 року на суму 4909,52 грн., № 57 від 05 березня 2009 року на суму 1102 грн., № 55 від 05 березня 2009 року на суму 17845 грн., № 101 від 10 квітня 2009 року на суму 17826,62 грн., № 100 від 10 квітня 2009 року на суму 1100 грн., № 113 від 24 квітня 2009 року на суму 100 грн., № 114 від 24 квітня 2009 року на суму 1660 грн., № 120 від 12 травня 2009 року на суму 15403,02 грн., № 121 від 12 травня 2009 року на суму 948,95 грн. Вказані платежі не надійшли від банківської установи на рахунки Пенсійного фонду України, у зв`язку з призначення Постановою Правління Національного Банку України тимчасової адміністрації в акціонерному комерційному банку Національний кредит та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки зазначена сума страхових внесків, яка була нарахована за відповідний місяць, не була повністю сплачена на протязі 20-денного терміну, то це в свою чергу призвело до порушення позивачем пенсійного законодавства, а зокрема, пункту 6 частини другої статті 17 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування щодо зобов`язання страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Тому на підставі даних картки особового рахунку відповідачем винесено рішення № 396 від 24 грудня 2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 30048,41 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального прийняв постанову про скасування рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено. Зокрема, позивач зазначає, що платник податків (обов`язкових платежів) не може нести відповідальності за порушення строків перерахування коштів до бюджетів та цільових фондів, що сталися із вини банків. Крім того, посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано до спірних правовідносин положення, які втратили чинність із 01 січня 2011 року з набранням чинності Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI.

06 вересня 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме грудень 2009 року.

Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01 січня 2004 року, передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи і встановлення прямої залежності розмірів пенсії від страхового - стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду.

Виключно Законом визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних коштів та інших джерел. Цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV сфера дії цього закону поширюється на відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. До приведення законодавства України у відповідність із зазначеним Законом, закони України та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

У відповідності до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV позивач як платник страхових внесків зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно із частиною шостою, дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для підприємства є календарний місяць. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з пунктом 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV та підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України , затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що залишок коштів на рахунку позивача в філії АКБ Національний кредит станом на 01 вересня 2009 року становив 208447,52 грн., що підтверджується довідкою філії АКБ Національний кредит №267 від 10 вересня 2009 року.

Також судами встановлено, що Відкритим акціонерним товариством Полонське підприємство Агрохім було подано до Хмельницької філії комерційного банку Національний кредит платіжні доручення на перерахування страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області № 698 від 31 жовтня 2008 року на суму 18900 грн., № 699 від 31 жовтня 2008 року на суму 1200 грн., № 733 від 05 листопада 2008 року на суму 19729,87 грн., № 732 від 05 листопада 2008 року на суму 1211,42 грн., № 752 від 05 грудня 2008 року на суму 1020 грн., № 753 від 05 грудня 2008 року на суму 16950 грн., № 26 від 05 лютого 2009 року на суму 810,07 грн., № 24 від 05 лютого 2009 року на суму 4909,52 грн., № 57 від 05 березня 2009 року на суму 1102 грн., № 55 від 05 березня 2009 року на суму 17845 грн., № 101 від 10 квітня 2009 року на суму 17826,62 грн., № 100 від 10 квітня 2009 року на суму 1100 грн., № 113 від 24 квітня 2009 року на суму 100 грн., № 114 від 24 квітня 2009 року на суму 1660 грн., № 120 від 12 травня 2009 року на суму 15403,02 грн., № 121 від 12 травня 2009 року на суму 948,95 грн.

Відповідно до частини дев`ятої, десятої статті 20 Закону № 1058-IV днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем вчасно нараховано страхові внески до Пенсійного фонду України та надано до банківської установи платіжні доручення для перерахування зазначених внесків на рахунок відповідача, що підтверджується наявним у справі копіями листів філії АКБ Національний кредит та не заперечується відповідачем.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, ненадходження платежів від банківської установи на рахунки Пенсійного фонду України відбулося у зв`язку із призначенням Постановою Правління Національного Банку України тимчасової адміністрації в акціонерному комерційному банку Національний кредит та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується листами філії АКБ Національний кредит у м. Полонне Хмельницької області на адресу позивача №257 від 03 вересня 2009 року та на адресу відповідача №244 від 25 серпня 2009 року.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач виконав всі від нього залежні дії для нарахування, обчислення та сплати в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у відповідності до вимог Закону № 1058-IV, а тому рішення №396 від 24 грудня 2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків підлягає скасуванню, як таке, що прийняте непропорційно та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, тоді як суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, постановлене з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття якість закону , Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі Солдатенко проти України 9№ 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності , передбачуваності та зрозумілості ; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон , якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах Сєрков проти України , заява № 39766/05, пункт 51; Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України , заява № 33014/05, пункт 51, 52; Свято-Михайлівська Парафія проти України , заява № 77703/01, пункт 115; Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, пункт 37; Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 1) ( SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) 6538/74 пункти 48-49); Мелоун протии Об`єднаного Королівства ( Malone v. The United Kingdom ), № 8691/79, пункт 66); Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції ( Margareta and Roger Andersson v. Sweden ), заява № 12963/87, п. 75; Круслен проти Франції (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; Ювіг проти Франції (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; Аманн проти Швейцарії (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді, як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року необхідно скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року - залишити в силі.

Відповідно до платіжного доручення № 340 від 09 червня 2016 року Публічним акціонерним товариством "Полонське підприємство "Агрохім" сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1740,00 грн., який належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області (частина перша статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полонське підприємство "Агрохім" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасувати.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року залишити в силі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області (ідентифікаційний код 02725115) на Публічного акціонерного товариства "Полонське підприємство "Агрохім" (вул. Артилерійська, 18, каб. 209, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний номер 05491385) судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1740,00 грн. (одна тисяча сімсот сорок гривень 00 коп.), сплачений платіжним дорученням № 340 від 09 червня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко