Постанова

від 16.10.2019 по справі 283/176/17-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/176/17-ц Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.

Категорія 48 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №283/176/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю і його поділ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_3 ,

на рішення Малинського районного суду Житомирської області, ухвалене 19 січня 2018 року суддею Тимошенком А.О., у м. Малині,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому, з урахуванням заяви від 19.01.2018 (а.с. 80 т.1). просив визнати спільною сумісною власністю подружжя: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; кошти в сумі 70063,77грн, які перебувають у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк Надра і включені до кредиторських вимог 4 черги ОСОБА_2 ; провести поділ майна, яке є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 , наступним чином: визнати за ним та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ним та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ним та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частки коштів, які перебувають у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк Надра і включені до кредиторських вимог 4 черги ОСОБА_2 , в сумі по 35031,88 грн кожному.

Обґрунтовував позов тим, що спірне нерухоме майно придбане за час шлюбу за їх спільні кошти. Добровільно вирішити спір відповідач відмовляється.

26.06.2017 ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву (а.с. 44-45 т.1), у якій, з урахуванням уточнених заяв від 19.10.2017, 08.12.2017 (а.с. 57-58, 85-86 т. 1) просила: визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_1 , який розташований на території Громадської організації Автогаражний комплекс Південний по вул. Шевченка 9 в селищі Іршанськ Хорошівського району Житомирської області; провести поділ майна, яке є їх спільною сумісною власністю наступним чином: виділити ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_1 і земельну ділянку на якій він розташований, що знаходяться на території Громадської організації Автогаражний комплекс Південний по вул. Шевченка 9 в селищі Іршанськ Хорошівського району Житомирської області; кошти в сумі 70063,77грн, які перебувають у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк Надра і включені до кредиторських вимог 4 черги ОСОБА_2 Виділити їй квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 19 січня 2018 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_2 наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; гараж № НОМЕР_1 , який розташований на території Громадської організації Автогаражний комплекс Південний по вул. Шевченка 9 в селищі Іршанськ Хорошівського району Житомирської області; кошти в сумі 70063,77 грн, які перебувають у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк Надра і включені до кредиторських вимог 4 черги ОСОБА_2 Проведено поділ майна, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , наступним чином: виділено ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_1 , який розташований на території Громадської організації Автогаражний комплекс Південний по вул. Шевченка 9 в селищі Іршанськ Хорошівського району Житомирської області; кошти в сумі 70063,77 грн, які перебувають у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк Надра і включені до кредиторських вимог 4 черги ОСОБА_2 Виділено ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_2 .

В решті позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове - про задоволення його первісного позову, вирішити питання розподілу судових витрат.

На його думку, суд безпідставно визнав спільною сумісною власністю гараж, право власності на який не зареєстровано, а він лише є членом гаражного кооперативу та користується послугами, які надає кооператив, а саме спірним гаражем. Судом при вирішенні спору безпідставно враховано наявність у відповідачки трьох спільних дітей, батьківство щодо одного з яких він не визнає.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 послалась на правильність висновків суду щодо врахування інтересів неповнолітніх дітей без відступу від засад рівності часток. Крім того, послалась на те, що позивач є власником гаража в Громадській організації Автогаражний комплекс Південний . Гараж побудований за їх спільні кошти, не передавався у власність юридичної особи та знаходиться в одноособовому користуванні ОСОБА_2 . Вважає твердження позивача щодо вартості спірного майна припущеннями.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - не визнав, посилаючись на її безпідставність.

Заслухавши осіб, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Частиною першою статті 69 СК України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до частини першої, другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Способи та порядок поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначаються статтею 71 СК України.

Під час здійснення поділу майна у судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України).

За змістом абзацу 6 пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.06.2000 по 28.12.2016 (а.с. 10-11 т.1).

Під час перебування у шлюбі подружжям за спільні кошти придбано квартиру АДРЕСА_1 (двокімнатна, загальною площею 45,46 кв.м), право власності на яку згідно договору купівлі-продажу від 10.07.2004 оформлено за ОСОБА_2 , та квартиру АДРЕСА_2 (трикімнатна, загальною площею 70,6 кв.м), право власності на яку згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2015 оформлено за ОСОБА_2 (а.с. 12, 14-17 т.1).

Крім того, під час шлюбу за договором від 26.12.2014 ОСОБА_2 внесла на рахунок Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра вклад, розмір якого становить 70063 гривні 77 копійок. Зазначені кошти перебувають у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк Надра і включені до кредиторських вимог 4 черги ОСОБА_2 (а.с. 18, 59 т.1).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно даних гаражного кооперативу Південний земельна ділянка, на якій збудований гараж № НОМЕР_1 закріплена за ОСОБА_2 з 2013 року і у власність йому не передавалась (а.с. 46, 53 т.1).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив із того, що вищевказане майно, а саме: дві квартири, гараж та грошовий вклад набуті під час шлюбу за спільні кошти подружжя.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що матеріали справи не містять доказів про те, що право на спірний гараж зареєстроване у встановленому законом порядку. Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, відзиву на неї, довідок Іршанської селищної ради від 02.03.2017 та від 12.07.2017 (а.с. 46,53 т.1) зазначеним гаражем сторони володіють з 2013 року. Проте, право власності на це нерухоме майно відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зареєстроване. Відомості щодо сплати пайових внесків, вартості використаних будівельних матеріалів, тощо матеріали справи не містять. Отже, таке майно не може бути предметом поділу та виділено у власність одній із сторін в судовому порядку. При цьому вимоги щодо відшкодування вартості конструкцій гаража позивачкою за зустрічним позовом не ставились.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції не встановив дійсну вартість майна, що підлягало поділу, та не врахував вимоги чинного законодавства щодо вирішення питання стягнення грошової компенсації вартості за переотриману частку у спільному майні.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції проведено судову оціночно-будівельну експертизу (а.с. 4-37 т. 2).

Відповідно до висновку експерта № 33/05-2019 дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 339 000 грн., а квартири АДРЕСА_2 - 654600 грн., а без урахування поліпшень, здійснених у період з липня по листопад 2017 року, - 523900грн.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, зокрема, про визнання спільною сумісною власністю обох квартир, грошового вкладу і поділ цього майна шляхом виділу ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 вартістю 339000 грн., коштів в сумі 70063,77 грн, а ОСОБА_2 - квартири АДРЕСА_2 вартістю 523900грн (вартість квартири без урахування поліпшень, які здійснені після розірвання шлюбу).

При цьому, суд апеляційної інстанції стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 57418,15 грн грошової компенсації за переотриману частку у спільному майні.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, не відступає від засад рівності часток подружжя, проте враховує, що з ОСОБА_2 проживає троє неповнолітніх дітей, двоє з яких: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є спільними дітьми сторін, які є різностатевими і їм необхідні окремі кімнати для проживання. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, сторони фактично проживають у цих квартирах та працюють за місцем проживання.

Посилання на той факт, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 18.09.2018 виключено з актового запису про народження №10 від 23.03.2017 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запис про батьківство ОСОБА_2 не впливає визначений спосіб поділу спільного майна в натурі.

Вимоги позивача про визнання за кожним зі сторін права на Ѕ частину спірного нерухомого майна без його реального поділу суперечать інтересам сторін, зважаючи на їх неприязні стосунки, які перешкоджають спільному користуванню спірним нерухомим майном, та фактично не вирішують питання поділу майна подружжя. Обставини неможливості спільного проживання підтвердив в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Будь-яких належних доказів на спростування вартості спірного майна ОСОБА_2 та його представник суду не надали, клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи не заявляли, а тому доводи останніх щодо незгоди з вартістю майна, встановленого висновком експерта, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Враховуючи встановлену висновком експерта дійсну вартість спільного майна під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції стягує в дохід держави недоплачену суму судового збору при зверненні до суду із первісним і зустрічним позовом з кожної із сторін по 3384,81 грн.

Судові витрати, які понесли сторони під час розгляду справи ( ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги до суду в сумі 3747,47 грн. та ОСОБА_2 за проведення судової експертизи в сумі 6578 грн, сплачений кожним з них судовий збір до суду першої інстанції), враховуючи часткове задоволення позовів та апеляційної скарги підлягають взаємозарахуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 19 січня 2018 скасувати, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

-квартиру АДРЕСА_1 ;

-квартиру АДРЕСА_2 ;

-кошти в сумі 70063 гривні 77 копійок, які перебувають у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк Надра і включені до кредиторських вимог 4 черги ОСОБА_2 .

Поділити майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наступним чином.

Виділити ОСОБА_1 :

-квартиру АДРЕСА_1 ;

-кошти в сумі 70063 гривні 77 копійок, які перебувають у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк Надра і включені до кредиторських вимог 4 черги ОСОБА_2 .

Виділити ОСОБА_2 :

-квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57418,15 грн грошової компенсації за переотриману частку у спільному майні.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в дохід держави по 3384,81 грн з кожного недоплаченого судового збору при поданні позовів до суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 21 жовтня 2019 року.