Постанова

від 19.09.2019 по справі 607/13541/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/13541/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/677/19 Доповідач - Щавурська Н.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

секретаря - Іванюта О.М.

сторін - позивача ОСОБА_1 і його адвоката Нужди Ф.Т.,

представників третіх осіб на стороні відповідача:

прокуратури Тернопільської області Осядач Н.А.,

ГУ НП в Тернопільській області Сліворського О.Ю.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційні скарги прокуратури Тернопільської області, Фролова Юрія Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2019 року, постановлене суддею Дзюбичем В.Л. у цивільній справі № 607/13541/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, прокуратура Тернопільської області про відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом про стягнення в його користь з Державної казначейської служби України шляхом списання з відповідного з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України 2 004 835 грн. 50 коп. грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що таким, що набрав законної сили вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.08.2016 року, його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та виправдано з підстав не доведення в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення. Також, зазначав, що за період з 19.02.2015 року (дати повідомлення йому про підозру у вчиненні злочинів) до 30.11.2016 року (дати набрання виправдувальним вироком суду законної сили) йому двічі незаконно було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, тричі - незаконно відсторонено від займаної посади, до нього був незаконно застосовано запобіжний захід у вигляді застави, незаконно проводились негласні слідчі (розшукові) дії та незаконно складено й направлено для розгляду до суду обвинувальний акт. Наслідком таких незаконних дій правоохоронних органів було перенесення ним значних моральних страждань. Останні полягали в душевних переживаннях, яких він зазнав у зв`язку з безрезультатністю намагань довести свою невинуватість перед правоохоронними органами; необхідністю позичати гроші у брата для внесення застави, розмір якої був неспівмірним з розміром його заробітної плати та неможливістю повернення коштів через відсторонення від посади; відмовою комісії в оголошенні його переможцем конкурсу на зайняття посади начальника відділу Держгеокадастру в м.Тернополі; повідомленням прокуратурою Тернопільської області на своєму офіційному сайті про притягнення його до кримінальної відповідальності, що було широко розтиражовано засобами масової інформації, інтернет-газетами, новинними порталами тощо з відповідними коментарями. Заподіяну йому моральну шкоду з урахуванням висновку судово-психологічної експертизи, проведеної за його замовленням, оцінював у розмірі 2 004 835 грн. 50 коп.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 500 000 грн. грошового відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі третя особа прокуратура Тернопільської області просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, вважаючи його в цій частині прийнятим у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю окремих обставин, які суд вважав встановленими, з порушенням норм процесуального права та ухвалити в нове, яким зменшити розмір стягнення моральної шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом принципів визначення розміру моральної шкоди, закладених у ч. 3 ст. 23 ЦК України, п. 9 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року та стягнення в зв`язку з цим судом суми, що більш ніж достатня для задоволення потреб позивача в компенсації його моральних страждань.

Вважає, що матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат позивача, які б слугували підставою для відшкодування йому моральної шкоди у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (станом на момент розгляду справи) за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Звертає увагу, що при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 500 000 грн. судом наведено підстави, окремі з яких не підтверджуються належними, достовірними та достатніми доказами. Зокрема, відсутні докази виникнення та наявності у позивача боргових зобов`язань на суму 365 000 грн., які внесено ним як застава у кримінальному провадженні № 12014210000000223, а протокол №11 від 23.10.2015 року про результати засідання конкурсної комісії для проведення відбору кандидатів на заміщення вакантних посад в органах Держгеокадастру Тернопільської області, на який попосилався позивач, як на доказ неможливості в зв`язку з кримінальним переслідуванням зайняти посаду начальника Держгеокадастру за конкурсом, не містить інформації про те, що ОСОБА_1 не рекомендовано для призначення на вказану посаду саме у зв`язку із порушенням щодо нього кримінальної справи та оголошенням підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Також, матеріали справи не міститься доказів, які б вказували на намір ОСОБА_1 працевлаштуватися за спеціальністю після 30.11.2016 року та відмову йому у цьому роботодавців з підстав його перебування під слідством та судом.

Вважає, що судом безпідставно не враховано при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди й тих обставин, що органами досудового розслідування не вчинялося інших заходів, як б суттєво обмежували права позивача,- обшуки за місцем проживання ОСОБА_1 не проводилися, арешт на майно не накладався, під вартою він не перебував, доказів погіршення стану здоров`я не надано.

Показання допитаних у судовому засіданні в ході розгляду даної справи свідків вважає підлягають критичній оцінці судом з урахуванням, що вони є близькими родичами та друзями позивача.

Вважає достатнім та справедливим було б рішення про відшкодування позивачу моральної шкоди з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати (станом на момент розгляду справи) за кожен місяць його перебування під слідством та судом, що становить 91 806 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині розміру стягнутого з Державної казначейської служби України на його користь грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн., вважаючи його в цій частині незаконним, необґрунтованим, прийнятим у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2 004 835,5 грн. грошового відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставність невзяття судом першої інстанції до уваги висновку експерта з посиланням на виключення Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_2 , оскільки дана методика згадується в окремій літературі, що не була виключена з відповідного Переліку науково-технічної та довідкової літератури, яка використовується при проведенні психологічної експертизи, затвердженого наказом МЮ України від 24.02.2011 року № 605/5 (п. 176).

Вважає, що наявний у матеріалах справи висновок, яким орієнтовно-рекомендований розмір компенсації за завдані йому моральні страждання встановлено в сумі 2 004 835,50 грн., зроблений з урахуванням відповідних роз`яснень, викладених у п. 9 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року, а тому повинен був бути врахованим судом у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ГУНП в Тернопільській області просить змінити рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір останньої.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставність визначення судом загального розміру відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік, в той час як позов ОСОБА_1 пред`явлено в 2017 році. При цьому вважає неможливим наявність одночасно двох взаємовиключних висновків суду що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить із розміру заробітної плати, що діє на час розгляду справи та що сума відшкодування визначається, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Звертає увагу, що встановлення судом окремих обставин за відсутності в матеріалах справи належних і допустимих доказів на їх підтвердження, а зокрема, які б свідчили про спричинення позивачу душевних страждань наявністю фінансових зобов`язань після внесення ним застави у кримінальному провадженні чи наявністю в протоколі від 23.10.2015 року № 11 про результати засідання конкурсної комісії будь-якої інформації з приводу того, що причиною не надання йому рекомендацій для призначення на вакантну посаду є порушення відносно нього кримінального провадження та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Наголошує й на відсутності в матеріалах справи доказів будь-яких наслідків відсторонення позивача від посади, а саме, які б свідчили про неотримання ним за період відсторонення від посади заробітної плати та неможливість в зв`язку з цим забезпечити матеріально сім`ю. При цьому, звертає увагу, що відсторонення від посади не передбачає звільнення із відповідної роботи й за час відсторонення особі виплачується заробітна плата.

Також, вважає, судом не враховано й інших обставин, що мають значення для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, таких як: не вчинення органами досудового розслідування інших заходів, які б обмежували права ОСОБА_1 , ненадання позивачем доказів погіршення стану його здоров`я.

Відзиви на апеляційні скарги один одного від сторін у справі не надходили.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Нужда Ф.Т. подану ними апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній; апеляційних скарг Прокуратури Тернопільської області та ГУНП в Тернопільській області не визнали; просили рішення суду скасувати, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. Додатково, звертають увагу на те, що відповідачем у справі рішення суду не оскаржувалось.

Представники третіх осіб Прокуратури Тернопільської області та ГУНП в Тернопільській області - Осядач Н.А. та Сліворський О.Ю. підтримали подані ними апеляційні скарги, а також апеляційні скарги один одного; відносно доводів апеляційної скарги позивача заперечили; просили рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутої судом компенсації на відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, перевіривши законність оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, апеляційні скарги третіх осіб Прокуратури Тернопільської області та ГУНП в Тернопільській області підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 року обіймав посаду начальника Управління Держкомзему у м. Тернополі, а в подальшому - посаду начальника відділу Держземагентства у м. Тернополі.

08.09.2014 року СУ УМВС України в Тернопільській області внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014210000000223 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Тернопільської міської ради, які діючи в інтересах третіх осіб у 2007 році незаконно вилучили з користування ТОВ Центр молодіжного співробітництва Київський колегіум , в 2011 році реалізували земельну ділянку площею 4,2376 га для обслуговування будівлі майнового комплексу за адресою АДРЕСА_2 товариству Бодмін-Україна , завдавши тим самим Державному бюджету України збитків на суму 250 000 грн.

04.02.2015 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України за фактом внесення службовими особами управління Держкомзему у м. Тернополі завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи під час затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку ТОВ Бодмін-Україна за адресою вул. Чумацька, 5а у м. Тернополі. Дане кримінальне провадження об`єднано з попереднім.

23.02.2015 року в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12014210000000223 від 08.09.2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 3207-(3207-17)) від 07.04.2011 року): зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та завдало матеріальної шкоди на суму 8 107 388, 47 грн. (т. 1 а.с. 12).

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.03.2015 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 365 000 грн. з покладенням на нього на строк до 22.04.2015 року обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво; не відлучатись із м. Тернополя та Тернопільського району Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання в Управління ДМС України в Тернопільській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну (т. 1 а.с. 13).

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2015 року частково задоволено клопотання старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Процака О.Я., погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Сипень В.М. та відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі до 01.04.2015 року (т.1 а.с. 17).

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17.03.2015 року ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2015 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі строком до 01.04.2015 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Процака О.Я., погодженого з прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Сипень В.М. про відсторонення від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі ОСОБА_1 строком на 60 днів відмовлено. В обґрунтування вказаної ухвали апеляційного суду зазначено, що досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 здійснювалося без внесення відомостей про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України до ЄРДР (т. 1 а.с. 20).

26.03.2015 року СУ УМВС України в Тернопільській області внесено до ЄРДР відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12015210000000157 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме зловживання своїм службовим становищем, що виразилося у вчиненні дій, які суперечать Земельному кодексу України внаслідок чого спричинені збитки державним інтересам.

27.03.2015 року вказане кримінальне провадження об`єднано з кримінальним провадженням № 12014210000000223 від 08.09.2014 року.

30.03.2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т. 1 а.с. 31).

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.04.2015 року (т. 2 а.с.22), залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 16.04.2015 року, частково задоволено клопотання старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Процака О.Я., погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Сипень В.М. та відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі строком до 29.05.2015 року (т. 2 а.с. 27).

Постановою старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Процака О.Я. від 18.05.2015 року внесене до ЄРДР 04.02.2015 року кримінальне провадження за фактом вчинення службовими особами управління Держкомзему у м. Тернополі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України закрите з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення в діях службових осіб Управління Держкомзему у м. Тернополі.

21.05.2015 року прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Сипень В.М. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014210000000223 від 08.09.2014 року за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, який 22.05.2015 року скеровано до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.10.2015 року ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі на два місяці - до 20.12.2015 року (т. 1 а.с. 33).

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.08.2016 року (т. 1 а.с. 39), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30.11.2016 року (т. 1 а.с. 57), ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та виправдано з підстав не доведення в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 3207-(3207-17) від 07.04.2011року).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.11.2017 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.08.2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30.11.2016 року залишено без змін (т. 1 а.с. 145).

Згідно вимог ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду від 01 грудня 1994 року за № 266/94-ВР з наступними змінами і доповненнями відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Пункт 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону передбачає відшкодування громадянинові, в тому числі, моральної шкоди у випадках, наведених в ч. 1 цього Закону.

Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ).

При цьому, ч.ч. 5, 6 ст. 4 зазначеного Закону передбачають, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 своєї постанови № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року з відповідними змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Задовольняючи позов частково й стягуючи з відповідача в користь позивача 500 000 грн. на відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що порушене відносно ОСОБА_1 кримінальне провадження завершилося постановленням виправдувального вироку, й перебування позивача під слідством і судом впродовж 22 місяців завдало йому певних моральних страждань.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що відповідають вимогам законів, що регулюють спірні правовідносини й зроблені з урахуванням наявних у справі доказів.

Так, враховуючи факт існування такого, що набрав законної сили виправдувального вироку відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку, що позивач відповідно до вимог п. 1 ст. 2 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" наділений правом на відшкодування моральної шкоди.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції в частині підтвердження матеріалами справи окремих фактів заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, що пов`язано з повідомленням позивача двічі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, неодноразовим застосуванням заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, які в сукупності безумовно свідчать про наявність певних душевних хвилювань, що зумовили порушення, в тому числі, його звичного способу життя, призвели до погіршення стосунків з оточуюючими тощо.

Вірними вважає колегія суддів і висновки суду в частині не взяття до уваги долученого позивачем на підтвердження своїх вимог висновку судово-психологічної експертизи Львівського НДІСЕ № 1021 від 31.05.2018 року з посиланням на використання експертом Методики становлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_2 , яка рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз, оскільки такий висновок експерта не може вважатися належним, допустимим і достатнім доказом заподіяння позивачу моральних страждань на вказану суму.

При цьому доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в частині безпідставності неврахування судом висновку експерта, з посиланням на те, що застосована методика є загальновідомою в світовій практиці та описана в книзі, що віднесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується при проведенні психологічної експертизи не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, в основу визначення експертом розміру грошового відшкодування моральної шкоди покладено все-таки методику, яка виключена з відповідного реєстру, в зв`язку з чим використання експертом будь-якої літератури, не виключеної з відповідного Переліку, що містить опис вказаної методики підлягає критичній оцінці судом; по-друге, висновок експерта в частині розміру моральної шкоди в сумі 2 004 835,50 грн. за вказаною методикою є ймовірнісним, а не категоричним, так як визначає орієнторний розмір грошового відшкодування, у зв`язку з чим не може мати правового значення для встановлення судом розміру моральної шкоди саме в такій сумі; по-третє, висновок експерта в будь-якому випадку не є обов`язковим для суду й оцінюється в сукупності з іншими наявними в справі доказами, а по-четверте, обов`язок визначення розміру моральної шкоди законом (ч. 3 ст. 23 ЦК України) покладено на суд з урахуванням відповідного переліку обставин, що мають правове значення.

А тому, рішення суду в даній справі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_4 , скасуванню не підлягає.

Додатково колегія суддів звертає увагу позивача та його представника, що в будь-якому випадку питання зміни (зменшення чи збільшення) судом апеляційної інстанції розміру стягнутої суми та правового обґрунтування рішення вирішується шляхом зміни рішення суду першої інстанції, а не шляхом його скасування, відповідні роз`яснення з приводу чого містить п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку".

Вірними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції й в частині застосування при розрахунку розміру завданої позивачу моральної шкоди, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої з 01 січня 2019 року статтею 8 ЗУ "Про державний бюджет на 2019 рік" у розмірі 4 173 грн., що існувала на день ухвалення судового рішення, як такими, що узгоджуються з відповідними роз`ясненнями, викладеними Пленумом Верховного Суду України в п. 9 своєї постанови № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями. А тому, доводи апеляційної скарги Головного управління національної поліції в Тернопільській області в частині безпідставності визначення судом загального розміру відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік, в той час як позов ОСОБА_1 пред`явлено в 2017 році, колегія суддів вважає такими, що на увагу не заслуговують.

Разом з тим, з висновками суду першої інстанції в частині відповідності визначеного судом розміру моральної шкоди в сумі 500 000 грн. характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач; іншим обставинам, що мають істотне значення; вимогам розумності та справедливості колегія суддів погодитися не може з урахуванням наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу в сумі 500 000 грн., суд першої інстанції серед інших обставин, що вплинули на такий розмір, зазначав, у тому числі, перенесені позивачем моральні страждання в зв`язку з необхідністю позичати кошти на внесення застави; неможливістю працювати та забезпечувати матеріально сім`ю через відсторонення від посади; зі зниженням престижу та ділової репутації, наслідком чого стало руйнування подальшого кар`єрного росту ОСОБА_1 в сфері державної служби та позбавило можливості зайняття посади, що відповідає рівню його досвіду та професійної кваліфікації.

Разом з тим, будь-які належні, допустимі та достатні докази на підтвердження вказаних обставин, матеріали справи не містять.

Натомість, на спростування доводів позивача у вказаній частині в матеріалах справи наявний протокол від 23.10.2015 року № 11 про результати засідання конкурсної комісії, який не містить жодної інформації про те, що ОСОБА_1 не рекомендовано для призначення на вакантну посаду у зв`язку з порушенням відносно нього кримінального провадження та оголошенням підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, відсутні й будь-які докази, що ОСОБА_4 після участі у вказаному конкурсі взагалі намагався залишитись на займаній посаді чи працювати в органах державної служби. Як вказав сам позивач в ході розгляду справи апеляційним судом, після завершення кримінального провадження він працює в приватній структурі й не намагався влаштуватися на роботу в органи державної влади. При цьому, не заслуговують на увагу його твердження в частині, що причиною зниження авторитету серед товаришів, престижу та ділової репутації, в тому числі була відсутність спростування прокуратурою Тернопільської області недостовірної інформації щодо незаконного притягнення його кримінальної відповідальності, яка була розповсюджена 27.02.2015 року на її офіційному сайті, а також - широко розтиражоване у своїх статтях засобами масової інформації: інтернет-газетами "Місто", "Тернопільський тиждень", новинним порталом "За збручем", оскільки, по-перше, інформація від 27.02.2015 року, яка була розміщена на офіційному сайті прокуратури Тернопільської області містила лише дані про оголошення позивачу підозри у вчиненні злочинів, що на той час відповідало дійсності, а не про незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, як помилково стверджує ОСОБА_1 і його представник; по-друге, на державу в аспекті розгляду даної справи не може бути покладено відповідальність за дії щодо розміщення будь-якої недостовірної інформації інтернет-виданнями "Місто", "Тернопільський тиждень", новинним порталом "За збручем" (якщо такі обставини й мали б місце); по-третє, сам по собі факт розміщення певних публікацій навіть в сукупності лише з поясненнями позивача не може вважатися достатнім доказом для висновку про зниження авторитету огстаннього серед товаришів, його престижу та ділової репутації.

Крім цього, не містять матеріали справи й доказів, які б свідчили про перенесення ОСОБА_1 моральних страждань в зв`язку з необхідністю позичати кошти на внесення застави (договорів позики, розписок, інших відомостей про відсутність у нього чи членів його сім`ї достатньої кількості коштів на банківських рахунках тощо) та про перенесення моральних страждань у зв`язку з неможливістю працювати й забезпечувати матеріально сім`ю через відсторонення від посади, оскільки відсторонення від посади не позбавляло позивача можливості отримання певного виду нарахувань за місцем роботи. Також, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів про розмір отриманих ОСОБА_1 та його сім`єю доходів за вказаний період та про матеріальний стан в цілому, які б давали суду можливість зробити висновок, наскільки суттєво вплинуло на матеріальне становище позивача неотримання ним частини заробітної плати в зв`язку з відстороненням, висновок суду першої інстанції про перенесення ОСОБА_4 моральних страждань через вищевказані обставини є таким, що ґрунтується на припущеннях, а тому в силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може бути покладений в основу рішення суду що стосується визначення розміру компенсації моральної шкоди.

Погоджуючись з рештою доводів позивача щодо заподіяння йому моральних страждань, які обґрунтовано враховано судом першої інстанції при ухвалення рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди з 500 000 грн. до 200 000 грн. (з урахуванням того, що частина згаданих вище обставин, на які посилався позивач і які взяті до уваги судом, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи). Додатково колегія суддів приймає до уваги й те, що органами досудового розслідування не вчинялося інших заходів, як б суттєво обмежували права позивача: обшуки за місцем проживання ОСОБА_1 не проводилися, арешт на майно не накладався, під вартою він не перебував, доказів погіршення стану здоров`я ним не надано. Самі по собі показання свідків, які, крім цього є близькими родичами і друзями позивача, не можуть вважатися достатнім доказом на підтвердження наявності в позивача такої глибини моральних страждань, яка б свідчила про доцільність, справедливість та розумність стягнутої судом суми в 500 000 грн.

Доводи апеляційної скарги прокуратури Тернопільської області в частині безпідставності визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 в більшій сумі, ніж 91 806 грн., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ст.13 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачає лише граничний мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, з урахуванням глибини моральних страждань, яких зазнала особа, останньою може бути заявлено про відшкодування таких і в більшому розмірі, що й було зроблено позивачем ОСОБА_1 при зверненні з даним позовом з одночасним зазначенням, у чому саме такі полягають. В той час, правом визначення суми, що підлягає стягненню в користь позивача в судовому порядку з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та з урахуванням вимог розумності та справедливості наділений саме суд.

Не заслуговують на увагу й твердження позивача та його представника в частині безпідставності доводів апеляційних скарг третіх осіб щодо зменшення визначеного судом розміру моральної шкоди з посиланням на ту обставину, що відповідачем дане рішення не оскаржувалось, оскільки залучені до участі в даній справі судом першої інстанції на стороні відповідача треті особи Прокуратура Тернопвільської області та ГУНП в Тернопільській області наділені цивільним процесуальним законом таким самим правом на оскарження рішення суду, як і сторона спору.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами скасування судового рішення повністю або частково або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 своєї постанови № 12 від 24.10.2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема, у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення.

У відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати у доповненні або в зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням того, що колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди позивачу з підстав, що рішення в цій частині ухвалено в зв`язку з недоведеністю окремих обставин, які суд вважав встановленими та невідповідністю висновків суду в цій частині обставинам справи, рішення Тернопільського міськрайонного суду підлягає зміні зі стягненням у користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.

Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч.1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч.1 п.п. 2, 3, ч. 4; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційні скарги прокуратури Тернопільської області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2019 року - змінити, зменшивши розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , стягнувши з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 200 000 (двісті тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 24.09.2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи